Рішення

від 10.09.2024 по справі 380/25338/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2024 рокусправа № 380/25338/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хінкель-Когут" до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, зобов`язання вчинити дії -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хінкель-Когут" (далі позивач, ТОВ "Хінкель-Когут") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці Державної митної служби України, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості від 21.08.2023 № UА209000/2023/900912/2;

- зобов`язати Львівську митницю Державної митної служби України підготувати та подати Державній казначейській службі України у Львівській області висновок про повернення позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю Хінкель-Когут суму надмірно сплаченого податку на додану вартість та ввізного мита за митною декларацією (ІМ40 ДЕ №23UА209170066815U8 від 17.08.2023).

Ухвалою від 10.05.2024 суддя відкрила провадження у справі та призначила справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою, постановленою в підготовчому засіданні 22.05.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що між компанією Przdesebiorstwo Prodykcyjno-Handlowo-Uslugowe «EUROPA» Sp.Z.o.o., Польща, (продавець) та ТОВ «ХІНКЕЛЬ-КОГУТ», Україна, (покупець) укладено контракт № 4-2017. Відповідно до рахунку-фактури NR F-RA PUE 054/23 продавцем було поставлено покупцю необроблені свинні міхурі солені на суму 20 020,00 EUR. За ціною 0,91 EUR за кг. Уповноваженою особою декларанта до митного оформлення на Львівську митницю ДФС подана електронна митна декларація 23UA209170065936U0 від 18.08.2023 на товар «необроблені свинячі міхурі солені - 20 000 кг» за заявленою митною вартістю 20020,00 EUR. Митна вартість товару декларантом визначена із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Однак, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 21.08.2023 № UА209000/2023/900912/2. Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач подав відзив на позовну заяву від 15.11.2023 (вх. № 87671), у якому зазначає, що Львівська митниця встановила невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів. Декларантом на вимогу надіслано: рахунки-фактури, специфікації, які не стосуються даної партії товару, висновок експерта. Інших документів на вимогу не надано. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ ІІІ. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували МД № UА 209170/2023/59718 від 28.07.2023. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Просить відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позові, просила суд позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд заслухав вступну промову представника позивача, представника відповідача, дослідив письмові докази та перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.

Між фірмою Przdesebiorstwo Prodykcyjno-Handlowo-Uslugowe «EUROPA» Sp. z.o.o., Польща, (продавець) та ТОВ «ХІНКЕЛЬ-КОГУТ», Україна, (покупець) 12.01.2017 укладений контракт № 4-2017, відповідно до якого продавець зобов`язується продати необроблену свинну кишкову сировину товстого і тонкого кишківника та міхури, а покупець оплатити товар згідно з п. 3, п.4.

Відповідно до п. 3 вказаного контракту ціна товару узгоджується обома сторонами контракту та обумовлюється рахунком-фактурою. Оплата здійснюється в EUR. Кількість товару складатиме 3000000 т. Вартість 1 кг сировини становитиме 0,97 EUR. Вартість маркування, тари, пакування включені в ціну товару і поверненню не підлягають. Загальна Вартість контракту становить в еквіваленті 2910000,00 EUR.

Згідно з п. 4 вказаного контракту оплата здійснюється за передплатою (згідно з виставленими рахунком-фактурою) або ж безготівковим переказом на рахунок продавця згідно з фактурною вартістю (комісію банків кореспондентів оплачує покупець) протягом 180 днів після поставки товару.

Сторони підписали 08.05.2023 додаткову угоду № 5 до Контракту № 4-2017 від 12.01.2017, щодо внесення змін до розділу 3 контракту та виклали його у наступній редакції: «ціна товару узгоджується обома сторонами контракту і обумовлюється рахунком -фактурою. Оплата здійснюється в EUR. Вартість маркування, тари, упаковки включені в ціну Товару і поверненню не підлягають. Загальна вартість контракту складає в еквіваленті 5 000 000 (EUR)».

На виконання контракту Przdesebiorstwo Prodykcyjno-Handlowo-Uslugowe «EUROPA» Sp. z.o.o., здійснило поставку товару на користь позивача, згідно рахунку-фактури NR F-RA PUE 054/23 від 17.08.2023, загальною вартістю товару 20020 EUR.

ТОВ «ХІНКЕЛЬ-КОГУТ» з метою митного оформлення придбаного товару 18.08.2023 подало до Львівської митниці митну декларацію № 23UA209170065936U0, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації:

1. Необроблені свинячі міхурі солоні 20000 кг.

2. Місць 80ВА/80.

3. 0.

Декларант до митного контролю, разом з митною декларацією 24UA209230005568U9, як підставу для застосування основного методу надав наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) F-RA PUE 054/23 від 17.08.2023; автотранспортна накладна (CMR) 000205 від 17.08.2023; сертифікат походження товару PL/MF/AND0400927 від 17.08.2023; зовнішньоекономічний договір.

Відповідач направив позивачу запит про необхідність подання додаткових документів відповідно до ст. 53 Митного кодексу України.

У відповідь на запит декларант надав: висновок експерта № 23/1/439; інвойси виробників; зовнішньоекономічний договір; платіжні документи; інформація щодо страхування, виробнича довідка та експортний рахунок на реалізацію готової продукції; видаткова накладна на реалізацію в Україні.

Львівська митниця 21.08.2023 прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/900912/2.

У графі 33 рішення про коригування, що містить назву "Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" відповідач зазначив:

Митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості товарів умовам наведеним у Главі 9 МКУ. Львівська митниця має достатні підстави вважати що взаємозалежність вплинула на ціну товарів (заявлена митна вартість товарів є нижчою ніж митна вартість на подібні товари імпортовані між не пов`язаними особами), про що було повідомлено декларанта. Декларантом не виконані вимоги частини 18 ст. 58 МКУ (не надано інформації про продаж непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну, а також не надано інформації щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів визначеної згідно з положеннями статей 62 та 63 МКУ). Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості.

Відповідно до п.2 контракту від 12.01.2017 № 4-2017 товар доставляється на умовах EXW Jaroslaw або DDU Gorodok. В інвойсі від 17.08.2023 №F-RA PUE 054/23 зазначені умови поставки DAP Gorodok.

Відповідно до п. 4 контракту від 12.01.2017 № 4-2017 передбачено передоплата або післяоплата 180 днів, проте в інших документах (а саме інвойсі) не сказано про умови оплати товару, отже не зрозуміло чи товар був оплачений.

Відмовою в наданні необхідних додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ та відповідно до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VIІ ГАТТ/СОТ від 1994 р. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VІ розділ ІІІ. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували МД № ЩA209170/2023/59718 від 28.07.2023. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось."

Не погоджуючись з рішенням митного органу щодо коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 1 Митного кодексу України ( далі Митний кодекс) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 50 Митного кодексу відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 52 Митного кодексу визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин першої третьої статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з статтею 57 Митного кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є не підтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Згідно з матеріалами справи ТОВ "Хінкель-Когут" на підтвердження митної вартості товару надало до митного органу документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту, а саме: рахунок-фактура (інвойс) F-RA PUE 054/23 від 17.08.2023; автотранспортна накладна (CMR) 000205 від 17.08.2023; сертифікат походження товару PL/MF/AND0400927 від 17.08.2023; зовнішньоекономічний договір.

У подальшому, з метою митного оформлення пропуску товарів позивачем митному органу було надано висновок експерта № 23/1/439; інвойси виробників; зовнішньоекономічний договір; платіжні документи; інформація щодо страхування, виробнича довідка та експортний рахунок на реалізацію готової продукції; видаткова накладна на реалізацію в Україні.

Щодо аргументів відповідача про те, що взаємозалежність між продавцем та покупцем вплинули на ціну товару, суд зазначає таке.

Стаття 57 МК України визначає перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 згаданого Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Частина друга статті 58 МК України зазначає, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Таким чином, відповідач здійснюючи контроль за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої згаданої статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Як вбачається із змісту частин дванадцятої-п`ятнадцятої статті 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій 58 МК України, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 МК України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Для цілей МК України особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Стаття 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року визначає, що для цілей згаданої Угоди особи вважаються пов`язаними між собою, тільки якщо: a) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу; c) вони є роботодавцем і працівником; d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; h) вони є членами однієї й тієї самої сім`ї.

Особи, які пов`язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов`язаними для цілей згаданої Угоди, якщо вони підпадають під зазначені критерії.

Згідно з пунктом 2а статті 1 згаданої Угоди під час визначення того, чи є контрактна вартість прийнятною для цілей пункту 1, те, що покупець і продавець пов`язані між собою в рамках змісту статті 15, само по собі не є підставою вважати контрактну вартість неприйнятною. У такому разі повинні досліджуватись обставини щодо продажу й контрактну вартість повинно бути прийнято за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. Якщо з урахуванням інформації, наданої імпортером або отриманої іншим чином, митна адміністрація має підстави вважати, що відносини вплинули на ціну, вона повинна повідомити свої аргументи імпортеру, а імпортеру повинно бути надано обґрунтована можливість для відповіді. Якщо імпортер того вимагає, це повідомлення аргументів повинно бути надано в письмовому вигляді.

Згідно з частиною вісімнадцятою статті 58 МК України при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 згаданого Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 згаданого Кодексу.

Системний аналіз вказаних положень дозволяє суду дійти висновку, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

При продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом - за ціною договору, якщо декларант при поданні митної декларації покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 згаданого Кодексу; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 згаданого Кодексу.

Таким чином, саме декларант зобов`язаний довести митному органу, що хоча продавець та покупець і пов`язані між собою особи, проте такі відносини не вплинули на ціну товарів, що були імпортовані.

Отже, саме позивач на стадії декларування товару (подання декларації та інших документів) зобов`язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари придбані у пов`язаної особи за основним методом - за ціною договору (контракту), і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган, за наявності у нього сумнівів щодо впливу взаємозв`язку на ціну товарів, має надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце та витребувати додаткові документи, що передбачені частиною четвертою статті 53 МК України.

При цьому, той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути достатньою підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної.

На вимогу суду, відповідач не зміг підтвердити належними та допустимими доказами, що такий засновник дійсно приймає одноосібні рішення та/чи визначає вартість імпортованого позивачем товару.

Відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив, що можлива участь однієї особи в обох товариствах як співзасновника могла вплинути на вартість імпортованого товару, а лише обмежився вказівкою на наявність інформації щодо продажу подібних товарів між пов`язаними суб`єктами за вищою митною вартістю.

Відповідно до частини чотирнадцятою статті 58 МК України у разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій згаданої статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

При цьому, позивач стверджує, що компанія Przdesebiorstwo Prodykcyjno-Handlowo-Uslugowe «EUROPA» Sp.Z.o.o., Польща, (продавець) та ТОВ «ХІНКЕЛЬ-КОГУТ», Україна, (покупець) не є пов`язаними особоми. На підтвердження вказаного позивач долучив до матеріалів справи копію виписки з судового рішення Городоцького районного суду Львівської області від 11.05.2004 по справі № 1909, згідно з якою розірвано шлюб між гр. ОСОБА_1 (учасник ТОВ «ХІНКЕЛЬ-КОГУТ») та ОСОБА_2 (учасник фірми Przedsiebiorstwo Produkcyjno-Handiowo-Uslugowe «EUROPA»); копію документів з відомостями щодо засновників фірми Przedsiebiorstwo Produkcyjno-Handiowo-Uslugowe «EUROPA» (з перекладом на укр.мову) станом на 24.05.2024, 02.06.2023, в яких міститься інформація про учасника ОСОБА_2 та відсутня інформація про ОСОБА_1 ; повідомлення з відомостями про бенефіціарних власників фірми Przedsiebiorstwo Produkcyjno-Handiowo-Uslugowe «EUROPA», з якого вбачається інформація про учасника ОСОБА_2 та відсутня інформація про ОСОБА_1 ; витяги з ЄДРПОУ ТОВ «ХІНКЕЛЬ-КОГУТ» станом на 11.01.2022, 22.03.2024, з яких вбачається інформація про учасника ОСОБА_1 (100%) та відсутня інформація щодо ОСОБА_2 .

Таким чином, суд вважає аргументи відповідача в цій частині безпідставними та необґрунтованими.

Щодо аргументу відповідача, що відповідно до п.2 контракту від 12.01.2017 №4-2017 товар доставляється на умовах EXW Jaroslaw або DDU Gorodok. В інвойсі від 17.08.2023 №F-RA PUE 054/23 зазначені умови поставки DAP Gorodok, суд зазначає таке.

Наведене твердження відповідача є неконкретизованим.

При цьому, відповідач не вказав, яким чином вказані розбіжності впливають митну вартість товару.

Щодо аргументу відповідача, що відповідно до п. 4 контракту від 12.01.2017 №4-2017 передбачено передоплата або післяоплата 180 днів, проте в інших документах (а саме інвойсі) не сказано про умови оплати товару, отже не зрозуміло чи товар був оплачений, суд зазначає таке.

Згідно з п. 4 контракту від 12.01.2017 № 4-2017 оплата здійснюється за передплатою (згідно з виставленими рахунком-фактурою) або ж безготівковим переказом на рахунок продавця згідно з фактурною вартістю (комісію банків кореспондентів оплачує покупець) протягом 180 днів після поставки товару.

Із даних положень вбачається свобода сторін контракту у здійсненні взаєморозрахунків.

Суд вважає, що незазначення в інвойсах умов проплати за товар - не є розбіжністю, та жодним чином не заважає митному органу перевірити всі складові митної вартості товару визначеної декларантом самостійно. Крім того, контрактом не передбачено обов`язкового визначення умов проплати за товар у інвойсах.

Суд додатково звертає увагу, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Аналогічна позиція наведена у Постанові Верховного Суду від 12.03.2019 по справі № 803/3649/15.

Суд вважає, що позивач надав усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту.

У той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.

Відповідач не надав доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Встановлені судом фактичні обставини свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості є необґрунтованим.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020 в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.

Відповідно до оскарженого рішення митний орган скоригував митну вартість товару із застосуванням резервного методу визначення її митної вартості та на підставі митної декларації МД № UA209170/2023/59718 від 28.07.2023.

Проте в оскарженому рішенні відповідач не вказує будь-яких джерел та інформації, якими керувався при визначенні митної вартості товару, окрім номеру та дати взятої за основу митної декларації.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованим висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

А тому, як наслідок, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача підготувати та подати Державній казначейській службі України у Львівській області висновок про повернення позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю Хінкель-Когут суму надмірно сплаченого податку на додану вартість та ввізного мита за митною декларацією (ІМ40 ДЕ № 23UА209170066815U8 від 17.08.2023 ), суд зазначає таке.

Відповідно до положень статті 301 МК України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами затверджений Наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618.

Відповідно до пункт 1 розділу 3 вказаного Порядку повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення.

До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці Держмитслужби, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

З огляду на вказане нормативно-правове регулювання, позовні вимоги в цій частині є передчасними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн суд враховує таке.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до положень пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1- 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 5, 6 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту вказаних норм висновується, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Суд встановив, що 09.07.2024 між адвокатським об`єднанням "Валько та партнери" (адвокат) та ТОВ "Хінкель-Когут" (замовник) укладена угода.

Відповідно до акту про надання правової допомоги відповідно до угоди від 09.07.2024

Товариство з обмеженою відповідальністю «ХІНКЕЛЬ-КОГУТ» в особі директора Місько Віктора Івановича (надалі іменується «Замовник»), що діє на підставі статуту, з іншої сторони (разом надалі Сторони), уклали даний акт про наступне:

1. В порядку та на умовах, визначених угодою від « 09» липня 2024 року. Виконавцем та Замовником погоджено, що вартість однієї години надання правової/правиичої допомоги становить 3000,00 (три тисячі) гривень 00 копійок.

2. В порядку та на умовах, визначених угодою від « 09» липня 2024 року, Виконавець надав Замовнику правничу допомогу щодо надання правничих консультацій, складання документів процесуального характеру по захисту інтересів останнього у Львівському окружному адміністративному суді у справі що стосується оскарження рішення Львівської мит ниці Державної митної служби України за № UА209000/2023/900912/2 від 21.08.2023 про коригування митної вартості товарів, а саме:

- ознайомлення з матеріалами справи №380/25338/23, правовий аналіз рішення Львівської митниці Державної митної служби України за № UА209000/2023/900912/2 від 21.08.2023 про коригування митної вартості товарів, узгодження правової позиції по справі, підготовка клопотання про приєднання документів до справи, формування додатків до клопотання, подання та реєстрація вказаного клопотання в канцелярії Львівського окружного адміністративного суду - 3 години,

- прибуття до Львівського окружного адміністративного суду « 14» серпня 2024 року о 14 год. 00 хв. lля участі у призначеному судовому засіданні, очікування початку засідання, участь у судовому засіданні та повернення з суду - 2 години.

Факт оплати зазначеної правової допомоги на загальну суму 15 000,00 грн підтверджується платіжною інструкцією від 22.08.2024 № 1408.

Разом з тим, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

На переконання суду, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 15000,00 гривень є досить завищеними.

Так, надані адвокатом послуги, що пов`язані із наданням консультації надав, складанням документів процесуального характеру по захисту інтересів останнього у Львівському окружному адміністративному суді у справі що стосується оскарження рішення Львівської мит ниці Державної митної служби України за № UА209000/2023/900912/2 від 21.08.2023 про коригування митної вартості товарів, а саме: ознайомлення з матеріалами справи №380/25338/23, правовий аналіз рішення Львівської митниці Державної митної служби України за № UА209000/2023/900912/2 від 21.08.2023 про коригування митної вартості товарів, узгодження правової позиції по справі, підготовка клопотання про приєднання документів до справи, формування додатків до клопотання, є подібними за своїм змістом та охоплюються єдиною метою, якою є підготовка до складання позовної заяви, а тому обсяг виконаної роботи є неспівмірним із складністю роботи, пов`язаної із наданням таких послуг.

Отже, більшість послуг, що надані на виконання умов згаданого договору, були пов`язані із підготовкою до складання позовної заяви, а тому деталізація таких (поділ на окремі частини) не свідчить про надання послуг у більшому обсязі.

Представник відповідача подав заперечення щодо понесених судових витрат, у якому не погоджується з понесеними позивачем витратами на професійну правничу допомогу та їх стягненням за рахунок його бюджетних асигнувань і вважає такі витрати завищеними.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, яку належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача становить 3000,00 грн.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хінкель-Когут" (вул. Перемишлянська, 95Г, м. Городок, Львівська область, 81500, ЄДРПОУ 31678998) до Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) про скасування рішення про коригування митної вартості - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці від 21.08.2023 № UА209000/2023/900912/2 про коригування митної вартості.

3. Стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хінкель-Когут" 5368,00 грн судових витрат.

4. Стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хінкель-Когут" 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 10.09.2024.

Суддя Кедик М.В.