Ухвала

від 06.09.2024 по справі 755/13534/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/13534/24

Провадження №: 1-кс/755/2813/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 та сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції України ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 травня 2023 року за № 12023100040001847, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 Кримінального кодексу (далі КК) України, установив :

І. СУТЬ КЛОПОТАННЯ

До слідчого судді цього місцевого надійшло вказане клопотання слідчого, котре погоджене з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за його підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, у порядку ч. 6 ст. 193 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України.

У клопотанні вказується, що СВ Дніпровського УП ГУ НП України у м. Києві розслідується це кримінальне провадження та у ході його здійснення досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_6 , на підставі наказу №1-K від 14 лютого 2019 року, призначено на посаду директора ТОВ «ХІМТАЙМ», за основним місцем роботи з вказаної дати з посадовим окладом згідно штатного розпису.

Відповідно до посадової інструкції директора ТОВ «ХІМТАЙМ» ОСОБА_6 :п.2.1. Директор ТОВ «ХІМТАЙМ» (далі - Товариство) очолює виробничі процеси і контролює результати діяльності Товариства;п. 2.3. володіє актуальною інформацією про стан справ в Товаристві;п. 2.4. тримає на особистому контролі роботу служб постачання та збуту і маркетингу, складської логістики;п. 2.6. виступає головним координатором виробничої діяльності підприємства, забезпечує дієву та ефективну взаємозамінність співробітників;п. 2.9. проводить аналіз звітів з продажу; п. 3.3. розпоряджатися майном підприємства з дотриманням вимог, визначених законодавством, статутом підприємства, іншими нормативними правовими актами;п. 4.2. Директор Товариства несе відповідальність за правопорушення, скоєнні в процесі здійснення своєї діяльності, в межах визначених чинним адміністративним, кримінальним, цивільним законодавством України;п. 4.3. за завдання матеріальної шкоди - в межах, визначених чинним цивільним законодавством та законодавством про працю України; п. 4.6. директор підприємства, який недобросовісно використовує майно та кошти підприємства у власних інтересах, або в інтересах, протилежних інтересам засновників, несе відповідальність в межах, визначеним цивільним кримінальним та адміністративним правом.

Відповідно ОСОБА_6 , будучи службовою особою, згідно ст. 18 КК України, оскільки обіймав посаду директора ТОВ «ХІМТАЙМ» (код ЄРДПОУ 42817587, юридична та фактична адреса: м. Київ, вул. Олекси Довбуша, 37), пов?язану із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах у останнього, з метою незаконного особистого збагачення, спрямованих на заволодіння чужим майном в великих розмірах, виник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в великих розмірах.

Предметом злочинного посягання ОСОБА_6 визначив майно (хімічні речовини), яке на праві власності належить ТОВ «ХІМТАЙМ». Способом успішного досягнення та реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_6 , попередньо розробивши при цьому детальний план своїх злочинних дій, спрямованих на заволодіння хімічний речовин, що належить ТОВ «ХІМТАЙМ».

З цією метою в період часу з лютого 2022 року включно по лютий 2023 року, перебуваючи за фактичним місцем знаходження ТОВ «ХІМТАЙМ», м. Київ, вул. Довбуша, 35, ОСОБА_6 , маючи право оперативного управління (розпорядження), з метою усунення перешкод та створення усіх необхідних умов, для успішної реалізації свого злочинного умислу маючи доступ до складу на якому зберігався товар ТОВ «ХІМТАЙМ» всупереч покладених обов?язків та правил користування здійснив фактичну вигрузку товару зі складу підприємства без документального підтвердження, а саме: фенолфталеїну кількістю 485 кг, на загальну суму 214428, 20 грн. та амфотерно поверхнево активної речовини кількістю 3165 кг, на загальну суму 214080, 60 грн., glacial acetic acid кількістю 4500 кг, на загальну суму 82755, 00 грн., оцтової кислоти, кількістю 3744 кг, на загальну суму 157 547, 52 грн, після чого розпорядився ним на власний розсуд.

В подальшому перебуваючи за межами території України маючи санкціонований доступ до автоматизованої системи обліку програмного забезпечення «1С» за допомогою якої здійснюється облік роботи підприємства з персонального індивідуального «ключа», з метою приховування слідів злочину створив видаткові накладні №148 від 03.04.2023 щодо реалізації ТОВ «Торговий дім хімреагент» фенолфталеїну кількістю 485 кг, на загальну суму 246 380, 00 грн та амфотерно поверхнево активної речовини кількістю 3165 кг, на загальну суму 245 287, 50 грн, №149 від 04.04.2023, щодо реалізації ТОВ «КЛОВІН Україна» glacial acetic acid кількістю 4500 кг, на загальну суму 132894, 00 грн, №150 від 06.04.2023 щодо реалізації ФОП ОСОБА_8 оцтової кислоти, кількістю 3744 кг, на загальну суму 214 800, 77 грн, які в подальшому за допомогою індивідуального «ключа» скасував та заволодів майном підприємства яким розпорядився на власний розсуд.

Своїми умисними, протиправними діями, ОСОБА_9 , спричинив ТОВ «ХІМТАЙМ» матеріальних збитків на суму 668 811, 32 гривень.

У зв`язку з чим, сторона обвинувачення вважає, що за цих обставин своїми умисними діями, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в умовах воєнного стану, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 191 КК України.

Тому, 20 червня 2024 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру за ч. 4 ст. 191 КК України, шляхом направлення письмового повідомлення поштою за місцем реєстрації останнього та вручення під розпис батьку ОСОБА_6 , а також з метою забезпечення права на захист направлено на всі можливі месенджері на абонентський номер ОСОБА_6 .

Крім того, з метою встановлення місця фактичного знаходження ОСОБА_6 та проведення з ним слідчих дій на адреси його можливих місць проживання, а саме АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 , були направлені повістки про виклик, однак на вказані у повістках датах останній не з`явився.

При цьому, сторона обвинувачення у клопотанні зауважує, що до цих подій (повідомлення про підозру) у зв?язку із необхідністю проведенні допиту ОСОБА_6 , враховуючи, що він на телефонні дзвінки слідчого не відповідав, у відповідності до Глави 11 КПК України, 02 червня 2023 року було направлено повідомлення про виклик до слідчого в месенджері WhatsApp на абонентський номер, яким він користується - НОМЕР_1 про необхідність прибути до відділу поліції №2 Дніпровського УП ГУНП у м. Києві за адресою АДРЕСА_5 . Вказане повідомлення та повістку про виклик було прочитано ОСОБА_6 02 червня 2023 року о 08:47 год. В подальшому, 06 червня 2023 року на абонентський номер слідчого - НОМЕР_2 у месенджері WhatsApp надійшло смс - повідомлення від ОСОБА_6 з абонентського номеру НОМЕР_1 , в якому зазначено: «Доброго ранку ОСОБА_10 . Нажаль, не зможу бути присутнім у зазначений час та місці. Зараз перебуваю за кордоном, та хворію».

Після цього, уже 08 червня 2023 року та 17 січня 2024 року, у відповідності до Глави 11 КПК України, було направлено повідомлення про виклик до слідчого в месенджері WhatsApp на абонентський номер, яким користується ОСОБА_6 - НОМЕР_1 про необхідність прибути до відділу поліції №2 Дніпровського УП ГУНП у м. Києві за адресою АДРЕСА_5 , 14 серпня 2023 року та 24 січня 2024 року відповідно, однак останній за викликом до слідчого не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до інформації ВКП Дніпровського УП ГУНП у м. Києві було проведено комплекс дій, спрямованих на встановлення місця знаходження ОСОБА_6 , однак позитивного результату отримати не надалось можливим.

Згідно інформації отриманої від сектору кримінального аналізу Дніпровського УП ГУНП у м. Києві та Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16 лютого 2023 року о 00:38 год. виїхав за межі України та після того часу на територію України не повертався. Тому, 17 липня 2024 року досудове розслідування у кримінальному провадженні, відповідно до ст. 280 КПК України, зупинено.

17 липня 2024 року ОСОБА_6 оголошено в розшук та 26 серпня 2024 року -у міжнародний розшук.

Наявність обґрунтованої підозри підтверджується зібраними у кримінальному проваджені доказами: показами представника потерпілого ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , протоколом огляду від 20 грудня 2023 року та іншими матеріалами провадження в сукупності.

Також орган досудового розслідування вважає, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, потерпілого, експертів у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, у тому числі аналогічні кримінальні правопорушення, у якому він підозрюється.

Про існування ризиків, передбачених п.п. 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК, свідчить таке:

- тяжкість покарання яке загрожує підозрюваному у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, характер та суспільна небезпека вчиненого кримінального правопорушення - ч. 4 ст. 191 КК України - відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за які законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, він достовірно розуміючи той факт, що вчинив злочини за якими законом передбачено покарання пов`язане з позбавленням волі, з метою уникнення відповідальності за вчиненні ним суспільно небезпечні винні діяння, може переховується від органів досудового розслідування та суду.

При цьому, з метою переховування від органу досудового розслідування та ухилення від кримінальної відповідальності, ОСОБА_6 , будучи впевненим, що його дії носять злочинний характер, 16 лютого 2023 року виїхав за межі України;

- підозрюваний ОСОБА_6 , може незаконно впливати шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу на покази свідків, потерпілого, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, а також співучасників вчинення даного злочину, які вже були та будуть допитані у кримінальному провадженні, а також які можуть бути встановлені в ході досудового розслідування, для того, щоб він зміг уникнути кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення у якому останньому повідомлено про підозру, тобто наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. При цьому, варто зауважити, що свідки у кримінальному провадженні являлись підлеглими підозрюваного ОСОБА_6

- також, обґрунтованим є факт, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, у тому числі аналогічні кримінальні правопорушення, у яких він підозрюється, тобто наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, зважаючи на особу підозрюваного, у слідства є достатньо підстав вважати, що вона зможе перешкодити кримінальному провадженні іншим чином, тобто наявний ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи викладені в клопотанні відомості про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, про наявність достатніх підстав вважати, що існує декілька ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а також враховуючи наявність доказів, що підозрюваний виїхав за межі України та оголошений у міжнародний розшук, сторона обвинувачення вбачає слушним обрати підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

ІІ. ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Прокурор групи прокурорів - прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 у судовому засіданні подане клопотання підтримав з вказаних у ньому мотивів.

Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні вказав, що у провадженні не є дійсними обставини регламентовані ч. 1 ст. 42 КПК України.

Щодо участі підозрюваної особи в розгляді клопотання, то слід вказати наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 193 КПК розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю підозрюваного, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті. Відповідно, хоча ч. 6 ст. 193 КПК уможливлює проведення судового розгляду клопотання про тримання під вартою за відсутності підозрюваного, але вона не містить правила, виходячи з якого слідчий суддя не повинен дотримуватися вимог ч. 1 ст. 187 КПК стосовно обов`язкового здійснення виклику підозрюваного.

Водночас, особа на час розгляду питання перебуває у міжнародному розшуку, а обставини визначені ч. 7 ст. 135 КПК України щодо неї не встановлені.

Відповідно, згідно ст. 7 ч. 6 ст. 9 КПК було вжито заходів щодо інформування за аналогією з ч. 8 ст. 135 КПК, а саме у випадку обґрунтованої неможливості вручення особі повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою статті 135 КПК, забезпечено її публікацію в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційних веб-сайтах Офісу Генерального прокурора та Дніпровського районного суду міста Києва.

Так, публікацію виклику в газеті «Урядовий кур`єр» здійснено 31 серпня 2024 року у випуску № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), тобто з дотриманням строку вказаного в ч. 9 ст. 135 КПК України.

Інформацію на сайті Офісу Генерального прокурора розміщено за посиланням - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Інформацію про дату, час та розгляд провадження даним складом суду розміщувалася на сайті Судової влади цього місцевого суду у розділі інформацію для громадян з найменуванням «ГРОМАДЯНАМ» ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Повістку про виклик також надіслано, у порядку визначеному рішенням Ради суддів України № 26 від 05 серпня 2022 року «Щодо підвищення використання інструментів електронного судочинства у відправленні правосуддя», на абонентський номер - НОМЕР_1 .

Таким чином, у провадженні щонайменше з 31 серпня 2024 року є дійсними обставини щодо інформування підозрюваної особи визначені абз. 1 ч. 1 ст. 136 КПК України (з`ясовані будь-які інші дані, які підтверджують ознайомлення з змістом повістки про виклик з моменту публікації в газеті). Адже, дотримання прав особи при врученні їй повістки, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання та за відсутності відомостей про її місце перебування, зважаючи на приписи ст. 42, 135 КПК України, полягає не у фактичному врученні такого виклику (процесуального документа), а у вжитті усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про його факт у т.ч. з інших, доступних джерел.

ІІІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПИТАННЯ

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Так, останній (порядок) визначає таке:

- запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1, 2 ст. 131 КПК України);

- під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України);

- метою застосування запобіжного заходу, згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується;

- підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 передбачених цим Кодексом;

- при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний, згідно ст. 178 КПК України, оцінити в сукупності всі обставини щодо підозрюваного, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі; 3) вік та стан здоров`я; 4) міцність соціальних зв`язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію; 7) майновий стан; 8) наявність судимостей; 9) дотримання умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися раніше; 10) наявність повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

ІV. ОЦІНКА СЛІДЧОГО СУДДІ

Слідчий суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв`язку усі наявні на час розгляду клопотання відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішення питання застосування заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, приходить до наступного.

Порядок встановлений КПК України (процесуальний порядок, форма, процедура), як певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (див. постанову Верховного суду України від 16 березня 2017 року у справі № 671/463/15-к) та безпосередньо з питання порушеного заявниками у даному зверненні (обрання запобіжного заходу) регламентує потребу надати відповіді на такі питання перед розглядом питання щодо виду самого заходу, як-то:

(а) щодо набуття статусу підозрюваного у кримінальному провадженні

Згідно з ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Велика Палата Верховного Суду у поставі від 11 грудня 2019 року у справі № 536/2475/14-к зазначила, що викладена в письмовому повідомленні підозра служить підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначених ст. 42 КПК України.

Дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання та за відсутності відомостей про її місце перебування, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 42, ст. 135 КПК України, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складання такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших, доступних для неї джерел.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 135 КПК України особа викликається шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї.

В цій ситуації, враховуючи обставини вказані у п. І цієї ухвали, було вжито такі заходи:

1.) визначені абз. 1 ч. 1 ст. 135 КПК, а саме:

а.) надіслання її поштою 20 червня 2024 року за адресою: АДРЕСА_3 , опис вкладення наявний);

б.) по телефону 20 червня 2024 року за номером НОМЕР_5 із наступним змістом: « ОСОБА_18 , доброго дня! Повідомляємо Вас, що 20.06.2024 Вам в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за N?12023100040001847 від 19.05.2023 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 KK України. Додаток: Повідомлення про підозру на 5 арк. …». Надалі, окрім вкладення pdf надіслано окремі фото аркушів підозри (судом відразу зауважується, що комунікація відбувалася за номером зв`язку з якого ОСОБА_19 вів її зі слідчим у межах цього кримінального провадження у червня 2023 року);

2.) ч. 2 ст. 135 КПК (під розписку дорослому члену сім`ї - ОСОБА_20 20 червня 2024 року в 13:40 год.).

Вказаний об`єм заходів відповідає вимогам ч. 1 ст. 278 КПК України (при наявності випадку неможливості вручення особисто його вчинено у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень).

Отже, слідчий суддя вважає, що у провадженні доведено вжиття можливих заходів для доведення до відома підозрюваної особи фактів складання повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин у порядку, передбаченому КПК України.

(b) щодо наявності підстав для розгляду клопотання за відсутності підозрюваної особи

Аналіз ч. 6 ст. 193 КПК України дозволяє зробити висновок, що під час вирішення питання обрання запобіжного заходу у порядку цієї норми слідчому, прокурору необхідно довести, а слідчому судді достатньо встановити, що певна особа оголошена у міжнародний розшук.

Разом з тим КПК України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного доведеністю факту перебування такої особи у міжнародному розшуку, а лише визначає необхідність оголошення такого розшуку (ч. 6 ст. 193, ч. 2 ст. 281 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.

Вказана норма права не відокремлює оголошення особи в державний, міждержавний чи міжнародний розшук. Тобто, підставами для оголошення підозрюваного в розшук (державний, міждержавний, міжнародний) є відсутність під час досудового розслідування відомостей про його місцезнаходження або перебування такої особи за межами України та неявка без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови її належного повідомлення про такий виклик.

В цьому випадку з`ясовано, що підозрювана особа виїхала з України 13 лютого 2024 року та до теперішнього часу на територію України не в`їжджала (державний кордон України не перетинала), у зв`язку з чим постановою слідчого від 26 серпня 2024 року підозрюваний оголошений в міжнародний розшук.

Прийняття органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук є достатнім для підтвердження факту оголошення особи у міжнародний розшук у розумінні вимог ст. 281 КПК України та ч. 6 ст. 193 КПК України.

Відповідно до ч. 7 ст. 110 КПК України постанова слідчого, прокурора є обов`язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується. Подання скарги навіть на ті рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування, не зупиняє виконання рішення чи дію слідчого, прокурора (ч. 1 ст. 305 КПК України). Водночас, постанова про оголошення в розшук не оскаржується під час досудового розслідування і може бути предметом розгляду під час підготовчого провадження.

За вказаних обставин, слід дійти висновку, що є достатні підстави вважати, що у провадженні є наявними обставини визначені ч. 6 ст. 193 КПК України.

У підсумку, вирішуючи по суті саме питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, слідчий суддя має з`ясувати наявність ряду наступних обставин:

(і) характеристика особи

Перелік обставин, які б свідчили «за» або «проти» обрання запобіжного заходу, може бути лише приблизним і не є вичерпним. З огляду на це, у кожному випадку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини з числа передбачених ст. 178 вказаного Кодексу.

В цій ситуації відносно підозрюваної особи установлено такі дані:

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Донецьк, з вищою освітою, зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 , раніше не судимий;

- з`ясовано відомості щодо його діяльності, вказані у п. І цієї ухвали;

- в межах цього кримінального провадження повідомлений про підозру за ч. 4 ст. 191 КК.

(іі) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення

Винятково законами України визначаються діяння, які є кримінальними правопорушеннями (п. 22 ст. 92 Конституції України), зокрема ним (злочином) є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину (ч. 1 ст. 11 КК України).

Таким чином, застосуванню запобіжного заходу має передувати підозра у вчиненні кримінального правопорушення, тобто діяння, яке підпадає під ознаки діянь, передбачених Особливою частиною КК, оскільки Верховний Суд України у пункті 10 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25 квітня 2003 року № 4 зауважив, що розглядаючи питання щодо запобіжного заходу, суддя з`ясовує, чи є підозра у вчиненні особою злочину обґрунтованою, тобто чи є встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину, вчиненого саме цією особою (ними можуть бути заяви й повідомлення про злочин, документи, складені за результатами оперативно-розшукової діяльності, протоколи слідчих дій, висновки експертиз тощо).

При цьому, саме поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК України), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, п. 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30 серпня 1990 року (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86, https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-57721 ) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_683#Text ).

Тлумачення поняття «обґрунтованості» буде залежати від усіх обставин справи («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, § 32). Під поняттям «обґрунтованої підозри» у скоєнні кримінального правопорушення розуміється «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин» («Ilgar Mammadov v. Azerbaijan», заява № 15172/13 , від 29 травня 2019 року , § 88, https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-193543 ).

Вирішення питання про наявність «обґрунтованої підозри» потребує встановлення: (і) фактичної складової, що включає наявність фактичних обставин, що вказують на причетність певної особи до вчинення кримінального правопорушення; (іі) матеріально-правової складової, що включає наявність у діянні особи складу певного правопорушення за національним кримінальним законом.

Для дотримання фактичної складової підозри щодо причетності особи до вчинення кримінального правопорушення необхідна наявність певних об`єктивних підстав (фактів або інформації), на основі яких можна небезпідставно стверджувати, що відповідна особа могла вчинити злочин. Наявність таких «об`єктивних підстав» має підтверджуватися певними відомостями чи доказами, які повинні відповідати вимогам належності та допустимості, при цьому бути достатніми для висновку про причетність певної особи до вчинення конкретного кримінального правопорушення.

Слідчий суддя виходить з того, що:

(1) докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об`єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (див. постанову ККС ВС від 28 березня 2019 року у справі № 154/3213/16), у той час, як процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст. 84 КПК України),

(2) слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу з урахуванням того, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для обґрунтування засудження чи для навіть пред`явлення обвинувачення; це досягається на наступній стадії кримінального розслідування (див. рішення «Murray v. the United Kingdom», заява № 18731/91, від 08 лютого 1996 року , § 55, https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-57980; «K.-F. v. GERMANY», заяви № 144/1996/765/962, від 27 листопада 1997 року, 57, https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-58119 ).

Згідно повідомлення про підозру в цій справі підозрювану особу повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК за обставин описаних у п. І ухвали.

Відповідно проаналізувавши долучені до клопотання документи за своїм внутрішнім переконанням, у порядку ст. 94 КПК України, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, слідчий суддя вважає, що наявні у провадженні фактичні дані, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (протоколи слідчих дій, висновки експертів та інші документи) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, у якому йому повідомлено про таку підозру, оскільки в своїй сукупності вказують на існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити таке правопорушення.

Наведене підтверджується відомостями та доказами, які є достатніми для висновку про причетність певної особи до вчинення конкретного кримінального правопорушення, зокрема факт причетності слідує щонайменше з данихнаведених слідчим та прокурором в клопотанні та вказаних у п. І цієї ухвали.

У зв`язку з чим, вважати підозру явно неприйнятною неможливо, оскільки стороною обвинувачення надано важливі відомості (протоколи слідчих дій, інші документи), які вказують на те, що причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною.

В той час, як сама обґрунтована підозра, згадана в статті 5 § 1(c) Конвенції, не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стадії (йдеться про стадію вирішення питання щодо того чи іншого запобіжного заходу). Саме у чіткому доведенні як події, так і характеру того злочину, в якому підозрюється особа, і полягає мета розслідування.

Як наслідок є дійсними обставини, визначені п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України.

(іі) щодо ризиків, передбачених статтею 177 КПК України

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання наявним ризикам, у той час як підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення підозрюваним зазначених дій.

Достовірність ризиків може бути встановлена шляхом перевірки відомостей про: 1) наявність документів, які дають змогу виїхати за межі країни; 2) майновий стан особи, який дає змогу існувати в умовах переховування, у тому числі за межами країни; 3) наявність громадянства іншої держави або документів, які дають право тимчасово чи постійно проживати на території іншої країни; 4) наявність членів родини, які проживають на території іншої країни та можуть надати тимчасовий чи постійний притулок підозрюваному; 5) наявність можливості (службове становище, безпосереднє знайомство, родинні зв`язки, матеріальний вплив тощо) впливу на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні; 6) інші обставини, які вказують на достовірність ризиків, - та повинна оцінюватися з урахуванням конкретних обставин кожного кримінального провадження.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) слідчий суддя використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного.

З його урахуванням слідчий суддя погоджується з доводами клопотання про наявність ризиків вказаних у клопотанні та наведених у п. І ухвали. Дійсність вказаних ризиків слідчим суддею оцінено у світлі факторів, пов`язаних з характером особи підозрюваного, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, та того, що вони належним чином вмотивовані прокурором та підтверджуються наявними матеріалами, зокрема:

(а) щодо ризику переховування, то слід зауважити, що його вагомість визначається на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів в сукупності із всіма наявними обставини, зокрема, серед таких обставин підлягає оцінюванню «тяжкість покарання», що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України).

Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» (від 26 червня 2001 року, § 80, заява № 33977/96, https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-59613), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні по справі «Punzelt v. Czech Republic» (від 25 квітня 2000 року, § 76, заява № 31315/96, https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-58785), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Разом з тим зазначена обставина має враховуватися крізь призму суб`єктивного сприйняття особою можливої загрози настання покарання за вчинення правопорушення, тобто фактично йдеться про ту потенційну загрозу, настання якої може спробувати уникнути підозрюваний. Саме тому, на думку слідчого судді, комплексний аналіз суворості можливого покарання має включати не тільки вид і міру санкції, передбаченої КК України, але й інші обставини негативного характеру для особи, яких вона може зазнати не тільки в результаті постановлення обвинувального вироку, але й під час самого розслідування.

Небезпеку переховування від правосуддя, на думку слідчого судді, не можна виміряти тільки залежно від тяжкості можливого покарання з точки зору самої санкції статті КК, адже її треба визначати з урахуванням низки інших релевантних чинників, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її незначною, зокрема, треба враховувати характер особи, його моральні якості, наявні кошти, зв`язки з державою, у якій його переслідували за законом, а також його контакти. В цьому ключі тяжкість є тільки релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Відповідно, забезпечуючи таку оцінку, суд враховує, що (1) підозрюваний підозрюється у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за який може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, що в поєднанні (2) з даними про його особу, зокрема, зв`язки з державою, контакти, перебуванням у міжнародному розшуку, вказують на те, що в сукупності ці обставини дають підстави вважати, що серйозність покарання, в даному випадку, є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти;

(b) щодо ризику впливу, то оцінюючи його наявність у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить з встановленого КПК України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що підозрюваний, не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, іншим підозрюваним, яким відомі обставини вчинення злочину, у яких останній підозрюється, може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Тобто, наявність ризику впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом;

(c) ризик перешкоджання кримінальному провадженню є дійсним з огляду на наявну ситуацію в проважденні з часу розшуку підозрюваного, яке фактично перебуває у стані "перерви" (зупинене з17 липня 2024 року) саме у наслідок дій ОСОБА_19 ;

(d) ризик вчинення іншого кримінального правопорушення є грунтовним в ключі характеру підозри описаної у п. І ухвали, котра стосується двох окремих автономних епізодів діяльності у період з лютого 2022 року по лютий 2023 року щодо вигризки товару зі складу на загальну суму 157547, 52 грн та щодо створення видаткових накладних за квітень 2023 року на загальну суму 214 800, 77 грн.

Відповідно є доведеними обставини, визначені п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України.

(ііі) можливість застосування альтернативних запобіжних заходів

Згідно зі ст. 194 КПК України наявність ризику є підставою для застосування запобіжного заходу, а тому визначаючись з тим, який саме запобіжний захід на даному етапі у кримінальному провадженні убезпечить від його настання, слідчий суддя ураховує таке.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. 1 -3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на викладене слідчий суддя у ракурсі установлених фактичних обставин уважає, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є достатнім заходом забезпечення кримінального провадження, таким, потреба у застосуванні якого, на сьогодні є дійсною, та сприймає його застосування, як доречне (слушне) в цей час.

У ході даного розгляду не установлено факту того, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою зможуть запобігти встановленим ризикам. Тим паче, що за обставин цієї справи підозрюваний перебуває у розшуку з 17 липня 2024 року та з 26 серпня 2024 ркоу у міжнародному розшуку.

Отже, слідчий суддя вважає наявними підстави для обрання до підозрюваного виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

V. ВИСНОВОК СЛІДЧОГО СУДДІ

Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя за участю підозрюваного розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

За змістом частини 4 статті 183 КПК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, який оголошений у міжнародний розшук, розмір застави не визначається.

Враховуючи доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 КПК України, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук, слідчий суддя вважає наявними підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Відповідно до частини 4 статті 197 КПК України у разі постановлення слідчим суддею ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного на підставі частини 6 статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.

З цих підстав та керуючись статтями 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 369-372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, Суд постановив:

клопотання - задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Після затримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження розглянути питання з його участю про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту оголошення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 17:15 год. 11 вересня 2024 року.

Слідчий суддя ОСОБА_21