Рішення

від 12.09.2024 по справі 642/2907/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"12" вересня 2024 р.

Справа№642/2907/24

Провадження№2/642/1043/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Вікторова В.В.,

за участі секретаря Шнайдер Д.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Олександрівський» про захист прав споживача, припинення дії договорів та зобов`язання нарахування по договорам,-

встановив:

До суду надійшла вказана позовна заява, в якій представник позивача просив: визнати таким, що припинив свою дію Договір №22 про надання експлуатаційних послуг від 29.04.2021, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Олександрівський», починаючи з 01.03.2023; зобов`язати ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Олександрівський» припинити усі нарахування по Договору №22 про надання експлуатаційних послуг від 29.04.2021, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Олександрівський», починаючи з 01.03.2023; визнати таким, що припинив свою дію Договір №22 на посередницькі послуги від 29.04.2021, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Олександрівський», починаючи з 08.11.2022; зобов`язати ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Олександрівський» припинити усі нарахування по Договору №22 на посередницькі послуги від 29.04.2021, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Олександрівський», починаючи з 08.11.2022.

В обгрунтування позову зазначено, що 29.04.2021 між позивачем, ОСОБА_1 , та відповідачем, ТОВ «ПЕОЖБ «ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ», було укладено договір №22 про надання експлуатаційних послуг у житловому будинку, розташованому за поштовою адресою: АДРЕСА_1 , частина в якому належить Споживачу ( ОСОБА_1 ), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати ці послуги. Згідно п.8.3 даного договору цей договір втрачає чинність у випадку створення у будинку ОСББ та прийняття ним на себе функцій з управління багатоквартирним будинком. Також 29.04.2021 між позивачем, ОСОБА_1 , та відповідачем, ТОВ «ПЕОЖБ «ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ», було укладено договір №22 на посередницькі послуги на виконання ряду певних юридичних дій. Згідно п. 5.2. даного договору він припиняється у разі створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку. 08.11.2022 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , було створено ОСББ «Холодногірська 18» код 44819696. 23.02.2023 загальними зборами співвласників ОСББ «Холодногірська 18» було прийнято рішення про передачу усіх функцій з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 з 01.03.2023 ОСББ «Холодногірська 18» код 44819696. Станом на день подання позову нарахування за договором №22 про надання експлуатаційних послуг від 29.04.2021 та договором №22 на посередницькі послуги від 29.04.2021 з боку ТОВ «ПЕОЖБ «ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ» не припинились, хоча з початку 2023 року останній жодних послуг не надавав. Враховуючи, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , повністю обслуговується лише ОСББ «Холодногірська 18», код 44819696, а нарахування за послуги з обслуговування будинку робить і ОСББ «Холодногірська, 18» код 44819696, і ТОВ «ПЕОЖБ» «ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ» код 42118415, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 28 травня 2024 справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач відзивунапозов,запереченьабоклопотань досудуненадала. Копія ухвали про відкриття провадження по справі, копія позову та долучених до нього документів, направлялися відповідачу за місцем реєстрації, про що свідчить поштове повідомлення, яке повернулося на адресу суду з відміткою про отримання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 29.04.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «ПЕОЖБ «Олександрівський» укладено договір №22 про надання експлуатаційних послуг.

Згідно п.1.1 даного договору Виконавець (ТОВ «ПЕОЖБ «ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ») зобов`язується надавати у житловому будинку, розташованому за поштовою адресою: АДРЕСА_1 , частина в якому належить Споживачу ( ОСОБА_1 ), експлуатаційні послуги, а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати ці послуги. Згідно п.8.3 даного договору цей договір втрачає чинність у випадку створення у будинку ОСББ та прийняття ним на себе функцій з управління багатоквартирним будинком.

Також 29.04.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «ПЕОЖБ «ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ» було укладено договір №22 на посередницькі послуги.

Згідно п.1.1 даного договору, Замовник ( ОСОБА_1 ) доручає, а Посередник (ТОВ «ПЕОЖБ «ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ») зобов`язується від свого імені, в інтересах, за рахунок та за дорученням Замовника шляхом посередництва виконати ряд певних юридичних дій (укладання договору з ПрАТ «Харківенергозбут», КП «Харківводоканал», ТОВ «Харківгаз Збут», АТ «Хароківміськгаз» на надання відповідних комунальних послуг, а також сплатити вартість спожитих Замовником наданих ПрАТ «Харківенергозбут», КП «Харківводоканал», ТОВ «Харківгаз Збут», АТ «Хароківміськгаз» комунальних послуг відповідно до умов укладених з останніми договорів та відповідно до цього договору). Згідно п. 5.2. даного договору він припиняється у разі створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

08.11.2022 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , було створено ОСББ «Холодногірська 18» та проведено державну реєстрацію ОСББ, код ЄДРПОУ 44819696, вид економічної діяльності комплексне обслуговування об`єктів. Голова правління керівник ОСОБА_2 .

Також рішенням установчих зборів ОСББ «Холодногірська 18» від 30.09.2022 (протокол від 15.10.2022) затверджено Статут ОСББ «Холодногірська 18». Згідно з п.2 розділу V Статуту, співвласник зобов`язаний, в тому числі, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі. Відповідно до розділу VII, осбб ліквідується у разі придбання однією особою всіх приміщень у будинку, прийняття співвласниками рішення про ліквідацію об`єднання, ухвалення судом рішення про ліквідацію об`єднання.

Об`єднання діє відповідно доЗакону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", чинного законодавства України та Статуту.

Об`єднання у своїй діяльності користується правами, визначеними статтями16,17 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", та має обов`язки, передбаченістаттею 18 цього Закону.

Завданням та предметом діяльності об`єднання є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирних будинків та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

23.02.2023 загальними зборами співвласників ОСББ «Холодногірська 18» було прийнято рішення про передачу усіх функцій з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 з 01.03.2023 до ОСББ «Холодногірська 18», код 44819696.

Листами ОСОБА_1 від 26.02.2023 та 07.04.2023, відправленими на адресу ТОВ «ПЕОЖБ «Олександрівський», позивач останньому повідомив, що в листопаді 2022 року в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 створено ОСББ «Холодногірська 18», та в лютому 2023 року ним разом з іншими співвласниками будинку прийнято рішення про передачу з 01.03.2023 всіх функцій з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 та прибудинковою територією ОСББ «Холодногірська 18».

В той час, позивачу продовжуються нарахування за послуги за спірними Договорами №22 від 29.04.2021 про надання експлуатаційних послуг та про посередницькі послуги.

За змістом п. 1 ч. 2 ст.11ЦКУкраїни підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.626ЦКУкраїни визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно достатті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини першої статті 251ЦКУкраїни строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим, з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251та частина друга статті 252 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, а виконавець - суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги, продукцією є будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Відповідно до ч.4 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає, чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції. При встановленні того, чи містить підприємницька практика елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги береться встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, включаючи положення про право споживача розірвати договір або замінити продукцію чи укласти договір з іншим суб`єктом господарювання.

Відповідно до ч.5 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», як агресивні забороняються такі форми підприємницької практики: створення враження, що споживач не може залишити приміщення продавця (виконавця) без укладення договору або здійснення оплати; вимога оплати продукції, поставленої продавцем (виконавцем), якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди на її придбання.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:

-при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;

-при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;

-порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;

-будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Відповідно до частини третьоїстатті 13 Конституції України, з якою кореспондується частина четвертастатті 319 ЦК України, власність зобов`язує, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Згідно зістаттею 385 ЦК Українивласники квартир для забезпечення експлуатації багатоквартирного житлового будинку, користування квартирами та спільним майном житлового будинку можуть створювати об`єднання власників квартир (житла).

Таке об`єднання може бути створено також власниками житлових будинків. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

За положеннямистатті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна;

Згідно з частинами першою, третьою, четвертоюстатті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

За змістомстатті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»вищим органом управління об`єднання є загальні збори, до виключної компетенції яких належить затвердження статуту об`єднання, внесення до нього змін, затвердження кошторису об`єднання, визначення розмірів внесків та платежів членами об`єднання.

Визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків та платежів співвласників належить до виключної компетенції загальних зборів співвласників. Розмір коштів, які сплачуються співвласником на утримання будинку та прибудинкової території, залежить від загальної площі приміщення, яке перебуває в нього у власності (Постанова ВП ВС від 3 грудня 2019 року у справі № 910/6471/18).

Плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій обраховується за тарифами, які затверджені рішенням загальних зборів членів ОСББ (постанова Верховного Суду від 19 серпня 2019 року у справі №641/7403/16-ц (провадження № 61-33897св18)

Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українипередбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першоюстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

У частині першійстатті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи все вищевикладене, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з того, що станом на день розгляду справи юридична особа - ОСББ «Холодногірська 18», код ЄДРПОУ 44819696, є діючою.

При цьому, як встановлено з п. 8.3 Договору №22 про надання експлуатаційних послуг, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ «ПЕОЖБ «Олександрівський», цей договір втрачає чинність у випадку створення у будинку ОСББ та прийняття ним на себе функцій з управління багатоквартирним будинком.

Також як встановлено з п. 5.2 Договору №22 про надання експлуатаційних послуг, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ «ПЕОЖБ «Олександрівський», цей договір припиняється у разі створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Оскільки сторони договірних правовідносин узгодили момент припинення дії таких договорів, а саме з настання певних подій, суд вважає, що дія договорів припиняється з моменту настання цих умов/подій.

Враховуючи, що ОСББ «Холодногірська 18» створено 08.11.2022, а функції з управління багатоквартирним будинком за адресою АДРЕСА_1 , передано ОСББ «Холодногірська 18» з 01.03.2023, відтак, з настанням цих подій спірні договори, укладені між позивачем та відповідачем, та нарахування за ними, припиняють свою дію, що передбачено умовами спірних договорів.

Не припинення відповідачем дії договорів, як передбачено умовами таких договорів, а також продовження здійснення нарахувань за спірними договорами порушує права позивача як споживача, відповідно до ч.5 ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів».

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За правилами ч.1, ч. 6ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За правилами ч.1, ч. 6ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позов задоволено повністю, а позивач звільнений від сплати судового збору в порядку захисту прав споживачів, тому судовий збір слід стягнути з відповідача на користь держави.

Оскільки позивачем заявлено 2 основних вимоги (про визнання договорів такими, що припинили свою дію), а позовні вимоги про припинення нарахування за такими договорами, у зв`язку з їх припиненням, є похідними, з відповідача підлягає сплаті судовий збір за дві вимоги немайнового характеру, а саме по 1211.20 грн. за кожну.

При вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

У заяві від 03.09.2024 представник позивача просить суд стягнути з ТОВ «ПЕОЖБ «Олександрівський на користь позивача витрати на правничу допомогу: у розмірі 9 000,00 грн. за правничу допомогу.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно вимогстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8статті 141ЦПКУкраїни визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі №362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (провадження № К/9901/27657/20).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі№ 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як вбачається з матеріалів справи інтереси ОСОБА_1 в суді представляв адвокат Хан А.О., на підставі договору про надання правової допомоги № 1-05/2024-ф від 20.05.2024.

02.09.2024 ОСОБА_1 та адвокатом Хан А.О. підписано додаткову угоду до договору №1-05/2024-ф від 20.05.2024, де визначено, що винагорода Виконавця за надання правової допомоги в розмірі 9000.00грн.

З акту № 1-05/2024-ф від 02.09.2024 здачі-прийняття робіт (надання послуг) вбачається, що сторонами погоджено надання правових послуг, загальна вартість робіт-9000 грн.

Згідно рахунку фактури№ РФ-1 від 02.09.2024 за договором № 1-05/2024-ф адвокат Хан А.О. надав ОСОБА_1 правову допомогу, а саме підготовка позовної заяви вартістю 55000 грн, супровід позовної заяви вартістю3500 грн.

Матеріалами справи дійсно підтверджується факт отримання ОСОБА_1 послуг з надання правової допомоги. Зокрема, подано до суду позовну заяву.

Разом з тим, при визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить з того, що справа про захист прав споживача, припинення дії договорів та зобов`язання припинити нарахування по договорам не є спором значної складності. У судових засіданнях адвокат участі не брав, справу розглянуто у спрощеному позовному провадженні без участі сторін.

Отже, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з ТОВ «ПЕОЖБ «Олександрівський» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 5500,00 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 10, 12, 13, 33, 48, 51, 76-81, 89, 119, 141, 259, 263, 264-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 202, 204, 215, 216, 346, 392 ЦК України, суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Олександрівський» про захист прав споживача, припинення дії договорів та зобов`язання нарахування по договорам- задовольнити.

Визнати таким, що припинив свою дію Договір №22 про надання експлуатаційних послуг від 29.04.2021, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Олександрівський», починаючи з 01.03.2023.

Зобов`язати ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Олександрівський» припинити усі нарахування по Договору №22 про надання експлуатаційних послуг від 29.04.2021, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Олександрівський», починаючи з 01.03.2023.

Визнати таким, що припинив свою дію Договір №22 на посередницькі послуги від 29.04.2021, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Олександрівський», починаючи з 08.11.2022.

Зобов`язати ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Олександрівський» припинити усі нарахування по Договору №22 на посередницькі послуги від 29.04.2021, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Олександрівський», починаючи з 08.11.2022.

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю«Підприємство зексплуатації іобслуговування житловихбудинків «Олександрівський»(кодЄДРПОУ 42118415,адреса місцезнаходження:м.Харків,вул.Холодногірська,18) накористь держависудовий збіру розмірі2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю«Підприємство зексплуатації іобслуговування житловихбудинків «Олександрівський»код ЄДРПОУ42118415,адреса місцезнаходження:м.Харків,вул.Холодногірська,18)на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,зареєстроване місцепроживання: АДРЕСА_2 )витрати направову допомогуу розмірі5500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Вікторов