Рішення

від 12.09.2024 по справі 200/4633/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2024 року Справа№200/4633/24

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (письмове провадження) адміністративну справу за позовом

Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Cерова, буд. 1а, м. Маріуполь, Донецька область, 87555)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прометей" (вул. Карла Маркса, буд. 2, м. Селидове, Донецька область, 85400),

про стягнення адміністративно-господарських санкцій

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прометей", в якому просив суд: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прометей" на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, у розмірі 38951,95 грн та пеню у розмірі 264,86 грн на р/р UA098999980313121230000005630 Донецьке ГУК/Краматорська МТГ/50070000; ЄДРПОУ ГУ ДКСУ 37967785; МФО 899998; код платежу 50070000. ЄДРПОУ відділення Фонду (стягувача) 13492430.

11 липня 2023 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

З 12 серпня 2024 року по 30 серпня 2024 року суддя перебував у щорічній відпустці.

Станом на 12 вересня 2024 року відповідач відзиву на адміністративний позов не надав.

Ухвала суду про відкриття провадження в адміністративній справі від 11 липня 2024 року 12 липня 2024 року судом направлена зазначену позивачем у позовній заяві електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується звітом про доставку електронного листа електронною поштою Донецького окружного адміністративного суду: ІНФОРМАЦІЯ_2

14 серпня 2024 року означена ухвала також направлена секретарем судового засідання за адресою зареєстрованого місцезнаходження відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення зі штрих-кодовим ідентифікатором 4900601301879, який повернутий за зворотною адресою із зазначенням причини повернення «Закінчення встановленого терміну зберігання».

Відповідно до ч. 6 ст. 251 КАС України, днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд вважає за необхідне урахувати позицію сформовану в ухвалі Верховного Суду від 24 березня 2021 року в адміністративному провадженні №К/9901/35851/20, згідно якої до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "За закінченням терміну зберігання", "Адресат вибув", "Адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи, можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

В ухвалі Касаційний адміністративний суд Верховного Суду у справі №560/5541/20 від 17 листопада 2022 року зазначив, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Байдужа поведінка учасника справи, що виявляється, зокрема у не отриманні повідомлень суду, не повинна схвалюватися судовою практикою.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.

Суд дослідивши наявні матеріали справи встановив наступне.

Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, код ЄДРПОУ 13492430, місце реєстрації, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 87528, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. Серова, будинок 1А, організаційно-правова форма - державна організація (установа, заклад).

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі - Закон України № 875-XII), спори, що виникають із правовідносин за статтями 19 і 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) в своїй діяльності поряд з законодавством керується Положенням про відділення Фонду, затверджене Наказом Фонду соціального захисту інвалідів № 105 від 25.10.2019 р., що визначає основні функції, завдання та повноваження відділення Фонду, до яких належать, зокрема, прийом звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, збір сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, облік заборгованості по сплаті сум адміністративно-господарських санкцій і пені та відповідна позовна робота у судах різних інстанцій.

Враховуючи викладене, позивач є суб`єктом владних повноважень в розумінні ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України та наділений правом звернення до адміністративного суду з даним позовом відповідно до ст. 43, 46 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Прометей", код ЄДРПОУ 24451210, місце реєстрації, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Карла Маркса, буд. 2, м. Селидове, Донецька область, 85400.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що як свідчить інформація за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 10 березня 2023 року № 14-2, надана Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (містить актуальні на дату та час її формування відомості) про працевлаштованих осіб з інвалідністю, про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю та яка необхідна для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРОМЕТЕЙ" (код ЄДРПОУ 24451210) є роботодавцем та має у 2023 році наступні показники: середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік, осіб - 11; середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб - 0; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, одиниць - 1; фонд оплати праці штатних працівників, грн - 856942,81; середня річна заробітна плата штатного працівника, грн - 77903,89; сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, грн - 38951,95.

Відтак, у відповідача у 2023 році повинно було бути працевлаштовано 1 особу з інвалідністю, фактично ж, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, склала 0 осіб.

В зв`язку з цим, відділенням Фонду в автоматизованому режимі на підставі даних, наданих Пенсійним Фондом України, нараховано ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРОМЕТЕЙ" (код ЄДРПОУ 24451210) адміністративно-господарські санкції у розмірі 38951,95 гривень та 07.03.2024 направлено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надіслано у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України, згідно квитанції від 07 березня 2024 року.

Відповідач до 15.04.2024 року включно, відповідно до вимог Закону, повинен був самостійно сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 38951,95 гривень, проте добровільно не сплатив, що й змусило відділення Фонду звернутися до суду.

Позивач також вказує на те, що адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення. З огляду на принцип альтернативності, штрафні санкції до відповідача є альтернативним зобов`язанням роботодавця, який повинен або виконати норматив робочих місць для осіб з інвалідністю, або сплатити адміністративно-господарських санкцій. Заявлені до стягнення санкції є адміністративно-господарськими, відтак на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин, визначені у статтях 216-218, 238, 241 ГК України.

Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженим постановою КМУ від 31 січня 2007 року № 70, визначено процедуру сплати адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до п. 4 Порядку, порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення.

Порядок нарахування пені та її сплати затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223.

Відповідно до п. 3.4 Порядку, нарахування пені здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарської санкції по день сплати включно (тобто з 18 квітня наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу).

Відповідно до п. 3.7. Порядку, у поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання.

Згідно з рішенням Правління НБУ «Про розмір облікової ставки Національного банку України» від 25.04.2024 № 133-рш розмір облікової ставки з 26.04.2024 становить 13,5%.

Враховуючи вищевикладене, відділенням Фонду здійснено розрахунок пені за прострочення відповідачем сплати адміністративно-господарської санкції на 02.05.2024 року (17 календарних днів) з урахуванням зазначених облікових ставок НБУ за кожен день прострочення, а саме: 38951,95 грн х 0,04% х 17 = 264,86 грн, де 38951,95 грн - сума адміністративно-господарських санкцій 0,04% - розрахунковий одноденний розмір пені (пеня за 1 день прострочення), обчислений за формулою 13,5х120:100:366=0,04, де 13,5 - ставка Національного банку України на 02.05.2024 року, 120 - відсотки від ставки НБУ, законодавчо встановлені для розрахунку розміру пені, 366 - кількість днів у поточному році (високосний рік) 17 - кількість календарних днів прострочення.

Тобто станом на 02.05.2024 року, на момент звернення до суду, внаслідок порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 38951,95 гривень, відповідач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРОМЕТЕЙ" (код ЄДРПОУ 24451210) також повинен сплатити пеню у розмірі 264,86 грн.

Оскільки вищезазначені суми відповідачем не сплачено, утворилася заборгованість у розмірі 39185,65 гривень.

До позовної заяви позивач надав додаткові пояснення, згідно яких на законодавчому рівні до повноважень та компетенції територіальних органів ФСЗОІ, у тому числі Донецького ОВФСЗОІ, не входить перевірка виконання підприємствами, установами, організаціями визначеного нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а так саме і оцінювання звітування підприємств, установ, організацій до територіальних центрів зайнятості

В межах своїх повноважень з метою виконання законодавства та уникнення безпідставного застосування адміністративно-господарських санкцій до сумлінних суб`єктів економічної діяльності позивачем на адресу Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці був направлений лист із проханням здійснити перевірку відповідача щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році. Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці у відповідь повідомило, що на період дії воєнного стану у Держпраці та її територіальних органів відсутні повноваження на здійснення заходів державного нагляду (контролю) з зазначеного питання.

Позивач вважає, що відсутність повноваження Державної служби України з питань праці на здійснення заходів державного нагляду (контролю) щодо перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування на період дії воєнного стану жодним чином не скасовує обов`язок роботодавців як виконувати норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, так і сплачувати адміністративно-господарські санкції у разі його невиконання, та не є підставою для не притягнення порушників до відповідальності.

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю додає до адміністративного позову докази листування із Донецьким обласним центром зайнятості за для отримання інформації щодо дій відповідача направлених на та з метою виконання встановленого законодавством нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю, на підтвердження чого позивачем надано до суду лист Донецького ОЦЗ від 03.05.2024 № 04.03/1211/01-39-24.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах адміністративної справи, суд у становив наступне.

Згідно розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році:

- середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу, осіб - 11;

- фонд оплати праці штатних працівників, тис. грн. - 856942,81;

- кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, осіб - 1;

- Кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше (03-02), одиниць - 0.

Таким чином, сума адміністративно-господарських санкцій становить 38951,95 грн.

Листом від 19.04.2024 року № 06-06/364 позивач звернувся до Донецького обласного центру зайнятості та просив надати інформацію: про подання Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕТЕЙ" у 2023 році звітів за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», які надавалися ТОВ "ПРОМЕТЕЙ" (код ЄДРПОУ 24451210) у 2023 році; чи направлялися для працевлаштування до роботодавця ТОВ "ПРОМЕТЕЙ" (код ЄДРПОУ 24451210) особи з інвалідністю (якщо направлялися, то скільки осіб було працевлаштовано та скільком було відмовлено у працевлаштуванні із зазначенням причин відмови); кількість вакансій у роботодавця ТОВ "ПРОМЕТЕЙ" (код ЄДРПОУ 24451210), призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у звітному періоді (як подані у звітному періоді, так і подані раніше та не закриті до настання звітного періоду); будь-яку іншу інформацію щодо вакансій у роботодавця ТОВ "ПРОМЕТЕЙ" (код ЄДРПОУ 24451210), призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, наявна у Донецькому обласному центрі зайнятості та причин їх незакриття (у разі наявності).

Відповідно до листа Донецького обласного центру зайнятості від 03.05.2024 року № 04.03/1211/01-39-24, за даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи державної служби зайнятості роботодавцем ТОВ "ПРОМЕТЕЙ" (ЄДРПОУ 24451210) звіти форми 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» для осіб з інвалідністю у 2023 році не надавались.

Листом від 18.04.2024 № 06-06/292 позивач звернувся до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці з проханням здійснити перевірку ТОВ "ПРОМЕТЕЙ" (код ЄДРПОУ 24451210) щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році.

Листом від 29.04.2024 року № СХ/3/5254-24 Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці повідомило позивача, що Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 р. № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» (далі - Постанова №303), припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" (п. 1 Постанови 303), як виключення, за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов`язань України протягом періоду воєнного стану дозволено здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах (п. 2 Постанови №303). Питання законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю не входять до переліку, визначеного статтею 16 Закону України № 2136, не відносяться до критеріїв оцінки до високого ступеня ризику, а також відсутнє відповідне рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю, тому на період дії воєнного стану у Держпраці та її територіальних органів відсутні повноваження на здійснення заходів державного нагляду (контролю) з зазначеного питання.

Інших доказів в обґрунтування доводів позовної заяви позивач до суду не надав.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Водночас, ст. 46 Конституції України встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (надалі - Закон № 875-XII) визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Статтею 4 Закону № 875-XII визначено, що діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає у: виявленні, усуненні перепон і бар`єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі стосовно доступу до об`єктів громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу (далі - об`єкти фізичного оточення), транспорту, інформації та зв`язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту; охороні здоров`я; соціальному захисті; забезпеченні виконання індивідуальної програми реабілітації осіб з інвалідністю; наданні пристосованого житла; сприянні громадській діяльності.

Соціальний захист осіб з інвалідністю є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей осіб з інвалідністю нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування сприяють забезпеченню прав осіб з інвалідністю щодо включення до суспільного життя нарівні з іншими громадянами.

Статтею 10 Закону № 875-XII встановлено, що фінансове забезпечення заходів щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, в тому числі Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, місцевих бюджетів, а також органами місцевого самоврядування за місцевими програмами соціального захисту окремих категорій населення за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Положення про Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної соціальної політики, з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських об`єднань осіб з інвалідністю.

Відповідно до ст. 17 Закону № 875-XII, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я осіб з інвалідністю.

Відповідно до ст. 18 Закону № 875-XII, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 19 Закону № 875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об`єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про працевлаштованих осіб з інвалідністю; про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю використовується в Централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані.

Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Відповідно до ст. 20 Закону № 875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, їх акумуляції, обліку та контролю за їх використанням, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських об`єднань осіб з інвалідністю - використання цих коштів встановлюється законом.

Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19 і 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю або в судовому порядку.

Механізм проведення Держпраці, її територіальними органами планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - суб`єкти господарювання), щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон) визначений Порядком проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2017 р. № 70 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 р. № 466) (надалі - Порядок № 70).

Відповідно до п. 2 Порядку № 70, предметом проведення перевірки є: […] виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Пунктами 3, 6, 15 Порядку № 70 встановлено, що планові та позапланові перевірки проводяться Держпраці та її територіальними органами за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні Держпраці чи її територіального органу у випадках, передбачених законом.

Планові перевірки проводяться відповідно до річних планів, що затверджуються Держпраці не пізніше 1 грудня року, що передує плановому.

За результатами проведення планової або позапланової перевірки посадові особи Держпраці чи її територіального органу, які проводили перевірку, складають акт за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Крім того, в акті перевірки зазначається розрахунок виконання/невиконання суб`єктом господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю за період, за який проводиться перевірка.

На підставі акта, складеного за результатами перевірки, в ході якої виявлено порушення вимог законодавства, протягом п`яти робочих днів з дня завершення перевірки складається припис про усунення виявлених порушень.

Пунктами 16, 17 Порядку № 70 установлено, що у разі коли за результатами перевірки встановлено факт невиконання суб`єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, вживаються заходи щодо притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності.

У разі виявлення порушень вимог законодавства посадова особа, яка проводила перевірку, не пізніше 15 календарних днів після закінчення перевірки надсилає копію акта перевірки відділенню Фонду.

Виходячи з системного аналізу викладених норм, в наслідок затвердження Постановою Кабінету міністрів України від 5 червня 2019 року №466 нової редакції Порядку перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, а також внесення змін до статті 19 Закону № 875-ХІІ Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства соціальної політики України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів» від 16 жовтня 2012 року № 5462-VI, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю втратив право проводити перевірки роботодавців щодо подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та виконання нормативу робочих місць, оскільки повноваження щодо проведення таких перевірок перейшли до органів Держпраці.

Водночас, правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону № 877-V, планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб`єкта господарювання та виправлення технічних помилок.

Плановим періодом вважається рік, який обчислюється з 1 січня по 31 грудня планового року.

Планові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються органом державного нагляду (контролю) за діяльністю суб`єктів господарювання, яка віднесена: до високого ступеня ризику - не частіше одного разу на два роки; до середнього ступеня ризику - не частіше одного разу на три роки; до незначного ступеня ризику - не частіше одного разу на п`ять років.

Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно якого у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Президент України В. Зеленський постановив ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває на теперішній час.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX, у період дії воєнного стану центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи можуть здійснювати за заявою працівника або профспілки позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та фізичними особами, які використовують найману працю, в частині додержання вимог цього Закону, а також з питань виявлення неоформлених трудових відносин та законності припинення трудових договорів.

Позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються у порядку, встановленому Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Позапланові заходи державного нагляду (контролю) у період дії воєнного стану здійснюються:

за наявності підстав, визначених абзацами п`ятим, восьмим, дев`ятим, десятим частини першої статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності";

за зверненням Київської міської військової адміністрації або обласної військової адміністрації;

у зв`язку з невиконанням суб`єктом господарювання приписів про усунення порушень вимог законодавства, виданих після 1 травня 2022 року.

Відповідно до абзаців 5, 8-10 частини першої статті 6 Закону № 877-V, підставами для здійснення позапланових заходів є: звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу; доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави; настання аварії, пожежі, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання; за рішенням суду.

Поряд із цим, Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 р. № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" (п. 1).

За наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов`язань України протягом періоду воєнного стану дозволено здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах (п. 2).

З викладеного суд виснував, що на період дії воєнного стану органами Держпраці планові та позапланові перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - суб`єкти господарювання), щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", не проводяться.

Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ураховуючи приписи п.п. 16, 17 Порядку № 70 та ч. 2 ст. 74 КАС України, допустимим доказом, що підтверджує розрахунок виконання/невиконання суб`єктом господарювання нормативу робочих місць є відповідний акт органу Держпраці, складений за наслідками перевірки суб`єкта господарювання.

Ураховуючи викладене, заявлені позивачем суми адміністративно-господарських санкцій та пені не є обґрунтованими, оскільки позивач не надав до суду документів, на підставі яких, ним було визначено вихідні дані для розрахунку.

Відповідь Донецького обласного центру зайнятості не підтверджує доводів позовної заяви та не є належним та допустимим доказом у спірних правовідносинах.

Поряд з цим, позивач не надав суду доказів проведення органами Держпраці планової або позапланової перевірки відповідача щодо дотримання виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році.

Натомість наданий позивачем лист Східного міжрегіонального управління Держпраці підтверджує, що відповідна перевірка відповідача ним за 2023 рік не проводилась та не буде проведена до звершення воєнного стану в силу приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 р. № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану».

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем порушено послідовність дій, спрямованих на забезпечення принципу законності, оскільки позивач передчасно, не маючи встановлених актом перевірки органами Держпраці доказів про недотримання відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів у 2023 році, посилаючись лише на інформаційно-аналітичні бази даних, звернувся з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій до суду.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.11.2022 року у справі № 400/3957/21.

Щодо доводів позивача відносно того, що заборона проведення органами Держпраці даного типу перевірок на період дії воєнного стану не може бути перешкодою для дотримання відповідачем обов`язку щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю та стягнення адміністративного-господарських санкцій та пені суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011 року у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Також Європейський суд з прав людини у справі "Лелас проти Хорватії" зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання своїх обов`язків.

Поряд із цим, принцип юридичної визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 № 2- р/2017). Кожна особа залежно від обставин повинна мати можливість орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних юридичних наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права

Визначення «якість закону» (quality of law) охоплює такі характеристики відповідного акта законодавства як чіткість, точність, недвозначність, зрозумілість, узгодженість, доступність, виконуваність, передбачуваність і послідовність. Ці характеристики стосуються як положень будь-якого акта (норм права, які у ньому містяться), так і взаємозв`язку такого акта з іншими актами законодавства такої ж юридичної сили. При цьому норми права, що не відповідають критерію «якості закону» (зокрема, не відповідають принципу передбачуваності (principle of foreseeability) або передбачають можливість різного тлумачення та правозастосування), суперечать і такому елементу принципу верховенства права як заборона свавілля, а застосування таких норм може призвести до порушення конституційних прав особи та неможливості адекватного захисту від необмеженого втручання суб`єктів владних повноважень у права такої особи.

Верховний Суд у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 580/1300/22 сформулював визначення терміну «легітимні очікування», що походять від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування.

Правовим підґрунтям для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норми права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі приписів щодо певного права, яке, однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, який визначає механізм реалізації такого права, не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.

Судом установлено, що законодавцем та Урядом визначено усталений порядок проведення перевірок щодо дотримання виконання роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, водночас на період запровадження на території України воєнного стану проведення таких перевірок заборонено.

Відтак, установлені судом обставини, зокрема, заборона на проведення відповідного типу перевірок, не можуть слугувати підставою для встановлення вини відповідача у невиконанні нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та стягнення адміністративно-господарських санкцій у поза встановлений законодавством спосіб та порядок.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Судові витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (87555, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Серова, 1а, код ЄДРПОУ 13492430) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прометей" (код ЄДРПОУ 24451210, місце реєстрації, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Карла Маркса, буд. 2, м. Селидове, Донецька область, 85400), про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прометей" на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, у розмірі 38951,95 грн та пеню у розмірі 264,86 грн на р/р UA098999980313121230000005630 Донецьке ГУК/Краматорська МТГ/50070000; ЄДРПОУ ГУ ДКСУ 37967785; МФО 899998; код платежу 50070000. ЄДРПОУ відділення Фонду (стягувача) 13492430.

Повний текст рішення складено та підписано 12 вересня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.М. Кониченко