Рішення

від 11.09.2024 по справі 280/6251/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року Справа № 280/6251/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Національного заповідника «Хортиця»

до Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст і підстави позовних вимог.

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Національного заповідника «Хортиця» (далі позивач, Заповідник) до Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області (далі відповідач), у якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати вимогу відповідача від 21.06.2024 № 040804-15/1757-2024 «Щодо усунення порушень законодавства».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 24.05.2024 відповідно до п. 3.2.2.2 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Східного офісу Держаудитслужби на ІІ квартал 2024 року Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області у Національному заповіднику «Хортиця» проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2021 по 31.12.2023. За результатами ревізії було складено акт від 04.06.2024 № 040804-20/14. На підставі зазначеного акта заповідник зобов`язано розглянути на нараді результати проведеної ревізії та питання щодо притягнення до відповідальності працівників заповідника, винних у допущених порушеннях, та забезпечити відшкодування на користь заповідника безпідставно виплачених, зайво нарахованих та виплачених сум. Не погоджуючись з висновками акта, позивачем були надані заперечення від 13.06.2024 № 372. Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області надано висновки про неприйняття заперечень та пред`явлено до Націоінального заповідника «Хортиця» вимогу про усунення виявлених порушень від 21.06.2024 № 040804-15/1757-2024, яка на думку позивача не ґрунтується на фактах, а є лише припущеннями посадових осіб про порушення у фінансово-господарській діяльності та завдання ними матеріальних збитків державному бюджету. Позивач вважає спірну вимогу неконкретизованою, такою, що містить чітких рекомендацій щодо способу усунення виявлених під час ревізії порушень, а лише вказівку про усунення виявлених порушень в установленому законодавством порядку та необхідність надання вичерпної інформації про вжиті заходи з усунення порушень та недоліків.

ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.

05.08.2024 судом отримано відзив на позовну заяву (вх.№36290), у якому відповідач зазначає, що за результатами проведеної ревізії встановлено порушення в частині законності здійснення та достовірності відображення в обліку витрат на оплату праці працівників. Порушення Заповідником вимог ст.1 Закону України «Про колективні договори і угоди», п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.2005 № 82 «Про реалізації окремих положень частини другої статті 28 Закону України «Про музеї та музейну справу», призвело до виплати у 2021 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань працівникам, посади яких не передбачені Переліком посад працівників державних і комунальних музеїв, які провадять культурно-освітню та науково-дослідну діяльність, пов`язану з комплектування музейних зібрань, експозиційною, фондовою, видавничою, реставраційної, пам`яткоохоронною роботою за рахунок коштів державного бюджету на загальну суму 579955,00 грн. За відсутності затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, передбаченої законами України «Про культуру» та «Про музеї та музейну справу», виплата у 2021 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань працівникам, посади яких не передбачені Постановою № 82, проведені Заповідником з порушенням чинного законодавства. Внаслідок застосування при нарахуванні заробітної плати посадових окладів, визначених Заповідником та затверджених МКІП у штатному розписі станом на 01.01.2021 у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений, протягом січня-квітня 2021 року Заповідником зайво нараховано та виплачено заробітної плати шести його керівних працівникам за рахунок коштів державного бюджету на загальну суму 65216,58 грн. Також внаслідок з застосування Заповідником посадових окладів у завищеному розмірі при наявності затверджений змін до штатного розпису з 01.05.2021 з приведеними у відповідність до вимог чинного законодавства посадовими окладами, протягом травні-липня 2021 року зайво нар

08.08.2024 до суду надійшла відповідь на відзив (вх.№36969), у якій позивач заперечує проти викладеного відповідачем і відзиві та наголошує, що кошти на матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань передбачені у фонді оплати праці, затверджені МКІП (органом управління майном) кошторисом Національного заповідника «Хортиця» на 2021 рік та зазначені у розшифровці заробітної плати по загальному та спеціальному фонду до кошторису Національного заповідника «Хортиця» на 2021 рік. Посадовими особами відповідача, під час перевірки, не було враховано, що Заповідник є не тільки державним музеєм (який входить до складу Заповідника), а є культурно-освітнім та науково-дослідним закладом створеним з метою збереження пам`ятних місць, пов`язаних з історією. Запорозького козацтва та відтворення природного середовища острову Хортиця, який охоплює територію загальною площею 2359,34 га, а основною функцією є охорона культурної спадщини. Таким чином, порушення що призвели до виплат у 2021 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань працівникам, посади яких не передбачені Переліком, які зазначені в Акті, є помилковими, оскільки фактично виплати здійснювались працівникам, посади яких передбачені переліком посад працівників державних і комунальних музеїв, які проводять культурно-освітню та науково-дослідну діяльність, пов`язану з комплектуванням музейних зібрань, експозиційною, фондовою, видавничою, реставраційною, пам`яткоохоронною роботою, на підставі п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.2005 р. № 82 «Про реалізацію окремих положень частини другої статті 28 Закону України «Про музеї та музейну справу», в той час як спеціалістам наскрізних професій та іншому персоналу на підставі п.5.1.3. Колективного договору Національного заповідника «Хортиця» на 2017-2020 рр. зі зміною від 15.08.2019 у межах фонду оплати праці затвердженого МКІП (органом управління майном) кошторису Національного заповідника «Хортиця» на 2021 рік. Крім того, у зв`язку із внесенням змін до наказу М

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 09.07.2024 суд відкрив у справі, призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін; відмовив у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 09.09.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання представника Національного заповідника «Хортиця» про призначення розгляду справи № 280/6251/24 з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки згідно з довідкою від 04.09.2024 за вих.№02-35/24/70 суддя Запорізького окружного адміністративного суду Мінаєва К.В. у період з 12.08.2024 по 08.09.2024 перебувала у відпустці, рішення по справі ухвалюється після виходу судді з відпустки.

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Відповідно до п.3.2.2.2 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Східного офісу Держаудитслужби на IІ квартал 2024 року Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Національного заповідника «Хортиця» за період з 01.01.2021 по 31.12.2023.

Результати ревізії зафіксовані в акті від 04.06.2024 № 040804-20/14. Так, за результатами перевірки штатної дисципліни, здійснення видатків на оплату праці працівників та нарахувань на заробітну плату встановлено проведення незаконних видатків на виплату заробітної плати на загальну суму 780688,91 грн та перерахування єдиного внеску на загальну суму 168997,14 грн.

13.06.2024 від позивача до Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області надійшли заперечення до акта від 04.06.2024 № 040804-20/14. Листом від 21.06.2024 № 040804-15/1756-2024 Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області направило на адресу позивача висновки на заперечення до акта від 04.06.2024 № 040804-20/14.

21.06.2024 Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області винесено вимогу за вих. № 040804-15/1757-2024 «Щодо усунення порушень законодавства», відповідно до якої проведеною ревізією встановлено фінансові порушення, що призвели до втрат фінансових ресурсів на загальну суму 949686,05 грн, які наразі не усунуті:

1. В порушення вимог ст.1 Закону України «Про колективні договори і угоди», п.2 постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію окремих положень частини другої статті 28 Закону України «Про музеї та музейну справ» протягом 2021 року Заповідником проведено виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань працівникам, посади яких не передбачені Переліком посад працівників державних і комунальних музеїв, які провадять культурно-освітню та науково-дослідну діяльність, пов`язану з комплектуванням музейних зібрань, експозиційною, фондовою, видавничою, реставраційною, пам`яткоохоронною роботою на загальну суму 579955,00 грн, та, відповідно, перераховано єдиний внесок на загальну суму 124835,68 грн.

2.В порушення додатку 1, розділу XL «Музеї та заповідники» Додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» та п.1, пп.1) п.2, п.5, таблиці 3 «Додатку 2 та п. 5 Додатку 8 наказу Міністерства культури і туризму України від 18.10.2005 №745 «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки», внаслідок застосування при нарахуванні заробітної плати посадових окладів, визначених Заповідником та затверджених Міністерством культури та інформаційної політики України у штатному розписі станом на 01.01.2021 у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений, протягом січня-квітня 2021 року зайво нараховано та виплачено заробітної плати керівним працівникам на загальну суму 65 216,58 грн та, відповідно, зайво перераховано єдиний внесок на загальну суму 14 347,65 грн.

Також, внаслідок застосування Заповідником посадових окладів у завищеному розмірі при наявності затверджених змін до штатного розпису з 01.05.2021 з приведеними у відповідність до вимог чинного законодавства посадовими окладами, протягом травня-липня 2021 року зайво нараховано та виплачено заробітної плати на загальну суму 63 839,08 грн та, відповідно, зайво перераховано єдиний внесок на загальну суму 14 044,60 грн.

3. В порушення ст. 21, 72 КЗпП, ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996), п.9, 10, 11, 13 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 №59 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 17.03.2011 №362) із змінами, у березні 2021 року генеральному директору при звільнені безпідставно виплачена компенсація за дні, вибуття або повернення з відрядження протягом 2018-2020 років, які згідно графіків його роботи припадали на вихідні дні, на загальну суму 20 069,91 грн, та, як наслідок, перераховано єдиний внесок на суму 4 415,38 грн.

Аналогічно в порушення ст.21, 72 КЗпП, ст. 9 Закону №996, ч.2 ст.30 Закону України від 24.03.1995 №108 «Про оплату праці» (із змінами), у березні 2021 року генеральному директору безпідставно виплачена компенсація при звільнені за дні роботи у вихідні та святкові дні протягом 2018-2020 років, за роботу у які наказами передбачено надання іншого дня відпочинку, та робота у які не підтверджена первинними документами, на загальну суму 51 608,34 грн, та. як наслідок, перераховано єдиний внесок по КЕКВ 2120 на суму 11 353,83 грн.

На підставі пункту 1 частини першої статті 8, пункту 7 статті 10, частини другої статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-ХІІ, пунктів 46, 49, 50, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональним и територіальними органами, затвердженого постановою КМУ від 20.04.2006 №550, підпункту 9 пункту 4, підпункту 16 пункту 6 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою КМУ від 03.02.2016 №43, підпунктом 14 пункту 6 Положення про управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, затвердженого наказом Східного офісу Держаудитслужби від 29.08.2016 №3, управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області вимагає:

1. Розглянути на нараді результати проведеної ревізії та питання щодо притягнення до відповідальності у порядку, встановленому законові працівників Заповідника, винних у допущених порушеннях.

2. Забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130-136 Кодексу законів про працю України на користь Заповідника сум безпідставно виплаченої працівникам матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань на загальну суму 579 955,00 грн, з подальшим перерахуванням видатків минулих років у сумі 531 317,00 грн в дохід державного бюджету. Провести коригування єдиного внеску на суму 124 835,68 гривень.

3. Забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130-136 Кодексу законів про працю України на користь Заповідника сум зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати керівним працівникам Заповідника, на загальну суму 129 055,66 грн, з подальшим перерахуванням видатків минулих років у сумі 122 428,38 грн в дохід державного бюджету. Провести коригування єдиного внеску на суму 28 392,25 грн.

4. Забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130-136 Кодексу законів про працю України на користь Заповідника сум зайво нарахованої та виплаченої компенсації при звільнені генерального директора на загальну суму 71 678,25 грн, з подальшим перерахуванням видатків минулих років у сумі 71 678,25 грн в дохід державного бюджету. Провести коригування єдиного внеску на суму 15 769,21 грн.

Вважаючи протиправною вимогу Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 21.06.2024 № 040804-15/1757-2024, позивач звернувся до суду з цим позовом.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України від 26.01.1993 № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі Закон № 2939-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Пунктом 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 (далі - Положення №43) передбачено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону №2939-XII державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

За приписами статті 8 Закону №2939-XII орган державного фінансового контролю, зокрема, здійснює державний фінансовий контроль та контроль за цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб; розробляє пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю шляхом проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 статті 10 Закону №2939-ХІІ органу державного фінансового контролю надається право перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 113 Бюджетного кодексу України до повноважень органів державного фінансового контролю з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю, зокрема, за цільовим та ефективним використанням коштів державного бюджету та місцевих бюджетів (включаючи проведення державного фінансового аудита).

Відповідно до пунктів 32, 33 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме: включення недостовірних даних до звітів про виконання державного бюджету (місцевого бюджету), річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет), а також порушення порядку та термінів подання таких звітів; порушення встановлених вимог щодо ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів.

Згідно із пунктами 1, 2 частини першої статті 117 Бюджетного кодексу України за порушення бюджетного законодавства до учасників бюджетного процесу можуть застосовуватися такі заходи впливу, зокрема, як: попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства - застосовується в усіх випадках виявлення порушень бюджетного законодавства; зупинення операцій з бюджетними коштами - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктами 1 - 3, 10, 11, 14 - 29, 32 - 36, 38 і 40 частини першої статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому статтею 120 цього Кодексу.

За правилами частини першої статті 118 Бюджетного кодексу України попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства може застосовуватися учасниками бюджетного процесу, уповноваженими цим Кодексом на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення №43 Держаудитслужба вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, зокрема, вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з пунктом 6 Положення №43 Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 16); у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їхній розмір в установленому законодавством порядку (підпункт 23).

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пунктів 7, 10 та 13 статті 10 Закону №2939-ХІІ, згідно із якими органу державного фінансового контролю надано право: 1) пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; 2) звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; 3) при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Згідно з частиною другою статті 15 Закону №2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Наведені законодавчі норми неодноразово аналізувались Верховним Судом у постановах від 02.02.2020 у справі №804/2282/16, від 20.03.2020 у справі №814/380/17, від 02.04.2020 у справі №820/3534/16, від 09.04.2020 у справі №0940/1822/18 та від 30.07.2020 у справі №817/663/18, в тому числі його Великою Палатою (зокрема, постанова від 21.11.2018 у справі №820/3534/16), в яких Верховний Суд зазначив, що орган державного фінансового контролю наділений повноваженнями здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень; при виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звертатися до суду в інтересах держави про стягнення збитків, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства є обов`язковою до виконання; що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу фінансового контролю до суду з відповідним позовом.

Отже, в органу фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства; вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства.

При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звертатися до суду в інтересах держави про стягнення збитків, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Суд зауважує, що у пунктах оскаржуваної вимоги вказано на допущені позивачем порушення, у результаті яких заподіяні збитки, зазначено їх розмір та зобов`язано вчинити дії, спрямовані на усунення відповідних порушень згідно з вимогами законодавства. Натомість позивач звертаючись до суду з позовом, фактично не погодився з висновками акту ревізії щодо допущених ним порушень та, як наслідок, з вимогами про відшкодування збитків.

Відтак, збитки, щодо наявності яких зроблено висновок Держаудитслужбою, стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю про стягнення цих збитків. Наявність збитків, законність та правильність обчислення розміру збитків може бути предметом перевірки у судовому порядку за позовом державного фінансового контролю про їх стягнення, а не у справі за позовом підконтрольного об`єкта про визнання вимоги протиправною.

Як встановлено з матеріалів справи, Національний заповідник «Хортиця» просить скасувати вимогу Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 21.06.2024 № 040804-15/1757-2024 «Щодо усунення порушень законодавства».

Разом з тим, суд наголошує, що предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства може бути лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов`язки для позивача. Натомість у справі, яка розглядається, Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області пред`явило позивачу вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії фінансово-господарської діяльності позивача, при цьому зі змісту вказаної вимоги встановлено, що вона вказує на виявлені збитки та їхній розмір. Водночас ці дії відповідача щодо включення до оскаржуваної вимоги певних відомостей самі по собі не створюють та не припиняють права чи обов`язків особи, а лише фіксують певні факти.

Отже, відповідно до сталої судової практики застосування законодавства у спірних правовідносинах оскаржувана вимога не породжує правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата - підконтрольної установи, і не може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства за позовом такої установи. Вимога органу державного фінансового контролю в частині визначення характеру та обсягу збитків, як акт індивідуальної дії, вичерпала себе в момент її направлення підконтрольній установі, та самостійно не змінює обсяги прав та обов`язків позивача.

Зі змісту оскаржуваної вимоги встановлено, що її єдиною метою є спонукання позивача (підконтрольної установи) до добровільного відшкодування у визначений строк збитків, виявленої останнім. У зв`язку з цим, звернення позивача з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області щодо усунення виявлених перевіркою порушень законодавства від 21.06.2024 № 040804-15/1757-2024, яка за своїм змістом спрямовані на відшкодування збитків, є неналежним способом захисту порушеного права, а тому такий позов не підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 23.04.2019 у справі №820/339/17, від 11.02.2020 у справі №804/2282/16, від 17.06.2021 у справі №0440/6907/18 та від 22.07.2021 у справі № 520/1039/19.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною та скасування вимоги, оскільки вона не містить імперативного характеру та не створює правових наслідків для позивача.

Щодо аргументів позивача про відсутність чітких рекомендацій щодо способу усунення виявлених під час ревізії порушень, а лише вказівку про усунення виявлених порушень в установленому законодавством порядку та необхідність надання вичерпної інформації про вжиті заходи з усунення порушень та недоліків, суд вказує наступне.

Наділяючи органи державного фінансового контролю правом пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» не встановлює за необхідне зазначення будь-яких застережень щодо способу виконання підконтрольною особою вимоги, також таких застережень не встановлюють інші чинні правові акти, які регулюють спірні правовідносини.

У постановах Верховного Суду від 02.04.2020 у справі №820/3534/16, від 28.04.2020 у справі № 826/8741/16 зазначено, що така обставина як відсутність у вимозі конкретного способу її виконання не свідчить про її протиправність та не може бути підставою для скасування.

При цьому, якщо існує декілька способів усунення виявлених у ході ревізії порушень, правом вибору певного конкретного способу відповідно до приписів законодавства наділений саме керівник підприємства. Водночас указана обставина не позбавляє підконтрольного суб`єкта права звернутися до контролюючого органу з метою отримання роз`яснень, якщо самостійно встановити відповідний спосіб не вдається.

Стосовно інших посилань позивача, то суд відхиляє такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява № 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, № 303-A, пункт 29).

Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки жодного правового значення для правильного вирішення справи не мають.

VI. Висновки суду.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог без задоволення.

VII. Розподіл судових витрат.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Національного заповідника «Хортиця» до Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач Національний заповідник «Хортиця», місцезнаходження: вул. Старого Редуту, буд.9, м.Запоріжжя, 69017; код ЄДРПОУ 02223572.

Відповідач Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, місцезнаходження: вул. Перемоги, буд. 129, м.Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 41127371.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 11.09.2024.

Суддя К.В.Мінаєва