Рішення

від 12.09.2024 по справі 513/1536/23

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 513/1536/23

Провадження № 2/513/66/24

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2024 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Рязанової К.Ю., за участю: секретаря судового засідання Филипчук Л.В., позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Парапіра М.П., представника відповідача ОСОБА_2 , третьої особи Онтол-Міхової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Сарата Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення Зорянської сільської ради № 957-VII від 17 січня 2020 року та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку,

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення Зорянської сільської ради № 957-VII від 17 січня 2020 року та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що рішенням № 36 виконавчого комітету Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області від 24 грудня 1991 року на території Зорянської сільської ради Саратського району (села Зоря) позивачу була виділена земельна ділянка для будівництва особистого житлового будинку по АДРЕСА_1 .

У липні 1992 року, відповідно до діючого на той час законодавства України, фахівцем відділу по справам будівництва і архітектури Одеської області, були виготовлені будівельний паспорт на забудову земельної ділянки. На початку червня місяця 2019 року, у селі Зоря Саратського району, позивач випадково зустрів голову Зорянської сільської ради ОСОБА_4 , яка повідомила позивачу, що 19 липня 2018 року, Зорянською сільською радою, було прийнято рішення, яким скасовано рішення виконкому Зорянської сільської ради від 24 грудня 1991 року та його право на користування, виділеної йому земельної ділянки під будівництвом житлового будинку припинено. Крім того, ОСОБА_4 у приміщенні сільської ради, віддала йому вище зазначене рішення від 19 липня 2018 року. Ознайомившись із даним рішенням, позивач вважав його не обґрунтованим, не законним, таким, яке прийнято з порушенням норм діючого законодавства України. Тому, 08 серпня 2019 року, позивач звернувся до компетентного органу (до суду) із позовною заявою про захист своїх порушених прав - про визнання рішення Зорянської сільської ради № 617 - VII від 19 липня 2018 року не дійсним та скасування його. 24 березня 2022 року, Одеським окружним адміністративним судом, його позов задоволений. Визнано протиправним та скасовано рішення Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області від 19 липня 2018 року №617 - VII «Про скасування рішення виконкому Зорянської сільської ради від 24 грудня 1991 року №10 «Про виділення земельної ділянки для будівництва житлових будинків».

17 січня 2020 року, Зорянська сільська рада Саратського району, прийняла інше чергове рішення яким передала у власність ОСОБА_3 земельну ділянку (кадастровий номер земельної ділянки 5124581100:02:001:0917) загальною площею 0,1479 га у тому числі рілля - 0,1479 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарським будівель і споруд (присадибна ділянка), саме ту земельну ділянку, яка була виділена йому рішенням Зорянської сільської ради від 24 грудня 1991 року, саме ту земельну ділянку на яку він був позбавлений права користувача, рішенням тридцять восьмої-сесії сьомого скликання Зорянської сільської ради №617 від 19 липня 2018 року.

На підставі даного рішення, 13 квітня 2020 року, Зорянська сільська рада здійснила державну реєстрацію у Єдиному державному реєстрі права власності на земельну ділянку за Онтол- ОСОБА_5 .

Вважає рішення Зорянської сільської ради від 17 січня 2020 року про передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки (кадастровий номер земельної ділянки 5124581100:02:001:0917) загальною площею 0,1479 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд є недійсним, а реєстрація права власності від 13 квітня 2020 року за ОСОБА_3 підлягає скасуванню.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 08 листопада 2023 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

05 грудня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву у справі.

26 грудня 2023 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

09 січня 2024 року до суду надійшли заперечення на відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 10 квітня 2024 року закрито підготовче судове засідання та справа призначена до розгляду.

17 травня 2024 року до суду надійшли від представника відповідача пояснення у справі та заява про застосування позовної давності.

11 липня 2024 року до суду від представника позивача надійшли заперечення на заяву та пояснення відповідача.

16 липня 2024 року до суду надійшли пояснення від представника відповідача.

07 серпня 2024 року надійшли до суду заперечення представника позивача.

30 серпня 2024 року до суду надійшли пояснення від представника відповідача.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Парапір М.П. позов підтримали з підстав викладених у позовній заяві, відповіді на відзив, запереченнях та просили його задовольнити, заперечили проти застовування позовної давності.

Представник відповідача, Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_2 позов не визнав з підстав викладених у відзиві та запереченні, поясненнях. Також просив суд застосувати позовну давність, оскільки позивач дізнався про те, що за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку та про спірне рішення сільської ради з рішення у справи №513/833/19 від 05 червня 2020 року.

Третя особа ОСОБА_3 проти позову заперечила та просила відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши позивача та його представника, представника відповідача, третьої особи, дослідивши та оцінивши письмові докази, суд дійшов до таких висновків.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Рішенням № 36 виконавчого комітету Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області від 24 грудня 1991 року «Про виділення земельних ділянок під будівництво житлових будинків» було затверджено заяви на виділення ділянок під будівництво житлових будинків громадянам, та виділено зазначеним громадянам, в тому числі ОСОБА_1 .

Рішенням № 36 виконавчого комітету Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області від 24 грудня 1991 року вирішено: 1. Узгодити рішення загальних зборів членів колгоспу «Дружба» про виділення земельної ділянки для будівництва житлового будинку громадянину ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 га р. 28х50. 2. Клопотати перед виконкомом Саратської районної ради дозволити будівництво житлового будинку ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 та видати паспорт будівельника на забудову земельної ділянки. 3. Зобов`язати ОСОБА_1 в місячний термін отримати у районного архітектора будівельний паспорт на забудову ділянки.

17 липня 1992 року позивачем у архітектора Саратського району було замовлено, оплачено та отримано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, виділеної індивідуальному забудовнику ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 .

Згідно акту виносу в натурі земельної ділянки індивідуального забудовника, затвердженого архітектором Саратського району 17 липня 1992 року земельна ділянка загальною площею 1400 кв.м (з яких площа забудови - 300 кв.м, площа двору, під`їздів та стежок - 300 кв.м, площа зелених насаджень - 800 кв.м) була виділена в натурі, межі земельної ділянки закріплені на місцевості.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2022 року позов ОСОБА_1 до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування рішення № 617-VII від 19 липня 2018 року задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області від 19 липня 2018 року № 617-VII «Про скасування рішення виконкому Зорянської сільської ради від 24 грудня 1991 року №10 «Про виділення земельних ділянок для будівництва житлових будинків».

Рішенням п`ятдесят дев`ятої сесії сьомого скликання Зорянської сільської ради від 17 січня 2020 року №957-VII, затверджено проектну документацію щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

21 грудня 2019 року позивач звернувся з письмовою заявою до голови Зорянської сільської ради Райчевої В.Д. з проханням затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та відповідно передати у власність земельну ділянку із кадастровим номером 5124581100:02:001:0917.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5100639042022, сформованого 26 липня 2022 року, земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , має кадастровий номер: 5124581100:02:001:0917, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площа земельної ділянки: 0,1479 гектарів, право власності даної ділянки зареєстровано за Онтол- ОСОБА_5 , на підставі рішення органу місцевого самоврядування Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області 17 січня 2020 року № 957-VII.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним рішення Зорянської сільської ради № 957-VII від 17 січня 2020 року та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку загальною площею 0,1479 га зареєстрованої за ОСОБА_3 .

Як вбачається з обставин даної справи, право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_3 , на підставі рішення органу місцевого самоврядування Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області 17 січня 2020 року № 957- VII, що також підтвердили сторони у справі.

Наявність права власності, інших речових прав третіх осіб на земельні ділянки, стосовно яких позивачем заявлені вимоги до суб`єктів владних повноважень щодо незаконності їх дій чи бездіяльності, унеможливлює розгляд справи як публічно-правового спору судами адміністративної юрисдикції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 809/1946/15 (провадження № 11-95апп18), постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №184/2470/13-а (провадження № 11-154апп18).

Позовні вимоги про скасування рішення органу місцевого самоврядування про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, набуті третіми особами, підлягають розгляду як спір про право в порядку цивільного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 6 квітня 2018 року у справі № 810/2421/16 та від 6 червня 2018 року у справі № 826/631/15, від 03 жовтня 2018 року у справі №357/14358/15-а.).

У зв`язку із чим суд відхиляє доводи представника відповідача щодо того, що спір є публічно-правовим та має розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 ЗК України. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Частиною першою статті 10 Закону передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі статтею 25 Закону сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до пункту б частини 1 ст.19 ЗК України Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на такі категорії: землі житлової та громадської забудови.

За положеннями ст. 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Статтею 40 ЗК України визначено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч. 1 ст. 118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина перша стаття 125 ЗК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 118 ЗК України, відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

Згідно ч. 9 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина перша стаття 126 ЗК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (стаття 50 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що сторонами у справі є позивач і відповідач, між якими саме і виник спір, за вирішенням якого позивач звернувся до суду з позовом до відповідача.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

Близькі за змістом висновки сформульовані також у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17.

У постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року в справі № 545/1575/21 (провадження № 61-4168св22) викладено правовий висновок про те, що належними відповідачами у справах про визнання недійсними та скасування актів про право власності на земельну ділянку є особа, якій видано державний акт про право власності на відповідну земельну ділянку та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв рішення про його видачу.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року в справі № 607/2263/16 (провадження № 61-18812св19), від 12 травня 2022 року в справі № 357/12524/18 (провадження № 61-18786св20).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Як вже зазначав суд, право власності на спірну земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_3 .

Належними відповідачами у справах про визнання протиправним рішення про передачу у власність земельної ділянки та скасування реєстрації про право власності на земельну ділянку є особа, за якою зареєстровано право власності на відповідну земельну ділянку та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв рішення на підставі, якого особа набула право власності на спірну земельну ділянку.

Крім того, Верховний Суд вказав, що вирішення заявлених позовних вимог, спрямованих на втручання у право особи, яку визначено як третю особу у справі, не відповідає процесуальному статусу сторін цивільного процесу. А суди попередніх інстанцій, вирішивши заявлені позовні вимоги по суті, фактично вирішили питання про їх права та обов`язки, що є порушенням норм процесуального права (постанова від 19 січня 2022 року у справі № 359/861/19).

Ураховуючи, що ОСОБА_1 пред`явив позов тільки до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, позовних вимог до ОСОБА_3 не пред`явив, клопотань про залучення до участі у справі як співвідповідача не заявляв, а зазначив її як третю особу, хоча судом було у підготовчому засіданні звернуто увагу позивача та його представника на неналежний склад учасників, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, внаслідок неналежного складу відповідачів.

У зв`язку із тим, що суд дійсшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на неналежний склад учасників справи, то підстави для вирішення питання про застовування позовної давності у суду відсутні.

Також, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, у суду відсутні підстави для стягнення із відповідачки на користь позивача судових витрат у порядку ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи наведене та керуючись статтею 41 Конституції України, статтями 11, 13, 15, 16, 387, 388, 391, 393 Цивільного кодексу України, статтями 2, 4, 5, 12, 76-82, 89, 263-265, 274-279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення Зорянської сільської ради № 957-VII від 17 січня 2020 року та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 12 вересня 2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий 02 листопада 2018 року органом 5144, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Представник позивача: ОСОБА_6 , свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю №578 від 23 грудня 1996 року, адреса для листування: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Саратська селищна рада Білгород-Дністровського району Одеської області, 68200, смт. Сарата, вул. Крістіана Вернера, буд. 84, Білгород-Дністровського району Одеської області, ЄДРПОУ 04379189.

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 виданий 10 жовтня 2014 року Саратським РС ГУ ДМС України в Одеській області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 .

Суддя К. Ю. Рязанова