Рішення

від 11.09.2024 по справі 580/7687/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року справа № 580/7687/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Могили І. В.,

представника відповідача Панфілова А. О. (самопредставництво),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу № 580/7687/24 за позовом ОСОБА_1 до Лисянського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

05.08.2024 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовною заявою до Лисянського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі відповідач), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову від 18 липня 2024 року про відкриття виконавчого провадження № 75575424 щодо виконання податкової вимоги від 13 травня 2019 року про сплату боргу (недоїмки) в сумі 13 362 грн 36 коп щодо заборгованості зі сплати єдиного внеску станом на 01.07.2024, яку 13.07.2019 виніс ГУ ДПС у Черкаській області № Ф 18496-53-У.

В обгрунтування позову позивач зазначив, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 18.07.2024 є протиправною, оскільки з вересня 2018 року позивач припинив підприємницьку діяльність. Також вимога про сплату боргу (недоїмки) в сумі 13 362,36 грн, яка була прийнята ГУ ДПС України в Черкаській області 13.05.2019 про те, що станом на 01.07.2024 утворилася недоїмка у зв`язку із заборгованістю зі сплати єдиного внеску, є неузгодженою, адже не була направлена та вручена позивачу. Тому позивач вважає, що у податкового органу відсутні підстави для пред`явлення зазначеної вимоги до примусового виконанням органам ДВС. Також посилається на те, що виконавчі документи, за якими стягувачем є державний орган, можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Оскільки вимога від 13.05.2019 подана до ДВС 18.07.2024, тобто більше ніж через три місця, позивач вважає, що державний виконавець незаконно відкрив виконавче провадження.

Відповідач проти позову заперечив. У відзиві на позовну заяву, наданому до суду 06.09.2024, зазначив, що державний виконавець ОСОБА_2 під час розгляду заяви про примусове виконання рішення виніс оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень та вживав заходи щодо примусового виконання рішення, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняв виконавчі дії у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, іншими законами та нормативно-правовими актами. Відповідач вважає, що оскаржувана постанова державного виконавця прийнята та вчинена відповідно до чинного законодавства України, а права позивача не порушені.

Ухвалою від 02.09.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив спрощене позовне провадження у справі та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 10.09.2024

У судове засідання позивач не з`явився, 06.09.2024 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, у зв`язку з перебуванням на військовій службі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив.

Згідно ч. 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Зважаючи на те, що позивач подав заяву про розгляд справи без його участі, суд здійснює розгляд справи у його відсутність.

Заслухавши заперечення відповідача, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив такі фактичні обставини.

На примусовому виконанні у Лисянського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває вимога про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Черкаській області від 13.05.2019 № Ф-18496-53У про стягнення заборгованості по єдиному внеску з ОСОБА_1 на користь Головного управління ДПС у Черкаській області у сумі 13 362,36 грн.

Так, 13.05.2019 Головне управління ДПС у Черкаській області винесло вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-18496-53У, відповідно до якої заборгованість зі сплати єдиного внеску у ОСОБА_1 становить 13 362,36 грн. Також у вимозі зазначено, що сума боргу, що підлягає стягненню у примусовому порядку станом на дату набрання чинності вимогою (01.07.2024) 13 362,36 грн (заповнюється при пред`явленні вимоги до органу державної виконавчої служби).

18.07.2024 Головне управління ДПС у Черкаській області звернулось до Лисянського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою від 04.07.2024 № 4946/5/23-00-13-07-10 про відкриття виконавчого провадження на підставі зазначеної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 № Ф-18496-53У.

18.07.2024 державний виконавець ОСОБА_2 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 75575424 з виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 № Ф-18496-53У, яка була направлена ОСОБА_1 та Головному управлінню ДПС у Черкаській області супровідним листом від 18.07.2024 № 6887.

Того ж дня державний виконавець виніс постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом у сумі 1 336,24 грн та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 231,00 грн.

19.07.2024 державний виконавець для забезпечення примусового виконання вимог виконавчого документа виніс постанову про арешт коштів боржника.

Того ж дня державний виконавець виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звернув стягнення на доходи боржника у розмірі 20 % доходів щомісячно до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 14 929,60 грн.

Не погоджуючись з постановою про відкриття виконавчого провадження № 75575424 від 18.07.2024, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим фактичним обставинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII).

Як зазначено в ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно із ст. 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

П. 7 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VІІІ передбачає, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення інших державних органів, які законом визнані виконавчими документами.

Абзацами першим та п`ятим частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI) встановлено, що податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Вимога податкового органу про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом (ч. 5 ст. 25 Закону № 2464-VI).

Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується (ч. 16 ст. 25 Закону № 2464-VI).

Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 № Ф-18496-53У є виконавчим документом та згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ підлягає примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 чч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною п`ятою вказаної статті виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Як встановив суд, заява 04.07.2024 № 4946/5/23-00-13-07-10 про відкриття виконавчого провадження разом із узгодженою вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 № Ф-18496-53У подані стягувачем до органу державної виконавчої служби 18.07.2024.

У поданій до суду позовній заяві позивач зазначає, що державний виконавець безпідставно відкрив виконавче провадження № 75575424, оскільки стягувач (Головне управління ДПС у Черкаській області) пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Надаючи правову оцінку цьому доводу позивача, суд врахував, що згідно з частинами першою та другою статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Водночас, як визначено частиною четвертою статті 25 Закону № 2464-VI (у редакції, чинній на час прийняття вимоги) платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449 (у редакції, чинній на час прийняття вимоги) передбачено, що при формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).

В третій частині літера «У» (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання: платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження; вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Згідно із пунктом 5 вказаного розділу Інструкції № 449 протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені. У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до органу доходів і зборів вищого рівня або суду платник зобов`язаний одночасно письмово повідомити орган доходів і зборів, який направив вимогу.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Отже, у разі неузгодження вимоги з органом доходів і зборів, неоскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в судовому порядку або у разі несплати суми недоїмки у десятиденний строк з дня надходження (отримання) вимоги вона стає узгодженою (набирає чинності) на наступний день після закінчення такого десятиденного строку. Відповідно строк пред`явлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) до примусового виконання складає три місяці з наступного дня після дня її узгодження (набрання чинності).

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на те, що у цій справі спір стосується правомірності прийняття постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимоги податкового органу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, то обставини правомірності формування Головним управлінням ДПС у Черкаській області вимоги про сплату боргу (недоїмки) платником єдиного внеску, надсилання її боржнику, отримання останнім та узгодження суми боргу (недоїмки) не входять до предмета доказування у цій справі.

Натомість, до предмету доказування у цій справі належить обставина дотримання стягувачем тримісячного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, задля чого суду необхідно лише встановити дату узгодження (набрання чинності) вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 № Ф-18496-53У та дату подання до органу ДВС заяви про примусове виконання 04.07.2024 № 4946/5/23-00-13-07-10 разом із узгодженою вимогою.

Так, як встановив суд вимога про сплату боргу (недоїмки) вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 № Ф-18496-53У стала узгодженою (набрала чинності) 01.07.2024. Тоді як заява від 04.07.2024 № 4946/5/23-00-13-07-10 про відкриття виконавчого провадження разом із узгодженою вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 № Ф-18496-53У подана до органу державної виконавчої служби 18.07.2024, тобто у тримісячний строк пред`явлення узгодженої вимоги, який відповідно до частини першої статті 12 Закону № 1404-VIII.

При цьому, суд врахував, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 29.09.2018 припинив підприємницьку діяльність, а той час як вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-18496-53У прийнята контролюючим органом 13.05.2019.

Однак, суд наголошує, що зазначене може бути підставою визнання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 № Ф-18496-53У незаконною, проте не може слугувати підставою визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.07.2024.

Варто також зазначити, що у випадку судового оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 № Ф-18496-53У позивач не позбавлений можливості в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, звернутися до відповідного суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення грошових коштів на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 № Ф-18496-53У відповідно до пункту 2 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII.

Суд звертає увагу, що чинне законодавство України не наділяє державного виконавця правом ставити під сумнів законність виданого іншим органом виконавчого документа або додатково перевіряти зазначену у виконавчому документі інформацію про набрання законної сили рішенням відповідних органів чи проявляти бездіяльність з метою його невиконання.

Державний виконавець при поданні стягувачем заяви про примусове виконання виконавчого документа зобов`язаний діяти виключно у межах повноважень, наданих йому Законом, а саме: перевірити відповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим цим Законом, та прийняти виконавчий документ до виконання за умови відсутності визначених ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Тому, доводи позивача не спростовують викладених висновків суду в цій справі.

Таким чином, підстави для визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.07.2024 відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позовні вимоги є необгрунтованими і задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 9, 241-246, 255, 264, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя Алла РУДЕНКО