Постанова

від 10.09.2024 по справі 640/17700/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/17700/22 Головуючий у 1 інстанції: Білоноженко М.А.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Ключковича В.Ю.

За участю секретаря Заміхановської Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Донецькій області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернотрейд» до Головного управління ДПС в Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернотрейд» (далі - ТОВ «Зернотрейд», Товариство) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення форми «С» № 00/273/05-99-09-01/32745802 від 12.01.2022 року Головного управління ДПС у Донецькій області про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернотрейд» штрафу у розмірі 500 000,00 гривень.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано повідомлення-рішення форми «С» № 00/273/05-99-09-01/32745802 від 12.01.2022 року Головного управління ДПС у Донецькій області про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернотрейд» штрафу у розмірі 500 000,00 гривень.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДПС в Донецькій області звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

12 лютого 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернотрейд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

06 серпня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Головного управління ДПС в Донецькій області надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року клопотання Головного управління ДПС в Донецькій області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.

Також, 07 серпня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернотрейд» - Валька Ігоря Вікторовича надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернотрейд» - Валька Ігоря Вікторовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 06 грудня 2021 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області, на підставі наказу від 24.11.2021 № 2062-П та направлень від 24.11.2021 № 2556, 2557, 2558 було проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернотрейд» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС.

06 грудня 2021 року податковим органом складено Акт про результати фактичної перевірки № 14308/05/99/33/09/32745802, в якому встановлено, що ТОВ «Зернотрейд» здійснювало господарську діяльність зі зберігання пального без наявної на це ліцензії.

20 грудня 2021 року ТОВ «Зернотрейд» направило Головному управлінню ДПС у Донецькій області заперечення вих. № 1-343/21 на Акт перевірки. В запереченні зазначалося, що ТОВ «Зернотрейд» не здійснювало зберігання пального за адресою: м. Волноваха вул. Кузнецова, 22 в період з 01.04.2020 року до 20.09.2020 року, так як придбане пальне було розлито по бакам наявних у користуванні Товариства автомобілям.

12 січня 2022 року Головне управління ДПС у Донецькій області надіслало лист «Про розгляд заперечення» вих. № 450/05-99-09-01-14. Одночасно з відповіддю на Заперечення, Товариством було отримано податкове повідомлення-рішення форми «С» № 00/273/05-99-09-01/32745802 від 12.01.2022 року про застосування штрафу в розмірі 500 000,00 грн. за зберігання пального без ліцензії.

31 січня 2022 року податкове повідомлення-рішення було оскаржене ТОВ «Зернотрейд в адміністративному порядку до ДПС України.

27 вересня 2022 року без участі позивача та його представника, ДПС України розглянула скаргу ТОВ «Зернотрейд» та залишило податкове повідомлення-рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) та Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР).

Стаття 15 зазначеного Закону № 481/95-ВР визначає умови провадження діяльності з імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону № 481/95-ВР, оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

За змістом частини 8 статті 15 Закону №481/95-ВР, суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Згідно ч. 10 ст. 15 Закону №481/95-ВР, ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

У відповідності до ч. 16 ст. 15 Закону №481/95-ВР, суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Частиною 19 статті 15 Закону №481/95-ВР передбачено, що ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Положеннями ч. 44 ст. 15 Закону №481/95-ВР закріплено, що суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Підпунктом 14.1.6. пункту 14.1. статті 14 ПК України визначено, що акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Акту (довідки) про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС від 06.12.2021 №14308/05/99/33/09/32745802, перевіркою встановлено, що ТОВ «Зернотрейд» здійснювало господарську діяльність зі зберігання пального без наявної на це ліцензії, чим порушено ст. 15 Закону України від 19,12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (а.с. 46-54).

На підставі Акту перевірки, Головним управлінням ДПС у Донецькій області винесено податкове повідомлення-рішення форми «С» № 00/273/05-99-09-01/32745802 від 12.01.2022 року про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені в розмірі 500 000,00 грн. (а.с. 64).

Водночас, як вказує позивач та не заперечується відповідачем, ТОВ «Зернотрейд» - це приватна компанія, яка заснована у 2004 році і займається автомобільними вантажними перевезеннями та торгівлею зерном.

При цьому, позивач наголошує, що дане дизельне паливо використовував для заправки близько 100 транспортних засобів, що перебували у користуванні Товариства, і в період з 01.04.2020 по 30.09.2020 не здійснював діяльності зі зберігання пального.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «Зернотрейд» (Покупець) та ТОВ «Термінал» (Постачальник) було укладено Договір поставки № ДП060720/4 від 06.07.2020 року, відповідно до п. 1.1. якого, Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцеві паливно-мастильні матеріали (далі за текстом - «Товар») партіями, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та своєчасно оплатити цей Товар (а.с. 16-19).

На виконання умов договору, позивачу було поставлено дизельне паливо, що підтверджується видатковими накладними № оРН-0730/01 від 30.07.2020, № оРН-0730/01 від 30.07.2020, № оРН-0731/01 від 31.07.2020, № оРН-0807/03 від 07.08.2020, № оРН-0908/06 від 08.09.2020, № оРН-0917/16 від 17.09.2020 та товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) № оРН-0730/01 від 30.07.2020, № оРН-0730/01 від 30.07.2020, № оРН-0731/01 від 31.07.2020, № оРН-0807/03 від 07.08.2020, № оРН-0908/06 від 08.09.2020, № оРН-0917/16 від 17.09.2020 (а.с. 20-31).

На підтвердження обставин, що придбане пальне було використано виключно для заправки автомобілів Товариства, позивачем надані відомості розливу пального: № 001 від 09 липня 2020 року, № 002 від 30 липня 2020 року, № 003 від 07 серпня 2020 роту, № 004 від 08 вересня 2020 року, а також лист-пояснення Товариства № 29/11-21 від 29.11.2021 року (32-42).

15 вересня 2020 року ТОВ «Зернотрейд» отримано ліцензію на зберігання пального для власних потреб № 05330414202000825 від 15.09.2020 року з терміном дії до 21.09.2025 року (а.с. 45).

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 13 липня 2022 року у справі № 600/664/21-а, від 15 червня 2022 року у справі №260/3859/20, від 31 травня 2022 року у справі №540/4291/20, дійшов висновку, що Закон № 481/95-ВР не визначає, що саме розуміється під власним споживанням пального, а так само, під поняттям «споруди», «обладнання», «ємності». При цьому, якщо загальні визначення понять «споруда» та «обладнання» є більш чітко окресленими, то поняття «ємність» таким не є і за загальним правилом охоплює абсолютно усі споруди, обладнання, резервуари чи інші пристрої, які мають щонайменшу місткість, до яких можна віднести і паливні баки автомобілів, обладнання, пристроїв. Тому застосування такого поняття в абсолютному значенні у Законі №481 робить його вимоги непередбачуваними для суспільства, позаяк, кожен суб`єкт господарювання, який придбав пальне і використовує його, зобов`язаний отримати ліцензію на зберігання пального, що, однак, суперечить правовому змісту запровадження державою вимог щодо ліцензування діяльності зі зберігання пального, метою чого було, зокрема, підвищення контролю за обігом пального не тільки у розрізі суб`єктів господарювання, які займаються такою діяльністю, але й місць, на яких провадиться діяльність зі зберігання пального.

У зв`язку з тим, що Закон № 481/95-ВР не дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцем зберігання пального, на кожне з яких суб`єкт господарювання зобов`язаний отримати ліцензію, Верховний Суд вказав, що задля вирішення спірного у цій справі питання підлягають врахуванню норми ПК України, які надають визначення поняттям, пов`язаним з обігом пального, зокрема, й місць його зберігання.

Відповідно до підпункту 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які належить декільком розпорядникам акцизного складу пересувного, є декількома акцизними складами пересувними, кількість яких дорівнює кількості власників пального або спирту етилового, що переміщується та/або зберігається в такому транспортному засобі.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які переходить від одного суб`єкта господарювання до іншого, вважається іншим акцизним складом пересувним.

Не є акцизним складом пересувним: транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки; паливний бак транспортного засобу.

Відповідно до пп. «г» пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України, паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої не є акцизним складом.

Податковим органом у податковій консультації від 25.06.2019 № 2900/6/99-99-12-02-02- 15/ІПК роз`яснено, що паливний бак (бензобак) - це ємність для зберігання запасу рідкого палива (бензин, гас, дизельне паливо) безпосередньо на борту транспортного засобу або технічного пристрою, який отримує енергію від рідкопаливного двигуна внутрішнього згорання. Також податківці повідомляють, що на корпусі паливного бака в разі необхідності розташовується отвір для введення датчиків контролю рівня палива, або його тиску. Паливні баки також можуть мати зливний отвір, обладнуються запірною пробкою або краником.

Беручи до уваги викладене, виходячи з тлумачення податковим органом змісту положень норм пп. «г» пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України, паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі (буксирі), з якого пальне потрапляє у двигун буксира та використовується виключно для роботи двигуна буксира, - не є акцизним складом (акцизним складом пересувним); транспортний засіб, у якого пальне знаходиться тільки у паливному баку та використовується виключно для роботи двигуна транспортного засобу, - не є акцизним складом (у розумінні пп. 14.1.6 п. 14.1. ст. 14 Кодексу)/ акцизним складом пересувним (у розумінні пп. 14.1.6і п. 14.1. ст. 14 Кодексу).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що поставлене на адресу позивача пальне не купувалось для зберігання в місцях, які є акцизним складом, а було використано виключно для потреб власного споживання.

При цьому, колегія суддів зазначає, що Головним управлінням ДПС в Донецькій області не надано будь-яких доказів на підтвердження факту зберігання пального Товариством в період часу до отримання ліцензії. Встановлений факт придбання позивачем пального сам по собі не може свідчити про зберігання пального без наявності відповідної ліцензії.

Оскільки, під час проведення фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Донецькій області не доведено факту фізичного зберігання позивачем пального з посиланням на відповідні докази, а лише констатовано його придбання, висновки відповідача про порушення позивачем положень ст.15 Закону №481/95-ВР ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені документально, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у вигляді штрафу на підставі частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР.

Враховуючи вищезазначене, судом першої інстанції обґрунтовано визнано протиправним та скасовано повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області форми «С» № 00/273/05-99- 09-01/32745802 від 12.01.2022 року.

Водночас, Головним управлінням ДПС в Донецькій області в апеляційній скарзі не наведено обґрунтувань, у чому полягає неправильність чи неповнота встановлення судом першої інстанції обставин справи або невірність застосування норм матеріального чи процесуального права, а сам зміст апеляційної скарги, полягає виключно на посиланні апелянта на норми законодавства, що регулюють спірні відносини.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернотрейд» та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Ключкович В.Ю.

Повний текст постанови виготовлено 12.09.2024 р.