Ухвала

від 12.09.2024 по справі 914/2186/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

12.09.2024 р. Справа № 914/2186/24

Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОІЛ КОМПАНІ», с. Сушиця, Львівська область

до відповідача ІАЙДЖІ ЕНЕРДЖІ ТРЕЙДИНГ (EIG ENERGY TRADING LIC), Dundee Rd Suite 915, Northbrook IL, 60062, USA

про стягнення попередньої оплати у сумі 1642302,32 грн, що є еквівалентом 40050 доларів США.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОІЛ КОМПАНІ» до відповідача ІАЙДЖІ ЕНЕРДЖІ ТРЕЙДИНГ (EIG ENERGY TRADING LIC) про стягнення попередньої оплати у сумі 1642302,32 грн, що є еквівалентом 40050 доларів США.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2024, справу №914/2186/24 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..

Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити її без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

З вище наведеного, суд зазначає про те, що позивачу на титульній сторінці позовної заяви необхідно зазначити про ідентифікаційний код юридичної особи відповідача, повідомити відомі номери засобів зв`язку відповідача, а також надати відомості про наявність або відсутність електронного кабінету сторін.

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Згідно із ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Господарського процесуального кодексу України, господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.

За приписами частини 1 статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.

Відповідно до ст. 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.

У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.1999 (справа №10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ята статті 10 Конституції України).

З огляду на зазначене, позовна заява разом із долученими до неї документами повинні бути викладені державною (українською) мовою, або належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на державну (українською) мову (аналогічна позиція Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду викладена в: ухвалі від 11.02.2019 у справі №904/712/18, в ухвалі від 04.02.2019 у справі №26/17-4058-2011; в ухвалі від 18.01.2019 у справі №922/234/18.

Наказом Державної судової адміністрації України №814 від 20.08.2019 з метою вдосконалення порядку ведення діловодства в місцевих та апеляційних судах України затверджено Інструкцію з діловодства в місцевих та апеляційних судах України. Так, статтею 1 вказаної Інструкції визначено, що вхідна кореспонденція це документи, а також судові справи й матеріали, що надходять до суду. Статтею 8 Інструкції передбачено, що у діловодстві суду можуть використовуватися вхідні документи, викладені іноземною мовою, забезпечені перекладом відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з ст. 79 Закону України «Про нотаріат», нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.

Крім того, відповідно до приписів статті 38 Закону України «Про нотаріат» консульські установи України також засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що при зверненні із позовною заявою позивачем разом із документами, які викладені іноземною мовою, повинні бути подані належним чином (нотаріально) засвідчені переклади цих документів державною мовою.

Проте, позивачем подано до суду доказ, який викладений іноземною мовою без належним чином засвідченого перекладу, а саме як зазначив у додатках позивач: листування з відповідачем за допомогою електронної пошти. Зазначені докази викладені російською мовою та англійською.

Суд враховує положення ч. 3 ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якими закріплено, що суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Враховуючи наведене, надані до матеріалів справи докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не можуть бути прийняті судом.

Відповідно до частин 1-5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Крім того, позивач долучає до позовної заяви, як докази копії документів, а саме: рамкову угоду про продаж №08/11/2023, яка перекладена з англійської мови на українську мову та засвідчена нотаріусом.

Однак, з поданих фотокопій суду не вдається можливим встановити зміст тексту, через нечитабельність поданих копій. Враховуючи наведене, суд зобов`язує позивача надати належної якості документи, долучені до позовної заяви, а також разом із нотаріально посвідченим перекладом договір №08/11/2023 в оригінальному змісті.

За змістом ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що з його сторони зобов`язання за договором про закупівлю №08/11/2023 від 08.11.2023 виконані належним чином. Тоді як відповідач, свої зобов`язання, станом на 01.08.2024 рік щодо постачання не виконав, у результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 40050 доларів США попередньої оплати.

Варто наголосити на тому, що в тексті позовної заяви позивач повідомив про здійснення попередньої оплати за товар 21.12.2023 року на суму 40050 доларів США відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті №2.

При цьому у позовній заяві відсутнє документи на підтвердження викладених обставин. Відсутні такі документи і в додатках до позовної заяви.

Одночасно, позивач повідомив суду про те, що ним здійснювались заходи досудового врегулювання спору, що на думку позивача підтверджується листом №3 від 22.01.2024. Всупереч зазначеному, позивач не долучив відповідні докази на підтвердження доводів, на які останній покликається.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач має долучити до позовної заяви усі наявні у нього докази, на які останній покликається у позовній заяві, а також наголосити на тому, що у випадку викладення таких документів іноземною мовою, позивач зобов`язаний надати суду разом з такими доказами їх нотаріально засвідчений переклад на державну мову. Крім того, позивач на виконання п. 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України має зазначити про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності) та/або зазначити про відсутність таких доказів.

Окрім того, суд повідомляє позивачу про те, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Позовна заява - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Звертаючись до суду з позовом позивач зобов`язаний визначити предмет та підставу позову.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Суд наголошує на тому, що предмет позову, тобто певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, повинен бути чітко визначений позивачем у прохальній частині позовної заяви, оскільки резолютивна частина рішення суду, по суті, відображає позовні вимоги, викладені у прохальній частині позовної заяви, та повинна викладатися чітко й безумовно.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

При цьому, предмет позову викладається позивачем саме у прохальній частині позову.

Позивачем у прохальній частині позову зазначив: « 2. Стягнути з EIG ENERGY TRADING LLC, EIN: 35-2704104, адреса: 3100 Dundee Rd Siute 915, Northbrook IL60062, USA, попередню оплату в сумі 40 050 (сорок тисяч п`ятдесят) доларів США та витрати по сплаті судового збору в 24 634 грн 53 коп. що є еквівалентом 425 доларів США.».

Враховуючи наведене, з прохальної частини позовної заяви судом не вбачається, яким чином у рішенні суду, у випадку задоволення заявлених позовних вимог, має бути зазначено та конкретизовано на користь кого повинно бути стягнуто попередню оплату з відповідача.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

За змістом висновку Верховного Суду у справі №925/410/19 від 10.09.2019 належним підтвердженням відправлення міжнародного листа є квитанція або касовий чек, оскільки:

- можливість надсилання оператором поштового зв`язку листів з описом вкладення передбачена тільки для внутрішніх поштових відправлень;

- квитанція або касовий чек (в яких зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість, адресат) є доказами надіслання відповідного міжнародного поштового відправлення;

- п. п. 70, 72 правил не передбачають необхідності оформлення митної декларації до такої категорії міжнародних поштових відправлень, як «листи».

Відповідно до пункту 12 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі Правила №270) поштові відправлення поділяються на дві групи: (1) внутрішні (пересилаються в межах України) та (2) міжнародні (пересилаються за межі України, надходять до України, переміщуються через територію України транзитом). До внутрішніх поштових відправлень належать, зокрема, листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю; до міжнародних поштових відправлень, зокрема, листи - прості, рекомендовані (пункт 8 Правил №270).

При цьому за змістом пунктів 19, 59-61 Правил №270 можливість надсилання оператором поштового зв`язку листів з описом вкладення передбачена тільки для внутрішніх поштових відправлень. Тобто до інших видів листів опис вкладення не передбачений.

Отже, міжнародні поштові відправлення (у тому числі листи) виділено в окрему групу, щодо якої чинними в Україні правилами надання послуг поштового зв`язку не передбачено можливості надсилання кореспонденції з описом вкладення, що унеможливлює виконання вимог положень підпункту "г" пункту 2 частини 1-1 Переліку №1172 при надсиланні рекомендованого поштового відправлення нерезиденту України, яким є відповідач.

Одночасно статтею 13 Закону України «Про поштовий зв`язок» встановлено, що у договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. Договір про надання послуги поштового зв`язку вважається укладеним після оплати користувачем вартості цієї послуги, якщо інше не передбачене відповідними договорами.

У пункті 2 Правил №270 визначено, що рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист (рекомендований лист), поштова картка, бандероль, дрібний пакет, мішок «М», які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення; розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

Отже, з аналізу статті 13 Закону України «Про поштовий зв`язок», пункту 2 Правил №270 вбачається, що квитанція або касовий чек (в яких зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість, адресат) є доказами надіслання відповідного міжнародного поштового відправлення.

Аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2019 у справі №910/7308/16 та від 10.09.2019 у справі №925/410/19.

Проте, позовні матеріали не містять доказів направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу.

Додатково суд зазначає, що відповідачем у позові визначене EIG ENERGY TRADING LIC (Dundee Rd Suite 915, Northbrook IL, 60062, USA), який є нерезидентом України, інформація щодо наявності на території України офіційно зареєстрованого представництва відповідача на момент вирішення питання про відкриття провадження у справі у суду відсутня.

Відповідно до статті 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб`єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов`язки, що і суб`єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно статті ст. 73 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Міжнародними договорами України та законами України можуть бути встановлені особливості участі у процесі дипломатичних агентів, персоналу міжнародних організацій та інших осіб.

Статтю 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» унормовано, що документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Згідно ст. 74 Закону України «Про міжнародне приватне право» процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України. На вимогу суду який розглядає справу, іноземна юридична особа має представити оформлений з урахуванням ст. 13 цього закону документ, що є доказом правосуб`єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).

Таким чином, оскільки відповідачем у даній справі є нерезидент України, до позовної заяви мають бути додані докази правосуб`єктності такої особи (інформацію (витяг, свідоцтво тощо), що підтверджує поточний правовий статус та адресу місцезнаходження відповідача (виписки з торгового, банківського, судового або іншого реєстру про реєстрацію відповідача).

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст.174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на вищенаведене, відповідно до вказаних норм Господарського процесуального кодексу України позовну заяву слід залишити без руху, встановивши позивачеві спосіб і строк для усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 162, 164, 172, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовну заяву залишити без руху.

2.Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «ГАЗОІЛ КОМПАНІ» десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали на усунення допущених недоліків, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали.

У випадку невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та не підлягає оскарженню.

Суддя Гоменюк З.П.