Ухвала

від 11.09.2024 по справі 916/3975/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"11" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3975/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І., розглянувши заяву Селянського (фермерського) господарства Скибенюк про вжиття заходів забезпечення позову (вх. № 4-82/24 від 10.09.2024) до подання позову за участю інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи Захарівська селищна рада Роздільнянського району Одеської області, -

ВСТАНОВИВ:

10.09.2024 року Селянське (фермерське) господарство Скибенюк звернулося до Господарського суду Одеської області через систему Електронний суд ЄСІТС із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій заявник просить суд:

- заборонити державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та іншим суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії та приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, в тому числі набуття, зміни та припинення таких прав на нерухоме майно та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідних реєстрах та базах даних щодо земельних ділянок: кадастровий номер 5125280900:01:001:0754, площа 13,4833 га, кадастровий номер 5125280900:01:001:0753, площа 16,5167 га;

- накласти арешт на земельні ділянки: кадастровий номер 5125280900:01:001:0754, площа 13,4833 га, кадастровий номер 5125280900:01:001:0753, площа 16,5167 га.

В обґрунтування вказаної заяви про забезпечення позову заявник вказує, що 27.07.2010 року між Фрунзівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Селянським (фермерським) господарством Скибенюк (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає на строкове, платне користування земельну ділянку загальною площею 30,0 га ріллі за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які не надані у власність чи користування та перебувають в запасі на території Войничівської сільської ради Фрунзівського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Орендодавцем та орендарем 10 серпня 2010 року було також підписано акт приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди землі.

Як вказує заявник, відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 24.11.2020 Головне управління Держгеокадастру в Одеській області передало із державної власності, а Захарівська селищна рада Роздільнянського району Одеської області прийняла у комунальну власність земельні ділянки згідно з відповідним додатком, згідно з яким за порядковим номером 138 (кадастровий номер земельної ділянки 5125280900:01:001:0386) земельна ділянка площею 30,0000 га була передана Захарівській селищній раді Роздільнянського району Одеської області у комунальну власність з поміткою про наявність договору оренди з СФГ Скибенюк (договір оренди від 27.07.2010).

При цьому заявник зазначає, що у лютому 2024 року СФГ Скибенюк звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Захарівської селищної ради про визнання недійсним одностороннього правочину щодо розірвання договору оренди земельної ділянки. Так, за ствердженнями заявника, ним оскаржувалось рішення Захарівської селищної ради від 24.11.2021 № 1786-VIII Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 27 липня 2010 року б/н, укладеного між Фрунзівською районною адміністрацією та СФГ Скибенюк, яким селищна рада в односторонньому порядку, не сповіщаючи орендаря ані про намір прийняти таке рішення, ані про наявність такого рішення, вирішила безпідставно розірвати чинний договір оренди.

Разом з тим, як вказує заявник, 09.07.2024 року Господарським судом Одеської області у справі № 916/629/24 було ухвалене рішення, яким позов СФГ Скибенюк було задоволено повністю, визнано рішення Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області за № 1786-VIII від 24.12.2021 року про розірвання договору оренди земельної ділянки від 27 липня 2010 року б/н, який укладений між Фрунзівської районною адміністрацією та СФГ Скибенюк, недійсним. Також заявник зазначає, що наразі селищною радою було подано апеляційну скаргу, розгляд справи призначено на 29.10.2024.

Між тим заявник зауважує, що, незважаючи на наявність судового спору, невирішене питання щодо подальшої долі договору оренди, Захарівська селищна рада Роздільнянського району Одеської області вже вдруге чинить недобросовісні дії, направлені на унеможливлення використання земельної ділянки СФГ Скибенюк.

СФГ Скибенюк вважає, що селищна рада, усвідомлюючи, що оскаржуване у справі № 916/629/24 рішення про одностороннє розірвання договору оренди визнане недійсним, маючи повне розуміння, що судом апеляційної інстанції буде залишено в силі рішення Господарського суду Одеської області у даній справі, навмисно чинить дії, які призведуть до неможливості орендаря використовувати земельну ділянку.

Як зазначає заявник, 02 серпня 2024 року (вже після ухвалення судового рішення від 09 липня 2024 року про визнання недійсним рішення про одностороннє розірвання договору оренди), Захарівською селищною радою Роздільнянського району Одеської області було прийнято рішення № 2611-VIII Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної власності для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Даним рішенням, за ствердженнями заявника, було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної власності для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, а саме на утворені в результаті поділу:

- земельну ділянку площею 16,5167 га, кадастровий номер 5125280900:01:001:0753, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, місце розташування: Одеська область, Роздільнянський район, Захарівська селищна рада (за межами населених пунктів);

- земельну ділянку площею 13,4833 га, кадастровий номер 5125280900:01:001:0754, цільове призначення 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва категорія земель землі сільськогосподарського призначення, місце розташування: Одеська область, Роздільнянський район, Захарівська селищна рада (за межами населених пунктів).

При цьому заявник зауважує, що з інформаційної довідки № 393696217 від 05.09.2024 вбачається наступне (відомості з Державного реєстру речових прав): реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2311375051252; тип об`єкта земельна ділянка; об`єкт в процесі поділу; кадастровий номер 5125280900:01:001:0386; площа (га): 30; об`єкт нерухомого майна закрито; підстава: поділ об`єкта нерухомого майна. Між тим заявник додає, що у вказаній довідці є відмітка про те, що речове право погашено; дата, час державної реєстрації: 07.08.2024 14:29:06; підстава: поділ об`єкта нерухомого майна; відомості внесено до реєстру 12.08.2024, індексний номер рішення 74534066. Крім того заявник зазначає, що у підрозділі Деталізована інформація про інше речове право (вид іншого речового права право оренди земельної ділянки) міститься інформація про договір оренди земельної ділянки з СФГ Скибенюк (дата закінчення дії 25.08.2059) земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 30,0000 га; наявна відмітка про те, що інше речове право припинено на підставі рішення 1786-VIII від 24.12.2021.

Таким чином, заявник наголошує, що на підставі рішення Захарівської селищної ради № 2611-VIII Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної власності для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населених пунктів) одна земельна ділянка із кадастровим номером: 5125280900:01:001:0386, площею 30,0000 га, була поділена на дві земельні ділянки: із кадастровим номером: 5125280900:01:001:0754, площею 13,4833 га (номер інформаційної довідки 393699003 від 05.09.2024), із кадастровим номером: 5125280900:01:001:0753, площею 16,5167 га (номер інформаційної довідки 393698909).

З огляду на викладене заявник зазначає, що на підставі вищезазначеного поділу у Державному реєстрі речових прав вже містяться відомості про дві земельні ділянки замість однієї.

При цьому заявник зауважує, що оскільки у Державному реєстрі речових прав відсутні будь-які обтяження за даними об`єктами нерухомого майна, враховуючи безпосередню мету поділу земельної ділянки, яка прямо зазначена у рішенні Захарівської селищної ради № 2611-VIII від 02.08.2024, а саме: для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, заявник вбачає безпосередню вірогідність проведення земельних торгів найближчим часом, на яких буде передано земельну ділянку, якою він володіє і користується на підставі договору оренди, чинність якого наразі є предметом судового розгляду.

З урахуванням зазначеного, заявник вважає доцільним та ефективним способом забезпечення реалізації власного права подання відповідної заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви.

На переконання заявника, поведінка Захарівської селищної ради у орендних правовідносинах із заявником характеризується явною недобросовісністю, що, зокрема, виявляється у прийнятті рішень, які безпосередньо впливають на права орендаря, але такі рішення жодним чином не доводяться відкрито до відома орендаря, при цьому вказані рішення приймаються без поваги до інтересів фактичного володільця земельної ділянки, без урахування його прав з метою позбавити орендаря можливості своєчасно та належним чином відреагувати на дії орендодавця.

Також заявник вказує, що предметом позову, який буде подано після даної заяви про забезпечення позову, буде вимога про укладення додаткової угоди до вже існуючого договору оренди з метою викладення предмета оренди в іншій редакції, а саме: визнання укладеною додаткової угоди шляхом викладення п. 2 договору оренди земельної ділянки, укладеного між Фрунзівською районною державною адміністрацією та ССФ Скибенюк у наступній редакції: 2. В оренду передаються земельні ділянки: - кадастровий номер 5125280900:01:001:0754, площа 13.4833 га (номер інформаційної довідки 393699003 від 05.09.2024) - кадастровий номер 5125280900:01:001:0753, площа 16,5167 га (номер інформаційної довідки 393698909), - загальною площею 30,00 га. Наразі заявник додає, що детальне обґрунтування саме такого способу захисту, як ефективного, буде надане безпосередньо у позовній заяві, втім заявник зазначає, що за даних умов визнання недійсним рішення Захарівської селищної ради про поділ земельної ділянки не матиме наслідком поновлення права позивача. За ствердженнями заявника, за умови скасування рішення про поділ технічно неможливо повернути закритий розділ у Державному реєстрі речових прав, а тому виникне потреба у формуванні та затвердженні нової технічної документації, що має бути здійснене саме Захарівською селищною радою, що буде підтверджено відповідним висновком спеціаліста. Крім того заявник зазначає, що оскільки Захарівська селищна рада вже виявила власну недобросовісність при виконанні чинного договору оренди, у майбутньому для розроблення технічної документації може знадобитися подання нових позовів, що не є ефективним, оскільки бездіяльність з розробки технічної документації може продовжуватись роками, водночас зобов`язання колегіального органу розробити технічну документацію, яку такий колегіальний орган не має бажання розробляти, може виявитись безперспективним.

Разом з тим заявник вказує, що укладення наступного договору оренди того ж майна під час дії первинного договору оренди може порушити відповідне право первинного орендаря у разі, коли на підставі наступного договору оренди відповідна земельна ділянка передана у користування наступному орендареві, а право останнього - зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, така реєстрація унеможливлює внесення запису до вказаного реєстру про право оренди тієї ж ділянки первинним орендарем.

У зв`язку із зазначеним вище, заявник вважає, що захід забезпечення позову, який слід застосувати це заборона проведення реєстраційних дій щодо наступних земельних ділянок: кадастровий номер 5125280900:01:001:0754, площа 13,4833 га, кадастровий номер 5125280900:01:001:0753, площа 16,5167 га, а також накладення арешту на вищезазначені земельні ділянки.

Розглянувши заяву СФГ Скибенюк про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Згідно з ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При вжитті таких заходів суд повинен з`ясувати наявність зв`язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення балансу інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Наведена правова позиція викладена і у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18, і у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 року у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 року у справі № 904/2285/19.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

При цьому, законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 року у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч. 2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарським процесуальним кодексом України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

При цьому суд зазначає, що підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії, було зазначено що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Як вбачається із матеріалів поданої заяви, 27 липня 2010 року між Фрунзівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Селянським (фермерським) господарством Скибенюк (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає на строкове, платне користування земельну ділянку загальною площею 30,0 га ріллі за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які не надані у власність чи користування та перебувають в запасі на території Войничівської сільської ради Фрунзівського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказаний договір покладено на облік в райдержадміністрацію, про що в книзі записів договорів оренди землі вчинено запис 10 серпня 2010 року за № 57. При цьому договір зареєстровано в Фрунзівському районному відділі Одеської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру, про що в Книзі записів реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 25 серпня 2010 року за № 041053600050.

Так, 10 серпня 2010 року Фрунзівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Селянським (фермерським) господарством Скибенюк (орендар) був підписаний акт приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди землі від 10.08.2010 р. № 57 про те, що 27 липня 2010 року земельна ділянка загальною площею 30,0 га ріллі за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які не надані у власність чи користування та перебувають в запасі на території Войничівської сільської ради Фрунзівського району, передана від орендодавця орендарю відповідно до умов договору оренди землі.

На підставі акту приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 24.11.2020 Головне управління Держгеокадастру в Одеській області передало із державної власності, а Захарівська селищна рада Роздільнянського району Одеської області прийняла у комунальну власність земельні ділянки згідно з відповідним додатком, в якому за порядковим номером 138 значиться земельна ділянка із кадастровим номером: 5125280900:01:001:0386, площею 30,0000 га, яка була передана Захарівській селищній раді Роздільнянського району Одеської області у комунальну власність з поміткою про наявність договору оренди з СФГ Скибенюк від 27.07.2010.

В подальшому ж, рішенням Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області № 1786-VІІІ від 24.12.2021 Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 27 липня 2010 року б/н, укладеного між Фрунзівською районною адміністрацією та СФГ Скибенюк було розірвано з СФГ Скибенюк в особі голови Скибенюка Л.П. договір оренди земельної ділянки від 27.07.2010, зареєстрованого у Фрунзівському районному відділі Одеської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру, про що у книзі записів реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 25.08.2010 за № 041053600050, щодо земельної ділянки - кадастровий номер 5125280900:01:001:0386, площею 30,0000 га на підставі пункту 39 договору у зв`язку з несвоєчасною виплатою орендної плати.

Пунктом 2 вказаного рішення № 1786-VІІІ від 24.12.2021 доручено виконавчому органу відділу з питань земельних відносин та агропромислового розвитку Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області вчинити організаційно - правові дії щодо зняття з реєстрації договору оренди земельної ділянки, визначеного пунктом 1 цього рішення.

Не погодившись із вказаним рішенням Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області № 1786-VІІІ від 24.12.2021, Селянське (фермерське) господарство Скибенюк звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про визнання недійсним вказаного рішення № 1786-VIII від 24.12.2021 року про розірвання договір оренди земельної ділянки від 27 липня 2010 року б/н, який укладений між Фрунзівської районною адміністрацією та СФГ Скибенюк.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.07.2024 року по справі № 916/629/24 позов СФГ Скибенюк задоволено та визнано недійсним рішення Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області за № 1786-VIII від 24.12.2021 року про розірвання договору оренди земельної ділянки від 27 липня 2010 року б/н, який укладений між Фрунзівською районною адміністрацією та СФГ Скибенюк; стягнуто із селищної ради на користь позивача судовий збір в сумі 3028,00 грн.

Вказане рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2024 року по справі № 916/629/24 не набрало законної сили з огляду на надходження 06.08.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційної скарги Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області на вказане рішення суду, розгляд якої згідно ухвали суду від 04.09.2024 року призначено на 29.10.2024 на 12:00 год.

Водночас, як встановлено судом, 02 серпня 2024 року Захарівською селищною радою Роздільнянського району Одеської області прийнято рішення № 2611-VIII Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної власності для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Пунктом 1 вказаного рішення № 2611-VIII від 02.08.2024 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної власності для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населених пунктів), а саме на утворені в результаті поділу:

- земельну ділянку площею 16,5167 га, кадастровий номер: 5125280900:01:001:0753, цільове призначення 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, місце розташування: Одеська область, Роздільнянський район, Захарівська селищна рада (за межами населених пунктів);

- земельну ділянку площею 13,4833 га, кадастровий номер: 5125280900:01:001:0754, цільове призначення 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, місце розташування: Одеська область, Роздільнянський район, Захарівська селищна рада (за межами населених пунктів).

В п. 3 рішення № 2611-VIII від 02.08.2024 року визначено Захарівському селищному голові здійснити державну реєстрацію права комунальної власності за Захарівською селищною радою на утворені в результаті поділу земельні ділянки.

Таким чином, на підставі вказаного рішення № 2611-VIII від 02.08.2024 року було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної власності для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населених пунктів), а саме на утворені в результаті поділу: земельну ділянку площею 16,5167 га, кадастровий номер: 5125280900:01:001:0753 та земельну ділянку площею 13,4833 та, кадастровий номер: 5125280900:01:001:0754.

Так, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 393696217 від 05.09.2024 року, наданої заявником, вбачається, що 07.03.2021 р. за Захарівською селищною радою Роздільнянського району Одеської області зареєстровано право власності на земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2311375051252), кадастровий номер: 5125280900:01:001:0386, загальною площею 30,0 га; інше речове право: право оренди земельної ділянки на підставі договору від 25.08.2010 р., строк 49 років, дата закінчення дії: 25.08.2059 р., орендар: Селянське (фермерське) господарство Скибенюк (код ЄДРПОУ 30821663); інше речове право припинено (дата державної реєстрації: 10.02.2022 р.) на підставі рішення Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області № 1786-VІІІ від 24.12.2021.

При цьому із вказаної інформаційної довідки № 393696217 вбачається, що об`єкт нерухомого (№ 2311375051252): земельна ділянка із кадастровим номером: 5125280900:01:001:0386 закритий; дата державної реєстрації 07.08.2024 р.; підстава: поділ об`єкта нерухомого майна; відомості внесені до реєстру: 12.08.2024 р.; індексний номер рішення 74534066.

Між тим, із наявних в матеріалах заяви інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 393699003 та № 393698909 від 05.09.2024 року вбачається, що 07.08.2024 року за Захарівською селищною радою Роздільнянського району Одеської області зареєстровано право власності вже на дві земельні ділянки, а саме: із кадастровим номером: 5125280900:01:001:0753, площею 16,5167 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2986323451252) та із кадастровим номером: 5125280900:01:001:0754, площею 13,4833 га ((реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2986329851252); підстава: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 74533901 від 12.08.2024.

Таким чином, на підставі вищезазначеного поділу у Державному реєстрі речових прав вже містяться відомості про дві земельні ділянки із кадастровими номерами: 5125280900:01:001:0753 та 5125280900:01:001:0754 замість однієї із кадастровим номером: 5125280900:01:001:0386.

При цьому зі змісту заяви випливає, що Захарівською селищною радою Роздільнянського району Одеської області після ухвалення 09.07.2024 року Господарським судом Одеської області рішення по справі № 916/629/24 було прийнято рішення № 2611-VIII від 02.08.2024 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної власності для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населених пунктів). З огляду на зазначене заявник наголошує, що оскільки у Державному реєстрі речових прав відсутні будь-які обтяження за об`єктами нерухомого майна новоутвореними в результаті поділу земельними ділянками, враховуючи безпосередню мету поділу земельної ділянки, яка прямо зазначена у рішенні Захарівської селищної ради № 2611-VIII від 02.08.2024, а саме: для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, заявник вбачає безпосередню вірогідність проведення земельних торгів найближчим часом, на яких буде передано земельну ділянку, якою він володіє і користується на підставі договору оренди, чинність якого наразі є предметом судового розгляду.

Таким чином СФГ Скибенюк зазначає, що з прийняттям рішення № 2611-VIII від 02.08.2024 року, поділу земельної ділянки із кадастровим номером: 5125280900:01:001:0386 на дві окремі із кадастровими номерами: 5125280900:01:001:0753 та 5125280900:01:001:0754, реєстрації останніх у Державному реєстрі речових прав, існує загроза того, що спірні земельні ділянки будуть надані іншим особам в оренду, що випливає із суті самого рішення селищної ради від 02.08.2024 р., що в свою чергу унеможливить в подальшому виконання рішення суду у справі № 916/629/24, яким, зокрема, визнано недійсним рішення Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області за № 1786-VIII від 24.12.2021 року про розірвання договору оренди земельної ділянки від 27 липня 2010 року б/н, укладеного між Фрунзівською районною адміністрацією та СФГ Скибенюк.

Як вбачається із заяви та доданих до неї документів, заявлені СФГ Скибенюк заходи забезпечення позову спрямовані на унеможливлення передачі земельних ділянок, які були утворені в результаті поділу земельної ділянки із кадастровим номером: 5125280900:01:001:0386, щодо якої наразі існує спір, пов`язаний із порушенням інтересів селянського (фермерського) господарства, на користь інших осіб.

Так, рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2024 року по справі № 916/629/24 мотивовано тим, що умовами договору оренди земельної ділянки від 27.07.2010 р. напряму заборонено розірвання договору в односторонньому порядку: розірвання Договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, при цьому в матеріалах відсутні і відповідачем не надані доказів адресування рішення про розірвання договору іншій стороні правочину орендареві, а також відсутні докази сприйняття орендарем такого рішення, також відсутні докази звернення до суду із відповідним позовом про розірвання договору у порядку статті 188 ГК України. З огляду на викладене суд дійшов висновку, що селищною радою було порушено порядок розірвання договору, а рішення про розірвання договору в односторонньому порядку підлягає визнанню недійсним з огляду на його невідповідність вимогам законодавства та умовам договору.

Таким чином господарський суд зазначає, що у разі, якщо під час перегляду рішення ГСОО від 09.07.2024 року по справі № 916/629/24 в апеляційному порядку або набрання законної сили рішенням суду Захарівська селищна рада Роздільнянського району Одеської області відчужить у будь-який спосіб спірні земельні ділянки на користь інших осіб, це зумовить необхідність звернення заявника до суду з іншими позовами, що призведе до тривалого непоновлення інтересів СФГ Скибенюк.

Більш того господарський суд зауважує, що Захарівською селищною радою Роздільнянського району Одеської області після ухвалення рішення суду від 09.07.2024 року по справі № 916/629/24 вже здійснено поділ земельної ділянки із кадастровим номером: 5125280900:01:001:0386 на дві окремі земельні ділянки із кадастровими номерами: 5125280900:01:001:0753 та 5125280900:01:001:0754 на підставі рішення № 2611-VIII від 02.08.2024 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної власності для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населених пунктів).

При цьому із суті самого рішення № 2611-VIII випливає, що затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної власності було здійснено саме задля продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Відтак, вказане рішення № 2611-VIII від 02.08.2024 року вже містить відомості, що спірні ділянки із кадастровими номерами: 5125280900:01:001:0753 та 5125280900:01:001:0754 є ділянками, права оренди на які буде виставлено на земельні торги (у формі аукціону).

З огляду на викладене, враховуючи прийняття селищною радою рішення № 2611-VIII від 02.08.2024 року саме після ухвалення Господарським судом Одеської області 09.07.2024 року рішення по справі № 916/629/24, суд доходить висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, оскільки невжиття таких заходів може призвести до відчуження прав на спірні земельні ділянки, утворені в результаті поділу земельної ділянки із кадастровим номером: 5125280900:01:001:0386, яка за твердженням заявника перебувала у його користуванні на підставі договору оренди земельної ділянки від 25.08.2010 р., чинність якого наразі є предметом судового розгляду по справі № 916/629/24, тобто відбудеться зміна фактичного користувача(ів) земельних ділянок.

Отже, суд вважає, що з урахуванням характеру правовідносин, що склалися між сторонами, обставини заяви, існує дійсна ймовірність того, що невжиття обраних позивачем заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову внаслідок відчуження прав на спірні земельні ділянки на користь інших осіб.

Тобто, судом встановлено, що існує обґрунтоване припущення про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду, що було доведено заявником у заяві про забезпечення позову.

Разом з тим господарський суд зауважує, що відповідно до ч. 12 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

З огляду на викладене, вказаним положенням ГПК України передбачена заборона вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур.

Відтак, у випадку прийняття Захарівською селищною радою Роздільнянського району Одеської області рішення про проведення торгів стосовно спірних земельних ділянок, а також початку процедури їх проведення, СФГ Скибенюк не зможе захистити своїх прав шляхом подачі відповідної заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому господарський суд наголошує, що заборона вжиття заходів забезпечення позову, передбачена частиною 12 статті 137 ГПК України, стосується випадків втручання у проведення публічних процедур, зокрема земельних торгів, за умови прийняття рішення про проведення торгів і початку процедури їх проведення. Тобто обмеженню підлягають заходи забезпечення, які будь-яким чином можуть вплинути на торги, щодо проведення яких прийнято рішення. Однак можливе проведення торгів у майбутньому, не може вважатися етапом проведення торгів, на який поширюються положення частини 12 статті 137 ГПК України.

Відтак, господарський суд вважає обґрунтованим спосіб забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та іншим суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії та приймати будь-які рішення, спрямовані на передачу у користування інших осіб земельних ділянок із кадастровими номерами: 5125280900:01:001:0754, площею 13,4833 га та 5125280900:01:001:0753, площею 16,5167 га.

В даному випадку саме заборона здійснення будь-яких реєстраційних дій та прийняття будь-яких рішень, спрямованих на передачу у користування іншим особам спірних земельних ділянок відповідає вимогам, на забезпечення яких такий захід направлено.

Стосовно інших вимог заявника про забезпечення позову господарський суд зазначає, що такі заходи мають бути необхідними для ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів заявника. Наразі суд вважає, що вони є передчасними та є обмеженням прав власника щодо розпорядження належними йому (власнику) земельними ділянками, хоча право комунальної власності на земельні ділянки не оспорюється.

Також суд наголошує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими з метою зупинення вчинення дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в майбутньому. Відповідні заходи стосуються убезпечення від вчинення будь-яких дій поза правовим полем до вирішення спору і дозволять уникнути непорозумінь на період вирішення спору.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Частинами 1 та 4 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

З урахуванням відсутності у суду інформації з приводу можливих збитків Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області у зв`язку із вжиттям заходів забезпечення позову, правові підстави для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, вказані особи не позбавлені права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду в порядку та протягом строків, встановлених статтею 141 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно ч. 3 ст. 138 ГПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом у разі неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 138 цього Кодексу; повернення позовної заяви; відмови у відкритті провадження у справі (п. 13 ст. 145 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського

процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Селянського (фермерського) господарства Скибенюк про вжиття заходів забезпечення позову (вх. № 4-82/24 від 10.09.2024 р.) до подання позову у справі задовольнити частково.

2. Заборонити державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та іншим суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії та приймати будь-які рішення, спрямовані на передачу у користування інших осіб земельних ділянок із кадастровими номерами: 5125280900:01:001:0754, площею 13,4833 га та 5125280900:01:001:0753, площею 16,5167 га.

3. Стягувачем за цією ухвалою є Селянське (фермерське) господарство Скибенюк (66744, Одеська область, Роздільнянський район, с. Войничеве, вул. Шкільна, буд. 10; код ЄДРПОУ 30821663).

4. Боржником за цією ухвалою є Захарівська селищна рада Роздільнянського району Одеської області (66700, Одеська область, Роздільнянський район, смт. Захарівка, вул. Центральна, буд. 69, код ЄДРПОУ 04378882).

Ухвала набирає чинності з дня її постановлення.

Ухвалу дійсна для пред`явлення до виконання до органу державної виконавчої служби протягом строку, встановленого Законом України "Про виконавче провадження".

Ухвалу може бути оскаржено у 10-денний термін з дня її постановлення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя Мостепаненко Юлія Іванівна