Рішення

від 11.09.2024 по справі 214/5417/24

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/5417/24

2/214/3514/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

11 вересня 2024 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Сіденко С.І.,

за участю: секретаря судового засідання Чаплиги О. О.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , вказавши третьою особою Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, як орган опіки та піклування, та просить суд з урахуванням уточнених позовних вимог ухвалити рішення яким визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_1 та встановити факт, що ОСОБА_4 самостійно виховує та утримує дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 без участі матері.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 02.10.1999 між сторонами по справі укладено шлюб. Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після народження дочки, позивач з дочкою проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Саксаганського районного суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.12.2023 шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу відповідач мешкає окремо від позивача да дочки. На теперішній час відповідач не має зареєстрованого місця проживання. Квартира, у якій позивач разом з дочкою проживають, належить позивачу на праві власності.

Після розірвання шлюбу позивачка зникла з життя дитини, протягом останніх років лише зрідка згадувала про дочку, мала з нею нечисленні побачення. Такий спосіб участі у вихованні дитини ніяких чином не передбачав виявлення турботи до дочки та прискіпливого ставлення до її першочергових потреб, включаючи насамперед материнську любов та піклування і виховання. Про матеріальне забезпечення дочки з боку матері й мови не йшлося. Утримання та виховання дочки здійснюється позивачем.

Це саме стосується й періоду навчання дочки у першому класі Криворізької гімназії № 41 КМР. Відповідач не відвідувала дочку жодного разу у навчальному закладі. Відповідач навіть не приділила уваги своїй рідній дитині, яка потребувала материнської уваги та допомоги, оскільки перший рік шкільного навчання є самим складним для дитини, таким, що повинен бути заповнений невтомною працею батьків, як головних наставників школяра, постійною опікою та підтримкою. Проте, таким єдиним наставником для дочки став лише її батько, який постійно приймає участь у шкільному житті дочки, опікується навчанням дитини та докладає зусиль для опанування дочкою шкільної програми.

Протягом останніх декількох років відповідач також не цікавилась станом здоров`я дитини, не опікувалась медичним забезпеченням дочки. Тягар матеріального забезпечення дитини також оминув відповідачку з волі останньої. Вона навіть й не переймалась думкою про необхідність матеріального забезпечення дитини.

Враховуючи, що дочка сторін по справі проживають разом з батьком, який забезпечує їй повний і гармонійний розвиток та рівень життя, необхідний для такого розвитку, батько її матеріально утримує, здатний забезпечити дочку усім необхідним, позивач вважає, що задоволення позовних вимог відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.

Ухвалою суддівід 01липня 2024року прийнятодо розглядута відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, зобов`язано Виконавчий комітет Саксаганської районної в місті ради, як орган опіки та піклування, надати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору з приводу визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Ухвалою від 17 липня 2024 року залучено у цивільній справі у якості у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).

Ухвалою від 17 липня 2024 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті в приміщенні суду, встановлено загальний порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та загальний порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник заявлений позов підтримали, просили задовольнити. У наступне судове засідання не зявились, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності його довірителя.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що протягом останніх двох років він спілкується з позивачем по справі. Матір дитини, яка є відповідаче по справі ніколи не бачив. Виховання дитини займається виключно батько. Свідок повідомив, що святва відзначає разом з позивачем, з яким постійно знаходиться дитина. Вдома у позивача створені належні умови для дитини.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомила, що протягом останніх двох років позивач по справі савмостійно піклується про дитину. Дружина позивача разом з ним не проживає, вона її ніколи не бачила, хоча часто відвідувала позивача. Свідок повідомила, що як жінка, надає допомогу позивачу порадами щодо виховання дитини.

В судовому засіданні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , допитана з дотриманням вимог ст. 232 ЦПК України, пояснила, що проживає разом з батьком, любить його, сумує за мамою.

Представники третіх осіб: Виконкому Саксаганської районної у місті ради, ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове засідання не з`явились, письмових пояснень з приводу заявлених вимог до суду не подали.

Відповідач ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, однак до суду повторно не з`явився, про причини неявки суду не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило, відзиву не подано.

До суду повернуте неврученим адресату поштове відправлення про виклик відповідача разом з копією матеріалів позовної заяви, із зазначенням причин невручення «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно п. 4 ч. 8ст.128ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 99-1 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затвердженихпостановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, установлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, відповідно п. 4 ч. 8ст.128ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачам вручена.

За приписами ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Оскільки за метеріалами даної справи відповідач ОСОБА_2 не має зареєстрованого місця проживання та знята з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1 з 22.05.2024, що вбачається з даних Єдиного державного демографічного реєстру від 22.06.2024, її виклик до суду здійснювався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, з опублікуванням якого відповідач вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Крім того, матеріали справи містять заяву відповідача ОСОБА_2 про ознайомлення з матеріалами справи та розписку про таке ознайомлення разом з розписками про вручення судових повісток в суді.

Таким чином судом вичерпані всі можливості про повідомлення відповідача про виклик до суду та ознайомлення її з матеріалами заявленого до неї позову, однак остання до суду повторно не з`явилася, про причини неявки суду не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило, відзиву на позовну заяву не подала.

Частиною четвертою статті 223 ЦПК України установлено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення таких причин, відповідач не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи викладене, беручи до уваги значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, належне повідомлення відповідача, не подання нею відзиву у встановлений судом строк та неповідомлення причини неявки у судове засідання, суд вважає можливим розглянути в порядку заочного розгляду дану цивільну справу за відсутності заперечень з боку позивача проти заочного розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників справи присутніх у судовому засіданні, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

З рішення Саксаганського районного суду м. Кривого рогу Дніпропетровської області від 13 грудня 2023 року по справі № 214/4139/23, вбачається, що сторони по даній справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 02.10.1999 року та цим рішенням шлюб було розірвано. За даними ЄДРСР вказане рішення суду набрало законної сили 15 січня 2024 року.

Судом також встановлено, що у справі про розірвання шлюбу сторонам надавався строк на примирення за ініціативою ОСОБА_7 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 сторони по даній справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до даних Реєстру територіального громади позивач по справі ОСОБА_1 та дочка сторін по справі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 народення мають зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Як повідомив позивач в судовому засіданні, його дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з ним фактично проживають за зареєстрованим місцем проживання, що також підтверджено актом про фактичне проживання від 23.05.2024, долученого позивачем до позовної заяви.

Відповідно до витягу серії ЯАА № 219945 (1849681) від 29.10.2003 квартина, за адресою якої зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 належить позивачу на праві приватної власності (1/1 частина) на підставі договору купівлі-продажу ВАР № 791138 / 24.10.2003 посвідченого приватним нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Умріхіною К. А., зареєстрованого в реєстрі за № 3579.

За відомостями Єдиного державного демографічного реєстру від 22.06.2024 відповідач ОСОБА_2 не має зареєстрованого місця проживання та знята з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 з 22.05.2024.

З довідки № 01-38/167 від 15.07.2024 Криворізької гімназії № 41 Криворізької міської ради вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 навчається в 2-Г класі, батько ОСОБА_1 приймає активну участь у вихованні дитини та навчанні дочки, займає активну громадську позицію щодо заходів, які проходять на базі закладу.

Відповідно до наданого суду Службою у справах дітей виконкому Саксаганської районної у місті ради акту обстеження умов проживання від 23.07.2024 за фактичним місцем проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та її Батька ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 для виховання та розвитку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 створено такі умови: відведено окрему кімнату, облаштовану необхідними меблям диваном, письмовим столом, шафою для одягу та речей, наявний компютер для навчання, в наявності одяг дитини, іграшки, засоби гігієни, постільна білизна.

З висновку щодо визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наданого суду Виконкомом Саксаганської районної у місті ради на виконання вимог ухвали від 01 липня 2024 року, вбачається, що наразі батьки дитини проживають окремо. Батько разом із дочкою. Батько разом із дочкою зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а мати наразі проживає у Республіці Польща. Матір у письмовому поясненні зазначила, що не заперечує, щоб малолітня ОСОБА_8 проживала разом з батьком. Орган опіки та піклування під час вирішення питання щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 покладається на розсуд суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно дочастини третьоїстатті 51Конституції Українисім`я,дитинство,материнство ібатьківство охороняютьсядержавою.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третястатті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованоїпостановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і треба прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справКонвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі потрібно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору.

Норми міжнародного права та національне законодавство не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що тлумачення частини першоїстатті 161 СК України дає підстави для висновку, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема, особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) викладено висновок про те, що положення Конвенції про права дитини встановлюють, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3). Ці положення Конвенції про права дитини узгоджуються з положеннями Конституції та законів України, тому її правові норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

У постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 255/15148/13-ц (провадження № 61-22808св18) зазначено, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені інтереси дитини у спорі, а вже тільки потім права батьків. Декларація прав дитини не є міжнародним договором, не має в Україні виключно обов`язкового характеру, у той час як Конвенція про права дитини, у якій реалізовано принцип пріоритету інтересів дитини понад усім, ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, її положення є частиною національного законодавства згідно зі статтею 9 Конституції України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зауважено, що законодавство України не містить правових норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. Водночас під забороною розлучення дитини зі своєю матір`ю в контексті Декларації прав дитини потрібно розуміти не обов`язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі й матері, прав та інтересів дитини, передбачених цією Декларацією та Конвенцією про права дитини.

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини 5, 6 статті 81 ЦПК України).

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

З огляду на надані суду докази, судом становлено, що дочка сторін по справі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 фактично проживає разом з батьком, який піклується про їх соціальний і духовний розвиток, здоров`я, матеріально утримує, дитина з ним має сталі соціальні зв`язки на відміну від матері.

Суд приймає до уваги, що у власності позивача знаходиться квартира, у якій дитина забезпечена окремою кімнатою, укомплектованою всім необхідним для її розвитку, що повною мірою відповідає інтересам дитини.

Відповідно до наданого суду Службою у справах дітей виконкому Саксаганської районної у місті ради акту обстеження умов проживання від 23.07.2024 за фактичним місцем проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та її батька ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 для виховання та розвитку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 створено такі умови: відведено окрему кімнату, облаштовану необхідними меблям диваном, письмовим столом, шафою для одягу та речей, наявний компютер для навчання, в наявності одяг дитини, іграшки, засоби гігієни, постільна білизна

Крім того, відповідно до вказаного висновку житло забезпечено тепло-, газо-, електро-, водопостачанням та водовідведенням, гігієнічні пристрої та кухонно-побутові прилади у робочому стані, встоновлені нові металопластикові вікна, у квартирі чисто, прибрано, речі складено.

Враховуючи викладене, думку батька ОСОБА_1 та його дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою у батька наявні сталі соціальні зв`язки за відсутності матері, надані суду докази з приводу спору між сторонами щодо визначення місця проживання дітей, суд вважає за доцільне визначити місце проживання дитини разом з батьком.

В частині позовних вимог щодо встановлення факту самостійного виховання дітей батьком необхідно зазначити наступне.

Встановлення факту, про який просить позивач стосується прав та обов`язків відповідача щодо виховання дітей, тому вирішення цього питання здійснюється в порядку позовного, а не окремого провадження. Цьому питанню суд надав правову оцінку в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Судом із досліджених доказів встановлено, що дочка сторін по справі проживає та повністю перебуває на утриманні батька. Він повністю опікується інтересами і потребами дитини, піклується про неї, займається вихованням, слідкує за розвитком, несе витрати на її виховання та навчання, батьком створені найкращі умови для дитини. Батько має змогу забезпечити усім необхідним свою дитину, постійно слідкує за її станом здоров`я.

Встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_3 своєї дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 необхідне для захисту її прав та інтересів, оформлення документів щодо соціальної допомоги, вирішення питань щодо переміщення дитини без документального оформлення згоди від матері.

Відповідачка по справі разом з родиною не проживає, проживає у іншому місті, не має зареєстрованого місця проживання, що вже само по собі свідчить, що вона не може в силу вказаних обставин об`єктивно здійснювати свої батьківські обов`язки, щодо виховання дитини, будь-яких доказів про те, що вона належним чином виконує батьківські обов`язки, достатньо приймає участь у вихованні та утриманні дитини, суду не надала, натомість позивачем доведено протилежне.

Враховуючи вище викладене, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, у контексті першочергового врахування інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, з огляду на відсутність обставин, які б свідчили, що проживання дитини з батьком може їй зашкодити, а також той факт, як встановлено судом, що позивач самостійно виховує та утримує дочку, а також зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав одного з батьків дитини є крайнім заходом, суд вважає за необхідне обмежитись встановленням факту самостійного виховання позивачем дитини, що не виходить за межі позовних вимог та не позбавляє права матір дитини належним чином виконувати свої батьківські обов`язки в подальшому.

На підставі ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного і у відповідності зі ст.ст.141,247,263-265,233, 280, 273,354-355, 430 ЦПК України, судЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за місцем проживання батька.

Встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судово го збору у розмірі 1211,20 грн.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_4 , останнє відоме місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, ідентифікаційний код 05410872, місцезнаходження - вул. Володимира Великого, буд. 32, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місцезнаходження АДРЕСА_2 .

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Сіденко