Рішення

від 10.09.2024 по справі 914/1452/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2024 Справа № 914/1452/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Зеніт, м.Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерпрес, м. Львів,

про стягнення заборгованості.

Суддя Б. Яворський,

при секретарі П. Свистун.

Представники cторін:

від позивача: Бичківський О.О.,

від відповідача: Малярчук О.О.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України судове засідання проводилося в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТзОВ Торговий дім Зеніт до ТзОВ Інтерпрес про стягнення 166'145,76 грн заборгованості за договором №19 про продаж друкованих засобів масової інформації від 01.01.2021, з яких: 163'492,05 грн основного боргу та 2'653,71 грн пені. У позовній заяві позивач також зазначив, що орієнтовний розмір витрат за надання правової допомоги складає 20'000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 05.06.2024 року справу № 914/1452/24 передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження; суд встановив строк для реалізації сторонами своїх процесуальних прав. Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримана ним 17.06.2024.

Рух справи відображено у відповідних ухвалах.

16.07.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що заявлена сума заборгованості не враховує суми повернутої продукції у розмірі 25386,77 грн., що підтверджується накладними на повернення товару від 31.03.2024 та 26.06.2024; крім того, не враховано сплату 20.06.2024 суми 20000,00 грн. Таким чином, основна сума заборгованості становить 118105,28 грн. Також у відзиві відзначається незгода із заявленою сумою витрат на правову допомогу через її не співмірність.

19.08.2024 позивач подав відповідь на відзив, у якій підтвердив повернення частини товару та часткову оплату заборгованості, а тому просив зменшити суму основної заборгованості та стягнути з відповідача 117805,17 грн. основного боргу, 2653,71 грн. пені, 3028 грн. судового збору та 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У судовому засіданні 10.09.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням відповіді на відзив, просив стягнути з відповідача 117805,17 грн. основної заборгованості, 2653,71 грн. пені, 3028 грн. судового збору та 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.09.2024 визнав наявність основної заборгованості у сумі 117805,17 грн., а також правомірність нарахування пені. Щодо стягнення 20000,00 грн. витрат на правову допомогу заперечив, вважаючи її завищеною.

У судовому засіданні 10.09.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

01.01.2021 року між Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Зеніт (продавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерпрес (покупець) укладено договір №19 про продаж друкованих засобів масової інформації, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві друковані засоби масової інформації, надалі продукція-«Продукція», вказані у специфікації (додаток №1), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цю продукцію на умовах договору.

Назва видань, ціна продукції та обсяг поставки вказується в товарно-супровідних документах. Строки прийому-передачі продукції узгоджуються сторонами окремо, щодо кожної партії продукції (п.1.2 договору).

За умовами п.1.3 договору приймання-передача продукції здійснюється сторонами за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 104. Доставка продукції на вказану адресу здійснюється за рахунок продавця.

Порядок розрахунків сторони погодили у розділі 3 договору. Так, у п.3.1 передбачено, що покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами та підтвердженими в товарно-супровідних документах та специфікації (додаток №1). Строк оплати товару 7 календарних днів з моменту поставки кожної окремої партії товару (п.3.2 договору).

У матеріалах справи містяться підписані сторонами товарно-транспортні накладні, накладні на повернення товару, а також акти звірки взаєморозрахунків, які свідчать про наявність договірних відносин між сторонами упродовж 2022-2024 р.р. та наявність заборгованості відповідача перед позивачем.

Листом від 30.04.2024 позивач повідомив відповідача, що станом на 30.04.2024 заборгованість становить 163492,05 грн.

Протягом березня-червня 2024 відповідачем було повернуто позивачу частину продукції на загальну суму 25686,77 грн., що підтверджується накладними на повернення товару, підписаними сторонами без зауважень, копії яких містяться у матеріалах справи.

18.06.2024 відповідач сплатив частину заборгованості у розмірі 20000,00 грн. (платіжна інструкція №1076).

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору №19 від 01.01.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості за поставлений позивачем товар на загальну суму 117`805,17 грн. Наявність такої заборгованості визнав відповідач у відзиві, а також підтвердив представник відповідача у судовому засіданні.

Позивачем на підставі п.4.2 договору нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 2653,71 грн., щодо правомірності якої відповідач також не заперечив.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором (ст. 216 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2. ст. 551 ЦК України).

Відповідно до п. 4.2 договору у разі порушення покупцем строків виконання зобов`язання по оплаті отриманої продукції покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що така є правомірною.

Зважаючи на наведене, позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості та пені підлягають задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

У позовній заяві позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розмір судових витрат становить 20`000,00 грн. і дану суму він просить стягнути з відповідача. До позовної заяви додано договір про надання правової допомоги від 15.04.2024 та додаткову угоду №2 до даного договору від 15.05.2024, за умовами яких Адвокатське бюро «Пшець Олександр» надає правову допомогу ТзОВ «ТД «Зеніт» по справі за позовом ТзОВ «ТД «Зеніт» до ТзОВ «Інтерпрес» про стягнення заборгованості за договором №19 від 01.01.2021; сторони домовилися, що гонорар за надання правничої (правової) допомоги становить 20`000,00 грн. та сплачується у наступному порядку: 50% протягом 3 днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт та 50% після ухвалення судом рішення у справі.

27.05.2024 сторони підписали Акт №1 приймання-передачі наданих послуг, де зазначено, що бюро проведений збір доказів, підготовка проекту позовної заяви з додатками; вартість наданих послуг становить 10`000,00 грн.

27.05.2024 адвокатське бюро виставило позивачу рахунок №1 на 10`000,00 грн.

У матеріалах справи міститься копія Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Бичківського О.О., Ордер на надання правничої (правової) допомоги ТзОВ «ТД «Зеніт» на підставі договору про надання правової допомоги від 15.04.2024, виданий 14.06.2024 АБ «Пшець Олександр», платіжна інструкція №144 від 19.06.2024 про сплату позивачем 10`000,00 грн. за правову допомогу АБ «Пшець Олександр». Також подано детальний опис робіт (наданих послуг) адвоката, у якому вказано, що сума 20`000,00 грн. включає: 1) збір доказів у справі, а саме, виїзд фахівця поза робоче місце (дев`ять разів) 3`000,00грн.; правовий аналіз матеріалів один раз 2`000,00 грн.; проведення консультацій п`ять разів 2`000,00 грн.; підготовка позовної заяви із додатками 7`000,00 грн.; підготовка відповіді на відзив 3`000,00 грн.; участь у судових засіданнях (три засідання) 3`000,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні просив стягнути з відповідача 20000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Представник відповідача заперечив щодо такого розміру витрат на правову допомогу через її не співмірність із предметом спору.

Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ст.126 ГПК України).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України).

Судові витрати, крім судового збору, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.4 ст.129 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на предмет договору про надання юридичної допомоги об`єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги.

Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19). Підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Великою Палатою Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 викладено правову позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд погоджується із зауваженнями відповідача щодо не співмірності заявлених витрат із предметом спору та вважає достатньою, обґрунтованою і розумною суму у 10`000,00 грн. У задоволенні решти вимог про стягнення витрат на правову допомогу суд відмовляє.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №129 від 04.06.2024 на суму 3'028,00 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, тому судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 185, 191, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерпрес (79004, м. Львів, вул. Володимира Великого, 5А; код ЄДРПОУ 23948055) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Зеніт (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 76, офіс 201; код ЄДРПОУ 43999767) 117`805,17 грн. основного боргу, 2`653,71 грн. пені., 3`028,00 грн. судового збору та 10`000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 12.09.2024.

СуддяБ. Яворський.