Рішення

від 11.09.2024 по справі 140/5612/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року ЛуцькСправа № 140/5612/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська Бізнес-Мережа» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинська Бізнес-Мережа» (далі ТОВ «Волинська Бізнес-Мережа», позивач, товариство) звернулось з позовом (нова редакція) до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.01.2024 №0016390705, №0016410705, №0016380705, №0016370705.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами одночасно проведених фактичних перевірок господарських одиниць ТОВ «Волинська Бізнес-Мережа» - магазинів «Забіяка і Забіяка» посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області складено акти фактичних перевірок від 29.12.2023 №002590, 002584, 002601, 002605.

Не погодившись із вказаними актами позивач подав заперечення, однак листами від 25.01.2024, ГУ ДПС у Волинській області повідомило про те, що заперечення на акти фактичних перевірок прийняті до уваги, однак не спростовують висновків таких актів фактичних перевірок.

Разом із супровідними листами від 29.01.2024 ГУ ДПС у Волинській області було відправлено на адресу позивача податкові повідомлення-рішення:

від 29.01.2024 №0016370705, згідно із яким позивачу нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на загальну суму 322319,49 грн;

від 29.01.2024 №0016390705, згідно із яким позивачу нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на загальну суму 727 817,76 грн;

від 29.01.2024 №0016410705, згідно із яким позивачу нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на загальну суму 87 977,52 грн;

від 29.01.2024 №0016380705 згідно із яким позивачу нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на загальну суму 315 935,08 грн;

19.02.2024 товариством було подано до Державної податкової служби України (далі ДПС України) скарги на вказані податкові повідомлення-рішення.

Рішеннями ДПС України про результати розгляду скарги від 25.04.2024 скарги ТОВ «Волинська Бізнес-Мережа» було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 29.01.2024 №0016390705, №0016410705, №0016380705, №0016370705 без змін.

Позивач із такими податковими повідомленнями-рішеннями не згідний, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що фактичні перевірки господарських одиниць ТОВ «Волинська Бізнес-Мережа», а саме: магазинів «Забіяка і Забіяка» були проведені на підставі наказів ГУ ДПС у Волинській області від 20.12.2023 №2809-п №2810-п, №2811-п та №2854-п, однак у вказаних наказах, всупереч вимогам наведеним у пункті 81.1 статті 81 Податкового кодексу України (далі ПК України) відсутнє посилання на конкретні підстави проведення перевірки, які визначені пунктом 80.2 статті 80 ПК України, а міститься лише посилання на норми підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80, підпункти 20.1.9. - 20.1.11 пункту 20.1. статті 19.1 ПК України, а також посилання на наявність інформації про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а саме, щодо не видачі при реалізації алкогольних напоїв відповідних розрахункових документів-фіскальні чеки не містять цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку; створення/видачі при продажу підакцизних товарів фіскальних чеків, які не містять коду товарної під категорії згідно УКТЗЕД.

Однак, ані в наказах про проведення перевірки, ані у вступній частині актів перевірки (п.1.5. акту перевірки) не міститься згадки про те, що така перевірка здійснювалась з метою перевірки саме даних, наявних в системі обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (даних наявних в системі СОД РРО). Тобто, в наказі не відображено, в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено порушення вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів було встановлене невідповідність. Крім того, посилання в наказі на узагальнене формулювання «про наявність інформації про можливі порушення» аж ніяк не вказує про наявність інформації про конкретні порушення.

На думку позивача, навіть наявність інформації про відсутність у фіскальних чеках цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку ще не вказує на порушення законодавства. Так, для такого порушення як відсутність цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку в розрахунковому документі не обхідна наявність щонайменше двох умов: відсутність в розрахункових документах по реалізації певних алкогольних напоїв цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку; та одночасна наявність при реалізації таких товарів на них саме марок акцизного податку нового зразка. При цьому факт наявності на товарі марок акцизного податку нового зразка можна встановити лише безпосередньо під час огляду такого товару. Тобто, до моменту проведення фактичного огляду та фактичної перевірки інформації про наявність певного виду марок акцизного податку на товарі у податкового органу була відсутня. Аналогічним чином, відносно реалізованих в минулому товарів - обов`язок встановлення на них саме марок акцизного податку нового зразка також обов`язковий.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення.

Крім того, відповідно до акту перевірки випадки створення невідповідних розрахункових документів при продажу алкогольної продукції встановлені контролюючим органом не під час проведення фактичної виїзної перевірки, а шляхом аналізу відомостей аналітичної системи ДПС України СОД РРО за минулі періоди, тобто поза межами предмету проведення перевірки і не в рамках контрольних закупівель. Натомість безпосередньо в рамках контрольної закупівлі посадовими особами контролюючого органу було придбано лише товар, зазначений в п.2.2.12 описової частини акту перевірки.

Аналіз зазначених вище норм про сутність фактичної перевірки, на думку позивача, дає підстави вважати, що змістом (особливістю) фактичної перевірки є перевірка дотримання суб`єктом господарювання вимог закону саме на поточний момент (фактичний момент перевірки), це корелюється із правом податківців прийти на перевірку без попередження.

Відтак, порушення, зазначені у акті фактичної перевірки, встановлені не в порядку і не у спосіб, що передбачений законом, за минулий період, тобто не за період, у який проводилась фактична перевірка, а отже такий акт фактичної перевірки та висновки наведені у ньому, не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки не могли встановлюватись фактичною перевіркою.

Також позивач вказує, що законодавець не визначив як самостійний склад правопорушення та не встановив відповідальності, за видачу розрахункового документу з використанням реєстраторів розрахункових операцій, в якому не відображається той чи інший елемент, а саме цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку. Тобто, законодавець визначив обов`язок, за невиконання якого не встановив відповідальність встановленого статтею 17 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон №265/95-ВР).

Позивач вказує, що у вкладних аркушах до актів фактичних перевірок зазначається, що в ході аналізу інформації, що міститься СОД РРО, яка підтверджена наданими до перевірки контрольними стрічками РРО, встановлено, що суб`єктом господарювання при проведенні розрахункових операцій з реалізації алкогольних напоїв маркованих марками акцизного податку через реєстратор розрахункових операцій не забезпечено створення та надання покупцям в обов`язковому порядку розрахункових документів встановленої форми та змісту із зазначенням обов`язкового реквізиту цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер), чим порушено пункти 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Однак, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та складанні актів фактичних перевірок податковим органом не враховано, що в попередній до дня фактичної перевірки період (2022-2023 роки) магазинами «Забіяка і Забіяка» здійснювалась реалізація в межах терміну придатності для споживання алкогольних напоїв з марками акцизного податку для алкогольних напоїв попереднього зразка, які були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 №296, перебували в обігу з 01.07.2015 та не мали штрих-коду та QR-коду. Такі марки продовжували перебувати в обігу після 01.05.2020 відповідно до положень абзаців четвертого, шостого частини четвертої статті 11 Закону Закон №481/95-ВР.

Маркування алкогольних напоїв марками старого зразка (без штрихового коду) унеможливлює відображення у фіскальному чеку цифрового значення штрихового коду марки.

Оскільки алкогольні напої, що марковані марками попереднього зразка (без штрихового коду), реалізуються в межах придатності такого напою до споживання, то при продажу алкогольних напоїв з марками акцизного податку старого зразка рядок - цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої не відображається в розрахунковому документі (через відсутність штрихового коду).

Позивач вказує, що під час проведення фактичної перевірки перевіряючими не було встановлено, що в попередній період (2022-2023 роки) до дня фактичної перевірки позивачем здійснювалась реалізація саме алкогольних напоїв з акцизними марками нового зразка, тому доводи контролюючого органу, що при продажу алкогольних напоїв за попередній період позивач мав обов`язок друкувати рядок 9 на фіскальному чеку (цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої) є безпідставними.

Звертає увагу, що під час проведення фактичних перевірок з даного приводу перевіряючим надавалася письмові пояснення працівника ОСОБА_1 від 29.12.2023.

При цьому, ОСОБА_1 в пункті 4.2 актів фактичних перевірок також зазначила, що в попередній період мала місце реалізація алкогольних напоїв з акцизними марками в тому числі старого зразка, саме тому на окремих фіскальних чеках міг бути відсутній реквізит акцизної марки

Окрім того, обставина постачання для ТОВ «ВОЛИНСЬКА БІЗНЕС-МЕРЕЖА» в період 2022 -2023 роки алкогольних напоїв із акцизними марками старого зразка підтверджуються листами постачальника, а саме: ТОВ «ТД Міжрегіональні ресурси», ТОВ «Баядера Логістик», ТОВ «МР ТРЕЙДІНГ», ТОВ «ТС ПЛЮС».

Позивач наголошує, що контролюючий орган при проведенні перевірки повинен був встановити безпосередній факт реалізації товару та зафіксувати факт видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини щодо відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.

Відповідач мав би обов`язково встановити не тільки факті не зазначення в розрахункових документах позивача цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої при реалізації алкогольних напоїв, а й встановити, що марка акцизного податку на реалізованому товарі містила таке цифрове значення штрихового коду (тобто була маркою нового зразка) і цей штриховий код не був відображений в розрахунковому документі.

В попередній до дня фактичної перевірки період (з 2022 року по день перевірки) відповідачем не здійснювалися контрольні закупки, та не отримувались розрахункові документи, які б не відповідали - вимогам законодавства по формі та змісту. Доказів, які б спростовуваній реалізацію в попередній період алкогольної продукції маркованої марками акцизного податку попереднього зразка до акту перевірку не додавалось.

Враховуючи проведення відповідачем контрольної закупки лише в день фактичної перевірки, та наявність у перевіряючих лише розрахункового документа станом на день перевірки, а також беручи до уваги відсутність розрахункових документів на всі інші господарські операції з реалізації алкогольних напоїв за попередній до дня фактичної перевірки період, то висновки про те, що в попередній період позивач реалізовував алкогольні напої з акцизними марками нового зразка є безпідставним і застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за порушення пунктів 1 та 2 статті 3 Закону №265/95-ВР є також безпідставним та протиправним.

На думку позивача, податкова інформація та аналіз інформації СОД РРО не визнається належним доказом, і сама по собі їх наявність не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності.

Контролюючий орган при проведенні перевірки повинен встановити безпосередній факт реалізації товару та зафіксувати факт видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини щодо відповідності такого вимогам щодо форми і змісту. Відомостей щодо здійснення контрольних закупок в попередній до дня перевірки період, і фіксації при таких контрольних закупках видачі розрахункових документів з порушенням форми та змісту не надано, як не надано спростовування реалізації в попередній до дня перевірки період алкогольної продукції маркованої марками акцизного податку попереднього зразка (без цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку) не надано.

Під час фактичних перевірок не встановлювалося чи містили марки акцизного податку на реалізованих позивачем в попередній до дня перевірки період алкогольних напоях цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку. Податковим органом такі факти під час перевірок не досліджувались та не встановлювались. Встановити ці обставини на теперішній час неможливо, оскільки жодні документи первинного бухгалтерського обліку не містять такої інформації (щодо виду використаної на товарі акцизної марки).

Окремо позивач звертає увагу, що контрольні стрічки РРО на зазначені в актах суми 481847,67 грн, 55285,01 грн, 207249,05 грн та 211487,66 грн ним не надавались. підтвердженням чого є п.4.5. актів фактичної перевірки, в яких серед перелік додатків контрольні стрічки РРО у відповідній кількості а на вказані суми відсутні.

Окрім того, як свідчить інформація в додатках до актів у вигляді таблиці під час здійснення вказаних у таблиці розрахункових операцій, окрім реалізації алкогольної продукції, яка має акцизну марку, також здійснювалася реалізації інших товарів, які не підлягають акцизному маркуванню, а відтак і вимоги про необхідність зазначення у розрахунковому документі по реалізації таких товарів цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку не було.

Оскільки відповідачем не було виокремлено відомості про суми реалізації лише акцизних товарів і у висновок про суму розрахункових документів, що не містить цифрового значення штрихового коду, марки акцизного податку включено суми продажу товарів, які не підлягають маркуванню акцизними марками, то і висновки перевірки і прийняте за результатами перевірки оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними та такими, що підлягає скасуванню, оскільки на підприємство покладено відповідальність та накладено штрафні санкції за відсутність в розрахункових документах по реалізації неакцизних товарів цифрове значення - штрихового коду марки акцизного податку, що не передбачено.

Позивач також вказує, що контролюючий орган застосував до нього штраф у розмірі 150 відсотків вартості проданих з порушеннями товарів, однак такий штраф у цьому випадку не може застосовуватися, оскільки у період з 21.12.2023 по 29.12.2023 контролюючим органом одночасно проводилося 4 фактичних перевірок ТОВ «ВОЛИНСЬКА БІЗНЕС- МЕРЕЖА» з однакових підстав та за результатами перевірок встановлені однакові порушення змісту розрахункових документів при продажу алкогольних напоїв. Оскільки фактичні перевірки магазинів позивача проводилися одночасно, і актами перевірок встановлені однотипні порушення, жодне з них не може вважатися повторним щодо іншого. До того ж порушення не можуть одночасно бути повторними по відношенню одне до одного.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (том 1, а.с.163).

У відзиві на позовну заяву (том 1, а.с. 167-173) представник відповідача позовних вимог не визнала та зазначила, що посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області проведено фактичні перевірки господарських одиниць ТОВ «Волинська бізнес-мережа», а саме:

- на підставі наказу «Про проведення фактичної перевірки» №2809-п від 20.12.2023 та направлень 4330, 4328 від 20.12.2023, №4462 від 28.12.2023, маркет «Забіяка і Забіяка», за адресою: м. Луцьк, вул. Винниченка, 22А.

- на підставі наказу «Про проведення фактичної перевірки» №2810-п від 20.12.2023 та направлень №№4325, 4321 від 20.12.2023, №4464 від 28.12.2023, маркет «Забіяка і Забіяка», за адресою: м. Луцьк, вул. Ковельська, 146.

- на підставі наказу «Про проведення фактичної перевірки» №2811-п від 20.12.2023 та направлень №№4327, 4329 від 20.12.2023, №4463 від 28.12.2023, маркет «Забіяка і Забіяка», за адресою: м. Луцьк, вул. Набережна, 10, нежитлове приміщення 153.

- на підставі наказу «Про проведення фактичної перевірки» №2854-п від 21.12.2023 та направлень №4389, 4388 від 21.12.2023, маркет «Забіяка і Забіяка», за адресою: Луцький район с. Рованці, вул. 3-я Об`їзна, 51.

За результатами проведених перевірок складено акти фактичних перевірок від 29.12.2023 №22110/03-20-07-05/39356894, від 29.12.2023 №22108/03-20-07-05/39356894, від 29.12.2023 №22107/03-20-07-05/39356894, від 29.12.2023 №22109/03-20-07-05/39356894, якими встановлено порушення:

- пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР, а саме: при проведенні розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій (РРО), суб`єктом господарювання не забезпечено використання режиму програмування для підакцизних товарів із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.

- пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, а саме: в ході аналізу інформації, що міститься СОД РРО, яка підтверджена наданими до перевірки контрольними стрічками РРО, встановлено, що суб`єктом господарювання при проведенні розрахункових операцій з реалізації алкогольних напоїв маркованих марками акцизного податку через реєстратор розрахункових операцій не забезпечено створення та надання покупцям в обов`язковому порядку розрахункових документів встановленої форми та змісту із зазначенням обов`язкового реквізиту цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) на суми 481847,67 грн, 55285,01 грн, 207249,05 грн та 211487,66 грн відповідно (реєстр розрахункових операцій проведених з порушенням наведено в у додатках до актів перевірок).

В ході аналізу інформації, що міститься СОД РРО, яка підтверджена наданими до перевірки контрольними стрічками РРО, встановлено, що через реєстратор розрахункових операцій із фіскальними номерами 000941293 та 3001069197 3000941289, 3000941277 реалізовано алкогольні напої з однією і тією ж маркою акцизного податку відповідно до фіскальних чеків перелік яких наведено в додатках до актів перевірки.

Враховуючи вищенаведене, встановлено, що суб`єкт господарювання реалізовував алкогольні напої з використанням лише однієї марки акцизного податку, чим порушено вимоги пункту 226.9 статті 226 ПК України та вимоги статті 1 Закону №481/95-ВР та Положення №1251.

Щодо наявності підстав для проведення фактичних перевірок представник відповідача зазначає, що накази від 20.12.2023 №2809-п №2810-п, №2811-п та №2854-п прийняті ГУ ДПС у Волинській області з посиланням на підпункти 20.1.9, 20.1.10, 20.1.11, пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80, пункту 80.8 статті 80, підпункту 69.2, 69.27 пункту 69 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України, у зв`язку з наявністю в ГУ ДПС у Волинській області інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а саме, щодо не видачі при реалізації алкогольних напоїв відповідних розрахункових документів - фіскальні чеки не містять цифрового значення штрихового коду марки акцизної податку (серія, помер): створення/видачі при продажу підакцизних товарів фіскальних чеків, які не містять код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД з метою контролю за дотриманням платниками податків норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Отже, фактичною підставою для призначення та проведення фактичної перевірки передбаченою підпунктами 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України слугувала наявність інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Представник відповідача вказує, що на день прийняття наказів про призначення фактичних перевірок в контролюючого органу була наявна конкретна податкова інформація, яка слугувала підставою для перевірки.

Крім того зазначає, що на підставі даного наказу посадових осіб ГУ ДПС у Волинській області допущено до проведення перевірки платником податків, представником позивача в направленнях на проведення перевірки здійснено відмітку про допуск на проведення фактичної перевірки за місцем здійснення господарської діяльності і, в подальшому, складено акт фактичної перевірки, з огляду на що доводи позивача про порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, та, зокрема, стосовно відсутності конкретних підстав для проведення перевірки, не повинні перевірятись саме при розгляді справи щодо скарження рішень про застосування фінансових санкцій, оскільки спірний наказ реалізований його застосуванням, а негативні наслідки для позивача тягнуть саме податкові повідомлення-рішення.

По суті виявлених порушень представник відповідача зазначає що, інформація, яка зберігається в СОД РРО відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека. Фіскальний чек, в тому числі витягнутий з пам`яті РРО, може використовуватися контролюючими органами, зокрема, під час проведення перевірок платників податків, у зв`язку з чим твердження позивача з цього приводу є необґрунтованими.

Щодо неможливості відображення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку вказує наступне.

21.12.2023 продавцем магазину «Забіяка і Забіяка», за адресою м. Луцьк, вул. Винниченка, 22а, ОСОБА_1 надано власноручне письмове пояснення відповідно до якого в даній господарській в реалізації знаходяться алкогольні напої які марковані марками акцизного податку нового зразка (після 2021 року).

Крім того, відповідно до наданого пояснення у фіскальних чеках, що видавались покупцям при реалізації алкогольних напоїв не відображалися реквізити відповідних марок акцизного податку в зв`язку з недоліками програмного забезпечення (на екрані монітора інформація відображалась, а в фіскальних чеках, ні).

Водночас позивач посилається на пояснення працівника ОСОБА_1 від 29.12.2023, що містять протилежну інформацію, оскільки у поясненнях від 21.12.2023, поданих під час проведення перевірки, працівник стверджує про те, що в реалізації знаходяться алкогольні напої, марковані марками акцизного податку нового зразка, а невідображення обов`язкових реквізитів пов`язане з недоліками програмного забезпечення.

На думку представника відповідача, твердження ТОВ «ВОЛИНСЬКА БІЗНЕС-МЕРЕЖА», що на вказаній господарській одиниці відсутність у фіскальних чеках відповідних реквізитів марок акцизного податку стосується лише реалізації алкогольних напоїв маркованих марками акцизного податку старого зразка (виробленими до 01.05.2020) спростовується наступним.

Перед початком фактичної перевірки 21.12.2023 в даній господарській одиниці поведено розрахункову (платіжну) операцію в ході якої було встановлено факт реалізації однієї пляшки горілки «Нове полісся» Поліська Вишукана, ємністю 0,5л., 40 % об. спирту, по ціні 95,00 грн. котра була маркована маркою акцизного податку нового зразка. Однак, за результатами реалізації даної алкогольної продукції о 15:02:54 21.12.2023 видано фіскальний чек №81493 від 21.12.2023, який не містить обов`язкового реквізиту цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серії та номеру).

Згідно наданих пояснень у ТОВ «ВОЛИНСЬКА БІЗНЕС-МЕРЕЖА» залишок алкогольних напоїв маркованих марками акцизного податку старого зразка на початок фактичної перевірки за адресою м. Луцьк, вул. Ковельська, 146, м. Луцьк, вул. Набережна, 10, нежитлове приміщення 153 відсутній.

Згідно пояснень менеджера магазину ТОВ «ВОЛИНСЬКА БІЗНЕС-МЕРЕЖА» ОСОБА_2 залишок алкогольних напоїв маркованих марками акцизного податку старого зразка на початок фактичної перевірки 21.12.2023 в маркеті «Забіяка і Забіяка», за адресою: Луцький район с. Рованці, вул. 3-я Об`їзна, 51 - відсутній.

Щодо твердження позивача, що товариством до перевірки не надавались контрольні стрічки РРО та їх відсутність серед переліку документів, що додаються до актів перевірки представник відповідача зазначає, що контрольна стрічка РРО формується під час усього робочого циклу РРО та зберігається у СГ.

Для перевірки справжності та достовірності розрахункових документів, на вимогу перевіряючих, суб`єктом господарювання з фіскальної пам`яті РРО вибірковим методом роздруковано та надано до перевірки контрольні стрічки РРО. До актів перевірок копії розрахункових документів надруковані реєстраторами розрахункових операцій додаються, про що зазначено в актах.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача вважає, що ГУ ДПС у Волинській області діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «Волинська бізнес-мережа» відсутні. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника ГУ ДПС у Волинській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (том 1, а.с. 243-244).

Позивач подав до суду відповідь на відзив (том 2, а.с.1-4), в яких позивач підтримав позовні вимоги з підстав, які є аналогічними доводам позовної заяви.

Інші заяви по суті спору на адресу суду від учасників справи не надходили.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п`ятої статті 262 КАС України дану справу, як справу незначної складності, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що ГУ ДПС у Волинській області проведено фактичні перевірки господарських одиниць ТОВ «Волинська бізнес-мережа», а саме:

- на підставі наказу «Про проведення фактичної перевірки» №2809-п від 20.12.2023 (том 1, а.с. 88) - маркету «Забіяка і Забіяка», що розташований за адресою: м. Луцьк, вул. Винниченка, 22А.

За результатами перевірки складено акт від 29.12.2023 №22210/03-20-07-05/39356894 (номер бланку 002584), якими встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР, статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР), пункту 226.9 статті 226 ПК України, Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251 (далі Положення №1251) (том 1, а.с. 37-38, 178-179).

- на підставі наказу «Про проведення фактичної перевірки» №2810-п від 20.12.2023 (том 1, а.с. 89) - маркету «Забіяка і Забіяка», що розташований за адресою: м. Луцьк, вул. Ковельська, 146.

За результатами перевірки складено акт від 29.12.2023 №22108/03-20-07-05/39356894 (номер бланку 002601), якими встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону №265/95-ВР, статті 11 Закону №481/95-ВР, пункту 226.9 статті 226 ПК України, Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13 (далі Положення №13) (том 1, а.с. 56-57, 220-221).

- на підставі наказу «Про проведення фактичної перевірки» №2811-п від 20.12.2023 (том 1, а.с. 90) - маркету «Забіяка і Забіяка», що розташований за адресою:м. Луцьк, вул. Набережна, 10, нежитлове приміщення 153.

За результатами перевірки складено акт від 29.12.2023 №22107/03-20-07-05/39356894 (номер бланку 002605), якими встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону №265/95-ВР, статті 11 Закону №481/95-ВР, пункту 226.9 статті 226 ПК України, Положення №13 (том 1, а.с. 64-65).

- на підставі наказу «Про проведення фактичної перевірки» №2854-п від 21.12.2023 (том 1, а.с. 91) - маркету «Забіяка і Забіяка», що розташований за адресою: Луцький район с. Рованці, вул. 3-я Об`їзна, 51.

За результатами перевірки складено акт від 29.12.2023 №22109/03-20-07-05/39356894 (номер бланку 002590) , якими встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР, Положення №13 (том 1, а.с. 78-79, 229-230).

Не погодившись із висновками перевірки ТОВ «Волинська Бізнес-Мережа» подало на вищезазначені акти перевірок заперечення від 12.01.2023 №2, №4, №5 та №3 (том. 1, а.с. 126-129).

За результатами розгляду вказаних заперечень ГУ ДПС у Волинській області листами «Про розгляд заперечення» від 25.01.2024 №241/12/03-20-07-05-12, №240/12/03-20-07-05-12, №242/12/03-20-07-05-12, №243/12/03-20-07-05-12 повідомило, що заперечення прийняті до уваги, однак не спростовують висновків актів фактичних перевірок (том 1, а.с.92-120)

На підставі актів перевірок від 29.12.2023 №22108/03-20-07-05/39356894, №22107/03-20-07-05/39356894, №22109/03-20-07-05/39356894, №22210/03-20-07-05/39356894 ГУ ДПС у Волинській області прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, згідно із якими за порушення пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону №265/95-ВР, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, пунктів 1, 7 статті 17 Закону №265/95-ВР до позивача застосовані штрафні санкції, а саме:

від 29.01.2024 №0016390705 в сумі 727817,76 грн (том 1, а.с.29);

від 29.01.2024 №0016410705 в сумі 87977,52 грн (том 1, а.с.31);

від 29.01.2024 №0016380705 в сумі 315935,08 грн (том 1, а.с.33);

від 29.01.2024 №0016370705 в сумі 322319,49 грн (том 1, а.с.35).

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями рішеннями, позивачем в порядку статті 56 ПК України були подані скарги від 16.02.2024 №15, №16, №17, №18 до Державної податкової служби України (далі ДПС України) (том 1, а.с.130-137).

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 25.04.2024 №12069/6/99-00-06-03-02-06, №12066/6/99-00-06-03-02-06, №12068/6/99-00-06-03-02-06, №12064/6/99-00-06-03-02-06 скарги ТОВ «Волинська Бізнес-Мережа» було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 29.01.2024№0016390705, №0016410705, №0016380705, №0016370705 - без змін (том 1, а.с. 142-153).

Позивач, вважаючи вказані податкові повідомлення рішення протиправними звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Як передбачено підпунктом 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України 20.1.10. контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки, окреслений у відповідних підпунктах пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Суд звертає увагу на правове формулювання пункту 80.2 статті 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки. Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов`язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.

Судом встановлено, що як підставу для проведення фактичної перевірки господарських одиниць, де здійснює діяльність позивач, у наказах ГУ ДПС у Волинській області від 20.12.2023 №2809-п, №2810-п, №2811-п та від 21.12.2023 №2854-п зазначено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України (том 1, а.с. 88-91).

Так, відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.

Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об`єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - «яка свідчить про можливі порушення» - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.

Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.

На думку суду аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, в якій сформовано такий правовий висновок, який має забезпечити єдині підходи до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок. У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки.

Застосовуючи такі висновки до спірних у цій справі правовідносин, суд перевіряючи питання наявності обґрунтованої підстави для проведення перевірки на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, виходить з того, що як вбачається із змісту наказів ГУ ДПС у Волинській області від 20.12.2023 №2809-п №2810-п, №2811-п, та від 20.12.2023, №2854-п підставою для призначення фактичної перевірки господарської одиниці, де здійснює свою діяльність позивач, слугувала наявна в ГУ ДПС у Волинській області інформація, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а саме, щодо не видачі при реалізації алкогольних напоїв відповідних розрахункових документів - фіскальні чеки не містять цифрового значення штрихового коду марки акцизної податку (серія, помер): створення/видачі при продажу підакцизних товарів фіскальних чеків, які не містять код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.

У поданому відзиві на позовну заяву, представник відповідача вказує, що на день прийняття наказів про призначення фактичних перевірок в контролюючого органу була наявна конкретна податкова інформація, яка слугувала підставою для перевірки.

Разом з тим, суд констатує, що представником відповідача не надано та в матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази, які містили б інформацію щодо можливих порушень, про які зазначається у наказах та які б передували видачі наказів на проведення фактичних перевірок позивача.

Таким чином, на відмінну від постанови Верховного Суду від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, в якій суд виходив із того, що інформацією, у зв`язку з якою прийнято спірний наказ, стала підготовлена Управлінням податкового аудиту доповідна записка, копія якої була наявна в матеріалах справи, зазначена у наказах від 20.12.2023 №2809-п №2810-п, №2811-п, та від 20.12.2023, №2854-п фактична підстава для проведення перевірки позивача, на думку суду, не знайшла свого підтвердження в ході розгляду даної справи.

Як зазначено у пункті 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.8 статті 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме: спочатку провести податкову перевірку.

Нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 у справі №826/12651/14, від 27.01.2015 у справі № 21-425а14 та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 у справі №1570/7146/12, від 24.10.2018 у справі №808/1746/15 та від 04.02.2019 у справі №807/242/14.

При цьому суд не повинен надавати оцінку правомірності спірного рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №160/8859/18 та від 30.06.2019 у справі №825/1747/17.

Отже, у разі недотримання вимог проведення податкової перевірки, у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень і порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

Таким чином, порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої, а у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Водночас у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Зважаючи на викладене та беручи до уваги відсутність в наказах про призначення перевірок від 20.12.2023 №2809-п №2810-п, №2811-п, та від 20.12.2023, №2854-п будь-якого посилання на джерело отриманої відповідачем в установленому порядку інформації про факти, які б свідчили про можливі порушення позивачем законодавства, враховуючи що наведені в наказах підстави проведення перевірки в ході розгляду справи не підтвердилися та не були доведені відповідачем як суб`єктом владних повноважень, суд приходить до висновку, що призначення та проведення фактичних перевірок щодо позивача було здійснено незаконно.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 05.07.2023 у справі №460/2663/22 у випадку встановлення допущення контролюючим органом істотних порушень під час призначення і проведення перевірки, які тягнуть за собою протиправність прийнятого рішення контролюючого органу, такі висновки можуть бути самостійною підставою для задоволення позову і скасування такого рішення.

Поряд з цим, при вирішенні спору суд вважає за доцільне надати правову оцінку висновкам акту фактичної перевірки, які слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 29.01.2024 №0016390705, №0016410705, №0016380705, №0016370705 та щодо встановлених податковим органом порушення зазначає наступне.

Перевіряючи доводи сторін стосовно наявності (відсутності) порушень вимог Закону №265/95-ВР, суд зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон №265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункту 1 статі 3 Закону);

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти) (пункту 2 статі 3 Закону);

Як вбачається із розрахунків штрафних (фінансових) санкцій до позивача були застосовані штрафні санкції в наступних розмірах:

згідно із податковим повідомленням рішенням від 29.01.2024 №0016390705 в сумі 727 817,76 грн, а саме: за непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій до позивача застосовано штрафні санкції в загальній сумі 722717,76 грн (107,50 грн за порушення вчинене вперше та 722610,26 грн за наступне вчинене порушення) та за проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД 5100,00 грн (том 1, а.с.30);

згідно із податковим повідомленням рішенням від 29.01.2024 №0016410705 в сумі 87 977,52 грн, а саме: за непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій до позивача застосовано штрафні санкції в загальній сумі 82877,52 грн (100,00 грн за порушення вчинене вперше та 55185,01 грн за наступне вчинене порушення) та за проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД 5100,00 грн (том 1, а.с.32);

згідно із податковим повідомленням рішенням від 29.01.2024 №0016380705 в сумі 315 935,08 грн, а саме: за непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій до позивача застосовано штрафні санкції в загальній сумі 310835,08 грн (77,00 грн за порушення вчинене вперше та 310758,08 грн за наступне вчинене порушення) та за проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД 5100,00 грн (том 1, а.с.34);

згідно із податковим повідомленням рішенням від 29.01.2024 №0016370705 в сумі 322 319,49 грн, а саме: за непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій до позивача застосовано штрафні санкції в загальній сумі 317219,49 грн (24,00 грн за порушення вчинене вперше та 317195,49 грн за наступне вчинене порушення) та за проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД 5100,00 грн (том 1, а.с.36).

Абзацом дев`ятнадцятим статті 2 Закону №265/95-ВР визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Згідно з частиною першою статті 8 Закон № 265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України №13 від 21.01.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за №220/28350.

Пунктом 3 розділу І Положення визначено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Фіскальний касовий чек на товари (послуги)» Положення фіскальний чек має містити такі обов`язкові реквізити, зокрема, цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9).

Згідно із пунктом 1 статі 17 Закону №265/95-ВР у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: застосовується штрафна санкція у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

На думку суду, аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків: 1) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 2) непроведення розрахункової операції через РРО; 3) невидача відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції; 4) проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання.

Перші два обов`язки суб`єкта господарювання походять зі змісту пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення, за яке настає відповідальність за пунктом 1 статті 17 вказаного Закону.

При цьому, якщо звернути увагу на об`єктивну сторону складу правопорушення, а саме дії, які складають суть протиправної поведінки платника податків, то в контексті пункту 1 статті 17 Закону відповідальність настає за дії, які за своєю суттю та способом спрямовані на приховування належного обліку здійсненої розрахункової операції на повну суму з використанням реєстраторів розрахункових операцій, тощо.

У цій справі позивача притягнуто до фінансової відповідальності за невиконання обов`язків, встановлених як пунктом 1, так і пунктом 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме за видачу розрахункового документа, який не містить одного з обов`язкових реквізитів розрахункових документів/електронних розрахункових документів (цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку).

Водночас, суд наголошує, що законодавець не визначив як самостійний склад правопорушення та не встановив відповідальності, за видачу розрахункового документу з використанням реєстраторів розрахункових операцій, в якому не відображається той чи інший елемент наведеного у Положенні змісту, а саме цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку. Тобто, законодавець визначив обов`язок, за невиконання якого не встановив відповідальність встановленого статтею 17 Закону.

Безумовно, до розрахункового документу встановлюються певні вимоги щодо відтворення його змісту. Водночас, відсутність певного елементу змісту (незначний недолік) у такому розрахунковому документі, який в свою чергу у повному обсязі надає можливість не тільки відтворити, зрозуміти та ідентифікувати розрахункову операцію за місцем її проведення не приховуючи її сутність за допомогою реєстратора розрахункових операцій (тощо), але і підтвердити її виконання, не може бути правовою підставою для притягнення такого платника податків за пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме, як за невидачу такого розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Виключенням з цього правила, можна вважати, видачу такого фіскального чеку, в якому не зазначено тих обов`язкових реквізитів, що встановлені у наведеному Положенні, які не надають можливості підтвердити виконання розрахункової операції, та які мають вплив на правильність визначення, реальність здійснення господарської операції за її суттю та на формування показників податкової звітності.

Зазначений висновок узгоджується з правовим підходом наведеному у постанові Верховного Суду від 27.11.2023 у справі № 420/11790/22.

Так, як встановлено судом, під час проведення фактичних перевірок виявлено порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, а саме: в ході аналізу інформації, що міститься СОД РРО, яка підтверджена наданими до перевірки контрольними стрічками РРО, встановлено, що суб`єктом господарювання при проведенні розрахункових операцій з реалізації алкогольних напоїв маркованих марками акцизного податку через реєстратор розрахункових операцій не забезпечено створення та надання покупцям в обов`язковому порядку розрахункових документів встановленої форми та змісту із зазначенням обов`язкового реквізиту цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) на суми 481847,67 грн, 55285,01 грн, 207249,05 грн та 211487,66 грн відповідно (реєстр розрахункових операцій наведено в додатках до актів перевірок).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджує, що в попередній до дня фактичної перевірки період (2022-2023 роки) магазинами «Забіяка і Забіяка» здійснювалась реалізація в межах терміну придатності для споживання алкогольних напоїв з марками акцизного податку для алкогольних напоїв попереднього зразка, які були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 №296, перебували в обігу з 01.07.2015 та не мали штрих-коду та QR-коду.

Надаючи оцінку вказаним доводам суд виходить із наступного.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону №481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

У разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

При цьому алкогольні напої та тютюнові вироби, вироблені в Україні або імпортовані в Україну до набрання чинності внесеними відповідним законом змінами щодо маркування, знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Аналіз вказаних норм дає суду підстави для висновку, що маркування алкогольних напоїв марками старого зразка (без штрихового коду) унеможливлює відображення у фіскальному чеку цифрового значення штрихового коду марки.

Оскільки алкогольні напої, що марковані марками попереднього зразка (без штрихового коду), реалізуються в межах придатності такого напою до споживання, то при продажу алкогольних напоїв з марками акцизного податку старого зразка рядок - цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої не відображається в розрахунковому документі (через відсутність штрихового коду).

Суд зауважує, що відповідачем не доведено та в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем здійснювалась реалізація саме алкогольних напоїв з акцизними марками нового зразка.

Натомість, під час проведення фактичних перевірок позивача, посадовими особами податкового органу у продавця ОСОБА_1 були відібрані письмові пояснення від 29.12.2023, в яких по суті встановлених перевіркою порушень остання повідомила, в магазині здійснювалася реалізація алкогольних напоїв з акцизними марками старого зразка (попередній період) (том 1, а.с. 121, 184 зворот.).

Окрім того, за змістом пункту 4.1 акту фактичної перевірки від 29.12.2023 №22210/03-20-07-05/39356894 (том 1, а.с.178-178), вбачається, що такий акт підписаний продавцем із зауваженнями, в яких вона зазначила, що з висновками наведеними в актах перевірки та додатках до них не згідна, оскільки в попередній період мала місце реалізація алкогольних напоїв з акцизними марками в тому числі старого зразка, саме тому на окремих фіскальних чеках міг бути відсутній реквізит акцизної марки.

Обставина постачання для ТОВ «ВОЛИНСЬКА БІЗНЕС-МЕРЕЖА» в період 2022 -2023 роки алкогольних напоїв із акцизними марками старого зразка підтверджуються листами постачальника, а саме: ТОВ «ТД Міжрегіональні ресурси», ТОВ «Баядера Логістик» від 19.03.2024 №19/03, ТОВ «МР ТРЕЙДІНГ» від 19.01.2024 №2, ТОВ «ТС ПЛЮС», якими вказані юридичні особи підтвердили, що в період 2020-2023 роки підприємством поставлялися для позивача алкогольні напої в тому числі з марками акцизного податку попереднього зразка (з відсутнім штрих-кодами та QR-кодами, оскільки такі марки продовжували перебували в обігу після зміни зразка марок акцизного податку, а вже закуплені марки попереднього зразка підлягали застосуванню у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, при цьому марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби продовжували перебувати в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності споживання (том 1, а.с.122-125).

Окремо стосовно використання податковим органом під час проведення фактичних перевірок даних системи СОД РРО, суд зазначає таке.

Наказом Міністерства фінансів України 05.08.2020 № 477, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.11.2020 за № 1096/35379, затверджений Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, яким встановлений механізм функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - СОД РРО) щодо отримання від реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) та програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі - ПРРО) визначених законодавством даних та збереження таких даних у базі даних інформаційно-телекомунікаційної системи Державної податкової служби України.

Розділом II «Функціонування СОД РРО» визначено, що СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.

Наказом Міністерства фінансів України від 08.10.2012 № 1057 затверджено Порядок передачі інформації від реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв`язку до органів Державної податкової служби України, яким встановлено механізм передачі електронних копій розрахункових документів, фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) / програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі - ПРРО), фіскальних звітів ПРРО і повідомлень, що передбачені Порядком реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.07.2016 за № 918/29048, що необхідні для обліку роботи ПРРО фіскальним сервером контролюючого органу, дротовими або бездротовими каналами зв`язку до органів ДПС для суб`єктів господарювання, що використовують РРО/ПРРО.

Згідно з пунктом 1.2 Порядку № 1057 система зберігання і збору даних РРО (далі - СЗЗД РРО) - загальнодержавна система, призначена для збору даних РРО та передачі цих даних до системи обліку даних РРО в ДПС за технологією зберігання і збору даних РРО для Державної податкової служби України; система обліку даних РРО (далі - СОД РРО) - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій і програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

Пунктом 2.2 розділу І Порядку № 1057 передбачено, що СЗЗД РРО забезпечує збір та внесення даних РРО у бази даних СОД РРО у такому вигляді, в якому дані сформовані в РРО, перевірку цілісності і незмінності даних та ідентифікацію РРО засобами НСМЕП.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що ті дані, на які посилається відповідач, що внесені у базу даних системи обліку даних РРО, та за своєю суттю є податковою інформацією, не є належним доказом податкового правопорушення і сама по собі її наявність не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності, а може бути лише використана як підстава для подальшої перевірки певних обставин. У спірних правовідносинах, що склались з приводу дотримання платником податку законодавства, що регулює порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, обставиною, що має бути досліджена є саме розрахункова операція, а отже безпосереднім доказом, що підтверджує її вчинення, є розрахунковий документ.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, висловленій зокрема у постанові від 16.05.2024 в справі № 520/4564/23.

Що стосується виявленого перевіркою порушення позивачем пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР (не забезпечення використання режиму програмування для підакцизних товарів із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно УКТЗЕД), за допущення якого до позивача згідно із оскаржуваними податковим повідомленням-рішенням застосовані фінансові санкції в сумі 5100,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорїї згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Пунктом 7 статті 17 Закону № 265/95-ВР передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

Як вбачається із актів фактичних перевірок, податковий орган вказує, що при проведенні розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій (РРО), суб`єктом господарювання не забезпечено використання режиму програмування для підакцизних товарів із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.

Форму та зміст розрахункового документа визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 220/28350 (далі - Положення №13).

Відповідно до пункту 1 розділу II Положення №13, фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1 наведений у додатку 1 до цього Положення.

За змістом пункту 2 розділу ІІ Положення №13, фіскальний чек має містити такий обов`язковий реквізит, як код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7).

Однак надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує, що до акта перевірки контролюючим органом не долучено фіскальних чеків, які б підтверджували факт відсутності на таких розрахункових документах одного з обов`язкових реквізитів - коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.

Так, відповідно до висновків фактичних перевірок при проведенні розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій (РРО), фіскальний номер 3000941289, суб`єктом господарювання не забезпечено використання режиму програмування для підакцизних товарів із зазначенням коду товарної під категорії згідно з УКТ ЗЕД, а саме: при реалізації 21.12.2023 згідно фіскального чека №81493 горілки Нове Полісся Поліська Вишукана 0,5 л., та 21.12.2023 згідно фіскального чека №81495 виріб тютюновий MEETS ZING HAVE (в акт від 29.12.2023 №22109/03-20-07-05/39356894 (номер бланку 002590); при реалізації 06.09.2022 згідно фіскального чека №60850 алкогольного напою «Метакса» 0,7 л., за ціною 780,5 грн (акт від 29.12.2023 №22109/03-20-07-05/39356894 (номер бланку 002590); при реалізації 14.01.2022 згідно фіскального чека №35612 Рому Бакарді Суперіор 0,5 л., та 24.05.2022 згідно фіскального чека №49264 пива Оболонь Київське розливне 0,6л (акт від 29.12.2023 №22107/03-20-07-05/39356894 (номер бланку 002605).

Однак, суд зауважує, що в пунктах 2.2.12 вказаних актів перевірок відсутні відомості про здійснення контрольної закупки вказаних товарів, їх проведення через РРО та отримання продавцем готівкових коштів за товар.

У свою чергу, із копії розрахункових документів не вбачається невірності коду УКТЗЕД, тобто, який код там зазначено, і який код УКТЗЕД мав би бути, однак відсутній.

Аналогічне порушення встановлене і актом фактичної перевірки від 29.12.2023 №22108/03-20-07-05/39356894 (номер бланку 002601), в якого зазначено, що реєстр розрахункових операцій проведених з порушенням зазначено в додатку №1 до акту перевірки.

Однак, суд зауважує, що до відзиву на позовну заяву не додано жодних розрахункових документів з невірним зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.

Встановлені фактичні обставини дають суду підстави вважати, що виявлене контролюючим органом порушення позивачем пункту 11 статті 3 Закону №265-95/ВР не знайшло свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

У відповідності до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності суд враховує, чи прийняті (вчинені) вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа №802/2236/17-а).

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що відповідачем належними, достатніми та допустимими доказами не спростовано доводи адміністративного позову та не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень рішень від 29.01.2024 №0016390705, №0016410705, №0016380705, №0016370705, а тому позов слід задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в загальному розмірі в сумі 21 810,74 грн, а саме: 3028,00 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції від 28.05.2024 (том 1, а.с.28) та в сумі 18782,74 грн сплачений відповідно до платіжної інструкції від 06.06.2024 (том 1, а.с.162).

Керуючись статтями 137, 139, 243, 245, 246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 29.01.2024 №0016390705, від 29.01.2024 №0016410705, від 29.01.2024 №0016380705 та від 29.01.2024 №0016370705.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська Бізнес-Мережа» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судовий збір в сумі 21 810,74 грн (двадцять одна тисяча вісімсот десять грн 74 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинська Бізнес-Мережа» (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Набережна, 2/149, ідентифікаційний код 39356894)

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, майдан Київський, 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44106679).

Суддя А.Я. Ксензюк