Рішення

від 10.09.2024 по справі 916/2958/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2958/24

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання В.О. Ващенко

за участю представників:

від позивача Муравський В.В.,

від відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Агроконтиненталь до Приватного підприємства Агрогруп-БРВ про стягнення заборгованості в загальному розмірі 179186,12 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агроконтиненталь звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства Агрогруп-БРВ про стягнення заборгованості в загальній сумі 179186,12 грн., у т.ч. основного боргу 168192,00 грн., 3% річних 5398,95 грн., інфляційних втрат 5595,17 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на посилається на наступне.

Як вказує позивач, ПП Агрогруп-БРВ (покупець) було зроблено ТОВ ТД Агроконтиненталь (постачальник) пропозицію укласти договір, а ТОВ Агроконтиненталь було прийнято пропозицію щодо укладання договору щодо поставки постачальником покупцю товару.

При цьому позивач зазначає, що 27.02.2023 року між ТОВ Агроконтиненталь (постачальник) та ПП Агрогруп-БРВ (покупець) було укладено у спрощений спосіб договір поставки № АК0230227/003, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити покупцю шини 235/75R17,5 Triangle TRT03 143/141J (18PR) TL у кількості 24,00 шт. за ціною 5840,00 грн. без ПДВ за 1 шт. на загальну суму 140160,00 грн. без ПДВ та 168192,00 грн. з ПДВ.

Між тим позивач зазначає, що 18.05.2023 року ТОВ Агроконтиненталь здійснив поставку товару, а ПП Агрогруп-БРВ прийняло товар, що підтверджується: видатковою накладною № АК204 від 01.03.2023 року, що підписана постачальником та покупцем за допомогою електронного підпису та електронної печатки (що можна перевірити на сайті https://czo.gov.ua/verify за допомогою файл з підписом видаткова накладна АК204 від 01.03.2023 року); зареєстрованою в ЄРПН податковою накладною від 01.03.2023 року № 359; рахунком на оплату покупцю № АК270 від 27.02.2023 р.

Відтак, за ствердженнями позивача, постачальник поставив товар, а покупець прийняв його, що стало для покупця підставою проведення повної оплати за поставлений товар. Однак, як зазначає позивач, з дати підписання між сторонами видаткової накладної № АК204 від 01.03.2023 р., а саме з 20.05.2023 року ПП Агрогруп-БРВ не було проведену оплату за товар в сумі 168192,00 грн. Між тим позивач додає, що період прострочення грошового зобов`язання, починаючи з дати першого дня несплати суми за поставлений товар від 20.05.2023 року, по день підготовки позовної заяви 13.06.2024 року становить 391 календарних дні.

Таким чином позивач зауважує, що постачальник виконав свої зобов`язання в повному обсязі та здійснив поставку товару для покупця, а покупець порушив умови та створив заборгованість по сплаті за поставлений товар в розмірі 168192,00 грн.

В подальшому, як вказує позивач, 29.12.2023 року між ТОВ Агроконтиненталь (первісний кредитор) та ТОВ ТД Агроконтиненталь (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги № 2912-23 А-ТДА, відповідно до умов якого ТОВ Агроконтиненталь відступило на користь ТОВ ТД Агроконтиненталь права грошової вимоги до ПП Агрогруп-БРВ за вказаним договором поставки на суму 168192,00 грн.

Враховуючи положення ст.ст. 514, 516 ЦК України, згідно з якими до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, а заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, позивач вважає, що ТОВ ТД Агроконтиненталь набуло право вимоги за договором поставки.

Таким чином позивач зазначає, що ПП Агрогруп-БРВ зобов`язання з оплати за поставлений товар не виконав, у зв`язку з чим має заборгованість перед ТОВ ТД Агроконтиненталь у розмірі 168192,00 грн.

Крім того, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого товару, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 5398,95 грн. та інфляційні втрати в сумі 5595,17 грн., що заявлені до стягнення.

Між тим позивач зазначає, що на виконання п. 6 ч. 3 ст. 162 ГПК України звертався до відповідача з претензією щодо погашення заборгованості, яку відповідач отримав, що вбачається із офіційного сайту АТ Укрпошта? за трек-номером 4905506636296.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.07.2024 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Агроконтиненталь прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2958/24 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 31.07.2024 р. об 11:00 год.

08.07.2024 р. від ТОВ ТД Агроконтиненталь до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 28342/24), згідно якого заявник просить суд всі судові засідання по справі № 916/2958/24 призначити до розгляду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за участю представника Муравського В.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 р. задоволено заяву ТОВ ТД Агроконтиненталь про участь у судовому засіданні 31.07.2024 р. об 11:00 год. та в усіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.07.2024 р. відкладено судове засідання на 27.08.2024 р. з огляду на неявку представника відповідача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.08.2024 р. відкладено судове засідання на 10.09.2024 р. з огляду на неявку представника відповідача.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач в засідання суду не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Так, надіслана судом копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 08.07.2024 р. була вручена адресату 16.07.2024 р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи; ухвала суду про відкладення розгляду справи від 27.08.2024 р. була вручена адресату 03.09.2024 р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи.

Згідно з п. 1 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день вручення судового рішення під розписку.

Крім того, господарським судом відповідач також викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що свідчать наявні в матеріалах справи оголошення.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю Агроконтиненталь та Приватним підприємством Агрогруп-БРВ була досягнута домовленість щодо поставки відповідачу товару, а саме шин 235/75R17,5 Triangle TRT03 143/141J (18PR) TL у кількості 24 штук.

27 лютого 2023 р. Товариством з обмеженою відповідальністю Агроконтиненталь виставлено Приватну підприємству Агрогруп-БРВ рахунок на оплату № АК270 на суму 168192,00 грн. (в т.ч. ПДВ 28032,00 грн.).

Так, з наданої позивачем видаткової накладної від 01.03.2023 року № АК204 (а.с. 15) вбачається, що ТОВ Агроконтиненталь було поставлено ПП Агрогруп-БРВ вказані вище товари на загальну суму 168192,00 грн. (в т.ч. ПДВ 28032,00 грн.). При цьому поставлений позивачем товар було отримано уповноваженою особою відповідача, що вбачається з електронного цифрового підпису та електронної печатки на вищезазначеній накладній, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 08.03.2024 р.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що за фактом поставки обумовленого видатковою накладною № АК204 від 01.03.2023 р. товару позивачем було виписано та зареєстрованого податкову накладну від 01.03.2023 р. № 539 на суму 168192,00 грн. (ПДВ 28032,00 грн.).

В подальшому, 29 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агроконтиненталь (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Агроконтиненталь (новий кредитор) укладено договір № 2912-23 А-ТД про відступлення права вимоги, відповідно до п. 1.1 якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору на підставі договору поставки № АК0230227/003 від 27.02.2023 р., що укладений у спрощений спосіб у відповідності до ст. 181, 184 Господарського кодексу України, ст. 641, 642 Цивільного кодексу України, укладання (прийняття пропозиції) якого підтверджується: 1) Видатковою накладною № АК204 від 01.03.2023 року, що підписана первісним кредитором та ПП Агрогруп-БРВ за допомогою електронного підпису та електронної печатки; 2) зареєстрованою в ЄРПН податковою накладною від 01.03.2023 року №359 (далі- основна угода), та стає кредитором за боргом ПП Агрогруп-БРВ (код ЄДРПОУ 39591762) (далі - боржник), у сумі 168192,00 грн (сто шістдесят вісім тисяч сто дев`яносто дві гривні 00 копійок), яку боржник зобов`язується повернути первісному кредитору у валюті українська гривня.

Згідно п. 1.2 договору від 29.12.2023 р. новий кредитор отримує право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання ним зобов`язань за основною угодою в сумі 168192,00 грн. (сто шістдесят вісім тисяч сто дев`яносто дві гривні 00 копійок), яку боржник зобов`язується повернути вже новому кредитору у валюті українська гривня, у строки, передбачені чинним законодавством України, що регулюють дані правовідносини.

Відповідно до п. 1.3 договору від 29.12.2023 р. право вимоги за основним договором, що відступається згідно даного договору, переходить до нового кредитора з моменту підписання цього договору.

За умовами п. 2.1 договору від 29.12.2023 р. вартість відступлення права вимоги у відповідності до положень даного договору становить 168192,00 грн. (сто шістдесят вісім тисяч сто дев`яносто дві гривні 00 копійок). Зазначену вище суму новий кредитор повинен сплатити первісному кредитору за відступлення останнім на його користь права вимоги до боржника, що передбачене п. 1.2 цього договору.

Згідно п. 2.2 договору від 29.12.2023 р. новий кредитор зобов`язується сплатити зазначену в п. 2.1 вартість відступлення права вимоги в строк не пізніше 31.12.2024 року.

Відповідно до п. 3.1 договору від 29.12.2023 р. первісний кредитор зобов`язаний відступити новому кредитору право вимоги на умовах даного договору.

За умовами п. 7.1 договору від 29.12.2023 р. останній набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

29.04.2024 р. ТОВ ТД Агроконтиненталь звернувся до ПП Агрогруп-БРВ із повідомленням про відступлення права вимоги (заміна кредитора) (повторно), в якій позивач повідомив відповідача про те, що 29 грудня 2023 р. між ТОВ Агроконтиненталь (первісний кредитор) та ТОВ ТД Агроконтиненталь (новий кредитор) укладено договір № 2912-23 А-ТДА про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ТОВ Агроконтиненталь відступило на користь ТОВ ТД Агроконтиненталь права грошової вимоги до ПП Агрогруп-БРВ за договором поставки № AK0230227/003 від 27.02.2023 року, що укладений у спрощений спосіб у відповідності до ст.ст. 181, 184 Господарського кодексу України, ст.ст. 641, 642 Цивільного кодексу України. Також позивач просив здійснити оплату за поставлений товар у розмірі 168192,00 грн.

Також 29.04.2024 р. ТОВ ТД Агроконтиненталь звернулося до ПП Агрогруп-БРВ із претензією, в якій просило негайно, але в будь-якому випадку не пізніше п`яти календарних днів з моменту направлення претензії, здійснити оплату за поставлений товар у розмірі 168192,00 грн. на наступні реквізити: ТОВ ТД Агроконтиненталь, код ЄДРПОУ 45166482, р/р IBAN UA723348510000000026002232728 в АТ Пумб? м. Київ , МФО 334851.

Направлення вказаних повідомлення та претензії підтверджується копіями опису вкладення у лист з оголошеною цінністю від 22.05.2024 р., накладної № 4905506636296 від 22.05.2024 р. та фіскального чеку АТ Укрпошта? від 22.05.2024 р. При цьому, надіслана позивачем документи були вручені адресату 28.05.2024 р., про що свідчить інформація з офіційного сайту Укрпошти, отримана за допомогою сервісу про пошук поштових відправлень за № 4905506636296. При цьому доказів реагування відповідача на вказану претензію та повідомлення матеріали даної господарської справи не містять.

Разом з тим позивач, звернувшись до суду із заявленим позовом, вказує, що відповідачем оплата за поставлений товар згідно видаткової накладної № АК204 від 01.03.2023 р. у розмірі 168192,00 грн. до теперішнього часу не здійснена, у зв`язку з чим просить стягнути вказану суму боргу.

Наразі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд зазначає, що дії ТОВ Агроконтиненталь щодо постачання обумовленого товару та його прийняття відповідачем згідно видаткової накладної № АК204 від 01.03.2023 р., а також заміна кредитора на нового - ТОВ ТД Агроконтиненталь свідчать про те, що між сторонами виникли зобов`язання з поставки товару, що підтверджено позивачем та не оспорюється відповідачем.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність; юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

За приписами ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Наразі стаття 208 Цивільного кодексу України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

При цьому відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 184 Господарського кодексу України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки законом не встановлена особлива форма договору поставки/купівлі-продажу шин, суд доходить до висновку про фактичне укладення сторонами вказаного договору, адже сторонами вчинені фактичні дії, які свідчать про укладення сторонами договору на придбання вказаного товару. В свою чергу вказані обставини свідчать про виникнення у сторін по справі господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 168192,00 грн. (в т.ч. ПДВ 28032,00 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 01.03.2023 р. № АК270, відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 168192,00 грн.

Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

При цьому поставлений позивачем товар було отримано уповноваженою особою відповідача, про що свідчить електронний підпис на вказаній видатковій накладній, який скріплений електронною печаткою відповідача.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку про належне виконання позивачем своїх зобов`язань перед відповідачем згідно вищевказаної накладної.

Більш того, слід зазначити, що у випадку поставки позивачем неналежної якості відповідач був наділений правом на відмову в отриманні такого товару, натомість товар було прийнято без зауважень, про що свідчить наявний електронний підпис відповідача на вказаній видатковій накладній.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отримання відповідачем поставленого з боку позивача товару є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов чинного законодавства на підставі оформленої відповідно до умов договору видаткової накладної.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Так, відповідно до роз`яснень, наведених абз. 1 п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань?, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

До того ж, строк виконання грошового зобов`язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Як вбачається з видаткової накладної № АК204 від 01.03.2023 р., в ній не встановлено строк оплати отриманого товару, тому відповідач був зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, що відповідає положенням ст. 692 ЦК України.

Наразі судом встановлено, що відповідачем не була погашена заборгованість з вартості поставленого товару. Відтак, суд погоджується з доводами позивача про існування у відповідача заборгованості за поставку товару в сумі 168192,00 грн. Адже наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, доказів протилежного або неможливості виконання цього зобов`язання з поважних причин не надав. Частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, суд доходить до висновку про безпідставне невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань щодо оплати поставленого позивачем товару, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача спірної суми заборгованості в розмірі 168192,00 грн.

Щодо вимог про стягнення 3% річних в сумі 5398,95 грн. та інфляційних втрат в сумі 5595,17 грн. суд зазначає наступне.

Невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата відповідачем всієї вартості отриманого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Тобто, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або взагалі не приступив до виконання зобов`язання, або якщо він не виконав зобов`язання в межах встановленого в договорі чи законі строку.

Враховуючи те, що відповідачем не були виконані зобов`язання перед позивачем за спірним правочином щодо оплати отриманого товару у встановлений законом строк, відповідно відповідачем було допущено прострочення виконання своїх зобов`язань, починаючи з наступного дня після підписання відповідачем за допомогою електронного підпису видаткової накладної № АК204 від 01.03.2023 р., а також скріплення електронною печаткою відповідача (19.05.2023 р.) - 20.05.2023 р.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого товару за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних, судом встановлено, що вказаний розрахунок 3% річних був здійснений позивачем арифметично правильно та є вірним, також вказаний розрахунок відповідачем не оспорено. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних, нараховані за несвоєчасну оплату вартості поставленого товару в сумі 5398,95 грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Зважаючи на викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат в загальному розмірі 5595,17 грн. та встановлено, що розрахунок інфляційних нарахувань було здійснено позивачем правильно із застосуванням вірно обраних сукупних індексів інфляції у вказаних періодах прострочення, також вказаний розрахунок відповідачем не оспорено. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати, нараховані за несвоєчасну оплату вартості поставленого товару в сумі 5595,17 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідіність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Агроконтиненталь обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Щодо заяви позивача про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. суд зазначає наступне.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

В ч.ч. 4-7 ст. 129 ГПК України передбачено інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно положень ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Наразі на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії договору про надання правничої допомоги, юридичного консультування та юридичного представництва № 13/24 від 15.03.2024 р., додатку № 1 від 15.03.2024 р. до договору про надання правничої допомоги, юридичного консультування та юридичного представництва № 13/24 від 15.03.2024 р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ДП № 3755 від 02.07.2018 р., рахунку-фактури № В-26 від 14.06.2024 р., акту № В-26 від 14.06.2024 р. про приймання виконаних робіт (наданих послуг), платіжної інструкції № 145 від 14.06.2024 р.

Як вбачається зі змісту договору про надання правничої допомоги, юридичного консультування та юридичного представництва № 13/24, укладеного 15 березня 2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Агроконтиненталь (клієнт) та Адвокатським об`єднанням Еквіта (адвокатське об`єднання), відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 якого адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Адвокатське об`єднання відповідно до узгоджених сторонами доручень, зокрема:

- надає клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього та/або в інтересах осіб на користь яких укладено цей договір, перед фізичними особами, в органах державної влади, органах прокуратури, МВС та СБУ, державної виконавчої служби, приватних виконавців, міністерстві юстиції та її структурних підрозділах (органах), на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних, адміністративних та господарських судах України усіх інстанцій, зокрема у цивільних, господарських та адміністративних справах, у справах про адміністративні правопорушення, у справах окремого та наказного провадження, в кримінальному провадженні, в тому числі при оскарженні дій та бездіяльності службових та посадових осіб, тощо;

- представляє інтереси клієнта в усіх судових органах та інстанціях України, зокрема, у місцевих загальних судах, апеляційних загальних судах, місцевих господарських судах, апеляційних господарських судах, місцевих адміністративних судах, апеляційних адміністративних судах, Верховному Суді, Конституційному Суді України, в третейських судах, в Міжнародному комерційному арбітражному суді при торгово-промисловій палаті України, в окружних судах (утворення яких передбачено чинним законодавством), в органах Державної виконавчої служби, перед приватними виконавцями, в органах Служби безпеки України та прокуратури, в органах Міністерства внутрішніх справ України, Національній поліції України, в органах нотаріату, органах Міністерства юстиції України в тому числі структурних підрозділах, реєстраційній службі, органах реєстрації актів цивільного стану громадян, органах державного казначейства, в органах державної фіскальної служби та всіх інших органах державної влади та місцевого самоврядування, а також у взаємовідносинах із всіма підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, організаційно-правової структури, територіального розміщення та підпорядкування, у відносинах з фізичними особами, у тому числі суб`єктами господарювання з усіма правами, які надано законом позивачу (цивільному позивачу та відповідачу), відповідачу, стягувану, боржнику, потерпілому, третій особі, свідку, заявнику, скаржнику, у тому числі з правом пред`явлення позову, зміни підстав або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, пред`явлення зустрічного позову, подання заяв та скарг, укладання мирової угоди на будь-якій стадії процесу, визнавати позови повністю або частково, вимагати виконання судового рішення, оскарження рішення, постанов і ухвали суду, одержання, рішень, ухвал, виконавчого листа, наказу та пред`явлення його до виконання з правом подання заяви про повернення виконавчих документів стягувану; з правом підписувати та подавати документи, зокрема заяви, клопотання, відводи, заперечення, скарги, уточнення, пояснення, запити, звернення, повідомлення, докази та інше; вести попередні переговори та узгоджувати процесуальні питання; отримувати будь-які документи, в тому числі відповіді, довідки, свідоцтва, витяги, виписки, рішення, ухвали, постанови, заочні рішення тощо, у тому числі ті що містять персональні дані та іншу конфіденційну та персональну інформацію, інформацію з обмеженим доступом, у тому числі але не виключно банківську таємницю, а також їх копії; сплачувати від імені клієнта державне мито, судовий збір та інші необхідні платежі; своїм підписом засвідчувати копії документів; вчиняти інші дії в інтересах клієнта;

- представляє інтереси клієнта в судах, в органах прокуратури, МВС та СБУ під час досудового та судового слідства, кримінального провадження, у справах про адміністративні правопорушення, подавати заяви, клопотання, пояснення, докази та вчиняти інші дії щодо захисту прав та інтересів замовника.

Відповідно до п. 1.3 договору для надання юридичної допомоги клієнту, адвокатське об`єднання призначає адвоката(тів) з числа партнерів (засновників) або з числа інших адвокатів, залучених на договірних засадах, шляхом видання ордеру із зазначенням відомостей про уповноваженого адвоката.

Положеннями п. 4.1 договору передбачено, що гонорар є формою винагороди адвокатського об`єднання за надання правничої допомоги клієнту.

За правничу допомогу, передбачену в Розділі 1 договору, клієнт сплачує адвокатському об`єднанню винагороду (гонорар). Розмір винагороди адвокатського об`єднання при наданні правничої допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього договору та актах (п. 4.2 договору).

При цьому із наявного в матеріалах справи додатку № 1 від 15.03.2024 р. до договору про надання правничої допомоги, юридичного консультування та юридичного представництва № 13/24 від 15.03.2024 р. вбачається, що на виконання умов договору за даним додатком до договору адвокатське об`єднання зобов`язується за дорученням клієнта надати наступну правову допомогу (послуги):

- представництво інтересів клієнта в судах усіх інстанцій; органах виконавчої служби та у приватних виконавців, в органах нотаріату, в тому числі й у приватних нотаріусів; на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування. Надання правничої допомоги з усіх без винятку питань. Супроводження судового процесу по справі щодо стягнення заборгованості з Приватного підприємства Агрогруп-БРВ, код ЄДРПОУ 39591762, з усіма правами, що передбачені законодавством України;

- сторони домовились, що вартість наданої правничої допомоги (гонорару) за договором є договірною та фіксується в актах прийому-передачі наданих послуг, підписаних сторонами;

- загальна ціна договору складатиметься із сум, вказаних в актах прийому-передачі наданих послуг, підписаних сторонами;

- оплата гонорару (вартості наданої правничої допомоги), зазначеного в п.п. 1.1.1 даного додатку, сплачуються клієнтом на користь адвокатського об`єднання на підставі виставленого рахунку до розгляду справи по суті.

Із матеріалів справи вбачається, що Адвокатським об`єднанням Еквіта був виставлений Товариству з обмеженою відповідальністю ТД Агроконтиненталь рахунок-фактура № В-26 від 14.06.2024 р. на суму 15000,00 грн. Вказаний рахунок був оплачений ТОВ ТД Агроконтиненталь, про що свідчить платіжна інструкція № 145 від 14.06.2024 р.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт № В-26 від 14.06.2024 р. про приймання виконаних робіт (наданих послуг), із якого вбачається, що виконавцем були проведені наступні роботи (надані наступні послуги), а замовником прийняті в повному обсязі:

- підготовка повідомлення про відступлення права вимоги (заміна кредитора) від 29.04.2024 року 1000,00 грн.;

- підготовка претензії від 29.04.2024 року 2000,00 грн.;

- експертиза документів, підготовка позовної заяви вих.№ 14/06/24-1 до Господарського суду Одеської області та подача до суду 12000,00 грн.

Разом з тим слід зазначити, що наявні в матеріалах справи копії договору про надання правничої допомоги, юридичного консультування та юридичного представництва № 13/24 від 15.03.2024 р., додатку № 1 від 15.03.2024 р. до договору про надання правничої допомоги, юридичного консультування та юридичного представництва № 13/24 від 15.03.2024 р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ДП № 3755 від 02.07.2018 р., рахунку-фактури № В-26 від 14.06.2024 р., акту № В-26 від 14.06.2024 р. про приймання виконаних робіт (наданих послуг), платіжної інструкції № 145 від 14.06.2024 р. підтверджують понесення позивачем витрат на послуги адвоката у розмірі 15000,00 грн.

Між тим в ч. 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Між тим відповідачем не заявлялись клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову, з огляду на що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Агроконтиненталь до Приватного підприємства Агрогруп-БРВ про стягнення заборгованості в загальному розмірі 179186,12 грн. задовольнити.

2.СТЯГНУТИ з Приватного підприємства Агрогруп-БРВ (66200, Одеська область, Савранський район, смт. Саврань, вул. Мира, буд. 167; код ЄДРПОУ 39591762) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Агроконтиненталь (51937, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Чиженка Максима, буд 25, кв. 43; код ЄДРПОУ 45166482) основний борг в сумі 168192/сто шістдесят вісім тисяч сто дев`яносто дві/грн. 00 коп., 3% річних в сумі 5398/п`ять тисяч триста дев`яносто вісім/грн. 95 коп., інфляційні втрати в сумі 5595/п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять/грн. 17 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028/три тисячі двадцять вісім/грн. 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000/п`ятнадцять тисяч/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 12 вересня 2024 р.

Суддя В.С. Петров