Рішення

від 03.09.2024 по справі 504/1422/24

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №504/1422/24

Провадження №2/504/1737/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2024с-ще Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Вінської Н.В.,

секретаря Коцар А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: служби у справах дітей Визирської сільської ради Одеського району Одеської області про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся із позовом до суду у якому просив позбавити відповідача батьківських прав відносно її неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У обґрунтування позову зазначив, що з 2005 року по січень 2020 року проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу із відповідачем. Від спільного проживання у них народилось троє дітей, оскільки їх відносини не були офіційно зареєстровані, то відповідачка у свідоцтвах про народження дітей записала їх батьком: ОСОБА_6 , прізвище якого було записано за бажанням матері. В подальшому рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області його визнано батьком дітей: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та внесено відповідні зміни до актових записів. На даний час, мати дітей, яка є громадянкою російської федерації виїхала у невідомому напрямку, учать у виховані дітей не приймає, матеріальної або моральної підтримки не надає, фактично самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків, у зв`язку із чим він вимушений звернутись до суду із вказаним позовом.

У судове засідання позивач не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутність, додатково зазначив, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась про причини неявки суд не повідомила. Про дату та час судового засідання була повідомлена належним чином.

Представник третьої особи органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Визирської сільської ради Одеського району Одеської області в судове засідання не з`явився надавши до суду висновок про доцільність позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав.

Відповідно до ч.2 ст.247ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що відповідач повторно не з`явився у судове засідання, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що у свідоцтвах про народження ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в графі батьки зазначено: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Відповідно до копії рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 26.08.2021 року у справі №504/518/21, ОСОБА_1 визнано батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внесено відповідні зміни до актових записів. Рішення суду вступило в закону силу 27.09.2021 року.

Згідно довідки виконавчого комітету Визирської сільської ради ОСОБА_1 , перебуває на реєстраційному обліку за адресою: АДРЕСА_1 , до складу його сім`ї входять його діти: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Актом обстеження складеного депутатом ОСОБА_10 та сусідів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , було встановлено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із дітьми: ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які знаходяться на його утриманні. Вихованням дітей батько займається особисто.

З характеристики учня 7-Б класу ОСОБА_5 , вбачається, що незважаючи на те, що хлопчик виховується у неповній родині. Батько ставиться відповідально до виховання та навчання дитини, підтримує зв`язок із класним керівником, відвідує батьківськи та шкільни збори. Мати дитини життям сина не цікавиться.

Вішенням №163 від 27.08.2024 року виконавчим комітетом Визирської сільської ради Одеського району Одеської області затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У відповідності до наданого висновку Орган опіки та піклування Визирської сільської ради в особі Виконавчого комітету Визирської сільської ради, враховуючи вимоги законодавства, приймаючи до уваги обсяг фактично досліджених обставин, вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

Органом опіки та піклування Визирської сільської ради Одеського району Одеської області при виготовлені висновку враховано: характеристику на дитину, видану в.о. директора та класним керівником навчального закладу слідує, що ОСОБА_5 виховується в неповній родині лише батьком, який відповідально ставиться до виховання та навчання сина, підтримує постійно зв`язок з класним керівником, завжди відвідує батьківські збори та шкільні заходи. Мати життям сина не цікавиться; акт обстеження умов проживання №21 від 19.06.2024 року яким встановлено, що гр. ОСОБА_16 проживає за адресою: АДРЕСА_2 разом із малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , займається його вихованням та розвитком, забезпечує всі необхідні базові потреби дитини.

Задовольняючи позов в частині позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд виходив з того, що ОСОБА_2 фактично самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків, виїхала у невідомому напрямку, тобто свідомо обрала такі життєві умови, за якими її участь у вихованні дитини є недостатньою, що у свою чергу свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні статті 164 СК України, у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню в цій частині.

Ухвалюючи рішення, суд враховує висновок органу опіки та піклування Визирської сільської ради Одеського району Одеської області, надані позивачем докази самоусунення відповідача від участі у вихованні та утриманні дітей, виконання інших батьківських обов`язків .

Відмовляючи в задоволенні позову в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд виходив з того, що на момент ухвалення рішення, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 досягли повноліття, що в свою чергу унеможливлює позбавлення батьківських прав, у зв`язку із чим позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції про права дитини покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Сімейним кодексом України у статті 7 визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Статтею 150 Сімейного кодексу України встановлено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, в тому числі зобов`язання піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною освіти.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України мати та батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Частиною 1 статті 165 Сімейного кодексу України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно зі статтею 166 Сімейного кодексу України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 (зі змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін., що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» від 30 березня 2007 року зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Постановою КЦС ВС від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19 зроблено висновок, що поведінка особи, яка свідомо змінює країну проживання, не бере участі у вихованні дитини, свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні ст.164 СК України і може бути підставою для позбавлення цієї особи батьківських прав щодо дитини.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26 грудня 2018 року у справі №404/6391/16-ц (провадження №61-40224св18), від 06 травня 2020 року у справі №753/2025/19 (провадження №61-1344св20).

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).

ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії» заява №70879/11 встановив відсутність порушень національними судами російської федерації статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), а також зауважив, що, якщо батько значний проміжок часу не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією.

Враховуючи вище зазначене, суд не вбачає підстав для попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дітей, а лише вважає за доцільне, роз`яснити останній положення ст.169 СК України, що мати, батько, які були позбавлені батьківських прав мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.150,164,165,167,171, Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» №3 від 30.03.2007 року із змінами від 19.12.2008 року, ст.ст. 6-13, 19, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: служби у справах дітей Визирської сільської ради Одеського району Одеської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батьківських прав відносно неповнолітнього - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У задоволенні позову в частині позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

СуддяН. В. Вінська