Рішення

від 10.09.2024 по справі 192/2051/24

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 192/2051/24

Провадження № 2/192/639/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2024 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Щербини Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Короти Л. С.,

представника позивача адвоката Мулька А. В.,

розглянувши увідкритомусудовому засіданнівзалі судусмтСолонеСолонянського районуДніпропетровськоїобласті цивільнусправу впорядку загальногопозовного провадженняза позовом ОСОБА_1 доНовопокровськоїселищної ради про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом про визнання в порядкуспадкування зазакономправа на земельну частку (пай) площею 5,81 умовних кадастрових гектари з земель колишнього КСП «Росія».

На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що після смерті її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилося спадкове майно у вигляді права на земельну частку (пай) у складі колишнього КСП «Росія», оскільки мати була членом вказаного КСП на момент розпаювання земель та була включена до відповідного списку в Додатку до Державного акту про право власності на землю.

Позивач зазначає, що вона є єдиним спадкоємцем після смерті її матері, оскільки її батько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а її рідний брат ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , який не мав дружини та дітей. На момент смерті матері позивачка була неповнолітньою, а постановою приватного нотаріуса їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що не були надані правовстановлюючі документи на земельну ділянку.

Тому позивач просить суд визнати за нею право на земельну частку (пай) в землях колективної власності КСП «Росія» Солонянського району Дніпропетровської області в розмірі 5,81 умовних кадастрових гектарів в порядку спадкування за законом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

У судове засідання позивач не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, а її представник адвокат Мулько А. В. позов підтримав з підстав, вказаних в позові. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Згідно поданої заяви просили проводити розгляд справи без участі представника відповідача.

З`ясувавши думку представника позивача суд постановив здійснювати судовий розгляд без участі представника відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першоїстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини п`ята та шостастатті 81 ЦПК України).

Згідностатті 89 ЦПК Українивиключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що спірні відносин сторін регулюються положеннями ЦК України, ЗК України, Указом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Статтею 15Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) передбачено, щокожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною другоюстатті 14 Конституції Українивизначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 41 Конституції Українивизначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першоюстатті 3 ЦК Українивстановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановленихКонституцією Українита законом; свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до пункту 1Указу Президента України від 08 серпня 1995 року№ 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»(далі - Порядок паювання земель) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Право на земельну частку (пай) згідно з пунктом 2 Порядку паювання земель мають члени сільськогосподарського підприємства, кооперативу, акціонерного товариства, у тому числі, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

У частині другійстатті 23 Земельного КодексуУкраїни 1990 року(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Отже, право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 24постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормамиЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Відповідно до ст.7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14 лютого 1992 року земля є об`єктом права колективної власності підприємства, майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам, суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективною сільськогосподарського підприємства сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними та має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , яка згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 є матір`ю ОСОБА_5 , яка згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 змінила своє прізвище на « ОСОБА_6 » (а.с.18,19).

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.15), була членом КПС «Росія», що підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_4 , виданій на її ім`я, в якій є відомості про прийняття ОСОБА_2 в члени КПС «Росія» 30 квітня 1996 року та про звільнення її з членів КСП 19 серпня 1998 року (а.с.22-24).

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, суд посилається на те, що до аналогічних висновків дійшов також і Верховний Суд у постанові від 04 серпня2021року по справі справа № 617/537/19 (провадження № 61-14184св20) та зазначив, що право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

Членство ОСОБА_2 в КПС «Росія» у період з 30 квітня 1996 року по 19 серпня 1998 року також підтверджується архівним витягом від 29 березня 2021 року № П-11, виданим архівним сектором Солонянської РДА (а.с.28).

Таким чином судом було встановлено, що померла ОСОБА_2 , яка є матір`ю позивача, була членом КСП «Росія».

Крім того, судом встановлено, що 10 березня 1997 року КСП «Росія» було видано Державний акт серії ДП № 000110 на право колективної власності на 3991,8 га сільськогосподарських земель на території Дзержинівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області (а.с.26), а ОСОБА_2 була включена до Списку громадян членів КСП від номером 468 (а.с.27 зворот).

Оскільки розпаювання земель та отримання КПС «Росія» вказаного Державного акту відбувалося під час членства ОСОБА_2 у вказаному КПС, тому суд приходить до висновку, що остання набула право на земельну частку (пай), яке може бути успадкованим.

Таким чином, суд вважає, що позивачем надано суду належні та допустимі докази того, що ОСОБА_2 була членом КСП «Росія» саме на час видачі Державного акту на право колективної власності на землю, а тому є підстави вважати що остання набула право на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

Згідно архівної довідки від 29 березня 2021 року № П-12, виданою архівним сектором Солонянської РДА (а.с.29), КПС «Росія» було визнано банкрутом 05 січня 1999 року та його правонаступником стало ТОВ «Техко-Русь».

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27 березня 2024 року, ТОВ «Техко-Русь» припинено (а.с.31-32). Датою державної реєстрації припинення є 10 жовтня 2008 року.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що правонаступники КСП «Росія» відсутні. Вказане підприємство здійснювало свою діяльність на території Дзержинівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, а с. Дзержинівка було перейменоване на с. Іверське згідно постанови ВРУ від 12 травня 2016 року «Про перейменування деяких населених пунктів».

Відповідно до розпорядження КМУ від 12 червня 2020 року №709-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Дніпропетровської області» на даний час с. Іверське входить до складу Новопокровської селищної ради, а тому позов пред`явлено до належного відповідача.

Вирішуючи питання про право позивача на спадкування належного померлій ОСОБА_2 права на земельну частку (пай) суд посилається на наступне.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускаєтьсяприйняття спадщиниз умовоючи іззастереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу,він незаявив провідмову віднеї. Малолітня,неповнолітня,недієздатна особа,а такожособа,цивільна дієздатністьякої обмежена,вважаються такими,що прийнялиспадщину,крім випадків,встановленихчастинами другою-четвертоюстатті 1273цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що на момент смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач досягла повних 14 років, тобто прийняла спадщину після смерті матері як неповнолітня.

Батько позивача ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 (а.с.16), а також брат позивача ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 (а.с.17).

Таким чином позивач є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 та 25 березня 2024 року приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Супруненко А. М. їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку (пай) (а.с. 21).

З урахуваннямнаведеного судвважає,що позивачуспадкувала належне ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) в землях колективної власності КСП «Росія» Солонянського району Дніпропетровської області в розмірі 5,81 умовних кадастрових гектарів в порядку спадкування за законом, а тому позов підлягає задоволеною в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином,у зв`язку з задоволенням позову, судові витрати по справі, відповідно до ст. 141 КПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 доНовопокровськоїселищної ради про визнанняправа наземельну частку(пай)в порядкуспадкування зазаконом, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) право на земельну частку (пай) в землях колективної власності КСП «Росія» Солонянського району Дніпропетровської області в розмірі 5,81 умовних кадастрових гектарів в порядку спадкування за законом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Стягнути з Новопокровської селищної ради (52441, Дніпропетровська область, Дніпровський (Солонянський) район, селище Новопокровка, вул. Миру, буд. 11, код ЄДРЮОФОПГФ - 04339646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_7 ) судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 12 вересня 2024 року.

СуддяН. О. Щербина