Ухвала

від 12.09.2024 по справі 911/2261/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"12" вересня 2024 р. Справа № 911/2261/24

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А. перевіривши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістичний центр «Еталон»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про встановлення земельного сервітуту

установив:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістичний центр «Еталон» Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту щодо земельної ділянки площею 7,520 га, кадастровий номер: 3220888000:03:004:0028, що знаходиться по вулиці Броварська, у селі Проліски, Бориспільського району, Київської області на умовах викладених у відповідному договорі, текст проекту якого вказано у прохальній частині позову.

Так, у змісті вказаного позову зазначено, зокрема, що ТОВ «Логістичний центр «Еталон» є власником земельної ділянки площею 1,4456 га, кадастровий номер 3220888000:03:004:0085, 3220888000:03:004:0084, які є суміжними із земельною ділянкою кадастровий номер: 3220888000:03:004:0028, що з 27.05.2024 належить на праві власності Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , який придбав земельну ділянку на електронних торгах https://setam.net.ua/auction/544269.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство в Україні здійснюється, зокрема, на засадах верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності, пропорційності, неприпустимості зловживання процесуальними правами, обов`язковості судового рішення.

Суворе та неухильне дотримання зазначених принципів є запорукою досягнення завдань судочинства, що превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відкриття провадження у справі позовного провадження є визначальною стадією судового процесу і може здійснюватись судом лише у випадку відповідності поданої позовної заяви вимогам, визначеним процесуальним законом.

Згідно пунктів 5, 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема:

- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

- зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).

Згідно приписів ч. 1 ст. 14, ч.1 ст. 73, ч. 4 ст. 74, ст. 91, ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Однак, в порушення приписів пп. 5, 8 ч. 3 ст. 162, ст. ст. 91, 164 ГПК України, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістичний центр «Еталон» не містить пояснень стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів на підтвердження викладених в позові обставин належності Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 з 27.05.2024 на праві власності земельної ділянки кадастровий номер: 3220888000:03:004:0028, у тому числі придбання вказаною особою, як господарюючим суб`єктом земельної ділянки кадастровий номер: 3220888000:03:004:0028 на електронних торгах.

Водночас позивачем не зазначено про наявність/відсутність у нього відповідних доказів, та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою.

Саме ж лише зазначення у позовній заяві посилання на сторінку в мережі Інтернет - https://setam.net.ua/auction/544269, не свідчить про дотримання процесуальних приписів щодо порядку доказування та виключного переліку засобів, за допомогою яких встановлюються необхідні для встановлення обставин дані згідно ч. 2 ст. 73 ГПК України - письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.

До того ж суд зазначає, що за посиланням https://setam.net.ua/auction/544269 в мережі Інтернет розміщено сторінку із загальними відомостями стосовно проведення торгів та визначення за ними переможцем «учасника 6», без розкриття ідентифікаційних даних такої особи.

В розрізі вказаного суд звертає увагу позивача на те, що:

- судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому, а тому повноту дослідження обставин справи забезпечує принцип змагальності, який не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує;

- обов`язок доказування, який в силу вимог процесуального закону покладено безпосередньо на сторони, треба розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження власних доводів, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи;

- згідно приписів ст. ст. 14, 73, 74, 164 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений права збирати докази з власної ініціативи, тоді як в силу зазначених приписів позивач, стверджуючи про існування певної обставини, подає відповідні докази або вказує на такі докази та зазначає про неможливість їх подання;

- сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Звідси суд зауважує, що відсутність в особи, яка подає позов, у розпорядженні певних документів, як засобів доказування, не звільняє таку особу від дотримання процедури отримання доказів та подання їх до суду разом з позовом, на підтвердження відповідно викладених у ньому обставин, позаяк обставини підтверджуються шляхом подання суду доказів, а у разі неможливості подання таких доказів надання пояснень щодо такої неможливості та/або заявлення клопотання про їх витребування.

Крім того, в розрізі обставин набуття права власності на земельну ділянку, суд звертає позивача на те, що приписами ст. ст. 1, 4 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до пп. 6, 15 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

- інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

З аналізу викладених вище норм слідує, що спір є господарським та підвідомчий господарському суду, зокрема, за наявності таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, а також відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Отже, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності, за умови якщо це прямо передбачено процесуальним законом.

Поряд з тим неодмінними ознаками господарської діяльності є сфера суспільного виробництва з метою задоволення не власних потреб виробника, а інших осіб, поєднання приватного інтересу, наприклад, в одержанні прибутку та публічних інтересів суспільства в особі широкого кола споживачів.

Наявність же у фізичної особи статусу суб`єкта господарювання не означає, що усі правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, а спори з її участю належать до господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно.

З огляду на вказане вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП/фізичної особи залежить від того, виступає чи не виступає ця фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.

Отже, суд наголошує позивачу на необхідності надання пояснень стосовно заявлення та спрямування позовних вимог до ОСОБА_1 саме як до суб`єкта господарювання (ФОП) за поданою до господарського суду позовною заявою.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи та встановленні судом порушення норм процесуального законодавства при зверненні позивача до суду із відповідним позовом, зокрема щодо оформлення позовної заяви та її змісту, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістичний центр «Еталон» без руху та надання строку для усунення відповідних недоліків десять днів з дня вручення зазначеної ухвали.

Керуючись ст. ст. 91, 162, 164, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

1. Залишити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістичний центр «Еталон» без руху.

2. Виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали шляхом подання до суду:

- пояснень стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів, що підтверджують викладені у позові обставини належності Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 з 27.05.2024 на праві власності земельної ділянки кадастровий номер: 3220888000:03:004:0028, у тому числі придбання вказаною особою, як господарюючим суб`єктом земельної ділянки кадастровий номер: 3220888000:03:004:0028 на електронних торгах, або пояснень про наявність/відсутність у позивача зазначених доказів та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою;

- пояснень стосовно заявлення та спрямування позовних вимог до ОСОБА_1 саме як до суб`єкта господарювання (ФОП) за поданою до господарського суду позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та оскарженню окремо від рішення суду згідно ч. 2 ст. 254, ст. 255 ГПК України не підлягає.

Суддя В.А. Ярема