Рішення

від 11.09.2024 по справі 549/361/24

ЧОРНУХИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа №549/361/24

Провадження№2/549/188/24

РІШЕННЯ

Іменем України

11 вересня 2024 року Чорнухинський районний судПолтавської області

у складі: головуючої - судді Глущенко Н.М.

за участю: секретаря судового засідання Кривчун Я.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Чорнухи в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровський край» (далі СТОВ «Придніпровський край») про стягнення заборгованості по орендній платі за землю,

установив:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Магда В.А. звернувся до суду з позовом до СТОВ «Придніпровський край», в якому просив стягнути з відповідача 14744,96 грн заборгованості по орендній платі за 2022-2023 роки та судові витрати.

Позов обгрунтованотим,що ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 25 жовтня 2012 року серія ЯМ №396122 належить земельна ділянка з кадастровим номером 5325155100:00:018:0085 загальною площею 2,00 га, яка розташована в межах Чорнухинської селищної ради Полтавської області.

23 липня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Повстинагроальянс» було укладено договір оренди землі (далі Договір) на строк 5 років, відповідно до якого орендодавець приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Чорнухинської селищної ради Полтавської області.

15 березня 2016 року до вищезазначеного договору оренди землі від 23.07.2013, сторони уклали додаткову угоду про викладення договору в новій редакції зі строком дії договору до 31.12.2023. Також визначено нового орендаря СТОВ «Агрофірма Куйбишево», змінено розмір орендної плати 7 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 4527,92 гривень.

Пунктом 12.5 Договору визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізації юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання цього договору.

03 жовтня 2019 року відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про припинення юридичної особи СТОВ «Вишневе-Агро». Правонаступником ліквідованої юридичної особи стало СТОВ «Придніпровський край».

Пунктом 4.4 Договору встановлено, що орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на користь орендодавця щорічно, в строк до 30 грудня року, за поточний календарний рік оренди.

Проте орендарем досі не було сплачено орендну плату за користування земельною ділянкою у 2022 та 2023 році.

З огляду на викладене, просив стягнути з відповідача 14744,96 грн з яких: 10311,18 грн сума заборгованості по орендній платі; 293,94 грн 3% від простроченої суми; 625,76 грн інфляційні витрати; 3514,08 грн пеня; судовий збір в розмірі 1211,20 грн та витрати з правничої допомоги в розмірі 6000,00 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач добровільно відмовляється погасити заборгованість, позивач змушений звернутися до суду для примусового стягнення орендної плати.

Ухвалою судді Чорнухинського районного суду Полтавської області від 20.08.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Литвиненко Д.Г. в судове засідання не з`явилася, надала до суду клопотання про розгляд справи без її участі та зазначила, що визнає позовні вимоги про стягнення орендної плати, також просила зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, судом, відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України, не здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково, зважаючи на таке.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 2,00 га, кадастровий номер 5325155100:00:018:0085 (а.с.17-18).

23 липня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Повстинагроальянс» було укладено договір оренди землі (далі Договір) на строк 5 років, відповідно до якого орендодавець приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Чорнухинської селищної ради Полтавської області.

15 березня 2016 року до вищезазначеного договору оренди землі від 23.07.2013, сторони уклали додаткову угоду про викладення договору в новій редакції зі строком дії договору до 31.12.2023. Також визначено нового орендаря СТОВ «Агрофірма Куйбишево», змінено розмір орендної плати 7 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 4527,92 гривень.

Пунктом 12.5 Договору визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізації юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання цього договору.

03 жовтня 2019 року відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про припинення юридичної особи СТОВ «Вишневе-Агро». Правонаступником ліквідованої юридичної особи стало СТОВ «Придніпровський край».

Пунктом 4.4 Договору встановлено, що орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на користь орендодавця щорічно, в строк до 30 грудня року, за поточний календарний рік оренди.

Проте орендарем досі не було сплачено орендну плату за користування земельною ділянкою у 2022 та 2023 році.

Згідно з ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.ст.2,3 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За приписами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою ст.15ЦКУкраїни визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення невизнання або оспорювання.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 629ЦКУкраїни передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч.2 ст.409ЦКУкраїни власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Відповідно до норм ч.1 ст.93 ЗК України, ст. 1 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом ст. 13 Закону України "Про оренду землі", під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її виплати.

Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (стаття 21 Закону).

За нормами ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Орендодавець зобов`язаний, зокрема , передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди, орендар - своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Виходячи з вищенаведеного саме на орендаря покладається обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі сплати орендної плати за земельну ділянку, а орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

З оглядуна викладене,оскільки відповідачне виконавобов`язки,визначені ст.24Закону України«Про орендуземлі» та не сплатив позивачу коштів за користування орендованою земельною ділянкою за 2022-2023 роки, є підстави для задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором оренди землі від 23.07.2013 (з урахуванням Додаткової угоди від 15.03.2016,) було передбачено, що орендна плата за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5325155100:00:018:0085 складає 4527,92 грн.

Водночас у відповідності до п.4.1 Договору оренди землі передбачено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Таким чином, враховуючи умови договору, стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість по орендній платі за період 01.01.2023 30.06.2024 в розмірі встановленому договором з урахуванням індексації в сумі 14744,96 грн.

Сукупна заборгованість складає 10311,18 грн орендної плати, 625,76 грн - інфляційних втрат, 293,94 грн - 3 % річних, пеня 3514,08 грн, а загалом 14744,96 грн.

Судом перевірений розрахунок представника позивача в частині нарахування трьох відсотків річних, та інфляційних втрат, який є правильним, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути за 2022-2023 роки інфляційні втрати у розмірі 625,76 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 293,94 грн грн, пеня -3514,08 грн.

Такий розмір заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені узгоджується з умовами договору.

Суд уважає, що розрахунок заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, що надала представник позивача, та, який міститься в матеріалах справи, є правильним.

Позивач при поданні позову сплатив 1211,20 гривень судового збору.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про судові витрати суд виходить з такого.

У пункті 82 рішення у справі "Дубовик проти України" від 15.01.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з практикою Суду заявниця має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Статтею 133 ЦПК Українивстановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до приписівст.141ЦПК Українисудовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається на відповідача у разі задоволення позову.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За правилами ч.ч.1-6ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок щодо попереднього (орієнтовного) визначення суми судових витрат встановленост.134 ЦПК України.

Таким чином відсутність документального підтвердження надання професійної правничої допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

У відповідності до частин 1,4статті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердженняпонесених витратна правничудопомогу позивачемнадано:копію ордерасерії ВІ№1234222від 31липня 2024року пронадання правничої(правової)допомоги ОСОБА_1 адвокатом МагдаВ.А.;договір №16/07-1про наданняпрофесійної правничоїдопомоги від16липня 2024року; акт прийняття-передачі наданої правничої допомоги від 06 вересня 2024 року, яким передбачено, що вартість послуг на професійну допомогу за договором від 16 липня 2024 року становить 6000 грн 00 коп.(а.с.70-73).

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, враховуючи характер спірних правовідносин, обсяг наданої правової допомоги, ступінь складності справи, клопотання представника відповідача про зменшення судових витрат, виходячи з принципів розумності, виваженості і справедливості, суд приходить до висновку про часткову доведеність і задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, стягнувши судові витрати на правничу допомогу, понесені позивачем, стягнувши з відповідача на його користь 5000 грн.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, та із правовими висновками, сформульованими у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа № 280/2635/20).

Керуючись ст.ст.141,259, 263-265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровський край» про стягнення заборгованості по орендній платі за землю задовольнити частково.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровський край» (місцезнаходження: м.Золотоноша, Золотоніський район, Черкаська область, вул.Героїв Маріуполя,52/3, код ЄДРПОУ 25207363) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) заборгованість по виплаті орендної плати за землю за 2022-2023 роки в сумі 14744 (чотирнадцять тисяч сімсот сорок чотири) гривні 96 копійки з відрахуванням необхідних обов`язкових податків і платежів.

Стягнути зсільськогосподарського товаристваз обмеженоювідповідальністю «Придніпровськийкрай» (місцезнаходження:м.Золотоноша,Золотоніський район,Черкаська область,вул.ГероївМаріуполя,52/3,,код ЄДРПОУ25207363)на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 1211,20 гривень судового збору.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровський край» (місцезнаходження: м.Золотоноша, Золотоніський район, Черкаська область, вул.Героїв Маріуполя,52/3, код ЄДРПОУ 25207363) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М.Глущенко