Рішення

від 10.09.2024 по справі 640/24360/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2024 року № 640/24360/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський», про стягнення заподіяних збитків, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі також Фонд, відповідач), третя особа - публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський», з вимогами стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь позивача заподіяні збитки на загальну суму 1 206 111, 10 грн, з яких: пеня становить 29 880, 42 грн, 3% річних 3 029, 00 грн, інфляційні збитки 16 069, 87 грн, упущена вигода 18 981, 78 грн, неустойка 1 105 650, 00 грн, моральна шкода 32 500, 00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2020, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 13.04.2021, відмовлено у відкритті провадження за вказаним позовом.

Постановою Верховного Суду від 22.06.2022 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 13.04.2021 скасовано, а справу направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.

На підставі вимог Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» дану справу передано за належністю до Київського окружного адміністративного суду

Ухвалою суду від 05.07.2023 відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

На обґрунтування позовних вимог стверджує, що він є вкладником ПАТ ««Банк Михайлівський» та ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», які НБУ віднесено до категорії неплатоспроможних та запроваджено тимчасову адміністрацію. У зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання за вкладами, позивач вважає, що відповідач зобов`язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, суму упущеної вигоди та неустойку (пеню, штраф) і моральну шкоду.

У наданому суду відзиві відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує та зазначає, що у межах спірних правовідносин він діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Такі доводи заперечені у наданій позивачем відповіді на відзив.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 06.11.2020 № 1921 відкликано повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», делеговані Паламарчуку Віталію Віталійовичу рішенням виконавчої дирекції Фонду від 18.06.2020 №1139 «Про деякі питання здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора».

Відповідно до зазначеного рішення визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» здійснюється Фондом безпосередньо до моменту внесення запису про державну реєстрацію припинення ПАТ «Банк Михайлівський» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За таких умов, Фонд з 23.05.2016 здійснює заходи щодо виведення неплатоспроможного банку - ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку виключно відповідно до порядку, визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон).

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Водночас слід зазначити, що Фонд не здійснює самостійно виведення банку з ринку, а делегує частину своїх повноважень Уповноваженій особі на здійснення тимчасової адміністрації/ліквідації банку.

Порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами встановлюється Законом (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14, та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 вересня 2012 за № 1548/21860 (далі - Положення № 14).

З приписів статей 26, 27 та 48 Закону та Розділів III і IV Положення №14 вбачається, що Фонд гарантування починає виплату коштів в межах гарантованої державою суми відшкодування (200 000, 00 грн) вкладникам неплатоспроможного банку, які включені в Загальний реєстр вкладників.

Відповідно до статті 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.

У відповідності до статті 27 Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Також статтею 27 Закону встановлено, що Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:

1)перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

2)перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону;

3)переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, що не виконане;

4)перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;

5)перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу підстав, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

У Фонду відсутні будь-які первинні документи по вкладникам і тому при складанні Загального реєстру використовуються виключно інформація, що наявна в переданому уповноваженою особою Переліку вкладників.

Законодавство не покладає обов`язок на Фонд враховувати під час складання Загального реєстру інші документи, окрім Переліку рахунків вкладників.

Перелік, який складається Уповноваженою особою та Загальний реєстр, який затверджується Фондом, є різними за суттю, змістом та призначенням документами. Перелік складається уповноваженою особою Фонду, а Загальний реєстр вкладників формується та затверджується Фондом на підставі Переліку. Перелік, який складається уповноваженою особою, по суті має характер попереднього документу, який надалі у формі Загального реєстру затверджується Фондом.

З наведеного також вбачається, що Загальний реєстр не складається та не затверджується уповноваженою особою Фонду, як і Перелік вкладників не складається та не затверджується Фондом.

Оскільки Фонд є особою публічного права (стаття 3 Закону), то в силу приписів статті 19 Конституції України він має діяти виключно в межах повноважень, встановлених діючим законодавством, і за відсутності правових підстав не має права вчиняти будь-які дії, що не передбачені законом, або вчиняти їх передчасно (безпідставно).

Тобто, під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку.

Статтею 28 Закону передбачено, що Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.

Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти, що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника).

Фонд не пізніше ніж за 30 днів до закінчення визначеного цим Законом строку ліквідації банку публікує оголошення в газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своєму офіційному веб-сайті про завершення Фондом виплат гарантованої суми відшкодування.

З наведеного вбачається, що повноваження щодо формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та визначення сум, що підлягають відшкодуванню покладені на Уповноважену особу Фонду.

Позивачу було відшкодовано грошові кошти в межах гарантованої суми відшкодування за його вкладом, які ним отримано 20.01.2017 в загальній сумі 195 000, 00 грн, що не заперечується сторонами, та зазначається позивачем в позовній заяві.

Таким чином, відповідно до приписів Закону, Фондом виконано свій обов`язок в повному обсязі перед позивачем, і тому права позивача не могли бути порушені Фондом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено частиною 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує грошове або не грошове зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою.

У свою чергу, за змістом положень статей 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних та інфляційної складової входить до складу грошового зобов`язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення, та є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц:

« 44. Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

45.Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань».

У свою чергу, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Крім того, підставою застосування передбаченої частиною другої статті 625 ЦК України відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.

За правилами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтями 251, 253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Фонд виконує свої зобов`язання перед позивачем та несе відповідальність за їх невиконання виключно в межах, передбачених Законом.

Саме цим Законом визначено початок виплат вкладникам гарантованих сум відшкодування - в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для деяких банків - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку (частина 1 статті 28 Закону), та завершення - у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи (частина 7 статті 26, частина 3 статті 28 Закону).

Як зазначив відповідач, оскільки ліквідація ПАТ ««Банк Михайлівський» здійснюється з урахуванням вимог Закону України від 13 травня 2020 року №590-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» та відповідно до частини п`ятої статті 44 Закону, документи про ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб не подавались.

Отже, на час розгляду справи строк здійснення виплат вкладникам гарантованого відшкодування не сплинув.

Крім цього, відповідно до пунктів 3, 5 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку; нарахування відсотків за зобов`язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

Відповідно до частини 1 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, в розумінні частини 2 статті 22 ЦК України доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Заявляючи вимоги про стягнення з Фонду упущеної вигоди, позивачем не доведено наявності упущеної вигоди та її розміру.

Відповідно до положень частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що у разі якщо виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги), за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

Вказана норма визначає права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) та застосовується у договірних відносинах між споживачем та виконавцем.

Між позивачем та відповідачем договірні відносини відсутні, оскільки свої обов`язки відповідач здійснює на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» який є спеціальним нормативним актом.

Аналогічні висновки містить і Постанова Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 761/31569/16-цТаким чином, виходячи з вищенаведених положень законодавства та обставин справи, вважаємо, що позовні вимоги щодо стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інфляційних витрат, трьох відсотків річних є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону та не підлягають задоволенню.

В частині стягнення моральної шкоди суд зазначає, що право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявність такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що йому заподіяно шкоду та не доведено наявність такої шкоди, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вину останнього в її заподіянні.

Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України. Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов`язань у випадках, передбачених договором або законом.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

У спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах. Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди.

Дана позиція співпадає з позицією Верховного Суду висловленою в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 761/13137/16-ц.

Крім того, відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/23398/16: «...Згідно з системним аналізом норм пункту 6 статті 2, пункту 16 статті 2, підпунктів 1, 2 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час дії тимчасової адміністрації та/або запровадження процедури ліквідації, вимоги вкладників та інших кредиторів банку не задовольняються. При цьому кошти за вкладами, строк дії яких закінчився, та за договорами банківського рахунку, виплачуються в межах граничної суми відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за визначеною Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» процедурою...».

Спеціальним Законом встановлено мораторій на стягнення коштів Фонду, а виплата таких коштів можлива лише відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (стаття 20 Закону).

Стягнення коштів з Фонду неможливе та не узгоджується із приписами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 09.08.2012 № 14, та Положення про порядок визначення банків-агентів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 12.07.2012 № 6.

Таким чином, виходячи з вищенаведених положень законодавства та обставин справи, вбачається, що позовні вимоги щодо стягнення з Фонду на користь позивача збитків та моральної шкоди, є недоведеними, а також такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 17; код ЄДРПОУ 21708016), третя особа - публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» (0100, місто Київ, провулок Рильський, будинок 10-12/3; код ЄДРПОУ 38619024), про стягнення заподіяних збитків відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.