Рішення від 10.07.2024 по справі 320/16783/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2024 року № 320/16783/24

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: представника позивача Бойченка І.В., представника відповідача Вишневського В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, третя особа: Міністерство освіти і науки України, про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, третя особа: Міністерство освіти і науки України з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти №51 (64) від 25.12.2023 про внесення на розгляд Національного агентства подання про наявність у дисертації доктора економічних наук С.Шкарлета "Формування економічної безпеки підприємств засобами активізації їх інноваційного розвитку" фактів академічного плагіату;

- визнати протиправним і скасувати рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 27.02.2024 про виявлення академічного плагіату в захищеній 28.01.2028 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.006.03 дисертації С.Шкарлета "Формування економічної безпеки підприємств засобами активізації їх інноваційного розвитку", поданої на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки не відповідають принципу правової визначеності і прийняті з порушенням принципу дії нормативно-правових актів у часі, передбаченого статтею 58 Конституції України із неправильним застосуванням норм матеріального права, чинних на момент вчинення позивачем дій, щодо яких винесені оскаржувані рішення.

Позивач вказав, що оскаржувані рішення прийняті не у межах повноважень та не у спосіб, передбачений законами та іншими нормативно-правовими актами, що порушує принцип, закріплений в статті 19 Конституції України.

Третя особа подала пояснення по справі, у яких зазначила про розгляд рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти про виявлення академічного плагіату в дисертації ОСОБА_2 буде розглянуто буде розглянуто відповідно до встановленої процедури після набрання законної сили судоми рішенням у справі № 320/16783/24.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечував в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень Національне агентство вказало що спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, Національне агентство у спірним правовідносинах не є особою, що здійснює владні управлінські функції, а рішення Національного агентства, які мають бути прийняті за наслідками розгляду скарги/повідомлення не є юридично значимими для позивача.

Відповідач стверджує про дотримання ним положень статті 58 Конституції України та зазначає про наявність у законодавстві України на момент виникнення спірних правовідносин визначення плагіату, а саме у статті 42 Закону України Про освіту, де визначено правову природу поняття академічна доброчесність.

Також відповідач заперечив проти доводів позивача про порушення його права на участь в процесі розгляду питання про академічний плагіат.

Позивач подав відповідь на відзив, у якому виклав свої заперечення проти доводів наведених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено Міністерству освіти і науки України (ідентифікаційний код юридичної особи 38621185, місцезнаходження: просп. Берестейський, 10, м. Київ, 01135) приймати рішення про позбавлення ОСОБА_1 наукового ступеня доктора економічних наук на підставі рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 27.02.2024 про виявлення академічного плагіату в захищеній 28.01.2008 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.03 Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана дисертації С.Шкарлета «Формування економічної безпеки підприємств засобами активізації їх інноваційного розвитку», поданої на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук. В іншій частинні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 у задоволенні клопотання Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі №320/16783/24, - відмовлено.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, розглянувши подані ними докази, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

17.05.2023 до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти надійшла в електронній формі скарга від кандидата біологічних наук, старшого наукового співробітника ОСОБА_3 щодо виявлення у захищеній 24.01.2008 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.03 ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана» дисертації ОСОБА_1 «Формування економічної безпеки підприємств засобами активізації їх інноваційного розвитку», поданої на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук, фактів академічного плагіату.

Секретаріат Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти здійснив перевірку поданої скарги та склав Звіт від 19.05.2023 про результати перевірки на відповідність вимогам п. 5-7 Порядку розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації скарги/повідомлення ОСОБА_3 від 17.05.2023 № 11-АД-23 та передав його разом із відповідною скаргою на розгляд Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.

Комітетом з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти на своєму засіданні прийнято рішення від 01.06.2023 №20 (33) про прийняття скарги/повідомлення ОСОБА_3 до розгляду.

Розгляд скарги був продовжений: до 01.10.2023 рішенням Комітету з питань етики №36 (49) від 31.08.2023 до 16.10.2023, рішенням Комітету з питань етики № 43 (56) від 29.09.2023 та до 09.11.2023 рішенням Комітету з питань етики № 47 (60) від 12.10.2023.

Комітетом з питань етики на своєму засіданні прийнято рішення від 25.12.2023 №51 (64) про внесення на розгляд Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти подання про наявність у дисертації доктора економічних наук С.Шкарлета «Формування економічної безпеки підприємств засобами активізації їх інноваційного розвитку» фактів академічного плагіату.

27.02.2024 Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти на засіданні за результатами розгляду подання Комітету з питань етики від 04.01.2024 відповідно до рішення Комітету з питань етики від 25.12.2023 № 51 (64) прийнято рішення про виявлення академічного плагіату в захищеній 28.01.2008 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.03 Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана дисертації С.Шкарлета «Формування економічної безпеки підприємств засобами активізації їх інноваційного розвитку», поданої на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук.

З вказаними рішеннями відповідача, позивач не погодився, вважає їх протиправними та прийнятими із порушенням вимог законодавства, тому звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Згідно із пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України на вирішення адміністративного суду може бути переданий публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Розглядаючи цей спір та вирішуючи юрисдикційне питання в контексті наявності у спорі ознак публічно-правового суд враховує наступне.

Закон України «Про вищу освіту» передбачає:

- частина 6 статті 6 виявлення фактів академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації у захищеній здобувачем дисертації є підставою для скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження йому ступеня доктора філософії та видачу відповідного диплома. У разі встановлення відповідно до законодавства у кваліфікаційній роботі здобувача ступеня доктора філософії фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації та/або порушення встановленої законодавством процедури захисту дисертації рішення разової спеціалізованої вченої ради про присудження ступеня доктора філософії скасовується закладом вищої освіти чи науковою установою, в якому (якій) вона була утворена, або Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- частина 2 статті 17 Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є юридичною особою публічного права, яка діє згідно з цим Законом і статутом, що затверджується Кабінетом Міністрів України;

- частина 9 статті 19 у складі Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти утворюються Комітет з питань етики, Комітет з питань діяльності разових спеціалізованих вчених рад, а також інші комітети, що формуються з числа членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти для попереднього розгляду питань, що належать до його компетенції. Комітет з питань етики розглядає питання порушення академічної доброчесності і вносить відповідні подання до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.

Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» передбачає:

- частина 7 статті 281 (діє з 18.04.2021) скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня кандидата наук, доктора наук у разі встановлення відповідно до законодавства фактів академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти здійснюються у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, та може бути оскаржено відповідно до законодавства.

Статут Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 244, передбачає:

- пункт 9 Національне агентство скасовує рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня у разі виявлення академічного плагіату за поданням Комітету з питань етики у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

- пункт 21 Комітет з питань етики розглядає питання академічного плагіату і вносить відповідні подання до Національного агентства, а також здійснює інші повноваження, покладені на нього Національним агентством.

Порядок розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, затверджений на засіданні Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти 21.06.2022 (протокол № 10 (15), передбачає:

- пункт 2 Національне агентство здійснює діяльність у сфері розгляду і вирішення скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації відповідно до Законів України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність», затверджених Кабінетом Міністрів України Порядку присудження та позбавлення наукового ступеня доктора наук, Порядку присудження ступеня доктора філософії та скасування рішення разової спеціалізованої вченої ради закладу вищої освіти, наукової установи про присудження ступеня доктора філософії, цього Порядку, Статуту Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.

Додаток «Перелік та повноваження комітетів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти» до Положення про комітети Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, затвердженого протоколом засідання № 2 Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти 25.02.2019, передбачає, що Комітет з питань етики: - розглядає звернення, заяви і скарги щодо виявлення академічного плагіату, фабрикацій, фальсифікацій та інших порушень академічної доброчесності; - виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством.

Наведене правове регулювання дає підстави стверджувати, що встановлення наявності чи відсутності академічного плагіату є одним із повноважень Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти і здійснюючи реалізацію такого повноваження Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти реалізує покладені на нього законами України та Статутом публічно-владні управлінські функції, тобто діє у розумінні КАС України як суб`єкт владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого можуть бути предметом оскарження у адміністративному суді.

Тому, незалежно від того, чи Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти вчиняє дії або приймає рішення на засіданні усім складом цього органу, чи через свої структурні підрозділи або посадових осіб, якщо такі дії чи рішення спрямовані на реалізацію повноважень цього органу, то відповідно спори, які виникають у цьому процесі є публічно-правовими за своєю суттю.

Відносини, які виникають у процесі встановлення наявності чи відсутності академічного плагіату між Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти та особою, наукова праця якої перевіряється, не є відносинами рівних суб`єктів, а такі відносини виникають саме у зв`язку із виконанням Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти своїх функцій, тобто відповідні правовідносини за своєю суттю є публічно-правовими, а не приватноправовими та реалізуються за принципом «влада-підпорядкування».

Так, Верховний Суд у постанові від 24.07.2024 у справі №640/2357/20 висновував, що до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але й їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір, тобто по відношенню до особи, яка звернулася до суду. Прийняте суб`єктом владних повноважень при виконанні управлінських функцій рішення, вчинені дії або бездіяльність повинні безпосередньо стосуватися правового статусу (прав, законних інтересів, свобод, обов`язків) цієї особи.

За викладеного, доводи відповідача про те, що спірні правовідносини не є публічно-правовими та виключають вирішення цього спору в порядку адміністративного судочинства є необґрунтованими та спростовуються наведеними висновками суду.

Отже, зважаючи на той факт, що відповідачем розпочато офіційну процедуру реалізації своїх повноважень щодо встановлення академічного плагіату, то відповідно ним здійснюються публічно-владні управлінські функції, а тому спір, який виник у зв`язку з виконанням зазначених функцій є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Надаючи правову оцінку оскаржуваних рішенням у цій справі, суд виходить з такого.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач на полягає на тій позиції, що оспорювані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, з огляду на їх не відповідності принципу правової визначеності та прийняттю з порушенням принципу дії нормативно-правових актів у часі, передбаченого статтею 58 Конституції України.

Суд погоджується з такими твердженнями позивача зважаючи та наступне.

Положення Закону України «Про вищу освіту», Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», Статуту Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, Порядку розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації визначають, що відповідач вправі встановлювати наявність, зокрема, такого порушення академічної доброчесності як академічний плагіат.

06.09.2014 набрав чинності Закон України «Про вищу освіту», який у частині 6 статті 69 закріпив, що академічним плагіатом є оприлюднення (частково або повністю) наукових результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження та/або відтворення опублікованих текстів інших авторів без відповідного посилання.

Одночасно набрали чинності і положення частини 6 статті 6 Закону України «Про вищу освіту», які передбачали (у редакції, яка діяла на той час), що виявлення академічного плагіату у захищеній дисертації (науковій доповіді) є підставою для скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня та видачу відповідного диплома. Скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня у разі виявлення академічного плагіату здійснюється Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти за поданням Комітету з питань етики у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та може бути оскаржене відповідно до законодавства.

Отже, з 06.09.2014 на законодавчому рівні з`явилося поняття «академічний плагіат», а також було передбачено відповідальність за нього у вигляді скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня та видачу відповідного диплому.

Тобто, поняття академічного плагіату закріплено законодавством після захисту позивачем дисертації у 2008 році. На час захисту позивачем дисертації жоден нормативно-правовий акт не передбачав відповідальності за академічний плагіат.

В аспекті наведеного суд зауважує, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно- правові акти приймаються на її основі і повинні їй відповідати (ст. 8).

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Офіційне тлумачення статті 58 Конституції України надав Конституційний Суд України в рішенні від 13.05.1997 №І-зп/9.7, в якому зазначено про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів в часі, яка означає поширення їх дії тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення принципу незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів в часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище, права та інтереси не будуть погіршені через прийняття більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акту в часі. Виняток з цього правила допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), в якому зазначено, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно- правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. За таких умов Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно- правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Відповідно до цього ж рішення Конституційного Суду України дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України та інші). Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.

Отже, принцип незворотності дії закону в часі означає, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Крім того, заборона зворотної дії в часі закону є однією з важливих складових принципу правової визначеності та гарантією дотримання принципу верховенства права в державі.

В рішенні Конституційного Суду України від 19.04.2000 №6-рп/2000 зазначено, що суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом`якшують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 02.07.2002 №13-рп/2002 підтвердив раніше викладені у попередніх рішеннях положення, зокрема, статті 58 Конституції України про незворотність дії у часі законів та інших нормативно- правових актів, яка полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності (рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп), і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності (рішення Конституційного Суду України від 5.04.2001 №3-рп).

Реалізація принципу правової визначеності має полягати в дотриманні зрозумілості, несуперечливості правових приписів, виражених у нормативно- правових актах. Принцип правової визначеності слід пов`язувати також не тільки з вимогами зрозумілості, чіткості норми права, а й з тим, що норми права мають бути спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин.

Щодо дотримання принципу правової визначеності існує відповідна практика Конституційного Суду України, яка узгоджується наведеними вище рішеннями.

Так, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 №17-рн/20Ю одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права має базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Відповідно до підпункту 5.4 пункту 5 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.

Зазначені положення Конституції України та рішень Конституційного Суду України дають підстави сформулювати загальне правило про те, що закон зворотної сили не має. Це правило спрямовано на закріплення визначеності та стабільності суспільних відносин. Це означає, що закони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Принцип незворотності дії в часі нормативно-правових актів знайшов своє закріплення і в статті 7 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 1950 року, відповідно до якої нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь- якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом. Також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення. Ця стаття не є перешкодою для судового розгляду, а також для покарання будь-якої особи за будь-яку дію чи бездіяльність, яка на час її вчинення становила кримінальне правопорушення відповідно до загальних принципів права, визнаних цивілізованими націями.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці застосовує більш широкий підхід до дії принципу незворотності дії закону в часі, в тому числі щодо розуміння захисту прав і свобод людини та застосування принципу верховенства права, не обмежуючись кримінально-правовим підходом до дії принципу незворотності дії закону в часі, а поширюючи дію цього принципу в галузевому розрізі права. Доволі часто такому широкому підходу сприяє й тлумачення Судом гарантованих Конвенцією прав і свобод людини через застосування принципу предмету та мети згаданої Конвенції. Метою Конвенції, як вказується в численних рішеннях ЄСПЛ, є захист індивідуальних прав людини, а також розвиток ідеалів та цінностей демократичного суспільства. Крім того, часто Суд посилається у своїх рішеннях не тільки на предмет і мету Конвенції, а застосовує для підсилення своєї позиції також слова її Преамбули про верховенство права у відповідності із Статутом Ради Європи.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006 Суд нагадав, що ретроспективність цивільного законодавства категорично не заборонена нормами Конвенції і в даному випадку може бути застосована. Тим не менше, коли питання стосується ефективного засобу правового захисту, цей засіб правового захисту має існувати з достатньою мірою певності (Ухвала Європейського суду з прав людини від 17.12.2002 щодо прийнятності заяви Воробйової проти України). У зв`язку з цим Суд дотримується думки, що застосування зворотного в часі цивільного процесуального законодавства порушуватиме принцип правової визначеності і буде несумісним з нормами закону, якщо він позбавляє особу доступу до засобів правового захисту, які мали б бути ефективними згідно з положеннями п. 1 статті 35 Конвенції.

Враховуючи ту обставину, що поняття «академічного плагіату» з`явилося у законодавстві 06.09.2014, то відповідно і встановлення такого порушення та застосування до особи будь-яких негативних наслідків, пов`язаних з таким порушенням можливо лише за результатами перевірки відповідних наукових праць, які були опубліковані після 06.09.2014, оскільки в іншому випадку Національному агентству із забезпечення якості вищої освіти надається можливість перевірки (контролю) щодо правовідносин, які виникли до набрання чинності законом, яким запроваджено вимогу щодо недопустимості «академічного плагіату», а також відповідальність за таке порушення.

Оскільки станом на час захисту позивачем його дисертації та здобуття останнім наукового ступеня (2008 рік) законодавством не було передбачено відповідальності за плагіат у науковій роботі і не існувало законодавчих норм, якими керувався відповідач при вчиненні спірних дій.

Відтак, відповідачем при прийняті оскаржуваного рішення, було застосовано норми того законодавства, яке на момент виникнення спірних відносин не діяло, що не відповідає принципу дії закону в часі, регламентованому статтею 58 Конституції України.

Наведеними висновками суду спростовуються доводи відповідача про наявність у Закону України Про освіту на момент виникнення спірних правовідносин визначення поняття плагіату.

Щодо строку прийняття Рішення Комітету з питань етики від 01.06.2023, то суд зазначає, що відповідно до п.8 Порядку розгляду скарг, скарга/повідомлення реєструється у секретаріаті Національного агентства. За дорученням заступника голови Національного агентства, до повноважень якого входить відповідний напрямок, секретаріат Національного агентства здійснює перевірку поданої скарги/повідомлення на відповідність вимогам пункту 6 Порядку у строк до семи робочих днів з дати її надходження - для скарг/повідомлень з інформацією щодо академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації у наукових роботах, за результатами захисту яких видано диплом доктора (кандидата) наук).

Пунктом 10 Порядку розгляду скарг визначено, що Комітет у строк до п`яти робочих днів з дня отримання результатів перевірки секретаріатом Національного агентства скарги/повідомлення приймає рішення:

- у разі невідповідності скарги/повідомлення вимогам пункту 6 Порядку про повернення скарги/повідомлення особі без розгляду;

- у разі наявності обставин, передбачених пунктом 9, про залишення скарги/повідомлення без розгляду;

- у разі відповідності повідомлення вимогам пункту 6 Порядку, про прийняття до розгляду та про призначення, за пропозицією голови Комітету, доповідача з членів Комітету.

Оскільки звіт про результати перевірки скарги/повідомлення вимогам 5-7 Порядку розгляду скарг сформовано 19.05.2023, останнім днем строку на прийняття Комітетом з питань етики НАЗЯВО одного з рішень, передбачених п. 10 Порядку розгляду скарг було 26.05.2023. Водночас рішення відповідачем прийнято 01.06.2023, тобто з порушення строку, встановленого Порядком розгляду скарг для його прийняття.

Щодо підписання Рішення Комітету з питань етики НАЗЯВО №20 (33) від 01.06.2023 Головою Комітету А. Артюховим з порушенням вимог, необхідно зауважити, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Закон України «Про електронні довірчі послуги» від 05.10.2017 № 2155-VIII визначає правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, у тому числі транскордонних, права та обов`язки суб`єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації.

Відповідно до п. 17 ч.1 1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» засіб кваліфікованого електронного підпису чи печатки - апаратно-програмний або апаратний пристрій чи програмне забезпечення, які реалізують криптографічні алгоритми генерації пар ключів та/або створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки, та/або перевірки кваліфікованого електронного підпису чи печатки, та/або зберігання особистого ключа кваліфікованого електронного підпису чи печатки, який відповідає вимогам згаданого Закону.

При цьому вказаний Закон України передбачає два види електронних підписів.

Так, п. 23 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що кваліфікований електронний підпис удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа. Кваліфікований сертифікат відкритого ключа - сертифікат відкритого ключа, який видається кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг, засвідчувальним центром або центральним засвідчувальним органом і відповідає вимогам зазначеного Закону (підпункт 25 частина 1 стаття 1 Закону).

Згідно з п. 44 ст. 1 аналізованого Закону України удосконалений електронний підпис - електронний підпис, створений за результатом криптографічного перетворення електронних даних, з якими пов`язаний цей електронний підпис, з використанням засобу удосконаленого електронного підпису та особистого ключа, однозначно пов`язаного з підписувачем, і який дає змогу здійснити електронну ідентифікацію підписувана та виявити порушення цілісності електронних даних, з якими пов`язаний цей електронний підпис.

Отже, удосконалений електронний підпис має криптографічний захист інформації, тобто вид захисту інформації, що реалізується шляхом перетворення інформації з використанням спеціальних (ключових) даних з метою приховування/відновлення змісту інформації, підтвердження її справжності, цілісності, авторство тощо (стаття 1 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах»).

Захищений носій особистих ключів - засіб КЕП чи печатки, що призначений для зберігання особистого ключа та має вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на ньому даних від несанкціонованого доступу, безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання (пункт 2 Порядку використання електронних довірчих послуг в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях державної форми власності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 №749).

Указаним Порядком встановлено, що державні установи для засвідчення чинності відкритого ключа використовують лише кваліфікований сертифікат відкритого ключа, а для здійснення повноважень, спрямованих на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов`язків фізичної або юридичної особи відповідно до закону, здійснення інформаційного обміну з іншими юридичними особами, - виключно захищені носії особистих ключів.

Засобом кваліфікованого електронного підпису чи печатки є апаратно-програмний або апаратний пристрій чи програмне забезпечення, які реалізують криптографічні алгоритми генерації пар ключів та/або створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки, та/або перевірки кваліфікованого електронного підпису чи печатки, та/або зберігання особистого ключа кваліфікованого електронного підпису чи печатки, який відповідає вимогам цього Закону (п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про електронні довірчі послуги» передбачено, що засоби кваліфікованого електронного підпису чи печатки повинні забезпечувати: належний рівень унікальності пари ключів, що ними генеруються; конфіденційність особистих ключів під час їх генерації, зберігання та створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки; захист від доступу до особистих ключів сторонніх осіб.

Відповідно до розділу 6 Положення про комітети Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, затвердженого Головою НАЗЯВО 25.02.2019, Комітети виконують функції, покладені на них рішеннями НАЗЯВО; готують проекти рішень НАЗЯВО, виконують доручення тощо.

За приписами розділу 6 Положення про комітети, для організації роботи комітету з його складу рішенням Національного агентства обирається Голова, який підписує рішення, ухвалені комітетом.

Підписувач - представник державної установи - працівник державної установи, що створює електронний підпис для реалізації повноважень, спрямованих на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов`язків фізичної або юридичної особи відповідно до закону, що передбачено п. 2 Порядку №749.

Судом встановлено, що у Протоколі створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 02.06.2023, зазначено:

назва файлу: Рішення за скаргою Смірнов-Шкарлет;

підписувач ОСОБА_4 ;

організація (установа): фізична особа;

сертифікат виданий АЦСК АТ КБ «Приватбанк»;

тип носія особистого ключа: незахищений;

тип підпису: удосконалений.

Тобто, ОСОБА_4 здійснював повноваження на виконання державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти спрямованих на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов`язків фізичної особи, а тому повинен використовувати кваліфікований сертифікат відкритого ключа як голова Комітету, який є кваліфікованим та захищеним. Натомість, ОСОБА_4 підписав рішення незахищеним удосконаленим електронним ключем як фізична особа, що за висновком є протиправним.

Також слушними є доводи позивача щодо порушення строку здійснення перевірки скарги стосовно академічного плагіату.

Відповідно до пункту 11 Порядок розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації затверджено на засіданні Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти 21.06.2022 (протокол №10 (15)) комітет розглядає скаргу/повідомлення у строк до трьох місяців з дня прийняття до розгляду. Цей строк може бути продовжений Комітетом (не більше ніж на один місяць) за мотивованим зверненням доповідача щодо необхідності проведення додаткової перевірки обставин та/або матеріалів справи, проведення експертизи.

Тобто, граничним строком розгляду скарги/повідомлення щодо наявності у дисертації та/або наукових публікаціях, зокрема фактів академічного плагіату є чотири місяці, який обраховується з дня прийняття до розгляду такої скарги/повідомлення.

З матеріалів справи встановлено, що скарга ОСОБА_3 була прийнята до розгляду 01.06.2023, відповідно Комітет з питань етики за результатами перевірки було зобов`язане у строк до 01.10.2023 прийняте рішення про виявлення або не виявлення у дисертації позивача фактів академічного плагіату.

Натомість рішення Комітету з питань етики за результатами перевірки за результатами перевірки ОСОБА_3 було прийнято лише 25.11.2023, тобто з порушенням визначеного законодавством строку.

Посилання відповідача на зміну правового регулювання та прийняття нового Порядку розгляду скарг суд не бере до увагу, оскільки усі нормативно-правові та підзаконні акти застосовуються у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Ураховуючи наведене, суд уважає за необхідне зазначити про те, що положення норм підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які мали місце у травні 2023 року (дата подання скарги).

Встановлена судом протиправність наслідків перевірки внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення рішень.

Зважаючи на встановлені обставини, суд доходить висновку про протиправність рішень Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти №51 (64) від 25.12.2023, Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 27.02.2024 та наявність правових підстав для їх скасування.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн.. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти №51 (64) від 25.12.2023 про внесення на розгляд Національного агентства подання про наявність у дисертації доктора економічних наук С.Шкарлета "Формування економічної безпеки підприємств засобами активізації їх інноваційного розвитку" фактів академічного плагіату.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 27.02.2024 про виявлення академічного плагіату в захищеній 28.01.2008 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.006.03 дисертації С.Шкарлета "Формування економічної безпеки підприємств засобами активізації їх інноваційного розвитку", поданої на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук.

4. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення . У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 10 вересня 2024 р.