Рішення

від 12.09.2024 по справі 915/274/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року Справа № 915/274/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами, справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпротрактор, вул. Журналістів, 5-а, м. Дніпро, 49051

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Юг Автозапчастина, вул. Київська, буд.135, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55210

про: стягнення 14 110,66 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпротрактор звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №68 від 11.03.2024 (вх.№3161/24 від 18.03.2024) до Товариства з обмеженою відповідальністю Юг Автозапчастина про стягнення заборгованості у розмірі 14 110,66 грн. з якої: 10 379,14 грн. основний борг, 3 091,01 грн. інфляційні втрати, 640,51 грн. 3% річних.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки товарів на умовах відстрочки оплати №31/01-3-9-2022 від 31.01.2022 в частині своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.03.2024, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами. Викладено вимоги до відповідача, встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 19.03.2024, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: вул. вул. Київська, буд.135, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55210 за закінченням терміну зберігання зі штрихкодовим ідентифікатором 06 002 5647 39 81.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2024 ухвалу суду від 19.03.2024 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі повторно направлено поштою на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Юг Автозапчастина із поміткою Судова повістка.

Надіслані відповідачу поштові відправлення повернулись до суду з зазначенням причин невручення адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до ч. 7 ст.1 20 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п.10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону).

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.06.2024 у справі № 910/8002/23, Касаційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку № 270, дійшов до висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17.

Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

У суду відсутня інформація щодо зміни місцезнаходження відповідача, ухвала суду надсилались судом за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві, яка відповідає відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та Єдиному державному демографічному реєстрі.

Необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвали Господарського суду Миколаївської області від 19.03.2024 та від 15.04.2024 були оприлюднені на офіційному вебпорталі судової влади України.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в судовому засіданні в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

31.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпротрактор» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юг-Автозапчастини» (покупець) було укладено Договір поставки товарів на умовах відстрочки оплати № 31/01-3-3-2022.

Відповідно до п. 1.1 Договору за цим договором постачальник зобов`язується передати покупцеві товар згідно з накладною, що є невід`ємною частиною чинного договору. Покупець зобов`язується прийти та оплатити отриманий товар.

Відповідно до п. 1.2 Договору за цим договором постачальник зобов`язується надати покупцеві товарний кредит у сумі не більше 40 000 грн. для придбання товарів у продавця на термін не більше 14 (календарних днів).

Відповідно до п. 1.3 Договору термін оплати починає обчислюватися з наступного дня після отримання товару. Термін обчислюється для кожної партії товару окремо (під партією товару розуміється товар, отриманий по одній накладній).

Відповідно до п. 1.4 Договору відповідно до умов цього договору покупець має право придбати товари, без оплати їх вартості в момент отримання, на суму зазначену в пп. 1.2 Договору.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору постачальник зобов`язаний, зокрема, б) прийняти від покупця виконання його зобов`язань оплату за поставлений товар.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору покупець зобов`язаний, зокрема, а) прийняти і оплатити товар протягом терміну зазначеного в п. 1.2 цього договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору покупець зобов`язаний здійснити розрахунки з постачальником за поставлений товар у строки та у розмірі, передбаченим цим договором та видатковими накладними.

Відповідно до п. 3.3 Договору ціни на товар, що постачаються відповідно до умов цього договору, визначаються в видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.4 Договору покупець зобов`язується оплатити вартість отриманого товару у строк 14 днів, з дати отримання товару за видатковою накладною, а також у випадках, передбачених п. 1.5 цього Договору, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника/внесення коштів до каси постачальника.

Відповідно до п. 5.1 Договору договір набирає чинності в момент його підписання і діє до 31 грудня 2022 року. Строк дії договору може бути продовжений шляхом підписання сторонами додаткової угоди.

Відповідно до п. 6.3 Договору відносини сторін, не урегульовані цим Договором, регулюються чинним законодавством.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем ТОВ Дніпротрактор, (постачальником) поставлено відповідачу ТОВ Юг Автозапчастина (покупцю) товар: 3205-1301010-01 радіатор водяного охолодження ПАЗ-3205 (4-х рядний) (пр-во Іран); 3221-8101060 радіатор опалення ГАЗ 3221 салонний /ДК/ та 3221-8101060 радіатор опалення ГАЗ 3221 салонний /ДК/, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме:

- № Б369/3 від 01.02.2022 на загальну суму 10 379, 14 грн. з ПДВ, яка підписана сторонами;

- - № Б429/3 від 03.02.2022 на загальну суму 779, 02 грн. з ПДВ, яка підписана сторонами.

Підставою поставки товару у видаткових накладних вказано договір поставки № 31/01-3-9 від 31.01.2022.

Позивач у позові зазначає, що відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 779, 02 грн., що підтверджується копією виписки АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК» з рахунку позивача.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що останній, всупереч умовам Договору та приписам чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не сплатив вартість поставленого товару, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 10 379, 14 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Згідно вимог ст. 712 Цивільного Кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (Товари), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного Кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст.530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п.1 ст.193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 10 379, 14 грн. за поставлений товар є обґрунтованими відповідно до вимог Закону та Договору та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд зауважує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, позивач згідно наданого до суду розрахунку (арк. 2) нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 640, 51 грн. нараховані за період з 16.02.2022 по 07.03.2024 на суму заборгованості 10 379, 14 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд зазначає, що він не суперечить вимогам законодавства та є арифметично правильним, а тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Також, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні у розмірі 3 091, 01 грн. за період з 16.02.2022 по 07.03.2024 на суму заборгованості 10 379, 14 грн.

Судом перевірений розрахунок інфляційних за період з 16.02.2022 по 07.03.2024 та визначено що розмір інфляційних становить 3 131,42 грн., але враховуючи принцип диспозитивності стягненню підлягають інфляційні у розмірі 3 091, 01 грн. які заявлені позивачем в позовній заяві.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару, відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність порушених прав позивача, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Юг Автозапчастина, вул. Київська, буд.135, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55210, код ЄДРПОУ 37113855) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпротрактор, вул. Журналістів, 5-а, м. Дніпро, 49051, код ЄДРПОУ 25523816) заборгованості у розмірі 10 379, 14 грн., інфляційних втрат у розмірі 3 091, 01 грн., 3 % річних у розмірі 640, 51 грн. та 3 028, 00 грн. судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Н.О. Семенчук