Рішення

від 12.09.2024 по справі 340/3167/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/3167/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Петренко О.С., розглянувши у порядку письмового позовного провадження справу

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Комунального закладу "Кіровоградське обласне бюро МСЕК Кіровоградської обласної ради", вул. А. Корольова,34/19, каб.9, м. Кропивницький,25030

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача-1: ДЗ "Центральна МСЕК Міністерства охорони здоров`я України", вул. Ю. Коцюбинського,9, м. Київ, 04053

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача-2: ДУ Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України, пров. Феодосія Макаревського,1а, м. Дніпро,49000

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

1)визнати протиправними дії, протиправним та скасувати рішення про не визнання інвалідом ОСОБА_1 , оформлене довідкою про невизнання інвалідом (без дати та номеру);

2) зобов`язати КЗ "Кіровоградське обласне бюро МСЕК Кіровоградської обласної ради" переглянути рішення про невизнання інвалідом ОСОБА_1 , з урахуванням діагнозу пакреатогенний цукровий діабет та встановити йому ІІІ групу інвалідності.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.

Від відповідача до суду надійшов відзив, в якому вказано, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні (а.с.45-52).

Від третьої особи 2 до суду надійшли письмові пояснення (а.с.65-66).

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.91-93)

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали , всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач вперше оглянутий 22.05.2017 р. Олександрійською міжрайонною МСЕК, встановлено ІІ групу інвалідності, загальне захворювання, термін 1 рік.

Повторно позивач оглянутий 21.05.2018 Олександрійською міжрайонною МСЕК, встановлено ІІ групу інвалідності, загальне захворювання, термін 1 рік.

Чергово позивач оглянутий 19.06.2019 Обласною МСЕК №2, встановлено ІІІ групу інвалідності, загальне захворювання, термін 2 роки.

В подальшому, ОСОБА_1 23.06.2021 - Олександрійською міжрайонною МСЕК, встановлено ІІІ групу інвалідності, загальне захворювання, термін 2 роки.

Під час чергового переогляду 23.06.2022 Олександрійською міжрайонною МСЕК, позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, загальне захворювання, термін 2 роки.

05.07.2023, за результатами чергового переогляду Обласною МСЕК №2, позивач був направлений на безкоштовне обстеження та консультацію до ДУ "Український державний НДІ медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України".

За результатами проведеного обстеження в клініці Інституту, позивачу встановлені наступні ступені обмеження життєдіяльності: до трудової діяльності 0, до самообслуговування 0 ст., до самостійного пересування 0 ст., до орієнтації 0 ст., до спілкування 0 ст., до орієнтації 0 ст., до контролю за своєю поведінкою 0 ст., чим підтверджено рішення обласної МСЕК №2 про не встановлення ОСОБА_1 групи інвалідності.

На підставі вказаної медичної документації та результатів обстеження ОСОБА_1 з 24.07.2023 по 01.08.2023 в клініці ДУ "Український державний НДІ медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України", 10.08.2023 обласною МСЕК №2 прийнято рішення про не встановлення ОСОБА_1 групи інвалідності.

Позивач не погоджується з зазначеним, вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII (далі - Закон №875-ХІІ) інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (стаття 3 Закону №875-ХІІ).

Згідно із ст.1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" медико-соціальна експертиза - це визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров`я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення про медико-соціальну експертизу).

Медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності (п. 3 Положення про медико-соціальну експертизу).

Відповідно до пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Приписами пункту 10 вказаного Положення визначено, що залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються комісії загального та спеціалізованого профілів. До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.

Пунктами 11, 15, 17 Положення про медико-соціальну експертизу визначено, що міські, міжрайонні, районні комісії, серед іншого визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків.

Комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою (п. 19 Положення про медико-соціальну експертизу).

Порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями (далі - комісії), регламентує Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі - Положення №1317).

Відповідно до пункту 3 Положення №1317, медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Згідно пункту 4 Положення №1317, лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров`я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою, затвердженою МОЗ .

Комісія приймає документи осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за наявності у них стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у разі безперервної тимчасової непрацездатності не пізніше ніж через чотири місяці з дня її настання чи у зв`язку з одним і тим самим захворюванням протягом п`яти місяців з перервою за останніх 12 місяців, а у разі захворювання на туберкульоз - протягом 10 місяців з дня настання непрацездатності.

Пунктом 7 Положення №1317 встановлено, що комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для проведення медико-соціальної експертизи, протягом п`яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності.

Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України (п. 20 Положення про медико-соціальну експертизу).

Так, згідно п.1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 № 561 (далі - Інструкція), при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Тобто, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка обов`язково включає направлення на МСЕК, та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Пунктом 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності визначено, що підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені:

- обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;

- обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;

- обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає);

- обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії);

- обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;

- обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації;

- обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.

У разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення (п. 23 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності).

Відповідно до пункту 25 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

Судом встановлено, що під час обстеження позивача в розпорядженні комісій була наявна вся медична документація про характер та перебіг хвороби позивача.

Позивач, не погоджуючись з рішенням відповідача, вказує на те, що ним не взято до уваги наступні обставини:

- з 2018 року у ОСОБА_1 діагностовано панкреатогенний цукровий діабет

- з 2017 по 2019 ОСОБА_1 визнавався особою з інвалідністю ІІ групи, а з 2019 по 2023 ІІІ групи.

Однак, у виписці ДУ "Український державний НДІ медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" №4278 діагноз «панкреатогенний цукровий діабет» не вказано, що свідчить про неповну оцінку відповідачем всім документам та обставинам при прийнятті рішення про не визнання ОСОБА_1 інвалідом.

Відповідно до письмових пояснень, наданих до суду ДУ "Український державний НДІ медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України", встановлено, що позивач дійсно проходив клініко-експертне обстеження у клініці Інституту за направленням Кіровоградського обласного бюро МСЕ з метою уточнення ступеня функціональних порушень та ступеня обмеження життєдіяльності.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на пункт 3.4 Інструкції про встановлення груп інвалідності, яка затверджена Наказом Міністерства охорони здоров`я від 05.09.2011 №561.

Розділ ІІІ Інструкції про встановлення груп інвалідності, яка затверджена Наказом Міністерства охорони здоров`я від 05.09.2011 №561 про встановлення груп інвалідності, до якого відноситься зазначений пункт 3.4 стосується Переліку захворювань, дефектів, необоротних морфологічних станів та систем організму, при яких група інвалідності встановлюється без строку переогляду, зазначений пункт 3.4 у переліку станів при яких встановлюється ІІІ (третя) група інвалідності містить у тому числі «панкреатоектомію з наявністю цукрового діабету».

У той же час панкреатоектомія це оперативне втручання, яке передбачає повне видалення підшлункової залози. Проте відповідно до даних ультразвукового дослідження підшлункової залози позивача, яке було проведено у клініці Інституту 27.07.2023 візуалізована була підшлункова залоза розмірами 2,1х1,3х1,6 см (не збільшена, капсула не ущільнена, не потовщена. Контури рівні, чіткі, структура дифузно неоднорідна, ромірно підвищеної ехогенності. Вірсунгова протока не розширена, не ущільнена. Вогнищевих змін не виявлено.).

Відповідно до обставин, зазначених у позовній заяві, оперативні втручання проводилися ОСОБА_1 на підшлунковій залозі. Проте, згідно проведених медичних досліджень в Інституті - вона є в наявності та не видалялася. Крім того, при обстеженні у клініці Інституту встановлено порушення зовнішньо секреторної функції підшлункової залози. Однак, діагноз цукрового діабету на момент знаходження на обстеженні у клініці Інституту не встановлювався.

Таким чином, при даному експертному випадку, фахівцями ДУ "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" зроблено висновок щодо неможливості застосовування п. 3.4 Інструкції про встановлення груп інвалідності, та про необхідність керуватись пункт 2.2 розділу ІІ (класифікація основних видів порушення функцій, основних критеріїв життєдіяльності та ступенів їх вираженості Інструкції про встановлення груп інвалідності, яка затверджена Наказом Міністерства охорони здоров`я від 05.09.2011 № 561.

Згідно з пунктом 3.4 Інструкції №561 група інвалідності III встановлюється при таких захворюваннях: відсутність одного ока; стійкий повний птоз на одному оці після проведення усіх видів відновного лікування; сліпота на одне око (гострота зору з переносною корекцією 0,05 і нижче або концентричне звуження поля зору до 10 град. від точки фіксації); двобічна глухота; стійка трахеостома; стеноз гортані II-III ступенів внаслідок травматичного або інфекційного ураження нервово-м`язового апарату гортані з одно- або двобічним парезом і стійкою дисфонією; стійка афонія органічного генезу; дефект щелепи чи твердого піднебіння, якщо протезування не забезпечує жування; спотворюючі обличчя рубці та дефекти, які не піддаються хірургічно-косметологічній корекції; гіпофізарний нанізм; остеохондропатія, остеохондродистрофія при зрості менше 150 см.; помірна сенсорна афазія; параліч китиці; параліч або виражений парез верхньої або нижньої кінцівки,що супроводжується значним обмеженням обсягу активних рухів в усіх суглобах і гіпотрофією м`язів: плеча - більше 4 см, передпліччя - більше 3 см, стегна - більше 8 см, гомілки - більше 6 см, а також гіпотрофією м`язів китиці чи стопи; чужорідне тіло в речовині головного мозку (внаслідок травми), якщо травма супроводжувалась абсцесом мозку або менінгоенцефалітом; значний дефект кісток черепа (3 кв.см і більше, крім випадків заміщення його аутокісткою) або при менших розмірах, якщо має місце пульсація мозку, або при відсутності пульсації у випадках, коли травма супроводжувалась ускладненням (інфекційно-гнійним процесом); відсутність китиці і вищий рівень ампутації верхньої кінцівки; хибний суглоб плеча або обох кісток передпліччя; відсутність усіх фаланг чотирьох пальців китиці, за винятком першого; відсутність трьох пальців китиці, включаючи перший; анкілоз чи виражена контрактура тих самих пальців у функціонально невигідному положенні; відсутність першого та другого пальців з відповідними п`ястковими кістками; відсутність перших пальців обох китиць; відсутність трьох пальців китиці з відповідними п`ястковими кістками; кукса стегна чи гомілки; кукса стопи на рівні суглоба Лісфранка або на вищому рівні; двобічна кукса стопи з резекцією голівок плюсневих кісток за Шарпом; різко виражена контрактура чи анкілоз двох скокових суглобів; різко виражена контрактура чи анкілоз скокового суглоба з розташуванням стопи у функціонально невигідному положенні; різко виражена контрактура чи анкілоз кульшового або колінного суглоба; вроджений чи набутий вивих одного кульшового суглоба із значним порушенням функції; деформація грудної клітки внаслідок резекції чотирьох і більше ребер при наявності дихальної недостатності І ступеня і більше; хибний суглоб стегна чи обох кісток гомілки або великої гомілкової кістки при неефективності реабілітаційних заходів після п`яти років спостереження; нестійкий колінний чи кульшовий суглоб з вираженим порушенням функції кінцівки; укорочення нижньої кінцівки на 7 см і більше; ендопротез колінного чи кульшового суглоба або діафіза великих трубчастих кісток; сколіоз III ступеня, кіфосколіоз III ступеня з наявністю дихальної недостатності або сколіоз чи кіфосколіоз IV ступеня; анкілоз або різко виражена контрактура ліктьового суглоба у функціонально невигідному положенні; контрактура передпліччя в положенні повної пронації; ішемічна контрактура передпліччя Фолькмана з вираженим функціональним порушенням китиці; екстирпація шлунка, тотальна колопроктектомія, панкреатоектомія з наявністю цукрового діабету; тотальна тиреоїдектомія з субкомпенсованим або некомпенсованим гіпотиреозом при адекватному лікуванні; чужорідне тіло в серцевому м`язі чиу перикарді внаслідок травми (поранення), штучний клапан серця, функціонуючий кардіостимулятор; відсутність однієї нирки; відсутність однієї легені; однобічна мастектомія внаслідок злоякісного новоутворення .

Отож, згаданий пункт 3.4 Інструкції №561 містить чітко визначений перелік тих захворювань, при яких особі встановлюється інвалідність безстроково. Внаслідок чого, відсутність у ньому захворювання, яке діагностовано у позивача, не виключає можливості призначити інвалідність на певний строк.

Підстави і медичні критерії для встановлення ІІІ групи інвалідності визначені пунктом 27 Положення №1317.

Відтак, підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в т.ч. її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Виходячи з текстуального аналізу підстав і медичних критеріїв для встановлення ІІІ групи інвалідності, які визначені пунктом 27 Положення №1317, суд дійшов висновку, що для встановлення ІІІ групи інвалідності достатньо обмеження навіть однієї категорії життєдіяльності у помірно вираженому I ступені.

Зазначена позиція суду сформована із врахуванням висновків Верховного суду, викладених в постанові від 12 липня 2022 року по справі 200/11643/18-а.

Поряд з цим, виходячи з аналізу консультативного висновку №4278, встановлено відповідність ступеню обмеження категорії життєдіяльності позивача в частині: до трудової діяльності 0 ст., до спілкування 0 ст., здатність до самообслуговування 0 ст., до контролю за поведінкою 0 ст., до навчання 0 ст., до пересування 0 ст., до орієнтації 0 ст. (а.с.53).

Таким чином, приймаючи рішення щодо встановлення позивачу інвалідності, відповідач повинен був підтвердити або спростувати відповідність ступеню втрати здоров`я позивачем критеріям для встановлення III групи інвалідності, що полягають в обмеженні однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені, відповідно до п. 27 Положення №1317, відтак, відповідачем вимог зазначеного Положення не порушено.

Суд зазначає, що Пунктами 24 та 25 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності визначено, що рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.

МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.

Таким чином, приписами чинного законодавства проведення медико-соціальної експертизи осіб з обмеженнями повсякденного функціонування проводиться медико-соціальними експертними комісіями, тобто в спірних правовідносинах суд не може перебирати на себе повноваження медико-соціальної експертної комісії, надавати оцінку стану здоров`я позивача, а також робити висновки відносно наявності/відсутності підстав для надання позивачу статусу особи з інвалідністю.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу приписів частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до комунального закладу "Кіровоградське обласне бюро МСЕК Кіровоградської обласної ради", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача-1: ДЗ "Центральна МСЕК Міністерства охорони здоров`я України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача-2: ДУ "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО