Постанова

від 12.09.2024 по справі 440/1114/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 р. Справа № 440/1114/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2024, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, повний текст складено 11.03.24 по справі № 440/1114/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить: визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 30.11.2023 року №916080127394 про обчислення пенсії по втраті годувальна згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, законодавчо встановлено на 1 січня відповідного року протиправним; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити дострокову пенсію по втраті годувальника як вдові з урахуванням п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, законодавчо встановлено на 1 січня відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В обґрунтування позовної заяви позивачка вказувала на протиправність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 30.11.2023 року №916080127394 щодо призначення дострокової пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 30.11.2023 року №916080127394, яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію в разі втрати годувальника згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.11.2023 та призначити дострокову пенсію по втраті годувальника як вдові відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що військовозобов`язані, які призвані на збори, мали статус військовослужбовців, так як їх права і обов`язки установлювались Законом СРСР «Про загальний військовий обов`язок» і військовими статутами. Звертає увагу, що відповідно до абзацу 6 пункту 3 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, яка діяла на момент звернення позивачки до УПФУ) дружини, якщо вони не взяли повторний шлюб, військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 20 років. Наголошує, що позивачка має право на призначення дострокової пенсії з урахуванням п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, законодавчо встановленої на 1 січня відповідного року, і відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 30.11.2023 року №91080127394 є неправомірною.

Відповідачі по справі не скористались правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 з 04.10.1999, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Гребінківським РВ УМВС України в Полтавській області 24.11.1999, та свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 , виданим Тополівською сільською радою Гребінківського району Полтавської області 04.10.1999.

ОСОБА_2 з 24.11.1976 по 27.11.1978 проходив дійсну строкову службу в Збройних Силах СРСР, а з 25.04.1987 по 21.05.1987 був призваний на учбові збори у в/ч НОМЕР_3 та приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_4 , довідкою з Центрального архіву Міністерства оборони України №51/5515 від 18.06.1993.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Експертним висновком Харківської міжвідомчої експертної комісії на засіданні №8223 від 20.01.2000 встановлено, що причиною смерті ОСОБА_2 стало захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при ліквідації наслідків на ЧАЕС.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.05.2018 у справі №528/89/18 позов ОСОБА_1 до Гребінківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання незаконним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Гребінківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області №92 від 04.10.2017. Зобов`язано Гребінківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області призначити дострокову пенсію за віком ОСОБА_1 з 01.09.2017 на підставі абзацу 6 пункту 3 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, чинній на момент звернення позивачки із заявою) та статті 16 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно протоколу про призначення пенсії №547 ОСОБА_1 призначено дострокову пенсію за віком з 17.07.2018.

У подальшому, ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою від 05.04.2023, в якій просила провести перерахунок пенсії шляхом переходу пенсійних виплат згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Листом №8844-7419/М-02/8-1600/23 від 08.05.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повідомило ОСОБА_1 , що остання перебуваєте на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області, як одержувач пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до пункту 2 постанови КМУ від 09 грудня 2021 року №1307 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011р року №1210 і від 26 вересня 2012 року 886» встановлено, що в разі коли в осіб із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, стосовно яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробовуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, внаслідок чого стали особами з інвалідністю, а також осіб, які отримують пенсію у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за осіб з їх числа, розмір пенсії, обчислений відповідно до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 23 листопада 2011року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з урахуванням змін, затверджених цією постановою, буде більшим від розміру пенсії, обчисленої відповідно до Законів України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», здійснюється автоматично, без звернення особи, переведення на пенсію на умовах передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за документами, що містяться в матеріалах справи. Оскільки матеріали справи не містять відомостей про визнання померлого годувальника особою з інвалідністю внаслідок аварії на ЧАЕС, відсутні правові підстави для обчислення пенсії по втраті годувальника згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, позивачка звернулась до суду з позовом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.07.2023 у справі №440/6786/23 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яка викладена в листі від 08.05.2023 №8844-7419/М02/8-1600/23. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.04.2023 року та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.07.2023 у справі №440/6786/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 та винесено рішення від 10.08.2023 №916080127394 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії у разі втрати годувальника згідно статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв`язку із недоцільністю.

22.11.2023 ОСОБА_1 повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою, в якій просила перевести на пенсію в разі втрати годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За принципом екстериторіальності заяву позивачки розглянуто головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області та прийнято рішення №916080127394 від 30.11.2023 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Приймаючи вищевказане рішення пенсійний орган виходив з того, що до заяви не додано документи, що підтверджують факт визнання померлого годувальника особою з інвалідністю внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Вважаючи протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 30.11.2023 року №916080127394, яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію в разі втрати годувальника згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.11.2023 та призначити дострокову пенсію по втраті годувальника як вдові відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується позивачкою в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання пенсійного органу розрахувати пенсію по втраті годувальника з урахування п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, законодавчо встановлено на 1 січня відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в оскаржуваній позивачкою частині.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з огляду на наступне.

В силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон №1058) особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Статтею 13 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов`язується відшкодувати її за втрату годувальника, якщо його смерть пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Загальні умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника визначені в статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до якої пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: були на повному утриманні померлого годувальника; одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з ч.1 ст.37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на одного непрацездатного члена сім`ї в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

Відповідно до ст.38 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім`ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.

Частиною 3 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що переведення з одного виду пенсій на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Постановою Кабінету Miністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 №1210 затверджено Порядок обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та зобов`язано Пенсійний фонд України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ.

Порядком обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначено механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій.

Пунктом 2.3 Порядку №22-1 визначено перелік документів, необхідних для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Так, до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу, якими є документи про стаж, що визначені "Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, а також індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року, які надаються відділом персоніфікованого обліку для підтвердження заробітної плати та довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року, яка подається за бажанням пенсіонера. Також надаються такі документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи); свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; довідка про склад сім`ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником (за наявності); свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим; документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; документи про місце проживання (реєстрації); документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника).

До заяви про призначення пенсії членам сім`ї померлого пенсіонера повинні бути додані необхідні документи, зазначені в цьому пункті. Заробіток у такому випадку визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника, або за поданими додатково документами відповідно до вимог частини першої статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до пункту 2.8 Порядку №22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок про те, що отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника безпосередньо залежить від виду та розміру пенсійного забезпечення, що було призначено померлому годувальнику.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 був учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС у 1987 році, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС у 1987 році категорії № 2, посвідченням серії НОМЕР_6 та архівною довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 18.06.1993 №51/5515.

Відповідно до експертного висновку Харківської міжвідомчої експертної комісії №8223 від 20.01.2000 встановлено причину смерті - захворювання, що призвело до смерті, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Судом першої інстанції проаналізовано зміст статті 54 Закону №796-XII, відповідно до якої пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

З аналізу вказаної норми судом не встановлено заборону на переведення дружини померлого учасника ліквідації наслідків на ЧАЕС у випадку наявності у померлого чоловіка посвідчення категорії 2.

При цьому, вказана норма містить уточнення щодо переліку документів, які мають надаватись членом сім`ї для призначення пенсії по втраті годувальника.

Зокрема, серед таких документів для дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, не потрібно подавати докази причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою. В той час як для дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 2 потрібно подання до органу пенсійного фонду експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС у відповідності до пункту 2.3 Порядку № 22-1.

Отже, ОСОБА_1 має право на переведення на пенсію на умовах ст.54 Закону №796-ХІІ.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 30.11.2023 року № 916080127394, яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію в разі втрати годувальника згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та як наслідок його скасування, що не оскаржується позивачкою по справі.

Разом з тим, позивачка в апеляційній скарзі не погоджується з обраним судом першої інстанції способом захисту порушеного права шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.11.2023 та призначити дострокову пенсію по втраті годувальника як вдові відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та вважає, що належним способом захисту порушеного права є зобов`язання пенсійного органу призначити дострокову пенсію по втраті годувальника з урахуванням п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, законодавчо встановлено на 1 січня відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Під час оцінки обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивачки, колегія суддів враховує, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об`єднаного королівства» (заява №22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»).

Разом з тим, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Як зазначено вище, оскаржуване рішення від 30.11.2023 року №916080127394 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області з мотивів відсутності відомостей про визнання ОСОБА_2 особою з інвалідністю внаслідок аварії на ЧАЕС.

Тобто, у спірних правовідносинах відповідач наразі не реалізував свої повноваження щодо призначення позивачці дострокової пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При цьому, відмовляючи позивачці у задоволенні заяви про переведення її на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідач не вирішував питання щодо розрахунку пенсії.

Тобто, на момент вирішення судом цієї справи спору між сторонами щодо обчислення позивачці пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ще не виникло, оскільки оскаржуване рішення було прийнято відповідачем з підстав відсутності самого права на призначення пенсії по втраті годувальника.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивачки у спірних правовідносинах є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.11.2023 та призначити дострокову пенсію по втраті годувальника як вдові відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При цьому, суд враховує, що з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.11.2023 та призначити дострокову пенсію по втраті годувальника як вдові відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є саме Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву ОСОБА_1 та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника.

Отже, вимоги позову щодо розрахунку пенсії по втраті годувальника з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, законодавчо встановлено на 1 січня відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не підлягають задоволенню, з огляду на їх передчасність.

Колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі позивачкою мотиви та доводи не спростовують висновків суду першої інстанції в частині обраного способу захисту порушеного права позивачки, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм прав і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права при постановленні спірного рішення.

З урахуванням наведеного, інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивачки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в оскаржуваній позивачкою частині.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 по справі № 440/1114/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий