Ухвала

від 03.09.2024 по справі 917/183/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/183/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

позивача - Мірошник М. О.,

відповідачів - Лобов М. О.,

третьої особи - Костик А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кам`янопотоківської сільської ради

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 (судді: Слободін М. М. - головуючий, Гребенюк Н. В., Шутенко І. А.) та рішення Господарського суду Полтавської області від 27.03.2024 (суддя Безрук Т. М.)у справі

за позовом Кам`янопотоківської сільської ради

до відповідачів: 1) Кременчуцької районної ради; 2) Комунального некомерційного медичного підприємства "Кременчуцька міська лікарня планового лікування" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

1. У вересні 2021 року Кам`янопотоківська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області (далі - Кам`янопотоківська сільська рада) звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом до Кременчуцької районної ради Полтавської області (далі - Кременчуцька районна рада), Комунального некомерційного підприємства Кременчуцької районної ради "Кременчуцька центральна районна лікарня" (ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 здійснено заміну найменування на Комунальне некомерційне медичне підприємство Кременчуцька міська лікарня планового лікування Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області) (далі - Лікарня) про:

- визнання протиправною бездіяльність Кременчуцької районної ради, яка полягає у не розгляді пропозицій Кам`янопотоківської сільської ради (Білецьківської сільської ради до реорганізації) від 27.10.2020, від 16.12.2020, від 23.12.2020 про передання із спільної власності територіальних громад Кременчуцького району всього майна, майнових комплексів, прав та повноважень засновника комунальних підприємств тощо у комунальну власність Кам`янопотоківської сільської ради;

- визнання незаконним та скасування рішення Кременчуцької районної ради від 24.12.2020 "Про внесення змін до статуту та затвердження Статуту комунального некомерційного підприємства Кременчуцької районної ради Кременчуцька центральна районна лікарня в новій редакції";

- визнання недійсним статуту Лікарні в редакції, затвердженій рішенням Кременчуцької районної ради від 24.12.2020 "Про внесення змін до статуту та затвердження статуту комунального некомерційного підприємства Кременчуцької районної ради Кременчуцька центральна районна лікарня в новій редакції";

- визнання незаконним та скасування рішення Кременчуцької районної ради від 24.12.2020 "Про передачу цілісного майнового комплексу комунального некомерційного підприємства Кременчуцької районної ради Кременчуцька центральна районна лікарня";

- зобов`язання Кременчуцьку районну раду розглянути пропозиції Кам`янопотоківської сільської ради (до реорганізації - Білецьківської сільської ради) від 27.10.2020, від 16.12.2020, від 23.12.2020 про передання із спільної власності територіальних громад Кременчуцького району всього майна, майнових комплексів, прав та повноважень засновника комунальних підприємств тощо у комунальну власність Кам`янопотоківської сільської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням від 24.12.2020 "Про внесення змін до статуту та затвердження статуту комунального некомерційного підприємства Кременчуцької районної ради "Кременчуцька центральна районна лікарня" в новій редакції", зареєструвавши зміни до статуту та змінивши адресу місцезнаходження лікарні на м. Кременчук, Кременчуцька районна рада позбавила позивача права вимагати передання у його власність Лікарню на підставі пункту 10 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пункту 39 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України.

Внаслідок ухвалення рішення від 24.12.2020 "Про передачу цілісного майнового комплексу комунального некомерційного підприємства Кременчуцької районної ради "Кременчуцька центральна районна лікарня" позивач був позбавлений права на мирне володіння майном лікарні, співвласником якої був до внесення змін до статуту, та позбавлено можливості отримати майно Лікарні із спільної власності територіальних громад на підставі частини 3 пункту 10 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

2. Лікарня у відзиві на позовну заяву просила відмовити в її задоволенні через необґрунтованість, вказуючи на те, що позовні вимоги стосуються дій Кременчуцької районної ради, а вимог до Лікарні не заявлено.

Відповідач зазначав, що прийняття Кременчуцькою районною радою оскаржуваних рішень не суперечить меті та завданням Лікарні та жодним чином не вплинули на порядок обслуговування пацієнтів, а також не мало негативного впливу на фінансовий стан підприємства та територіальної громади.

3. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.12.2021, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.03.2023, позов задоволено повністю, визнано протиправною бездіяльність Кременчуцької районної ради, яка полягає у нерозгляді пропозицій позивача (до реорганізації - Білецьківської сільської ради) від 27.10.2020, від 16.12.2020, від 23.12.2020; визнано незаконним та скасовано рішення Кременчуцької районної ради від 24.12.2020 "Про внесення змін до статуту та затвердження статуту комунального некомерційного підприємства Кременчуцької районної ради Кременчуцька центральна районна лікарня в новій редакції"; визнано недійсним статут Лікарні в редакції, затвердженій рішенням від 24.12.2020; визнано незаконним та скасовано рішення Кременчуцької районної ради від 24.12.2020 "Про передачу цілісного майнового комплексу комунального некомерційного підприємства Кременчуцької районної ради Кременчуцька центральна районна лікарня"; зобов`язано Кременчуцьку районну раду розглянути пропозиції позивача (до реорганізації - Білецьківської сільської ради) щодо належного позивачу майна.

Постановою Верховного Суду від 07.06.2023 рішення Господарського суду Полтавської області від 16.12.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Під час нового розгляду рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.03.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2024, у задоволенні позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій установили, що спірне майно знаходиться на території Кременчуцької міської територіальної громади, а тому пріоритетне право на це майно має міська територіальна громада, а не позивач (сільська рада), який розташований в іншому населеному пункті, а також що майно, яке є об`єктом передачі за спірними рішеннями, знаходиться на території Кременчуцької міської територіальної громади, з 2021 року фінансування здійснюється з бюджету цієї громади, і у Кременчуцької районної ради не було альтернативного вибору діяти на власний розсуд, оскільки зобов`язання щодо передачі за територіальним розташуванням та бюджетним фінансуванням в імперативному порядку закріплено законом.

Суди також зазначили, що позивач в обґрунтування позову посилався на те, що спірні рішення районної ради зачіпають його майнові інтереси на отримання у комунальну власність приміщення Лікарні та отримання відповідних надходжень від податків. У позові позивач просив визнати протиправною бездіяльність Кременчуцької районної ради, яка полягає у не розгляді пропозицій Кам`янопотоківської сільської ради (Білецьківської сільської ради - до реорганізації) про передання із спільної власності територіальних громад Кременчуцького району всього майна, майнових комплексів, прав та повноважень засновника комунальних підприємств тощо у комунальну власність Кам`янопотоківської сільської ради та зобов`язати Кременчуцьку районну раду розглянути пропозиції сільської ради.

Також суди установили відсутність критеріїв, за якими позивач міг би набути спірне майно (Лікарню) чи за яким би він мав право на отримання спірного майна відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та, зокрема, пункту 10 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону (у редакції від 17.11.2020), а тому відсутні підстави стверджувати, що спірними рішеннями були порушені права позивача.

Суд апеляційної інстанції вказав на те, що позовні вимоги позивача не стосуються захисту речових прав, а є зверненням про захист інтересу. Зокрема, позов не містить вимог про визнання речового права, відновлення речового права, стягнення компенсації за порушення речового права, витребування речі тощо. За своєю суттю позов є вимогою про повторне вирішення органом влади питання про передання лікарні у комунальну власність певної територіальної громади. При цьому позивач не заявляє вимоги про передання Лікарні у його власність.

5. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.03.2024 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2024, Кам`янопотоківська сільська рада у касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог повністю, обґрунтовуючи підстави для оскарження судових рішень посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із неправильним застосуванням судами норм права без урахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Так, скаржник вважає, що суди зробили висновок про те, що в цій ситуації Кременчуцька районна рада діяла на виконання зобов`язання, покладеного законом на правонаступника районної ради району, ліквідованого Верховною Радою України.

Однак, суди допустилися помилки в частині другого обов`язкового критерію, а саме: "2) відповідно до розмежування видатків між бюджетами, встановлених Бюджетним кодексом України".

Суд апеляційної інстанції констатував що під цим критерієм слід розуміти фінансування об`єкту тією територіальною громадою, на території якої знаходиться певний об`єкт.

Проте судами всупереч вказівок Верховного Суду так і не було встановлено ким саме фінансувався спірний майновий комплекс до моменту його передачі у власність Кременчуцької міської ради. Судами проігноровано докази, які вказували на те, що до 2020 року включно єдиним джерелом фінансування Лікарні був виключно районний бюджет, і місто Кременчук як місто обласного значення ніколи не формувало районний бюджет і не фінансувало цю лікарню.

У зв`язку з тим, що Кременчуцька міська рада до 2021 року ніколи не фінансувала і не утримувала Лікарню, судами попередніх інстанцій було допущено помилку в частині визначення дотримання двох обов`язкових критеріїв для отримання Кременчуцькою районною радою спірного майнового комплексу, відповідно допущене неправильне застосування висновків Верховного Суду, викладених в цій та інших подібних справах щодо застосування норм права, викладених в абзаці 4 пункту 10 розділу V ''Прикінцеві та перехідні положення" Закону України ''Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції Закону від 17.11.2020).

Заявник касаційної скарги зазначає, що фактично права позивача були порушені під час процедури передачі майна зі спільної власності територіальних громад у власність конкретної громади, спірні правовідносини пов`язані саме з цією процедурою і позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного майнового права шляхом визнання незаконним та скасування рішень про внесення змін до статуту підприємства, рішень про передачу цього майна у власність і зобов`язання районної ради розглянути подані позивачем клопотання про передачу спірного майна у свою власність. Скаржник вважає, що скасування оскаржуваних рішень районної ради у судовому порядку було б визначеною Законом підставою для відновлення майнових прав Кам`янопотоківської сільської ради та відомостей про неї як про засновника і власника спірної лікарні.

6. У відзиві на касаційну скаргу Лікарня просить відмовити в її задоволенні, а судові рішення у справі залишити без змін, вказуючи на те, що суди дійшли вірного висновку про те, що надані позивачем докази не підтверджують здійснення фінансування Лікарні за рахунок Кам`янопотоківської сільської ради чи Білецьківської сільської ради. Позивач також належними доказами не довів розмежування видатків на фінансування спірної Лікарні відповідно до Бюджетного кодексу та включення вказаних видатків до кошторисів цих сільських рад і позивача.

Суди правильно встановили, що спірне майно знаходиться на території Кременчуцької міської територіальної громади, а також те, що майно, яке є об`єктом передачі за спірними рішеннями, знаходиться на території Кременчуцької міської територіальної громади, з 2021 року фінансування здійснюється з бюджету цієї громади, і у Кременчуцької районної ради не було альтернативного вибору діяти на власний розсуд, оскільки зобов`язання щодо передачі за територіальним розташуванням та бюджетним фінансуванням в імперативному порядку закріплено законом.

7. Кременчуцька міська рада у відзиві на касаційну скаргу також просить залишити її без задоволення, а судові рішення залишити без змін, вказуючи на правильність висновків судів про безпідставність доводів позивача з підстав, вказаних у відзиві.

8. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

9. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, Лікарню створено на підставі рішення 17 сесії Кременчуцької районної ради 7 скликання від 29.12.2017 (з урахуванням рішення 19 сесії 7 скликання Кременчуцької районної ради від 07.03.2018 "Про внесення змін до рішення 17 сесії районної ради 7 скликання від 29.12.2017 "Про реорганізацію Кременчуцької центральної районної лікарні шляхом перетворення в комунальне підприємство Кременчуцька центральна районна лікарня") відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" шляхом перетворення з Кременчуцької центральної районної лікарні (пункт 1.2 статуту Відповідача-2 у редакції до дати прийняття оскаржуваних рішень - 24.12.2020).

Згідно з пунктом 1.3 статуту Лікарні (у редакції до 24.12.2020) Лікарня є спільною власністю територіальних громад Кременчуцького району Полтавської області, зокрема, Піщанської ОТГ (Піщанської сільської ради), Омельницької ОТГ (Омельницької сільської ради), Пришибської ОТГ (Пришибської сільської ради), Новознам`янської ОТГ (Новознам`янської сільської ради), Недогарківської ОТГ (Недогарківської сільської ради), Білецьківської сільської ради, Кам`янопотоківської сільської ради, Келебердянської сільської ради, Потоківської сільської ради, Салівської сільської ради, Ялинцівської сільської ради та Новогалещинської селищної ради (Бондарівський старостинський округ) (ОТГ) в особі Кременчуцької районної ради.

Лікарня створена на базі майна спільної власності територіальних громад, а саме Піщанської ОТГ (Піщанської сільської ради), Омельницької ОТГ (Омельницької сільської ради), Пришибської ОТГ (Пришибської сільської ради), Новознам`янської ОТГ (Новознам`янської сільської ради), Недогарківської ОТГ (Недогарківської сільської ради), Білецьківської сільської ради, Кам`янопотоківської сільської ради, Келебердянської сільської ради, Потоківської сільської ради, Салівської сільської ради, Ялинцівської сільської ради та Новогалещинської селищної ради (Бондарівський старостинський округ) (ОТГ) в особі Кременчуцької районної ради (пункт 1.5 статуту Лікарні у редакції до 24.12.2020).

Кам`янопотоківська сільська рада (в особі Білецьківської сільської ради до реорганізації) листами від 27.10.2020, 16.12.2020, 23.12.2020 зверталася до Кременчуцької районної ради з пропозицією про надання згоди на передачу зі спільної власності територіальних громад Кременчуцького району всього майна, майнових комплексів, прав та повноважень засновника комунальних підприємств у комунальну власність сільської ради та в першочерговому порядку про передачу Лікарні, які були залишені районною радою без реагування.

Судами встановлено, що 22.12.2020 Кременчуцька міська рада прийняла рішення "Про надання згоди на безоплатне прийняття до комунальної власності Кременчуцької міської територіальної громади в особі Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області єдиного майнового комплексу комунального некомерційного підприємства Кременчуцької районної ради "Кременчуцька центральна районна лікарня", яким надано згоду на безоплатне прийняття єдиного майнового комплексу - Лікарні.

Рішенням Кременчуцької районної ради від 24.12.2020 "Про внесення змін до Статуту та затвердження Статуту комунального некомерційного підприємства Кременчуцької районної ради Кременчуцька центральна районна лікарня в новій редакції", зокрема: визнано Кременчуцьку районну раду єдиним засновником, власником та органом управління майном, що є спільною власністю територіальних громад Кременчуцького району Полтавської області; змінено адресу місцезнаходження медичного закладу з 39763, Полтавська область, Кременчуцький район, село Кам`яні Потоки, вул. Центральна, 436 на адресу: 39627, Полтавська область, місто Кременчук, проспект Полтавський, будинок 40; виключено інформацію про власність Білецьківської сільської ради Піщанської ОТГ (після реорганізації - Кам`янопотоківська сільська рада) та інших територіальних громад Кременчуцького району Полтавської області на Лікарню (пункти 1.3, 1.5, 1.6, 6.2 статуту); виключено інформацію про статутний капітал (пункт 7.7 статуту); виключено положення щодо права оперативного управління вказаним медичним закладом Білецьківською сільською радою Піщанської ОТГ та іншими територіальними громадами Кременчуцького району Полтавської області (пункт 9.1 статуту).

Також, рішенням Кременчуцької районної ради від 24.12.2020 "Про передачу цілісного майнового комплексу комунального некомерційного підприємства Кременчуцької районної ради Кременчуцька центральна районна лікарня" передано безоплатно зі спільної власності територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області цілісний майновий комплекс - Лікарню з активами, пасивами та чисельністю працюючих у комунальну власність Кременчуцької міської територіальної громади в особі Кременчуцької міської ради.

Рішенням Кременчуцької міської ради від 26.01.2021, зокрема прийнято безоплатно до комунальної власності Кременчуцької міської територіальної громади в особі Кременчуцької міської ради єдиний майновий комплекс - Лікарню зі спільної власності територіальних громад Кременчуцького району Полтавської області в особі Кременчуцької районної ради, з усіма активами, пасивами та штатною чисельністю працюючих. Внесено зміни щодо складу власників (засновників) Лікарні до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме, вважати Кременчуцьку міську раду єдиним власником (засновником) зазначеного медичного закладу.

Акт приймання-передачі до комунальної власності Лікарні затверджений рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 19.02.2021 № 247.

10. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги Кам`янопотоківської сільської ради про визнання протиправною бездіяльність Кременчуцької районної ради щодо не здійснення розгляду пропозицій позивача про передання йому майна спільної власності територіальних громад Кременчуцького району, визнання незаконними та скасування рішень Кременчуцької районної ради від 24.12.2020, якими внесено зміни до статуту Лікарні, змінено фактичну адресу Лікарні та передано цілісний майновий комплекс - Лікарню у комунальну власність Кременчуцької міської територіальної громади в особі Кременчуцької міської ради та зобов`язання Кременчуцьку районну раду розглянути пропозиції Кам`янопотоківської сільської ради (Білецьківської сільської ради до реорганізації).

11. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

12. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивача не стосуються захисту речових прав, а є зверненням про захист інтересу.

Зокрема, позов не містить вимог про визнання речового права, відновлення речового права, стягнення компенсації за порушення речового права, витребування речі тощо.

За своєю суттю позов є вимогою про повторне вирішення органом влади питання про передання лікарні у комунальну власність певної територіальної громади. При цьому позивач не заявляє вимоги про передання Лікарні у його власність.

При цьому суд апеляційної інстанції установив, що намагання позивача забезпечити повторний розгляд певного питання, яке вже було вирішено, без заявлення легальної вимоги про передання майна в його власність, не відповідає ані суспільному інтересу про забезпечення правової визначеності (в цьому аспекті повернення до перегляду вже вирішеного питання є негативним), ані суспільному інтересу про забезпечення безперешкодного функціонування лікарні, а також не містить визначеної легітимної мети.

13. Крім того як вже зазначалося за змістом статуту Лікарні (у редакції до прийняття оскаржуваних рішень - 24.12.2020) майно підприємства є спільною власністю територіальних громад Кременчуцького району Полтавської області, зокрема Кам`янопотоківської сільської ради, в особі Кременчуцької районної ради.

Згідно з постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ "Про утворення та ліквідацію районів" ліквідовано Кременчуцький район у Полтавській області та утворено Кременчуцький район (з адміністративним центром у місті Кременчуці) у складі територій, зокрема, і Кам`янопотоківської сільської ради.

Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

За змістом абзацу 15 частини 1 статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, та через органи місцевого самоврядування.

Закон України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" регулює відносини, що виникають у процесі добровільного об`єднання територіальних громад сіл, селищ, міст, а також добровільного приєднання до об`єднаних територіальних громад.

Статтею 8 вказаного Закону передбачено, що об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою. У разі об`єднання всіх територіальних громад одного району в одну об`єднану територіальну громаду все майно спільної власності територіальних громад такого району є комунальною власністю об`єднаної територіальної громади, а пов`язані з таким майном права та обов`язки належать об`єднаній територіальній громаді з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою (частина 3 зазначеної норми).

Згідно з частиною 4 статті 8 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою, у порядку, визначеному цим Законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об`єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - сільські, селищні, міські ради припиняються у порядку, визначеному цим Законом. Юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків всіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (стаття 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

14. Верховний Суд, скасовуючи судові рішення про задоволення позовних вимог у справі, яка розглядається, у постанові від 07.06.2023 вказував на те, що із системного аналізу приписів пункту 10 розділу V Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається два випадки передачі об`єктів спільної власності територіальних громад району у комунальну власність територіальних громад: 1) за заявницьким принципом, тобто, за пропозицією сільських, селищних, міських рад рішенням, зокрема, районної ради (абзац третій пункту 10 розділу V Закону); 2) на виконання зобов`язання, встановленого Законом, правонаступником районної ради району, ліквідованого Верховною Радою України, після припинення відповідних районних рад як юридичних осіб, але не пізніше 1 липня 2021 року (абзац четвертий пункту 10 розділу V Закону).

Суд касаційної інстанції вказав на необхідність з`ясування судами обставин стосовно того, за яким саме з двох випадків приймалися спірні рішення, і, в залежності від встановленого, визначити, чи відповідає спірне рішення від 24.12.2020 "Про передачу цілісного майнового комплексу комунального некомерційного підприємства Кременчуцької районної ради Кременчуцька центральна районна лікарня" вимогам пункту 10 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та пункту 39 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України. Також судам необхідно встановити фактичне місцезнаходження (місце розташування), а не лише юридичну адресу, яку вказано в рішенні від 24.12.2020 про внесення змін до статуту та зсувати питання про те, чи свідчить визначення в рішенні від 24.12.2020 юридичної адреси Лікарні про зміну місцезнаходження юридичної особи, і чи впливає ця зміна на реєстрацію місцезнаходження юридичної особи.

15. Так, на виконання вказівок суду касаційної інстанції суди попередніх інстанцій установили таке:

- виходячи з положень постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 "Про утворення та ліквідацію районів", якою ліквідовано Кременчуцький район у Полтавській області та утворено Кременчуцький район (з адміністративним центром у місті Кременчуці) у складі територій Глобинської міської, Горішньоплавнівської міської, Градизької селищної, Кам`янопотоківської сільської, Козельщинської селищної, Кременчуцької міської, Новогалещинської селищної, Оболонської сільської, Омельницької сільської, Піщанської сільської, Пришибської сільської, Семенівської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України та з урахуванням змін до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", які набули чинності 06.12.2020, Кременчуцька районна рада стала правонаступником вказаних ліквідованих районів та об`єднала сільські, селищні та міські громади вказаних вище районів;

- згідно з пунктом 10 Розділу V "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст.

Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу;

- до 01.07.2021 Кременчуцька районна рада, як правонаступник ліквідованих районів, зобов`язана була передати у комунальну власність територіальних громад усі об`єкти спільної власності територіальних громад району, які знаходяться на території цих територіальних громад;

- законодавством встановлено обов`язковість для районної ради здійснювати передачу майна із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст у комунальну власність територіальних громад при наявності двох неодмінних умов: знаходження майна на території територіальної громади та відповідно розмежування видатків (тобто фінансування об`єкту тією територіальною громадою, на території якої знаходиться певний об`єкт);

- з урахуванням положень пункту 10 Розділу V "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції від 17.11.2020) Кременчуцька районна рада прийняла рішення від 24.12.2020 "Про передачу цілісного майнового комплексу комунального некомерційного підприємства Кременчуцької районної ради Кременчуцька центральна районна лікарня";

- з урахуванням вказаних норм та рішення Кременчуцької районної ради, рішенням Кременчуцької міської ради від 26.01.2021 прийнято безоплатно до комунальної власності Кременчуцької міської територіальної громади в особі міської ради Лікарню;

- щодо місцерозташування Лікарні, суди установили, що : за змістом пункту 1.4 статуту Лікарні (у редакції, затвердженій рішенням від 10.10.2018) місцезнаходження Лікарні визначено за адресою: м. Кременчук, просп. Полтавський, будинок 40; у рішенні Кременчуцької міської ради від 22.12.2020, яким надано згоду на безоплатне прийняття лікарні до комунальної власності Кременчуцької міської територіальної громади в особі Кременчуцької міської ради, вказано місцезнаходження Лікарні: просп. Полтавський, 40, м. Кременчук, Полтавська область, юридична адреса: вул. Центральна, 436 с. Кам`яні Потоки, Кременчуцький район, Полтавська область; в акті приймання-передачі до комунальної власності Кременчуцької міської територіальної громади в особі Кременчуцької міської ради, який затверджений рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 19.02.2021 № 247, у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.05.2021, у державному акті на право постійного користування земельною ділянкою від 06.07.2006 ЯЯ № 220246, виданому Лікарні, вказано, що Лікарня знаходиться за адресою: просп. Полтавський, 40 м. Кременчук, Полтавська область. Також у ліцензії № ОВ 070366 (серія АА № 004816), виданій 31.08.2011 Лікарні вказано місце провадження діяльності - м. Кременчук, просп. Полтавський, 40.

Отже, суди установили, що майно, яке є об`єктом передачі за спірними рішеннями, знаходиться за адресою: просп. Полтавський, 40, м. Кременчук, Полтавська область, фактичне місце провадження медичної діяльності проводиться за цією ж адресою, тобто на території Кременчуцької міської територіальної громади;

- щодо фінансування об`єкту територіальною громадою, на території якої знаходиться певний об`єкт, суди установили, що згідно з наданою Лікарнею інформацією щодо обсягу фінансування Лікарні протягом 2018-2020 років фінансування поточних та капітальних видатків здійснювалося Кременчуцькою районною державною адміністрацією, а у 2021-2023 роках Кременчуцькою міською радою. Наявні у справі докази не підтверджують фінансування Лікарні за рахунок коштів позивача - Кам`янопотоківської сільської ради. Також позивач належними доказами не довів розмежування видатків на фінансування спірної Лікарні відповідно до Бюджетного кодексу та включення вказаних видатків до кошторисів цих сільських рад і позивача.

Отже, суди установили, що спірне майно знаходиться на території Кременчуцької міської територіальної громади, а тому пріоритетне право на це майно має вказана міська територіальна громада, а не позивач (Кам`янопотоківська сільська рада), з 2021 року фінансування Лікарні здійснюється з бюджету цієї громади, а у Кременчуцької районної ради не було альтернативного вибору діяти на власний розсуд, оскільки зобов`язання щодо передачі за територіальним розташуванням та бюджетним фінансуванням в імперативному порядку закріплено законом.

16. Кам`янопотоківська сільська рада, оскаржуючи судові рішення у справі з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказувала на неправильне застосування судами норм права та неврахування висновків Верховного Суду в частині принципу розподілу майна, яке перебувало у спільній власності громад Кременчуцького району, а також висновків щодо права позивача на обрання способу захисту порушених прав.

17. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

Колегія суддів також зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення/цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Крім того посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Скаржник зазначає, що у зв`язку з тим що Кременчуцька міська рада до 2021 року не фінансувала і не утримувала Лікарню, судами попередніх інстанцій було допущено помилку в частині визначення дотримання двох обов`язкових критеріїв для отримання Кременчуцькою районною радою спірного майнового комплексу, відповідно допущене неправильне застосування висновків Верховного Суду, викладені в цій та інших подібних справах щодо застосування норм права, викладених в абзаці 4 пункту 10 розділу V ''Прикінцеві та перехідні положення" Закону України ''Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції Закону від 17.11.2020 № 1009-ІХ).

Натомість скаржник не наводить в касаційній скарзі які саме висновки та в яких постановах Верховного Суду не враховано судами під час повторного розгляду справи.

Натомість зміст касаційної скарги свідчить про незгоду заявника касаційної скарги із судовими рішеннями, які ухвалені відповідно до положень чинного законодавства з урахуванням встановлених обставин справи та вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 07.06.2023 у цій справі.

Також касаційна скарга не містить обґрунтувань які норми матеріального права неправильно застосовані, та які висновки Верховного Суду не враховані судами щодо права позивача на обрання способу захисту порушених прав, натомість скаржником не спростовані висновки судів про те, що позов не містить вимог про визнання речового права, відновлення речового права, стягнення компенсації за порушення речового права, витребування речі тощо, а є за своєю суттю вимогою про повторне вирішення органом влади питання про передання лікарні у комунальну власність певної територіальної громади, за відсутності вимоги про передання Лікарні у власність позивача.

18. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-які інші підстави касаційного оскарження скаржником не зазначалися та не обґрунтовувалися у поданій касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Кам`янопотоківської сільської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 27.03.2024 у справі № 917/183/21 згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Кам`янопотоківської сільської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 27.03.2024 у справі № 917/183/21 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак