Постанова

від 04.09.2024 по справі 727/10944/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 727/10994/22

провадження № 61-15446св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 березня 2023 року у складі судді Мамчина П. І. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 05 червня 2023 року у складі колегії суддів: Половінкіної Н. Ю., Литвинюк І. М., Одинака О. О.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради (далі - КНП «Міська стоматологічна поліклініка») про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначила, що з 18 жовтня 2005 року по 24 жовтня 2022 року працювала лікарем-стоматологом-терапевтом.

Наказом директора КНП «Міська стоматологічна поліклініка» ОСОБА_3 від 21 жовтня 2022 року № 28-зв була звільнена у зв`язку зі скороченням штату та чисельності працівників відповідно до пункту першого статті 40 КЗпП України.

Вважає наказ неправомірним та таким, що порушує її права, оскільки у КНП «Міська стоматологічна поліклініка» не відбулося скорочення чисельності та штату працівників.

Наказом директора КНП «Міська стоматологічна поліклініка» від 29 квітня 2022 року № 62-к «Про зміну в організації виробництва і праці та зміни істотних умов праці» позивач була переведена на 0,5 штатної посади лікаря-стоматолога-терапевта лікувального відділення, аргументуючи це тим, щоб надати можливість лікарям працювати хоча б на 0,5 ставки, але вже влітку відбувається прийом новий працівників, а саме лікаря-стоматолога-терапевта ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 посилалася на наявність в неї переважного права на залишення на роботі. Вона протягом 17 років працювала без претензій та зауважень, має вищу кваліфікаційну категорію по терапевтичній стоматології.

Вважає, що фактичною підставою звільнення стало звернення до начальника Чернівецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецької області Синжеряна А. В. із заявою від 08 серпня 2022 року щодо можливого здійснення директором КНП «Міська стоматологічна поліклініка» ОСОБА_3 привласнення коштів, які виділяються із бюджету Чернівецької міської територіальної громади, в умовах воєнного стану, звернення до Національного агентства з питань запобігання та протидії корупції з повідомленням.

На підставі викладеного просила:

визнати незаконним та скасувати наказ генерального директора КНП «Міська стоматологічна поліклініка» ОСОБА_3 «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » від 21 жовтня 2022 року №28-зв;

поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря-стоматолога-терапевта лікувального відділення КНП «Міська стоматологічна поліклініка»;

стягнути з КНП «Міська стоматологічна поліклініка» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2022 року по дату поновлення на посаді.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 березня 2023 року, яке залишене без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 05 червня 2023 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до КНП «Міська стоматологічна поліклініка» про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що роботодавець запропонував наявні вакантні посади одночасно із попередженням про звільнення у зв`язку зі скороченням, однак позивачка не скористалася даним правом та не надала згоди на переведення. Відповідач як роботодавець під час вирішення питання про звільнення позивачки з роботи здійснив належне порівняння продуктивності праці і кваліфікації позивачки та інших лікарів, зробив аналіз, хто з працівників користується перевагами, що підтверджено відповідними документами, було вирішено належним чином питання про те, хто із працівників має переважне право на залишення на роботі. А тому доводи позивача про неврахування переважного права залишення на роботі і непроведені порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації працівника, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Отже, при звільненні ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням штату та чисельності працівників, не було порушено її прав, оскільки відповідач дотримався процедури такого звільнення, передбаченої вимогами частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України. Доводи позивачки про те, що подана нею заява до правоохоронних органів про вчинення корупційних правопорушень сприяла її звільненню з посади не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки наказ про скорочення штату та чисельності працівників, прийнятий 10 серпня 2022 року, обумовлений змінами в організації виробництва та праці, які пов`язані з реформуванням стоматологічної допомоги та оптимізації штатної чисельності лікарських посад, тобто звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-стоматолога-терапевта відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства

Суд апеляційної інстанції зазначив, що у КНП «Міська стоматологічна поліклініка» мало місце скорочення штату працівників за рахунок ліквідації певних посад та зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами. Суд відхилив доводи ОСОБА_1 про прийняття ОСОБА_4 на посаду лікаря-стоматолога-терапевта лікувального відділення у період з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, оскільки ОСОБА_4 прийнято на посаду лікаря-стоматолога-терапевта лікувального відділення до прийняття наказу КНП «Міська стоматологічна поліклініка» від 10 серпня 2022 року № 99-к «Про внесення змін в організації виробництва і праці та внесення змін до штатного розпису лікувального відділення», тобто до дня попередження працівників про вивільнення. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на не здійснення КНП «Міська стоматологічна поліклініка» попередження про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці є необгрунтованими, оскільки позивач була попереджена 15 серпня 2022 року у приміщенні КНП «Міська стоматологічна поліклініка», запропоновано вакантні посади, остання з попередженням ознайомилась, проте, в присутності комісії відмовилась своїм підписом засвідчити ознайомлення. Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів про не здійснення КНП «Міська стоматологічна поліклініка» повідомлення про всі вакантні посади, які ОСОБА_1 може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, і з`явилися на підприємстві з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, не зазначає, які саме вакантні посади не були запропоновані, тому апеляційний суд при перегляді справи в апеляційному порядку не має повноважень самостійно вдаватися в переоцінку висновку суду першої інстанції про виконання відповідачем обов`язку з повідомлення ОСОБА_1 про всі вакантні посади, які остання може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. За обставин порівняння низької продуктивності праці та вищої категорії лікаря-стоматолога-терапевта ОСОБА_1 відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем переважного права позивача на залишення на роботі, оскільки звільнено працівника з високою кваліфікацією та низькою продуктивністю праці. ОСОБА_1 не була обрана до складу профспілкових органів КНП «Міська стоматологічна поліклініка», а тому звільнення ОСОБА_1 без згоди первинної профспілкової організації не свідчить про недотримання вимог статті 43 КЗпП Україниу період дії воєнного стану. Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 щодо наявності причинного зв`язку між звільненням та зверненням до начальника Чернівецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецької області Синжеряна А. В. із заявою від 08 серпня 2022 року щодо можливого здійснення директором КНП «Міська стоматологічна поліклініка» ОСОБА_3 привласнення коштів, які виділяються із бюджету Чернівецької міської територіальної громади, в умовах воєнного стану, зверненням до Національного агентства з питань запобігання та протидії корупції з повідомленням. Певна послідовність подій повідомлення ОСОБА_1 про факти корупції та звільнення наказом директора КНП «Міська стоматологічна поліклініка» ОСОБА_3 від 21 жовтня 2022 року №28-зв «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 », наближеність в часі цих подій незадовго після звернення ОСОБА_1 до начальника Чернівецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецької області Синжеряна А. В., не дають підстав для висновку про наявність причинного зв`язку між подіями з огляду на відсутність обмеження певного права ОСОБА_1 в порівнянні з іншими працівниками.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка звернулась з касаційною скаргою

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , в якій просила скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 березня 2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 05 червня 2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

суди не врахували висновок Верховного Суду у постанові від 21 липня 2021 року у справі №221/7326/18, за яким дається тлумачення поняття «зміни в організації виробництва і праці» та зробили помилковий висновок про те, що підставою для звільнення слугував наказ № 97-к від 22 липня 2022 року «Про внесення змін в організації виробництва та праці, скорочення штату і чисельності працівників, в той час як за змістом наказу йде мова про зміни в рамках медичної реформи, яка як є загальновідомим - мала місце в 2019 році, а зміни та звільнення - в 2022 року. Також даний наказ не було доведено до відома працівників. Зазначене свідчить про те, що фактично підставою для звільнення слугувало звернення позивача з повідомленням про можливе вчинення корупційного правопорушення директором підприємства;

суди не звернули уваги, що 09 березня 2003 року Чернівецьким апеляційним судом була винесена постанова, якою визнано незаконним та скасовано наказ директора КНП «Міська стоматологічна поліклініка» № 62-к «Про зміну в організації виробництва і праці та зміни істотних умов праці» від 29 квітня 2022 року, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 переведено на 0,5 штатної посади, в зв`язку з чим вона звернулася до відповідача з приводу поновлення її на 0,5 посади, на що отримала відмову. Отже, у відповідача була вакантною 0,5 штатна посада та з`явилася ще вільна 0,5 штатної посади лікаря-стоматолога-терапевта, яка належить саме позивачу;

у відповідача не мало місце скорочення чисельності або штату, бо звільнили 4 лікарів, які займали по 0,5 штатних посади, тобто юридично скоротили 4 штатні посади, а фактично - 2, що свідчить про наявність 2 вакантних посад, які не запропонували позивачу;

позивач мала переважне право на залишення на роботі, її не попереджали про наступне вивільнення за 2 місяці, при цьому суди не врахували висновок Верховного Суду від 09 лютого 2023 року у справі № 686/5292/21, за яким під персональним попередженням про майбутнє звільнення слід розуміти не лише повідомлення, а достовірне отримання такої інформації.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 березня 2023 року та постанови Чернівецького апеляційного суду від 05 червня 2023 року. Відкрито касаційне провадження та витребувано із Шевченківського районного суду м. Чернівці цивільну справу № 727/10994/22.

У січні 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 16 листопада 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 221/7326/18, від 08 вересня 2021 року у справі № 756/1499/19, від 09 лютого 2023 року у справі № 686/5292/21, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що наказом КМУ «Міська стоматологічна поліклініка» від 18 жовтня 2005 року №31-пр позивач прийнята на роботу лікарем-стоматологом-терапевтом лікувального відділення.

Наказом директора КНП «Міська стоматологічна поліклініка ОСОБА_3. від 29 квітня 2022 року №62-к «Про зміну в організації виробництва і праці та зміни істотних умов праці» була переведена на 0,5 штатної посади лікаря-стоматолога-терапевта лікувального відділення.

Наказом директора КНП «Міська стоматологічна поліклініка» ОСОБА_3 від 21 жовтня 2022 року №28-зв «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » звільнена у зв`язку із скороченням штату та чисельності працівників відповідно до пункту першого статті 40 КЗпП України.

Підставою для звільнення ОСОБА_1 слугував наказ КНП «Міська стоматологічна поліклініка» від 22 липня 2022 року №97-к «Про внесення змін в організації виробництва та праці, скорочення штату і чисельності працівників» у зв`язку із впровадженням в рамках медичної реформи платних терапевтичних, хірургічних та рентгенологічних послуг, проведення оплати праці лікарів-стоматологів-терапевтів, лікарів-стоматологів-хірургів за результатами виконання виробничого плану.

За змістом наказу КНП «Міська стоматологічна поліклініка» від 22 липня 2022 року №97-к «Про внесення змін в організації виробництва та праці, скорочення штату і чисельності працівників» слід провести зміни в організації виробництва і праці, з 21 жовтня 2022 року скорочення штату та чисельності працівників у кількості 5 штатних посад, в тому числі 4 штатних посад лікарів-стоматологів-терапевтів та 1 штатної посади сестри медичної стоматології. Також слід визначити серед лікарів-стоматологів-терапевтів, які мають у період з січня 2022 року по червень 2022 року найнижчу продуктивність праці, тобто найнижчий відсоток виконання плану умовних одиниць працеємності, а при однакових показниках врахувати переважне право для залишення на роботі згідно статті 42 КЗпП України.

Наказом КНП «Міська стоматологічна поліклініка» від 10 серпня 2022 року №99-к «Про внесення змін в організації виробництва і праці та внесення змін до штатного розпису лікувального відділення» з 21 жовтня 2022 року скорочено в штатному розписі лікувального відділення 4 штатні посади лікаря-стоматолога-терапевта, 1 штатну посаду сестри медичної стоматології.

За зведеним штатним розписом КНП «Міська стоматологічна поліклініка» станом на 02 травня 2022 року у лікувальному відділенні 79,25 штатних посад.

Згідно із зведеним штатним розписом КНП «Міська стоматологічна поліклініка» станом на 24 жовтня 2022 року у лікувальному відділенні було 68 штатних посад.

За змістом наведених зведених штатних розписів КНП «Міська стоматологічна поліклініка» вбачається зміна штатного розпису за рахунок зменшення кількості штатних одиниць лікарського персоналу з 39,0 до 30,5 , фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою з 16,75 до 15,5, молодшого медичного персоналу з 7,75 до 6,75, ліквідації певних посад господарського персоналу з 10,75 до 8,25 та збільшення штатних посад іншого персоналу з 5 до 7.

За інформацією КНП «Міська стоматологічна поліклініка» ради від 16 лютого 2023 року № 80 звільнено 5 працівників та переведено 3 працівників на вакантні посади.

КНП «Міська стоматологічна поліклініка» здійснено попередження ОСОБА_1 про наступне звільнення з посади лікаря-стоматолога-терапевта лікувального відділення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України та одночасно запропоновано вакантні посади лікаря-стоматолога-терапевта на час декретної відпустки, сестри медичної стоматології від 15 серпня 2022 року №471.

Також КНП «Міська стоматологічна поліклініка» здійснено попередження ОСОБА_1 про наступне звільнення з посади лікаря-стоматолога-терапевта лікувального відділення на підставі пункту першого статті 40 КЗпП України та одночасно запропоновано вакантну посаду реєстратора медичного лікувального відділення від 02 вересня 2022 року без номеру.

Після чого КНП «Міська стоматологічна поліклініка» здійснено попередження ОСОБА_1 про наступне звільнення та одночасно запропоновано вакантні посади лікаря-стоматолога-терапевта на період декретної відпустки, сестри медичної стоматології від 04 жовтня 2022 року № 590, з яким ОСОБА_1 ознайомлена 10 жовтня 2022 року.

За актом КНП «Міська стоматологічна поліклініка» від 15 серпня 2022 року у приміщенні КНП «Міська стоматологічна поліклініка» лікарю-стоматологу-терапевту ОСОБА_1 було надано попередження про звільнення, запропоновано вакантні посади, остання з попередженням ознайомилась, проте, в присутності комісії відмовилась своїм підписом засвідчити ознайомлення.

Відповідно до акту КНП «Міська стоматологічна поліклініка» від 02 вересня 2022 року у приміщенні КНП «Міська стоматологічна поліклініка» лікарю-стоматологу-терапевту ОСОБА_1 надано попередження про звільнення, запропоновано вакантні посади, остання з попередженням ознайомилась, проте, в присутності комісії відмовилась своїм підписом засвідчити ознайомлення.

За змістом звернення ОСОБА_1 до директора КНП «Міська стоматологічна поліклініка» ОСОБА_3 від 26 вересня 2022 року, за яким ОСОБА_1 зазначається про попередження її листом від 02 вересня 2022 року без номеру про наступне звільнення з посади лікаря-стоматолога-терапевта лікувального відділення, яке відбудеться 21 жовтня 2022 року.

Наказом КНП «Міська стоматологічна поліклініка» «Про прийняття на роботу» від 04 липня 2022 року № 05-пр ОСОБА_4 прийнято на посаду лікаря-стоматолога-терапевта лікувального відділення вищої категорії тимчасово з 05 липня 2022 року на час відпустки по догляду за дитиною основного працівника.

Як вбачається з протоколу спільного засідання адміністрації поліклініки та профспілкового комітету КНП «Міська стоматологічна поліклініка» від 09 серпня 2022 року, враховуючи проведений по підприємству «Аналіз виконання плану лікарів-стоматологів-терапевтів та лікарів-стоматологів-хірургів за період з 01січня 2022 року по 30 червня 2022 року», встановлено працівників, які займають посади лікарів-стоматологів-терапевтів з найнижчою продуктивністю праці, серед яких ОСОБА_6 (1 кваліфікаційна категорія) 14,9,1 %, ОСОБА_7 (вища кваліфікаційна категорія) - 20,9 %, ОСОБА_8 (без кваліфікаційної категорії) - 24,8 %, ОСОБА_9 (вища кваліфікаційна категорія) - 30,6 %, ОСОБА_10 (перша кваліфікаційна категорія) - 31,9 %, ОСОБА_1 (вища кваліфікаційна категорія) - 34,1 %, ОСОБА_11 (вища кваліфікаційна категорія) - 36,8 %;

лікарі-стоматологи-терапевти з І та ІІ кваліфікаційними категоріями ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 відповідно до проведеного аналізу, виконали виробничий план з більшою продуктивністю праці, ніж працівники з вищою категорію ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 та працівники з тією ж І кваліфікаційною категорією ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , що свідчить про низьку продуктивність праці та кваліфікацію лікарів-стоматологів-терапевтів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 .

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (статті 2, 36, 40, 41 КЗпП України).

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України).

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників (стаття 49-2 КЗпП України, тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2020 року у справі № 725/3265/18 (провадження № 61-11251св19) зазначено, що «процедура звільнення працівника у разі скорочення має відбуватися на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору. Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією. При виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури».

В оцінці правомірності звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України Верховний Суд виходить з того, що суди зобов`язані з`ясовувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення (див. постанову Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17, постанови Верховного Суду від 15 квітня 2019 року у справі № 443/636/18 (провадження № 61-1568св19), від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17 (провадження № 61-38337св18)).

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення (див. постанову Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року в справі № 6-40цс15).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 569/4763/16-ц (провадження № 61-14651св18), вказано, що «власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048цс15). При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року № 6-40цс15».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2024 року у справі № 727/10942/22 (провадження № 61-18682св23) зроблено висновок, що «ураховуючи викладене, апеляційний суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що КНП «Міська стоматологічна поліклініка» не виконано положення статті 49-2 КЗпП України, оскільки не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачу протягом терміну попередження було запропоновано усі вакантні посади, які були наявні на підприємстві та відповідали його кваліфікації, освіті, досвіду.

Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що пропозиція роботодавця перевестися позивачу на декретну посаду, не є пропозицією вакантної посади, оскільки право на відпустки забезпечується, зокрема, гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених законом, а отже, якщо працівник відсутній у зв`язку із декретною відпусткою, посада, яку він займає, не є вакантною.

Крім того, апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що у КНП «Міська стоматологічна поліклініка» працює не менше 30 лікарів-стоматологів-терапевтів, проте порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації здійснено лише щодо 10 працівників, які мали найнижчу продуктивність праці, серед яких був позивач. Вказані обставини свідчать про те, що роботодавцем не здійснено порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації всіх лікарів-стоматологів-терапевтів, які на той момент працювали на підприємстві, що спростовує доводи касаційної скарги у відповідній частині щодо недоведеності позивачем переважного права на залишення на роботі».

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

У частині другій статті 42 КЗпП України, зокрема, визначено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалішим безперервним стажем роботи на цьому підприємстві, в установі, організації. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Тлумачення статті 42 КЗпП України дає підстави для висновку, що переважне право на залишення на роботі при скороченні однорідних професій та посад визначається кваліфікацією і продуктивністю праці. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України, а також якщо це передбачено законодавством України. Застосування положень статті 42 КЗпП України можливе серед всіх працівників, які обіймають ідентичні (тотожні, однакові) посади.

У першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці. Для такої перевірки повинні досліджуватися документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України. Також для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом виготовлення довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто ці обставини повинен з`ясовувати сам роботодавець, приймаючи відповідне рішення (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 вересня 2021 року у справі № 452/2056/18 (провадження № 61-6712св20)).

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

при зверненні з позовом ОСОБА_1 посилалась на те, що її звільнення є неправомірним та таким, що порушує її права, оскільки у КНП «Міська стоматологічна поліклініка» не відбулося скорочення чисельності та штату працівників, вона має переважне право на залишення на роботі, оскільки протягом 17 років працювала без претензій та зауважень, має вищу кваліфікаційну категорію;

при відмові у задоволенні позову суди послалися на те, що роботодавець запропонував наявні вакантні посади одночасно із попередженням про звільнення у зв`язку зі скороченням, однак позивачка не скористалася даним правом та не надала згоди на переведення. Відповідач як роботодавець під час вирішення питання про звільнення позивачки з роботи здійснив належне порівняння продуктивності праці і кваліфікації позивачки та інших лікарів, зробив аналіз, хто з працівників користується перевагами, що підтверджено відповідними документами, було вирішено належним чином питання про те, хто із працівників має переважне право на залишення на роботі;

суди встановили, що:

наказом директора КНП «Міська стоматологічна поліклініка» ОСОБА_3 від 21 жовтня 2022 року №28-зв «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » звільнена у зв`язку із скороченням штату та чисельності працівників відповідно до пункту першого статті 40 КЗпП України;

підставою для звільнення ОСОБА_1 слугував наказ КНП «Міська стоматологічна поліклініка» від 22 липня 2022 року № 97-к «Про внесення змін в організації виробництва та праці, скорочення штату і чисельності працівників» у зв`язку із впровадженням в рамках медичної реформи платних терапевтичних, хірургічних та рентгенологічних послуг, проведення оплати праці лікарів-стоматологів-терапевтів, лікарів-стоматологів-хірургів за результатами виконання виробничого плану;

КНП «Міська стоматологічна поліклініка» здійснило попередження ОСОБА_1 про наступне звільнення з посади лікаря-стоматолога-терапевта лікувального відділення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України та одночасно запропоновано вакантні посади лікаря-стоматолога-терапевта на час декретної відпустки, сестри медичної стоматології від 15 серпня 2022 року №471;

також КНП «Міська стоматологічна поліклініка» здійснило попередження ОСОБА_1 про наступне звільнення з посади лікаря-стоматолога-терапевта лікувального відділення на підставі пункту першого статті 40 КЗпП України та одночасно запропоновано вакантну посаду реєстратора медичного лікувального відділення від 02 вересня 2022 року без номеру;

після чого КНП «Міська стоматологічна поліклініка» здійснило попередження ОСОБА_1 про наступне звільнення та одночасно запропоновано вакантні посади лікаря-стоматолога-терапевта на період декретної відпустки, сестри медичної стоматології від 04 жовтня 2022 року № 590, з яким ОСОБА_1 ознайомлена 10 жовтня 2022 року;

з протоколу спільного засідання адміністрації поліклініки та профспілкового комітету КНП «Міська стоматологічна поліклініка» від 09 серпня 2022 року, враховуючи проведений по підприємству «Аналіз виконання плану лікарів-стоматологів-терапевтів та лікарів-стоматологів-хірургів за період з 01 січня 2022 року по 30 червня 2022 року», встановлено працівників, які займають посади лікарів-стоматологів-терапевтів з найнижчою продуктивністю праці, серед яких ОСОБА_1 ;

в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , зокрема посилалась на те, що 09 березня 2023 року Чернівецьким апеляційним судом винесено постанову у справі № 727/4344/22 за позовом ОСОБА_1 до КНП «Міська стоматологічна поліклініка» про визнання наказу незаконним та скасування, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, відповідно до резолютивної частини якої визнано незаконним та скасовано наказ директора КНП «Міська стоматологічна поліклініка» ОСОБА_3 № 62-к «Про зміну в організації виробництва і праці та зміни істотних умов праці» від 29 квітня 2022 року (т. 2 арк. спр.1-6);

суди на зазначені вимоги закону та обставини справи уваги не звернули, не з`ясували чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, чи відносно всіх осіб, які мають однорідну з позивачем професію та посаду проведено порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації, не звернули увагу, що пропозиція роботодавця перевестися позивачу на декретну посаду, не є пропозицією вакантної посади, оскільки право на відпустки забезпечується, зокрема, гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених законом, а отже, якщо працівник відсутній у зв`язку із декретною відпусткою, посада, яку він займає, не є вакантною;

за таких обставин суди зробили передчасний висновок про відмову в задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Таким чином, касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 березня 2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 05 червня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 березня 2023 року та постанова Чернівецького апеляційного суду від 05 червня 2023 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко