Постанова

від 12.09.2024 по справі 208/5139/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6930/24 Справа № 208/5139/22 Суддя у 1-й інстанції - Лобарчук О. О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на додаткове рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 травня 2024 року

за заявою ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та інтересах своєї малолітньої дитини ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради про стягнення грошової компенсації, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 квітня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та інтересах своєї малолітньої дитини ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради про стягнення грошової компенсації задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/6 частини транспортного засобу «DAEWOO LANOS», TF69Y, 2006 року випуску, VINY6DTF69Y060025997, р/н НОМЕР_1 , у розмірі 10253,83 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь малолітньої ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/6 частини транспортного засобу «DAEWOO LANOS», TF69Y, 2006 року випуску, VIN НОМЕР_2 , р/н НОМЕР_1 , у 10253,83 грн.

Припинено з дня отримання ОСОБА_2 грошової компенсації вартості 1/6 частини автомобіля право власності на 1/6 частину транспортного засобу «DAEWOO LANOS», TF69Y, 2006 року випуску, VIN НОМЕР_2 , р/н НОМЕР_1 , належного ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 07 вересня 2022 року, зареєстровано в реєстрі № 2-1120, та визнано за ОСОБА_1 право власності на цю 1/6 частину транспортного засобу «DAEWOO LANOS», TF69Y, 2006 року випуску, VIN НОМЕР_2 , р/н НОМЕР_1 .

Припинено з дня отримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошової компенсації вартості 1/6 частини автомобіля право власності на 1/6 частину транспортного засобу «DAEWOO LANOS», TF69Y, 2006 року випуску, VIN НОМЕР_2 , р/н НОМЕР_1 , належного ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 07 вересня 2022 року, зареєстровано в реєстрі № 2-1116, та визнано за ОСОБА_1 право власності на цю 1/6 частину транспортного засобу «DAEWOO LANOS», TF69Y, 2006 року випуску, VIN НОМЕР_2 , р/н НОМЕР_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1694,52 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 травня 2024 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 15000,00 грн.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю правових підстав для стягнення витрат на правничу допомогу у відповідному розмірі, оскільки понесені витрати підтверджені належними доказами, відповідають критеріям розумності, співмірності та ґрунтується на вимогах законую

Не погодившись з додатковим рішенням суду ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила додаткове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір витрат на правничу допомогу до розміру пропорційно задоволених позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції визначаючи розмір витрат на правничу допомогу не надав жодної оцінки клопотанню відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу. Вказує, що суд першої інстанції, залишив поза увагою факт часткового задоволення заявлених позовних вимог, принципу пропорційності стягнення витрат розміру задоволених позовних вимог та факт не співмірності заявлених витрат до обсягу наданих послуг, а тому дійшов до помилкового висновку про стягнення витрат у розмірі 15000,00 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити додаткове рішення без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміні рішення суду, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 квітня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та інтересах своєї малолітньої дитини ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради про стягнення грошової компенсації задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/6 частини транспортного засобу «DAEWOO LANOS», TF69Y, 2006 року випуску, VINY6DTF69Y060025997, р/н НОМЕР_1 , у розмірі 10253,83 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь малолітньої ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/6 частини транспортного засобу «DAEWOO LANOS», TF69Y, 2006 року випуску, VIN НОМЕР_2 , р/н НОМЕР_1 , у 10253,83 грн.

Припинено з дня отримання ОСОБА_2 грошової компенсації вартості 1/6 частини автомобіля право власності на 1/6 частину транспортного засобу «DAEWOO LANOS», TF69Y, 2006 року випуску, VIN НОМЕР_2 , р/н НОМЕР_1 , належного ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 07 вересня 2022 року, зареєстровано в реєстрі № 2-1120, та визнано за ОСОБА_1 право власності на цю 1/6 частину транспортного засобу «DAEWOO LANOS», TF69Y, 2006 року випуску, VIN НОМЕР_2 , р/н НОМЕР_1 .

Припинено з дня отримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошової компенсації вартості 1/6 частини автомобіля право власності на 1/6 частину транспортного засобу «DAEWOO LANOS», TF69Y, 2006 року випуску, VIN НОМЕР_2 , р/н НОМЕР_1 , належного ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 07 вересня 2022 року, зареєстровано в реєстрі № 2-1116, та визнано за ОСОБА_1 право власності на цю 1/6 частину транспортного засобу «DAEWOO LANOS», TF69Y, 2006 року випуску, VIN НОМЕР_2 , р/н НОМЕР_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1694,52 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 , відмовлено.

У травні 2024 року до Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі, оскільки під час ухвалення рішення суду розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема витрат на правничу допомогу, судом не проводилось.

Додатковим рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 травня 2024 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 15000,00 грн.

Задовольняючи вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції посилався на їх доведеність належними та допустимими доказами у справі, які відповідають критеріям розумності та співмірності до заявлених вимог.

Відповідно до положень частин 1, 3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення у справі.

Згідно із ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з положеннями ч.3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 23 червня 2022 у справі № 607/4341/20 (провадження №61-18451св20) вказано, що обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо), які також узгоджуються з висновками, викладеними Верховним Судом у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18, № 199/3939/18-ц, № 466/9758/16-ц.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, апеляційної скарги, надання консультацій тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу суду було надано договір № 2-13.09/22 від 13 вересня 2022 року про надання правової допомоги, додаткова угода № 1 від 13 вересня 2022 року до договору № 2-13.09/22 від 13 вересня 2022 року про надання правової допомоги, акт виконаних робіт № 1 від 01 листопада 2022 року до договору № 2-13.09/22, квитанція до прибуткового касового ордера № 23 від 01 листопада 2022 року на суму 6000,00 грн., акт виконаних робіт № 2 від 30 квітня 2024 року до договору № 2-13.09/22 від 13 вересня 2022 року, квитанція до прибуткового касового ордера № 7 від 30 квітня 2024 року на суму 9000,00 грн.

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічні висновки викладені й в постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 456/456/20 (провадження № 61-2042св22), від 01 листопада 2022 року у справі №757/24445/21-ц (провадження № 61-9163св22), від 17 листопада 2022 року у справі № 687/35/21 (провадження № 61-19990ск21).

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 61-16723св20) зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрати на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 143/173/19 (провадження № 61-16088св19) зроблено висновок про те, що згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність стягнення витрат на правничу допомогу, однак колегія суддів не погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром стягнутих витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів звертає увагу, що витрати на професійну правничу допомогу повинні відповідати критерію необхідності чи було їх вчинення обов`язковим, і чи доцільним було їх виконання чи вплинули вони на перебіг розгляду справи.

Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Розподіляючи витрати, які очікує понести заявник на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявні в матеріалах справи та надані суду документи є підставою для частково відшкодування судом витрат на правничу допомогу з іншої сторони, адже цей розмір не є доведений, необхідним та не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, складності справи, ціни позову, критерію реальності адвокатських витрат, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн., що буде відповідати принципу співмірності, виваженості та розумності.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції, оскільки встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, що відповідно до положень ст. 376 ЦПК України є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Додаткове рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 травня 2024 року змінити.

Зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 15000,00 грн. до 7000,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Суддя: В.С. Городнича

Т.П. Красвітна