Рішення

від 12.09.2024 по справі 922/2331/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2024м. ХарківСправа № 922/2331/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" (01001, м. Київ, вул. Євгена Чикаленка, 34, код ЄДРПОУ 43231355) до Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат Куп`янський" (63702, Харківська область, м. Куп`янськ, вул. Сватівська, 60, код ЄДРПОУ 38281687) про стягнення 2 317 080,30грн за участю :

учасники справи не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 1 679 011,45грн, збитки від інфляції за період прострочення у розмірі 52 475,05грн, 3% річних в розмірі 48 369,33грн, пеню в розмірі 537 224,47грн. Судові витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу позивач просить суд покласти на відповідача. Докази понесення таких витрат, у разі їх понесення, будуть надані протягом п`яти днів за днем проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу № С-10/02/2022-3 від 10.02.2022 в частині здійснення своєчасної оплати за електричну енергію, з посиланням на норми Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 10.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, почато у справі підготовче провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов не надав.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі та інші процесуальні документи направлялись судом на адресу відповідача, яка збігається із юридичною адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.

Враховуючи вищевикладене та факт направлення судом ухвал на офіційну адресу відповідача у справі, суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.

Суд зазначає, що сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, яка надсилалась судом з додержанням вимог процесуального закону, за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Всі процесуальні документи були оприлюднені на офіційному веб-порталі судової влади України. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Крім того, відповідно до ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку, чого відповідачем зроблено не було.

Таким чином, судом всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

В судовому засіданні 29.08.2024 без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 12.09.2024.

Учасники справи у призначене судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

10.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат Куп`янський" (відповідач, споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № С-10/02/2022-3 (далі - договір), відповідно умов якого постачальник зобов`язався продавати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач прийняти та оплатити вартість електричної енергії позивачу, а також здійснити інші платежі згідно з умовами договору.

Відповідно до розділу 1 договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

Відповідач приєднався до умов цього договору на умовах комерційної пропозиції № 3 шляхом підписання заяви-приєднання.

У п.3.1 договору сторони погодили, що початком постачання електричної енергії відповідачу є дата, зазначена у повідомленні адміністратора комерційного обліку про підтвердження можливості зміни електропостачальника.

Ціна, порядок обліку та оплата електричної енергії погоджена сторонами у розділі 5 договору, за умовами якого відповідач розраховується з позивачем за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною відповідачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору (п.5.1 договору).

Відповідно до п.5.3 договору ціна електричної енергії має зазначатися позивачем у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

Позивач, за умовами п.5.5 договору, зобов`язався у строк, визначений цим договором або комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору, формувати, підписувати та надсилати відповідачу рахунок на оплату постачання електричної енергії в порядку, передбаченому п.1.4 цього договору.

Так, за умовами п.1.4 договору обмін документами на виконання умов цього договору між сторонами передбачає їх підписання КЕП (кваліфікований електронний підпис) за допомогою сервісу на сайті Центрального засвідчувального органу Міністерства цифрової трансформації України та надіслання на електронну пошту іншої сторони. Офіційною електронною адресою відповідача, відповідно до пункту 1.3 та розділу 14 договору, є kypyansk.kmk@ukr.net.

Оплата рахунку відповідачем за цим договором має бути здійснена у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його відповідачем або у строк, зазначений у комерційній пропозиції (п.5.9 договору).

Пунктом 5.20 договору встановлено, що позивач не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, формує та зі своєї сторони підписує та надсилає відповідачу акт передачі-прийому електричної енергії та акт звірки в порядку, який зазначений в п.1.4. цього договору.

У п.5.24 договору сторони дійшли згоди, що у випадку не надіслання відповідачем позивачу підписаного кваліфікованим електронним підписом в порядку, який зазначений в п.1.4 цього договору, акта прийому-передачі електричної енергії або неотримання позивачем обґрунтованих заперечень до акту передачі-прийому електричної енергії, такий акт передачі-прийому електричної енергії вважається погодженим та підписаним відповідачем.

За умовами п.4 комерційної пропозиції розрахунок за поставлену у розрахунковому місяці електричну енергію здійснюється на підставі рахунку на оплату електричної енергії, що надсилається відповідачу не пізніше 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим місяцем разом із актом передачі-прийому електричної енергії та актом звірки в порядку, передбаченому Договором.

Оплата рахунків на оплату електричної енергії за Договором має бути здійснена відповідачем у порядку, передбаченому договором та у строк визначений у рахунку, але не пізніше 15 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим місяцем (у випадку надіслання позивачем скан-копії на електронну адресу відповідач з подальшим надісланням оригіналу на поштову адресу - не пізніше 15 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим місяцем).

Відповідно до п.6.2 договору відповідач взяв на себе зобов`язання забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленої електричної енергії відповідно до умов цього договору.

Договір набирає чинності з дня, наступного за днем отримання позивачем заяви-приєднання відповідача до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, та обраної комерційної пропозиції. Договір діє до моменту початку постачання електричної енергії споживачу іншим постачальником або у випадках дострокового припинення, передбачених договором (п.11 комерційної пропозиції).

На підставі переданих даних від Акціонерного товариства "Харківобленерго" відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду сформовано та виставлено рахунок за спожиту електричну енергію у червні 20023 року на суму 1 779 699,74грн. Рахунок за вказаний період міститься в матеріалах справи.

Акт приймання-передачі та рахунок за вказаний період надсилались позивачем на адресу відповідача через систему електронного документообміну, що підтверджується відповідними доказами, наявними у справі.

Відповідач за спожиту електричну енергію розрахувався частково, у зв`язку з чим у нього перед позивачем станом на 02.07.2024, з урахуванням здійснених 29.04.2022 оплат, заборгованість за спожиту електричну енергію у червні 2023 року складає 1 679 011,45грн, яка до теперішнього часу є не сплаченою.

Також позивачем на суму заборгованості здійснено нарахування пені в розмірі 537 224,47грн, 3% річних в розмірі 48 369,33грн та збитків від інфляції в розмірі 52 475,05грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялись вимога про негайну сплату заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № С-10/02/22-3 від 10.02.2022 за вих. № 24/01/24-1 від 24.01.2024, лист-попередження про можливе розірвання цього договору за вих.№24/01/24-5 від 24.01.2024, повідомлення про дострокове розірвання договору про постачання електричної енергії споживачу за вих. № 25/01/24-1 від 25.01.2024.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За приписами ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частина 1 ст.202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону (ч.6 ст.276 Господарського кодексу України).

Частиною 7 ст.276 Господарського кодексу України визначено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд зазначає, що укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов`язок щодо повної та своєчасної оплати спожитої електричної енергії у встановлений договором строк не виконав.

Факт порушення відповідачем умов, визначених договором, та наявність заборгованості за спожиту електричну енергію в червні 2023 року на суму 1 679 011,45грн, що є предметом стягнення, доведений та підтверджується матеріалами справи. Обставини, викладені позивачем у позові відповідачем не спростовано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту в червні 2023 року на суму 1 679 011,45грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних за період з 17.07.2023 по 01.07.2024 у сумі 48 369,33грн та збитків від інфляції за період з серпня 2023 року по травень 2024 року у сумі 52 475,05грн, суд керується положеннями ст.625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши правомірність нарахування 3% річних за період з 17.07.2023 по 01.07.2024 у сумі 48 369,33грн та збитків від інфляції за період з серпня 2023 року по травень 2024 року у сумі 52 475,05грн, таке нарахування здійснено позивачем арифметично правильно, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені за період з 17.07.2023 по 01.07.2024 в сумі 537 224,47грн, нарахованої за несвоєчасну оплату за спожиту електричну енергію в червні 2023 року, суд керується наступним.

У сфері господарювання згідно ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В силу приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 9.4 договору, у разі порушення відповідачем строків оплати за цим договором, відповідач сплачує за вимогою позивача, направленою відповідно до вимог п.1.4 договору, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу або у іншому розмірі, визначеному комерційною пропозицією.

Однак, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" надано настанови учасникам ринку електричної енергії, які є обов`язковими для застосування.

Так, пунктом 5 вказаної постанови (доповненим згідно постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

Підпунктом 16 пункту 1 постанови № 332 (доповненим згідно постанови № 413 від 26.04.2022) визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

Відповідна постанова у вказаній частині не визнана недійсною в установленому порядку.

При цьому, повноваження НКРЕКП визначені Законом України "Про Національну комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", п.1 ч.2 ст.17 якого установлено, що регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

Як визначено п.1 ч.1 ст.2 Закону, регулятор, яким є НКРЕКП, здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії, зберігання енергії; діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, трейдерської діяльності тощо.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону, регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Постанова НКРЕКП № 413 від 26.04.2022, якою доповнено постанову № 332 підпунктом 16 пункту 1, набрала чинності з дня її прийняття, проте, згідно статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, отже, норми вказаної постанови, з урахуванням формулювання пункту про розповсюдження його дії на увесь період воєнного стану, поширюють свою дію на спірні правовідносини сторін.

Також, вказаною постановою регулятор надав настанову щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених відповідними договорами, для всіх учасників ринку електричної енергії, у т.ч. у випадку застосування таких штрафних санкцій не лише оператором системи передачі, але й у випадку застосування до такої особи відповідальності у вигляді штрафних санкцій іншим учасником ринку за іншими договорами, чим досягається баланс інтересів всіх учасників ринку у період оголошення воєнного стану для запобігання негативним наслідкам у відповідній сфері.

Частиною 4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом враховані правові позиції Верховного Суду, які викладені в постановах від 19.09.2022 у справі № 912/1941/21, від 25.01.2022 у справі № 911/782/21, у постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 911/1359/22, в яких зазначено, зокрема, що положення постанови НКРЕКП є спеціальними щодо правового регулювання спірних правовідносин та підлягають обов`язковому виконанню учасниками ринку електричної енергії відповідно до статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії".

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені, у зв`язку з чим вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 537 224,47грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованості.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.

При розподілі сум судового збору суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат Куп`янський" (63702, Харківська область, м. Куп`янськ, вул. Сватівська, 60, код ЄДРПОУ 38281687) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" (01001, м. Київ, вул. Євгена Чикаленка, 34, код ЄДРПОУ 43231355) - 1 679 011,45 грн основного боргу, 48 369,33грн 3% річних, 52 475,05грн збитків від інфляції, 21 358,27грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 537 224,47грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "12" вересня 2024 р.

Суддя Т.А. Лавренюк