Ухвала

від 11.09.2024 по справі 380/7775/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/7775/24

У Х В А Л А

про залишення заяви без розгляду

11 вересня 2024 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., перевіривши заяву позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом Приватного підприємства «ТЕПЛОСВІТ ЗАХІД» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,-

в с т а н о в и в :

В провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа №380/7775/24 за позовом Приватного підприємства «ТЕПЛОСВІТ ЗАХІД» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901146/2 від 11.10.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/003507. Стягнуто на користь Приватного підприємства «ТЕПЛОСВІТ ЗАХІД» (місцезнаходження: вул. Стуса, 17Б, с. Нагоряни, Львівський район, Львівська область; код ЄДРПОУ: 43460840) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: вул.Костюшка, 1, м.Львів, 79000, код ЄДРПОУ: 43971343) сплачений судовий збір в сумі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп.

05.09.2024 до суду від позивача надійшла заява про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу. Заява обґрунтована тим, що відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Повідомляє, що у зв`язку з розглядом даної справи позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу, які склали 7570,00 грн. У зв`язку з наведеним, просить суд стягнути на користь позивача вказані витрати з Львівської митниці.

10.06.2024 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому вказує, що дана справа є справою незначної складності. Обсяг матеріалів опрацьованих адвокатом, а саме документів, що подавалися декларантом позивача до митного оформлення є незначним. Вважає, що заявлена до відшкодування вартість наданої позивачу послуги є значно завищеною та не співмірною зі складністю справи, а отже підлягає зменшенню.

Вирішуючи питання про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з відповідача витрат на проведення експертиз, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 та ч. 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги процесуального закону кореспондуються з положеннями ч. 3 ст. 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

З огляду на приписи ч. 3 ст. 143 КАС України, докази на підтвердження судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення судових дебатів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 160/21030/21, а також від 12.08.2020 у справі № 340/2449/19.

Частиною восьмою статті 262 КАС України передбачено, що при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи викладене, оскільки дана справа розглядалася судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та без проведення судових дебатів, то позивач повинен був подати докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат, або ж заяву про те, що докази розміру судових витрат будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення - до закінчення розгляду справи, виходячи з приписів частини третьої статті 143 КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.06.2022 у справі №380/3999/21.

Слід зазначити, що Верховний Суд неодноразово висловлював правові позиції щодо застосування зазначених вище правових норм.

Так, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 07.07.2023 у справі № 340/2823/21 дійшов наступних висновків:

«Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України».

В ухвалах та постанові від 25.07.2023 у справі № 340/4492/22, від 08.01.2024 у справі №580/3758/19, від 23.01.2024 у справі №380/12348/22 Верховний Суд дійшов висновку що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.

Застосовуючи зазначені висновки Верховного Суду до правовідносин, що виникли у цій справі, суд зазначає, що у позовній заяві позивач вказував що очікує понести витрати на правову допомогу в розмірі 15000 грн. Тобто, позивачем наведено лише попередній орієнтовний розрахунок можливих понесених судових витрат.

Докази на підтвердження понесених судових витрат, у вигляді витрат на правову допомогу у розмірі 7570,00 грн позивачем додано лише до заяви про ухвалення додаткового судового рішення.

Іншої заяви в порядку абзаців другого та третього частини 7 статті 139 КАС України позивачем чи його представником до прийняття судового рішення у цій справі не надавалося. Не містить вимоги про відшкодування витрат на професійну допомогу і сама позовна заява. В свою чергу, вказаний у позові орієнтовний попередній розрахунок очікуваних понесених судових витрат не може вважатись заявою, поданою в розумінні ч. 7 ст. 139 КАС України.

Водночас, як вже йшлося вище, зазначення у прохальній частині позову узагальненої вимоги про стягнення судових витрат з відповідача не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань, суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові КАС ВС від 20.08.2024 у справі №280/3862/20.

У вказаній вище постанові Верховний Суд також зазначив, що визначені пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України підстави для ухвалення додаткового рішення передбачають, що на момент ухвалення рішення у суду була можливість вирішити питання про судові витрати, однак таке питання не було вирішене. При цьому, невирішення цього питання відбулось з вини суду, а не учасника процесу.

Таким чином, враховуючи зазначені вище висновки Верховного Суду можна зробити висновок, що позивач зазначив лише загальні відомості щодо можливого розміру судових витрат, що будуть понесені ним в ході розгляду справи; до ухвалення у справі рішення не надав доказів на підтвердження понесення таких витрат, як і не вказав будь-яких причин, які унеможливлюють подання ним вчасно відповідних доказів; не повідомив про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Наведене вище дає підстави вважати, що позивач не подав заяви, яка б у розумінні положень частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України давала суду підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.

Відтак, відсутність на момент ухвалення рішення у суду доказів понесених судових витрат (в т.ч. на правову допомогу), виключає можливість ухвалення додаткового рішення з підставі передбачених пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України.

За аналогічних обставин Верховний Суд у справі №280/3862/20 дійшов висновку, що додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із залишенням заяви про ухвалення додаткового судового рішення без розгляду.

При цьому, вказана позиція є обов`язковою для врахування з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України.

Підсумовуючи усе вищенаведене, подання позивачем заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, без попереднього звернення про надання доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, а також без обґрунтування поважності причин, які обумовлюють неможливість підтвердження витрат до завершення розгляду справи, спонукає до висновку про залишення такої заяви без розгляду відповідно до ч.7 ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 121, 139, 143, 248, 252, 256, 293-297 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

заяву позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом Приватного підприємства «ТЕПЛОСВІТ ЗАХІД» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна