Ухвала

від 10.09.2024 по справі 910/2546/22

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/2546/22

провадження № 12-43гс24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Пількова К. М.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,

перевіривши наявність підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи

за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Герман-Агро» (далі - ТОВ «Герман-Агро», позивач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконива» (далі - ТОВ «Еконива», позивач-2)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 (головуючий Тищенко О. В., судді Тарасенко К. В., Станік С. Р.) у справі

за позовом ТОВ «Герман-Агро» та ТОВ «Еконива»

до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст, відповідач),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: 1) державний реєстратор Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області Федорич Андрій Миколайович,

2) державний реєстратор Завадівської сільської ради Турківського району Львівської області Шкітак Володимир Михайлович,

3) державний реєстратор Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області Шкітак Володимир Михайлович,

4) державний реєстратор Виконавчого комітету Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області Поломаний Володимир Дмитрович,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Лан» (далі - ТОВ «Агро-Лан»),

про визнання протиправним і скасування наказу та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛА:

1. ТОВ «Герман-Агро» та ТОВ «Еконива» звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом до Мін`юсту, в якому просили визнати протиправним, скасувати його наказ від 15.10.2021 № 3707/5 «Про задоволення скарги» (далі - Наказ) з урахуванням внесених до нього змін та зобов`язати відповідача не пізніше наступного дня з дня надходження судового рішення поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр) шляхом внесення відповідних відомостей права оренди позивача-1 та права суборенди позивача-2, які припинені на підставі Наказу.

2. Позов мотивовано тим, що Наказ, яким скасовано рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію за позивачами прав оренди та суборенди земельних ділянок, прийнятий із численними порушеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) та Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної адміністрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015 (далі - Порядок).

3. Господарський суд міста Києва рішенням від 11.05.2023 (суддя Стасюк С. В.) задовольнив позов повністю; визнав протиправним та скасував Наказ (з урахуванням змін, унесених наказами Мін`юсту від 03.11.2021 № 3923/5 «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України № 3707/5 від 15.10.2021 «Про задоволення скарги» та від 06.01.2022 № 29/5 «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України № 3707/5 від 15.10.2021 «Про задоволення скарги»), зобов`язав Мін`юст поновити в Реєстрі шляхом внесення відповідних відомостей права оренди ТОВ «Герман-Агро» та права суборенди ТОВ «Еконива», які припинені на підставі Наказу з урахуванням перелічених вище змін.

4. Суд першої інстанції мотивував своє рішення, зокрема, відсутністю порушених прав ТОВ «Агро-Лан» як суборендаря, оскільки на момент звернення до Мін`юсту зі скаргою воно не мало відповідного статусу, адже у 2019 році уклало із Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Нива» (далі - СТОВ «Нива») угоди про розірвання договорів суборенди щодо частини земельних ділянок, які були об`єктом оскарження за поданою відповідачу скаргою від 14.07.2021 (далі - Скарга).

Суд першої інстанції зазначив, що, здійснюючи оцінку укладених позивачем із власниками земельних ділянок договорів, а також обставин щодо ліквідаційної процедури у справі № 903/975/19 про банкрутство СТОВ «Нива» у пункті 8 висновку Центральної колегії Мін`юсту з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної адміністрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія) від 18.05.2021, відповідач вийшов за межі своїх повноважень, перейнявши на себе повноваження суду. Колегія у висновку надала оцінку не діям державних реєстраторів, а документам, які були подані для державної реєстрації, та правочинам, на підставі яких позивач набув право оренди, що є перевищенням повноважень при розгляді скарги по суті.

Також місцевий господарський суд встановив, що Наказом було скасовано окремі рішення, вимог щодо скасування яких ТОВ «Агро-Лан» у Скарзі не заявляло. Таким чином, відповідач вийшов за межі своїх повноважень, оскільки здійснив правову оцінку рішень державних реєстраторів, які ТОВ «Агро-Лан» не оскаржувало.

Суд першої інстанції зауважив про обізнаність Відповідача з тим, що з моменту звернення зі Скаргою відбулася державна реєстрація прав суборенди ТОВ «Еконива» щодо 174 земельних ділянок на підставі договорів суборенди, укладених між позивачами. Оскільки в період з моменту реєстрації відповідачем Скарги (14.07.2021) до моменту прийняття Наказу (15.10.2021) відбулася державна реєстрація вказаного вище права за іншою особою (ТОВ «Еконива»), Мін`юст був зобов`язаний прийняти рішення про відмову в задоволенні Скарги.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що на момент прийняття Наказу в провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа № 914/2845/21 за позовом ТОВ «Герман-Агро» до ТОВ «Агро-Лан» про визнання прав оренди та суборенди земельних ділянок з кадастровими номерами 4622188000:02:000:0354 та 4622188000:04:000:0217. Про існування цього судового спору відповідача повідомив позивач-1 листом від 17.09.2021 з наданням письмових доказів.

5. 08.06.2023 Господарський суд міста Києва ухвалив додаткове рішення, яким частково задовольнив заяви позивачів та стягнув з Мін`юсту на їх користь по 25 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

6. Північний апеляційний господарський суд постановою від 13.02.2024 скасував рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 і додаткове рішення цього суду від 08.06.2023 та ухвалив нове рішення, яким повністю відмовив у задоволенні вимог позивачів, а також їхніх заяв щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

7. Апеляційний суд мотивував свою постанову, зокрема, тим, що скасування в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Волинської області від 05.08.2020 у справі № 903/975/19, якою припинено право суборенди ТОВ «Агро-Лан» та право оренди СТОВ «Нива», свідчить про те, що ця ухвала не має правових наслідків для вказаних осіб, адже скасований судовий акт таких наслідків не породжує. Водночас після припинення права суборенди ТОВ «Агро-Лан» та права оренди СТОВ «Нива» на підставі зазначеної ухвали за ТОВ «Герман-Авто» було зареєстровано право оренди відповідних земельних ділянок.

Суд апеляційної інстанції зазначив що Закон і Порядок не забороняють подання уточнень до раніше поданих скарг, а тому розгляд Мін`юстом Скарги з доповненнями від 08.09.2021 не суперечить вимогам закону і, відповідно, жодним чином не спростовує презумпцію правомірності Наказу, у який було внесено виправлення в частині зазначення правильних реквізитів скасованих рішень, які стосуються державної реєстрації прав позивачів та ТОВ «Агро-Лан».

Також апеляційний суд врахував, що матеріали справи підтверджують виникнення права суборенди ТОВ «Агро-Лан» у 2018-2019 роках внаслідок укладення договорів суборенди зі СТОВ «Нива», яке, у свою чергу, уклало договори оренди з власниками спірних земельних ділянок протягом 2012-2018 років, а договори оренди землі позивача-1 з власниками земельних ділянок укладені у 2020 році, тобто пізніше.

Суд апеляційної інстанції зауважив на відсутності доказів державної реєстрації розірвання договорів оренди та суборенди, на підставі яких було проведено державну реєстрацію права оренди та суборенди за ТОВ «Агро-Лан» та СТОВ «Нива», у зв`язку із чим виснував, що вказані договори були чинні на час здійснення державної реєстрації права оренди та суборенди за ТОВ «Еконива» та ТОВ «Герман-Агро». При цьому докази наявності в ТОВ «Агро-Лан» права на спірні земельні ділянки надані разом зі Скаргою.

На думку апеляційного суду, наявність у Реєстрі записів про державну реєстрацію прав оренди та суборенди позивачів свідчить про порушення права ТОВ «Агро-Лан» на поновлення в Реєстрі записів про право суборенди на спірні земельні ділянки. При цьому доводи позивачів щодо відсутності порушених прав ТОВ «Агро-Лан» спростовуються тим, що внесення до Реєстру записів про право оренди позивача на земельні ділянки унеможливило поновлення в повному обсязі прав ТОВ «Агро-Лан» щодо цих земельних ділянок, які були порушені внаслідок постановлення незаконної ухвали Господарського суду Волинської області від 05.08.2020 у справі № 903/975/19. Таким чином, після скасування вказаної ухвали постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 третя особа мала право оспорити державну реєстрацію права оренди та суборенди позивачів на спірні земельні ділянки і звернутися зі Скаргою до Мін`юсту.

Апеляційний суд погодився з доводами ТОВ «Агро-Лан» про те, що під час розгляду Скарги (з відповідними доповненнями) відповідач надав оцінку договорам оренди землі, укладеним ТОВ «Герман Агро» з власниками спірних земельних ділянок, та договорам оренди землі, укладеним між позивачами, лише у контексті того, чи відповідали вони встановленим законом та іншими нормативно-правовими актами вимогам і чи давали вони підстави для виникнення в позивачів права оренди / суборенди на спірні земельні ділянки. Мін`юст у висновку щодо Скарги не надавав оцінки дійсності цих договорів, а лише вказав на недоліки в їх оформленні, які згідно із частиною першою статті 22 та пунктом 3 частини першої статті 24 Закону виключали проведення державної реєстрації.

Апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції про те, що Мін`юст мав би відмовити в задоволенні Скарги на підставі пункту 2 частини восьмої статті 37 Закону, оскільки 13.08.2021, 14.08.2021, 16.08.2021, 02.09.2021, 03.09.2021 та 06.09.2021 було проведено державну реєстрацію права суборенди ТОВ «Еконива» щодо 174 спірних земельних ділянок. На переконання апеляційного суду, із зазначеної норми слідує, що вона застосовується у випадку, якщо було проведено державну реєстрацію того самого речового права щодо об`єкта нерухомого майна, якого стосується оскаржуване рішення державного реєстратора, за іншою особою, а не будь-якого речового права. Однак, оскільки за ТОВ «Еконива» було зареєстровано право суборенди щодо частини спірних земельних ділянок, а не право оренди, Мін`юст не мав правових підстав відмовляти в задоволенні Скарги відповідно до пункту 2 частини восьмої статті 37 Закону.

Водночас апеляційний суд погодився із частиною доводів скаржників про те, що підставою для відмови Мін`юстом у задоволенні Скарги у сфері державної реєстрації є наявність не будь-якого судового спору, а виключно спору між тими самими сторонами, з тим самим предметом і з тих самих підстав. Нетотожність чи відсутність хоча б одного елемента (різні сторони, різний предмет або різні підстави) виключає наведену у пункті 4 частини восьмої статті 37 Закону підставу для відмови в задоволенні скарги.

Звідси суд апеляційної інстанції виснував, що у відповідача не було підстав для відмови в задоволенні Скарги відповідно до наведеної вище норми, оскільки учасниками справи № 914/2845/21 є ТОВ «Герман-Агро», ТОВ «Агро-Лан», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державні реєстратори Федорич А. М. та Шкітак В. М. , а суб`єктами оскарження та заінтересованими особами при розгляді Скарги є ТОВ «Герман-Агро», ТОВ «Еконива», Мін`юст, ТОВ «Агро-Лан», державні реєстратори, СТОВ «НИВА», що свідчить про їх різний суб`єктний склад. Крім того, предметом спору у справі № 914/2845/21 є визнання права оренди та права передання в суборенду земельних ділянок з кадастровими номерами 4622188000:02:000:0354 та 4622188000:04:000:0217 за позивачем-1, тоді як предметом Скарги є скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Герман-Агро» щодо спірних земельних ділянок та права суборенди ТОВ «Еконива» щодо частини спірних земельних ділянок, зокрема щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4622188000:04:000:0217, що свідчить про різність предметів. Більш того, земельна ділянка з кадастровим номером 4622188000:02:000:0354 не є предметом Скарги. Спір у справі № 914/2845/21 виник стосовно стверджуваних неправомірних дій ТОВ «Агро-Лан», які полягали у перешкоджанні володінню та користуванню позивачу-1 земельними ділянками з кадастровими номерами 4622188000:02:000:0354 та 4622188000:04:000:0217 (створювалися фізичні перешкоди у зборі врожаю). У свою чергу, підставою для звернення зі Скаргою є прийняття державними реєстраторами рішень про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Герман-Агро» на спірні земельні ділянки та права суборенди ТОВ «Еконива» на частину з них, зокрема на земельну ділянку з кадастровим номером 4622188000:04:000:0217, з порушенням норм закону та прав ТОВ «Агро-Лан» на спірні земельні ділянки. Відтак суд апеляційної інстанцій погодився з доводами ТОВ «Агро-Лан» про те, що підстави звернення з позовною заявою у справі № 914/2845/21 та Скаргою різняться.

Щодо строків розгляду Скарги та належного повідомлення про дату, час та місце засідання Колегії, наслідком якого стало прийняття Наказу, суд апеляційної вказав, що на офіційному веб сайті Мін`юсту було розміщено оголошення, за змістом якого повідомлялось, що 09.09.2021 за адресою: м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15 в Офісі протидії рейдерству відбудеться засідання Колегії з розгляду, зокрема, Скарги, на яке запрошуються скаржники / їх представники, державний реєстратор, суб`єкт державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту та заінтересовані особи / їх представники. Окрім цього, ТОВ «Еконива» було повідомлено додатковим способом - телефонограмою, що підтверджується її копією від 10.09.2021. З витягу з протоколу № 197 засідання Колегії від 09.09.2021 слідує, що на засіданні був присутній представник ТОВ «Герман-Агро» - адвокат Василюк Ігор Миколайович, а засідання було відкладено на 14.09.2021 для належного з`ясування усіх обставин та інформування сторін. Також представник позивачів - адвокат Василюк І. М. був присутнім за засіданні Колегії 09.09.2022 та 14.09.2022, що підтверджується відповідними витягами з протоколів засідань.

Отже, усіх учасників було повідомлено про розгляд справи згідно з пунктами 10-12 Порядку, що свідчить про дотримання відповідачем процедури розгляду Скарги. Крім того, на думку апеляційного суду, строк розгляду Скарги впливає лише на права та законні інтереси скаржника, і не зумовлює будь-якого впливу на права та законні інтереси позивачів, оскільки жодним чином не змінює суб`єктивний стан прав та інтересів особи, яка не зверталася зі Скаргою. Незначне перевищення строку розгляду Скарги не є суттєвим порушенням і не може впливати на правомірність прийнятого рішення.

Апеляційний суд відхилив доводи ТОВ «Агро-Лан» про те, що його не було залучено як відповідача у цій справі, оскільки позивачі визначили відповідачем Мін`юст як особу, чий розпорядчий акт вони оскаржують, і просять вчинити певні дії. Таким чином, у разі спору між сторонами стосовно прав на земельні ділянки вони не позбавлені можливості звернутись до суду з відповідними вимогами. У цій справі склад учасників спору визначений правильно.

8. 16.04.2024 Північний апеляційний господарський суд ухвалив додаткову постанову, якою задовольнив заяву ТОВ «Агро-Лан» та стягнув з кожного з позивачів на його користь по 55 320,66 грн та 29 320,28 грн витрат на професійну правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій відповідно.

9. 29.04.2024 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) надійшли касаційні скарги позивачів, у яких вони просять скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 та залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 і додаткове рішення цього суду від 08.06.2023.

10. Обґрунтовуючи свої касаційні скарги, позивачі посилаються, зокрема, на те, що апеляційний суд неправильно застосував частини п`яту та восьму статті 37 Закону в поєднанні з положеннями пунктів 5, 6 Порядку при вирішенні питання щодо прийняття відповідачем до розгляду Скарги без копій документів, що підтверджують порушення прав скаржника; правових можливостей її розгляду, а також прийняття рішення про задоволення Скарги за відсутності порушеного права скаржника. При цьому суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 07.04.2021 у справі № 915/2349/19, від 31.10.2023 у справі 910/3134/22, від 14.06.2023 у справі № 910/5635/22, від 07.12.2022 у справі №910/21303/21, від 17.05.2023 у справі № 910/12859/20.

Позивачі стверджують, що апеляційний суд неправильно застосував пункт 10 Порядку при вирішенні питання щодо визначення змісту оголошень відповідача як належних доказів інформування заінтересованих осіб про час та місце засідання Колегії; забезпечення об`єктивного (а не формального) розгляду Скарги; обов`язкового врахування порушення процедури розгляду Скарги як достатньої та необхідної підстави для визнання протиправним на скасування Наказу. При цьому суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 19.05.2021 у справі № 640/17492/20, від 15.08.2019 у справі № 826/3539/17, від 28.03.2018 у справі № 826/19452/16, від 19.06.2019 у справі № 826/9614/17, від 11.10.2019 у справі №810/1701/18, від 15 18.2019 у справі № 826/3539/17, від 27.05.2021 у справі №420/4037/20, від 09.03.2021 у справі № 910/11359/19.

На переконання позивачів, апеляційний суд неправильно застосував статтю 37 Закону в поєднанні з положеннями Порядку при вирішенні питання щодо наявності підстав прийняття відповідачем до розгляду доповнень до Скарги; правових можливостей для розгляду таких доповнень (не як самостійної скарги). При цьому суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 06.02.2019 у справі № 826/4906/17 та від 21.04.2021 у справі № 910/12641/19.

Позивачі зазначають, що апеляційний суд порушив частину третю та пункт 8 частини восьмої статті 37 Закону у поєднанні з пунктом 5 Порядку при вирішенні питання щодо наслідків подання Скарги з пропуском визначеного строку та правових можливостей відповідача для її розгляду і вирішення. При цьому суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/8399/20.

Також позивачі вказують на відсутність висновків Верховного Суду про застосування частини шостої статті 37 Закону у подібних правовідносинах щодо критеріїв вмотивованості рішення Мін`юсту за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, а також щодо його можливостей здійснювати розгляд такої скарги за наявності інформації про судове провадження у зв`язку зі спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав.

Окрім цього, позивачі вважають, що апеляційний суд надав формальну оцінку та безпідставно врахував як належний доказ інформування відповідачем заінтересованих осіб про засідання Колегії без зазначення реквізитів земельних ділянок, без інформування заінтересованих осіб, з перевищення відповідачем повноважень і скасуванням рішень державних реєстраторів за відсутності відповідних вимог скаржника. Зазначені обставини апеляційний суд встановив на підставі недопустимих доказів.

11. Ухвалою від 20.05.2024 колегія суддів КГС ВС відкрила касаційне провадження за скаргами позивачів, а ухвалою від 16.07.2024 на підставі частин третьої, четвертої та п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передала цю справу разом з касаційними скаргами на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (далі - КЦС ВС), викладених у постановах від 09.02.2022 у справі № 757/34482/19-ц, від 03.03.2021 у справі № 707/477/20, від 31.08.2022 у справі № 592/4422/20, від 31.05.2022 у справі № 727/842/20, від 19.10.2022 у справі № 369/757/20, від 07.12.2022 у справі № 607/10025/20, від 10.05.2023 у справі № 640/9468/20, від 14.06.2023 у справі № 815/1446/18 та від 05.07.2023 у справі № 757/53069/21-ц, у яких ідеться про необхідність відмовляти у задоволенні позову про скасування наказу Мін`юсту, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у випадку визначення відповідачем лише Мін`юсту, та від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.06.2019 у справі № 802/385/18-а про те, що належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено аналогічний запис у Реєстрі, а також для вирішення виключної правової проблеми, яка полягає в існуванні різних підходів як до визначення складу учасників, так і до визначення способів захисту у цій категорії спорів.

12. Мотивуючи ухвалу про передання, колегія суддів вказує на те, що КЦС ВС у постанові від 09.02.2022 у справі № 757/34482/19-ц врахував висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 в адміністративній справі № 826/9341/17, та виснував, що у справі, яка переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що цей спір виник між особами, речові права на майно яких оспорюється та щодо яких здійснено запис у Реєстрі. Тому Мін`юст як орган, який здійснює повноваження у сфері державної реєстрації прав, є неналежним відповідачем у цій справі. У зв`язку із цим у задоволенні позовних вимог до Мін`юсту про визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії необхідно відмовити із зазначеної підстави. Подібні висновки зроблені в постановах КЦС ВС від 03.03.2021 у справі № 707/477/20, від 31.08.2022 у справі № 592/4422/20, від 31.05.2022 у справі № 727/842/20, від 19.10.2022 у справі № 369/757/20, від 07.12.2022 у справі № 607/10025/20, від 10.05.2023 у справі № 640/9468/20, від 14.06.2023 у справі № 815/1446/18, від 05.07.2023 у справі № 757/53069/21-ц.

13. Колегія суддів зауважує, що вказані вище правові висновки обґрунтовані також висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 802/385/18-а, про те, що спір про скасування наказу Мін`юсту, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою було зареєстровано аналогічне право щодо тих же земельних ділянок. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено аналогічний запис у Реєстрі. Участь Мін`юсту та державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач чи третя особа вважають їх винними у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру. Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про скасування наказу Мін`юсту безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельних ділянок з ПАФ «Вікторія», яка заперечує законність дій державного реєстратора з реєстрації за СТОВ «Подільська зоря» права оренди цих же земельних ділянок. Такий спір має приватноправовий характер. З огляду на суб`єктний склад сторін спору його слід вирішувати за правилами господарського чи цивільного судочинства.

14. Таким чином, на переконання колегії суддів, КЦС ВС дотримується практики, відповідно до якої при вирішенні приватноправових спорів про скасування наказу Мін`юсту, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, належним відповідачем у таких справах є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено аналогічний запис у Реєстрі. Тобто Мін`юст не може бути єдиним відповідачем у таких справах незалежно від доводів та підстав позову, оскільки з ним у позивача відсутній спір про право цивільне. Тому належним відповідачем є також особа (особи), на майнові права та інтереси якої може вплинути вирішення відповідного спору.

15. Водночас колегія суддів зауважує, що КГС ВС, розглядаючи справи щодо оскарження наказів Мін`юсту, якими скасовані рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав позивачів на майно, не убачає підстав для відмови в задоволенні позовних вимог у разі визначення відповідачем лише Мін`юсту. Фактично вважаючи, що саме за рахунок Мін`юсту можна задовольнити такі позовні вимоги, КГС ВС розглядає такі спори по суті (див., зокрема, постанови від 18.06.2024 у справі № 910/6143/23, від 25.06.2024 у справі 910/3017/23, від 04.06.2024 у справі № 910/12439/22, від 16.04.2024 у справі № 910/20417/21, від 10.04.2024 у справі № 910/8568/23, від 17.04.2024 у справі № 910/2438/23, від 31.10.2023 у справі № 910/3134/22, від 17.05.2023 у справі № 910/12859/20).

16. Крім того, колегія суддів зауважує, що Велика Палата Верховного Суду постановою від 03.04.2024 розглянула справу № 916/4093/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спрінт А» до Мін`юсту, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4 , Виробничий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Баварія»». Хоч Велика Палата й не викладала у цій постанові жодного висновку щодо належного складу учасників у такій категорії спорів, однак і не знайшла підстав для відмови в задоволенні позову внаслідок незалучення до справи належного відповідача (особи, право на майно якої оспорюється) попри наявність процесуального обов`язку зі встановлення належності відповідачів та відмови в позові в разі неправильного їх визначення. Очевидно, що Велика Палата Верховного Суду, ураховуючи те, що вказана особа була залучена у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, вважала можливим розгляд такого спору за наявного складу учасників.

17. Колегія суддів вважає, що у випадку звернення з позовом про скасування наказу, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, предметом спору є акт Мін`юсту, а позивач має на меті захистити своє цивільне право та/або інтерес на майно саме шляхом скасування такого акта, і належним відповідачем є особа, за рахунок якої можна задовольнити позовні вимоги, тобто Мін`юст. У межах розгляду таких спорів суди досліджують обставини дотримання Мін`юстом (його колегією з розгляду скарг у сфері державної реєстрації) норм Закону та Порядку. Саме Мін`юст може належним чином спростовувати доводи позову та доводити дотримання ним норм законодавства.

18. Водночас колегія суддів вказує на те, що визначення Мін`юсту відповідачем не змінює характеру спірних правовідносин. Такий спір не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ про скасування державної реєстрації прав на майно, не має публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про скасування державної реєстрації ухвалюється за скаргою іншої особи, а не позивача. Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу. На подібні обставини акцентувала увагу Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.06.2019 у справі № 802/385/18-а.

19. Також колегія суддів зазначає, що в ухвалі від 05.06.2024 у справі № 757/51866/19-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що, крім судового розгляду справи, оскарження рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав до Мін`юсту є додатковим механізмом захисту права власності. Таке оскарження може бути оперативним механізмом захисту державою порушених помилковими діями та рішеннями державного реєстратора прав власника, однак не повинне підміняти собою судовий розгляд. Мін`юст оцінює помилковість дій та рішень державного реєстратора, однак не досліджує помилок або протиправних дій скаржника, інших аспектів захисту прав власника нерухомого майна. Тобто Мін`юст оцінює законність проведеної державним реєстратором адміністративної процедури, а не вирішує по суті спір. При розгляді скарги на рішення державного реєстратора Мін`юст не вправі вирішувати спір між сторонами, зокрема робити висновки про права сторін на майно.

20. Колегія суддів зауважує, що в подібній категорії спорів достатньо визначити Мін`юст відповідачем, а особу, прав на майно якої стосується спір, або яка подавала скаргу до Мін`юсту, або щодо якої було здійснено аналогічний запис у Реєстрі, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Така особа також не позбавлена можливості звернутися із самостійними вимогами.

21. Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків КЦС ВС та Великої Палати Верховного Суду, які перелічені в пункті 11 цієї ухвали, а також звертає увагу на наявність іншого підходу щодо розгляду таких самих справ.

22. Так, у постановах КГС ВС від 17.04.2024 у справі № 640/14353/19 та від 09.08.2023 у справі № 910/18929/21 касаційний суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача у такій категорії спорів є позовна вимога до особи, чия скарга була задоволена Мін`юстом про витребування майна з його володіння.

У справі № 910/18929/21 наказом Мін`юсту скасована державна реєстрація права власності позивача, а до такої реєстрації право власності було зареєстроване за особою, яка звернулась до Мін`юсту зі скаргою; внаслідок виконання наказу Мін`юсту за цією особою знов було зареєстроване право власності, у зв`язку із чим ця особа є належним відповідачем за позовом про витребування нерухомого майна.

У свою чергу, у постанові 17.04.2024 у справі № 640/14353/19 зазначено, що позивач був самоправно позбавлений володіння правом постійного користування. Таке позбавлення відбулося внаслідок прийняття спірного наказу Мін`юсту, але на користь власника земельної ділянки - держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області. Отже, на думку КГС ВС, саме держава в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області є фактичним відповідачем у цій справі, а пред`явлений позивачем позов про визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту не відповідає належному (адекватному) способу захисту, оскільки належною є вимога про введення позивача у володіння речовим правом.

23. Отже, на переконання колегії суддів, існують різні підходи як до визначення складу учасників, так і до визначення способів захисту у цій категорії спорів, які засновано на трактуванні одних і тих же висновків Великої Палати Верховного Суду, що свідчить про існування виключної правової проблеми.

24. Колегія суддів зауважує, що в судах усіх інстанцій як господарської юрисдикції, так і в судах загальної юрисдикції постійно розглядаються спори за позовами щодо оскарження наказів Мін`юсту, якими скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (зокрема, в порядку, передбаченому статтею 37 Закону). Подібні справи неодноразово розглядав Верховний Суд, що підтверджується посиланнями на постанови, викладені в ухвалі про передання. Водночас навіть та обставина, що лише Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово розглядала такі справи, підтверджує кількісний критерій.

25. Щодо якісного критерію колегія суддів звертає увагу на те, що вирішення правової проблеми як щодо належних відповідачів за позовами про скасування наказів Мін`юсту, так і загалом ефективного та належного способу захисту прав позивачів у подібних правовідносинах сприятиме формуванню однозначної практики судів з цього питання. При цьому наявність трьох підходів щодо розгляду такої категорії спорів може призвести до подальших розходжень у судовій практиці. Більше того, невизначеність щодо правильного обрання складу учасників процесу, а також способу захисту у подібних правовідносинах, зумовлюватиме складнощі не лише для судів різних юрисдикцій, які розглядають такі справи, але і для сторін, які не можуть достеменно розуміти, як саме необхідно заявляти позовні вимоги з метою захисту свого порушеного права та/або інтересу.

26. На думку колегії суддів, оскільки у цьому випадку наявні якісний та кількісний критерії визначення виключної правової проблеми і вона має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, існують обґрунтовані припущення, що аналогічні проблеми щодо тлумачення правових норм неминуче виникатимуть у майбутньому у значній кількості судових спорів.

27. Відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

Частиною четвертої цієї ж статті передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики (частина п`ята статті 302 ГПК України).

28. Згідно із частиною першою статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

29. Відповідно до частини другої статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання, якщо їх явка є необов`язковою. При цьому в частині другій статті 121 цього Кодексу зазначено, що ухвала, якою суд повідомляє про призначення судового засідання, повинна містити, зокрема, вказівку про те, що участь особи не є обов`язковою.

30. Наведені підстави є достатніми для прийняття та призначення цієї справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи про те, що їх явка не є обов`язковою.

Керуючись статтями 120, 121, 233-235, 301, частинами третьою, четвертою та п`ятою статті 302 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

1. Прийняти до розгляду справу № 910/2546/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Герман-Агро» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконива» до Міністерства юстиції України про визнання протиправним і скасування наказу та зобов`язання вчинити дії за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Герман-Агро» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконива» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024.

2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження на 20 листопада 2024 року о 12 годині 00 хвилин у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.

3. Повідомити учасників справи, що їх явка не є обов`язковою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач К. М. ПільковСудді:О. О. БанаськоМ. В. Мазур О. Л. Булейко С. Ю. Мартєв Ю. Л. ВласовС. О. Погрібний І. А. ВоробйоваО. В. Ступак М. І. ГрицівІ. В. Ткач Ж. М. ЄленінаО. С. Ткачук І. В. ЖелєзнийВ. Ю. Уркевич Л. Ю. КишакевичЄ. А. Усенко В. В. КорольН. В. Шевцова О. В. Кривенда