Постанова

від 12.09.2024 по справі 420/32066/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/32066/23Перша інстанція: суддя Бойко О.Я.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого:Градовського Ю.М.

суддів:Турецької І.О.,

Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 8 травня 2024р. про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2023р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ВЧ НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 13.01.2023р. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2022р. у справі №420/25945/21;

- стягнути з ВЧ НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у сумі 76 960,08грн. у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 13.01.2023р. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2022р. у справі №420/25945/21;

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 21.10.2023р. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.05.2023р. у справі №420/1368/23;

- стягнути з ВЧ НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у сумі 14 006,89грн. у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 21.10.2023р. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.05.2023р. у справі №420/1368/23.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 8 травня 2024р. залишено позовну заяву без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 13.01.2023р. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2022р. у справі №420/25945/21; стягнення з ВЧ НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у сумі 76 960,08грн. у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 13.01.2023р. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2022р. у справі №420/25945/21.

Не погоджуючись із даною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про скасування ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Приймаючи ухвалу про залишення без розгляду адміністративного позову в частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду щодо позовних вимог з приводу бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 13.01.2023р. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2022р. у справі №420/25945/21 та не надав до суду жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не навів поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з`ясування обставин по справі, у зв`язку чим допустив порушення норм процесуального права, а тому апеляційний суд на підставі ст.320 КАС України, скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За містом ч.1 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Отже, положення наведеної норми допускають при вирішенні справ в порядку адміністративного судочинства застосування строків, визначених не тільки КАС України, а й іншими законами.

Частиною 5 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Водночас положення ст.122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати) у разі порушення законодавства про оплату праці.

В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 7.05.2002р. №8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівника.

У Рішенні від 15.10.2013р. №9-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, зокрема, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

На думку Конституційного Суду України, спір щодо стягнення не виплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

За текстом цього Рішення, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Так, відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, тобто до змін, внесених згідно із Законом України від 1.07.2022р. №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 1.07.2022р. №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022р., частини 1 і 2 ст.233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19.07.2022р. КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (ч.1 ст.233 КЗпП України).

Як вбачається із матеріалів справи, що відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.08.2018р. №190 ОСОБА_1 з 24.08.2018р. виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.

Враховуючи зазначене, судова колегія вважає, що в даному випадку на момент звільнення позивача з військової служби та виключення його зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (24 серпня 2018 року) ч.2 ст.233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.04.2023р. у справі №420/14777/22 та від 19.01.2023р. у справі №460/17052/21.

Відтак, апеляційний суд дійшов до висновку, що судом першої інстанції належним чином наведені обставини не досліджено, відповідної оцінки їм не надано, у зв`язку з чим висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду є помилковим, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду

Оскільки судом першої інстанції неповне з`ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, то ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 8 травня 2024р. про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.236, 311, 312, 317, 320, 325, 328 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 8 травня 2024р. про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог скасувати.

Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії в цій частині - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:Ю.М. Градовський

Судді:І.О. Турецька

Л.П. Шеметенко