Рішення

від 12.09.2024 по справі 560/11568/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/11568/24

РІШЕННЯ

іменем України

12 вересня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області щодо невиплати ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 з квітня 2024 року;

- визнати протиправним та скасувати повідомлення № 71 від 11.04.2024 року про надання державної допомоги сім`ям з дітьми, виданого Управлінням соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області про відмову у призначенні ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області продовжити ОСОБА_1 виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам" з квітня 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона є внутрішньо переміщеною особою з 03.03.2023 року. Разом з нею внутрішньо переміщеними особами є члени її сім`ї: чоловік ОСОБА_2 , взятий на облік як внутрішньо переміщена особа з 04.05.2023 року, та діти позивача: син - ОСОБА_3 , взятий на облік як внутрішньо переміщена особа 03.03.2023 року; син - ОСОБА_4 , на обліку як внутрішньо переміщена особа з 03.03.2023 року. З цього часу позивач та її сім`я отримували допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам. У квітні 2024 року позивач отримала від відповідача по справі повідомлення № 71 від 11.04.2024 року про відмову у виплаті допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у зв`язку з тим, що позивач не відповідає умовам визначеним Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, а саме підпункту 5 пункту 7-1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 94 від 26.01.2024 року. Позивач вважаючи вищевказане повідомленням про відмову у виплаті їй допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам протиправним, а тому звернулась до суду з позовом.

Ухвалою суду від 12 серпня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що позивач з 03 березня 2023 року перебуває на обліку в управлінні як внутрішньо переміщена особа та отримувала допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2023 р. № 709) (далі - Порядок №332). 16.01.2023 року позивачем укладено договір купівлі-продажу будинку садибного типу з господарськими будівля та спорудами, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 81,6 кв.м., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Повідомленням від 11.04.2024 № 71 управлінням повідомлено позивача про відмову у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до пп. 5 п.7 Постанови 332 із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.2024 року № 94 "Деякі питання соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб та інших вразливих категорій осіб".

Позивач подала до суду відповідь на відзив в якій зазначає, що 16.01.2023 року придбала житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 81,6 кв.м, але житлова площа становить 53,4 кв.м., що становить 13,35 кв.м на одного члена сім`ї, що є меншим 13,65 кв.м і суперечить вимогам підпункту 5 пункту 7-1 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, на які посилається відповідач. Вказує, що житлова площа будинку позивача ОСОБА_1 в розмірі 53,4 кв.м. зазначена в договорі купівлі-продажу № 46 від 16.01.2023 року. Цей договір купівлі продажу є офіційним документом і немає підстав для сумнівів щодо вирахування жилої площі будинку, який придбала та в якому мешкає позивач ОСОБА_1 разом зі своєю сім`єю. Тому, посилання відповідача по справі на те, що житлова площа будинку, в якому мешкає позивач, становить 81,6 кв.м., не є правильним, оскільки протирічить договору купівлі-продажу № 46 від 16.01.2023 року, в якому визначена житлова площа будинку - 53,4 кв.м. Просить позовні вимоги задоволити повністю.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив.

ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою з 03.03.2023. Разом з нею внутрішньо переміщеними особами є члени її сім`ї: чоловік ОСОБА_2 , взятий на облік як внутрішньо переміщена особа з 04.05.2023 року, та діти позивача: син - ОСОБА_3 , взятий на облік як внутрішньо переміщена особа 03.03.2023 року; син - ОСОБА_4 , на обліку як внутрішньо переміщена особа з 03.03.2023 року.

Позивач з 03 березня 2023 року перебуває на обліку в управлінні як внутрішньо переміщена особа та отримувала допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Згідно договору купівлі-продажу, зареєстрованого за № 46 від 16.01.2023 року позивач ОСОБА_1 придбала будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами і земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер якої 6822789500:03:002:0001, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . На земельній ділянці за вказаною адресою розташовані: цегляний житловий будинок літера "А-1" з цегляною прибудовою - літера "а", загальною площею 81,6 кв.м, житловою площею 53,4 кв.м, камінний погріб - літера "а1", бетонні сходи - літера "І", цегляний хлів - літера "В-2", цегляний гараж - літера "Г".

Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 320275268 від 16.01.2023 року позивачеві ОСОБА_1 на праві власності належить будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами. Загальна площа будинку: 81,6 кв.м, житлова площа будинку: 53,4 кв.м.. Будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повідомленням від 11.04.2024 № 71 управлінням повідомлено позивача про відмову у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до пп. 5 п.7 Постанови 332 із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.2024 року № 94 "Деякі питання соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб та інших вразливих категорій осіб".

Вважаючи порушеними свої права, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон №1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 2 Закону №1706-VII встановлено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Згідно з частиною першою та другою статті 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Частиною першою статті 5 Закону №1706-VII передбачено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Відповідно до частин другої, третьої статті 7 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

За приписами частини першої статті 9 Закону №1706-VII внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.

20.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам", якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок №332 в редакції чинній на час виникнення правовідносин).

Відповідно до пункту 1 Порядку №332 цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога).

Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами 16.01.2023 року позивачем укладено договір купівлі-продажу будинку садибного типу з господарськими будівля та спорудами, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 81,6 кв.м., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Поняття житла визначенно ст. 379 Цивільного кодексу Україна, яка визначає, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. Згідно нормативно-правових актів, які регулюють визначення та використання жилих приміщень в Україні, до загальної площі житлового приміщення відносяться метри всіх кімнат у квартирі, у тому числі лоджія, балкон, веранда тощо. Житлова площа - це загальна сума площі всіх житлових приміщень, до неї не входять приміщення, які використовуються для господарсько-побутових і гігієнічних цілей проживаючих людей.

Норма житлової площі в Україні встановлена в розмірі 13,65 кв.м. на одну особу відповідно до ст. 47 Житлового кодексу України. Розмір житлового приміщення повинен бути у межах норми житлової площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки.

Відповідно до пп. 5 п. 7 Постанови 332 (із змінами) із 1 грудня 2023 р. допомога не призначається/не виплачується на сім`ю, яка вперше звертається за її призначенням, якщо протягом трьох місяців перед зверненням або під час її отримання: особа з числа членів сім`ї на 1 число місяця, з якого призначається допомога, або на 1 число кожного місяця, в якому отримується допомога, має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване на територіях, не включених до переліку територій, або територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. При цьому не враховуються житлові приміщення, які непридатні для проживання, що документально підтверджується органом місцевого самоврядування (а в разі його відсутності обласною державною (військовою) адміністрацією), або інформацією (за технічної можливості), внесеною до Реєстру пошкодженого та знищеного майна, або житлове приміщення (частина житлового приміщення) площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім`ї), або житлове приміщення/частини житлового приміщення, придбані за кошти, отримані на підставі договору кредиту, якщо перший внесок, сплачений особою з числа членів сім`ї, становив менш як 100 тис. гривень.

Редакція підпункту 5 пункту 7-1 Порядку № 332 викладена у формулюванні "... житлове приміщення (частина житлового приміщення) площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім`ї" і не передбачає виокремлення саме "житлової площі", як вказує позивач у позовній заяві та відповіді на відзив.

Суд зазначає, що позивач не вірно тлумачить норми підпункту 5 пункту 7-1 Порядку Порядок №332, вважаючи, що в наведеному розрахунку всупереч установленим нормам визначає на кожного члена сім`ї - 13,35 кв.м. виходячи виключно з житлової площі будинку (загальна площа будинку позивача - 81,6 кв.м. житлова площа будинку позивача - 53,4 кв.м. члени сім`ї - 4 особи) і за розрахунками позивача площа на одного члена сім`ї становить 53,4 кв.м : 4 особи = 13,35 кв.м. - на одного члена сім`ї, що є меншою за норму 13,65 кв.м, визначену ст. 47 Житлового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що керуючись пп. 5 пункту 7-1 Порядку № 332, Управління соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації в межах чинного законодавства припиненно позивачу допомогу, оскільки площа житлового приміщення позивача становить 81,6 кв.м.: 4 особи = 20,4 кв.м- на одного члена сім`ї, що перевищує установлену - 13,65 кв. м. та є підставою для відмови в наданні допомоги позивачу.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що в квітні 2024 року вона не вперше звернулася до відповідача з заявою про надання їй допомоги, а в свою чергу перше звернення позивача до відповідача про надання їй допомоги як внутрішньо переміщеній особі було 03.03.2023 року, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивач зверталась до відповідача про надання їй допомоги як внутрішньо переміщеній особі раніше.

Відповідно до частини 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин суд вважає, що відповідач правомірно здійснив припинення позивачам нарахувань та виплат допомоги переміщеним особам на проживання.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність протиправних дій відповідача, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Управління соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації (вул. Тернопільська, 4, Хмельницький, Хмельницька область, 29018 , код ЄДРПОУ - 03198528)

Головуючий суддя П.І. Салюк