Постанова

від 11.09.2024 по справі 620/8027/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/8027/23

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Стар Компані" про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Стар Компані" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Стар Компані» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати Рішення №22736 від 18.04.2023 про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, Рішення №32461 від 06.06.2023 про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Чернігівській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Стар Компані» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2024 апеляційну скаргу ГУ ДПС у Чернігівській області залишено без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року - без змін.

Позивачем подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, яким вирішити питання про судові витрати на правничу допомогу, понесені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, оскільки судом не було здійснено їх розподіл.

Враховуючи, що судове рішення суду апеляційної інстанції було ухвалено в порядку письмового провадження, згідно з ч.3 ст.252 КАС України питання про ухвалення додаткового рішення також підлягає вирішенню в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заяви, колегія суддів вважає, що заява про ухвалення додаткового судового рішення підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Таким чином, не вирішення судом питання про судові витрати є підставою для ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

За нормами п.4 ч.1 ст.322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням, зокрема, розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 наведеної статті передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст.134 КАС України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог ч.5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень ст.134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що 23.10.2023 між позивачем та АО «Лігал Айк`ю Груп» укладено договір №23/10/23/1 про надання правової (професійної правничої) допомоги, за умовами якого адвокатське об`єднання зобов`язується надавати замовнику послуги (правову допомогу), зокрема складання та подання відзиву на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №620/8027/23. Відповідно до п.3.1 договору вартість послуг (гонорар) за даним договором складає 9200,00 грн.

За результатами наданих послуг з правової допомоги між позивачем та АО «Лігал Айк`ю Груп» складено акт надання послуг №166 від 30.10.2023 про виконані послуги за договором №23/10/23/1 від 23.10.2023 на суму 9200,00 грн.

За відповідні послуги позивачу було виставлено рахунок на оплату №171 від 23.10.2023 на суму 9200,00 грн, який було сплачено позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією №8 від 23.10.2023.

Відповідні послуги були надані позивачу на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії СВ №1067521 адвокатом Матвійчук А.С., що діє відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №001035 від 16.04.2021.

Копії вказаних документів були надані до відзиву на позову наяву, що була складена, підписана та подана до суду за допомогою підсистемі «Електронний Суд» ЄСІТС адвокатом Матвійчук А.С.

Частина 1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до статті 19 наведеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 цього Закону передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19, від 01.09.2020 у справі №640/6209/19, які мають бути враховані судом при вирішенні спірних правовідносин.

Положення чинного законодавства визначають можливість встановлення розміру вартості правничої допомоги адвоката у фіксованому розмірі із виключенням погодинної оплати, залежно від часу, витраченого адвокатом на здійснення представництва чи надання іншої правової допомоги, а тому визначення сторонами фіксованого розміру оплати за надані послуги звільняє від необхідності визначати в детальному описі витраченого адвокатом часу на кожну окрему дію, вчинену на виконання договору про надання позивачу правничої допомоги в рамках даної справи. При цьому, в поданих позивачем документах зафіксовано які саме послуги надавались позивачу, в чому вони полягали та їх вартість, тобто вони є належними доказами, що детально описують надані послуги з правової допомоги позивачу.

Наведене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 10.09.2020 у справі №420/6027/19.

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц дійшла висновку, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у вказаній справі зазначила про необхідність надання оцінки виключно тим обставинам, щодо яких сторона має заперечення.

При цьому, відповідач не скористався своїм правом на подання будь-яких заяв, клопотань чи письмових пояснень про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, незважаючи на те, що відповідні докази понесених позивачем витрат були отримані ним 02.11.2023, що підтверджується квитанцією від 02.11.2023 №290812 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС.

Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово висловлювався щодо питання наявності у суду можливості самостійно зменшувати розмір витрат на правничу допомогу за відсутності відповідного клопотання відповідача (суб`єкта владних повноважень).

Відповідна заборона також прямо закріплена у ч.6, 7 ст.134 КАС України, відповідно до якої у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, у суду відсутні підстави для вирішення питання про зменшення з власної ініціативи заявленої до відшкодування суми витрат на правничу допомогу, факт отримання якої та оплати послуг адвоката є доведеним поданими позивачем доказами, за відсутності будь-яких заперечень щодо розміру судових витрат з боку відповідача.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04)) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Отже, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат в частині відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу, беручи до уваги співмірність заявлених до відшкодування витрат із складністю справи та наданими адвокатом послугами, витраченим адвокатом часом та обсягом виконаних робіт, з огляду на доведеність неминучості та обґрунтованості понесення позивачем витрат, враховуючи, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано нерозумність витрат на правничу допомогу, приймаючи до уваги позицію Європейського суду з прав людини у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04), за встановлених обставин, суд вважає, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу в розмірі 9200,00 грн є обґрунтованою та пропорційною до предмета спору та виконаним адвокатом обсягом робіт, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у даній справі.

За таких обставин, беручи до уваги, що судове рішення ухвалено на користь позивача, з урахуванням надання належних доказів, які свідчить про понесення позивачем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, беручи до уваги недоведення відповідачем неспівмірності заявлених витрат, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для ухвалення додаткової постанови, якою здійснити розподіл судових витрат на правничу допомогу шляхом стягнення їх за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.139, 252, 325 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Стар Компані" про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області (код ЄДРПОУ ВП 44094124) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Стар Компані" (код ЄДРПОУ 39371184) судові витрати на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 9200,00 грн (дев`ять тисяч двісті грн 00 коп.).

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Текст додаткової постанови складено 11 вересня 2024 року.

Суддя-доповідач Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма