Постанова

від 12.09.2024 по справі 640/5585/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/5585/20 Головуючий у 1 інстанції: Білоноженко М.А.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Ізмаїльської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до Антимонопольного комітету України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеком Трейд» про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Ізмаїльської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - Ізмаїльська філія ДП «Адміністрація морських портів України», Замовник) звернувся до суду з позовом до Антимонопольного комітету України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеком Трейд», в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Постійно діючої колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 12 лютого 2020 року № 2706-р/пк-пз.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Постійно діючої колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 12 лютого 2020 року № 2706-р/пк-пз.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Антимонопольний комітет України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що лист-гарантія Переможця від 20.12.2019 № 588 про дотримання в своїй діяльності норм чинного законодавства містить посилання лише на 9 нормативних актів. Встановлено, що відсутні гарантії дотримання наступних нормативних актів: Указу Президента України від 19 березня 2019 року № 82/2019; Рішення РНБО України від 19 березня 2019 року "Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)". Таким чином, відповідач вважає, що позивач не дотримався вимог тендерної документації. Крім того, апелянт вважає, що підставою скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції є те, що судом першої інстанції не залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Мале приватне багатопрофільне підприємство "Телерадіокомпанія ВЕЛСАТ", не зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції безпосередньо впливає на його права та інтереси.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Ізмаїльською філією державного підприємства "Адміністрація морських портів України" у відповідності до вимог та в порядку, передбаченому Законом України "Про публічні закупівлі", було оголошено процедуру закупівлі послуг за кодом ДК 021:2015: 72410000-7 - Послуги провайдерів, оголошення UA-2019-12-20-002238-b, ідентифікатор закупівлі 3392949df6424c4e93da295525d7al39.

Для участі в зазначеній процедурі закупівлі відповідні тендерні пропозиції було подано наступними учасниками: Мале приватне багатопрофільне підприємство "Телерадіокомпанія ВЕЛСАТ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Телеком Трейд".

15 січня 2020 року за результатами проведеного аукціону Ізмаїльською філією державного підприємства "Адміністрація морських портів України", як замовником, було прийнято рішення про визначення учасника Мале приватне багатопрофільне підприємство "Телерадіокомпанія ВЕЛСАТ" переможцем закупівлі та оприлюднено рішення про намір укласти договір.

24 січня 2020 року іншим учасником Закупівлі - ТОВ "Телеком Трейд" відповідне рішення замовника було оскаржене (скарга № UA-2019-12-20-002238-b.al) до Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, як до органу оскарження (далі - Постійно діюча колегія), згідно положень п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі».

12 лютого 2020 року за результатами розгляду скарги ТОВ "Телеком Трейд", Постійно діючою колегією було винесено оскаржуване рішення (№ 2706-р/пк-пз), відповідно до якого, Замовника було зобов`язано скасувати рішення про визначення Малого приватного багатопрофільного підприємства "Телерадіокомпанія ВЕЛСАТ" переможцем процедури Закупівлі.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» від 26 листопада 1993 року № 3659-XII визначено, що Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: 1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції; 4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; 5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; 6) проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів (стаття 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Спеціальним законом, який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади є Закон України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII (далі - Закон №922-VIII).

Частиною третьою статті 8 Закону №922-VIII передбачено, що Антимонопольний комітет України як орган оскарження з метою неупередженого та ефективного захисту прав та законних інтересів осіб, пов`язаних з участю у процедурах закупівлі, утворює постійно діючу адміністративну колегію (колегії) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Рішення постійно діючої адміністративної колегії (колегій) приймаються від імені Антимонопольного комітету України.

За приписами пункту 27 частини 1 статті 1 Закону №922-VIII, суб`єкт оскарження в органі оскарження - фізична чи юридична особа, яка звернулася до органу оскарження з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів з приводу рішення, дії чи бездіяльності замовника, що суперечать законодавству у сфері публічних закупівель і внаслідок яких порушено право чи законні інтереси такої особи.

Виходячи зі змісту частини 1 статті 18 Закону №922-VIII, скарга до органу оскарження подається суб`єктом оскарження у формі електронного документа через електронну систему закупівель. Після розміщення скарги суб`єктом оскарження в електронній системі закупівель скарга автоматично вноситься до реєстру скарг і формується її реєстраційна картка. Скарга разом з реєстраційною карткою в день розміщення суб`єктом оскарження автоматично оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу.

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону №922-VIII, скарги, що стосуються тендерної документації та/або прийнятих рішень, дії чи бездіяльності замовника, що відбулися до закінчення строку, установленого для подання тендерних пропозицій, можуть подаватися до органу оскарження з моменту оприлюднення оголошення про проведення торгів, але не пізніше ніж за чотири дні до дати, установленої для подання тендерних пропозицій.

За приписами частини 9 статті 18 Закону № 922-VІІІ, за результатами розгляду скарги орган оскарження має право прийняти рішення про встановлення або відсутність порушень процедури закупівлі (у тому числі порушення порядку оприлюднення або неоприлюднення інформації про закупівлі, передбаченої цим Законом) та про заходи, що повинні вживатися для їх усунення, зокрема зобов`язати замовника повністю або частково скасувати свої рішення, надати необхідні документи, роз`яснення, усунути будь-які дискримінаційні умови (у тому числі ті, що зазначені в технічній специфікації, яка є складовою частиною тендерної документації), привести тендерну документацію у відповідність із вимогами законодавства, або за неможливості виправити допущені порушення відмінити процедуру закупівлі.

Положеннями ч. 11 ст. 18 Закону № 922-VІІІ визначено, що орган оскарження за результатами розгляду скарги приймає обґрунтоване рішення, у якому зазначаються: висновок органу оскарження про наявність або відсутність порушення процедури закупівлі; висновок органу оскарження про задоволення скарги повністю чи частково або про відмову в її задоволенні; підстави та обґрунтування прийняття рішення; у разі якщо скаргу задоволено повністю або частково - зобов`язання усунення замовником порушення процедури закупівлі та/або відновлення процедури закупівлі з моменту попереднього законного рішення чи правомірної дії замовника.

Рішення органу оскарження містить таку інформацію: найменування органу оскарження; короткий зміст скарги; мотивувальну частину рішення; резолютивну частину рішення; строк оскарження рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Постійно діючої колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 12 лютого 2020 року № 2706-р/пк-пз яким зобов`язано Замовника було скасувати рішення про визначення Малого приватного багатопрофільного підприємства "Телерадіокомпанія ВЕЛСАТ" переможцем процедури Закупівлі (а.с. 41-50).

Підставою прийняття оскаржуваного рішення став висновок Постійно діючої колегії, зазначені в ч. 5 цього рішення, про невідповідність пропозиції Учасника - Малого приватного багатопрофільного підприємства "Телерадіокомпанія ВЕЛСАТ» вимогам тендерної документації в частині наданого листа-гарантії дотримання певних норм чинного законодавства України.

Так, пунктом 3 розділу «Інші документи (для учасників - юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців)» Додатку 2 до Тендерної документації передбачено необхідність надання Учасниками документів, а саме: «Лист-гарантія, за підписом уповноваженої особи Учасника та завірена печаткою (за наявності), щодо дотримання Учасником в своїй діяльності норм чинного законодавства України, в тому числі:

- Закону України «Про санкції» від 14.08.2014р. № 1644-VII;

- Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014р. № 1702-VII;

- Указу Президента України від 15 травня 2017р. № 133/2017;

- Рішення РНБО України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)»

- Указу Президента України від 14 травня 2018р. №126/2018;

- Рішення РНБО України від 02 травня 2018 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)»

- Указу Президента України від 19 березня 2019 року № 82/2019.

- Рішення РНБО України від 19 березня 2019 року «Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)»

- Постанови Кабінету Міністрів від 07.11.2014р. №595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей»;

- Постанови Кабінету Міністрів від 16.12.2015р. №1035 «Про обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію»;

- Постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015р. № 1147 «Про заборону ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації»» (а.с. 10-20).

Матеріали справи свідчать, що Малим приватним багатопрофільним підприємством "Телерадіокомпанія ВЕЛСАТ" було надано Лист-гарантію від 20 грудня 2019 року Вих. №558 (а.с. 98).

У даному Листі-гарантії зазначено, що «Мале приватне багатопрофільне підприємство «Телерадіокомпанія Велсат» гарантує дотримання в своїй діяльності норм чинного законодавства України, в тому числі:

- Закону України «Про санкції» від 14.08.2014р. № 1644-VII;

- Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014р. № 1702-VII;

- Указу Президента України від 15 травня 2017р. № 133/2017;

- Рішення РНБО України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)»;

- Указу Президента України від 14 травня 2018р. №126/2018;

- Рішення РНБО України від 02 травня 2018 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)»;

- Постанови Кабінету Міністрів від 07.11.2014р. №595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей»;

- Постанови Кабінету Міністрів від 16.12.2015р. №1035 «Про обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію»;

- Постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015р. № 1147 «Про заборону ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації».

Отже, у вищевказаному Листі-гарантії зазначено про зобов`язання дотримання 9 з 11 перелічених в Документації нормативних актів.

Зазначена обставина була виявлена та розглянута Тендерним комітетом Замовника при розгляді пропозиції НПБП «Телерадіокомпанія ВЕЛСАТ».

Відповідно до частини 1 «Зміст і спосіб подання тендерної пропозиції» Розділу 3 «Інструкції з підготовки тендерної пропозиції» основної частини Тендерної документації, до формальних (несуттєвих) помилок замовником відносяться технічні, механічні та інші помилки, допущені учасниками в документах, що подані ними в складі тендерної пропозиції та такі, що не нівелюють технічний потенціал та конкурентоздатність учасника. Замовник залишає за собою право не відхиляти тендерні пропозиції при виявленні формальних помилок незначного характеру, при цьому замовник гарантує дотримання всіх принципів, визначених статтею 3 Закону. Рішення про віднесення допущеної учасником помилки до формальної (несуттєвої) приймається колегіально на засіданні тендерного комітету.

Згідно протоколу про визнання несуттєвою допущеної помилки від 14 січня 2020 року, Тендерний комітет Замовника визначив відсутність законодавчих актів в наданому листі-гарантії МПБГ «Телерадіокомпанія «Велсат», а саме: «Указу Президента України від 19 березня 2019 року № 82/2019», «Рішення РНБО України від 19 березня 2019 року «Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» помилкою несуттєвого характеру, яка не впливає на конкурентоздатність учасника, ті не нівелює технічний потенціал учасника (а.с. 25-26).

Колегія суддів приймає до уваги, що в Листі-гарантії Малим приватним багатопрофільним підприємством "Телерадіокомпанія ВЕЛСАТ" не вказано про необхідність додержуватись під час виконання договірних зобов`язань Указу Президента України від 19 березня 2019 року № 82/2019 та Рішення РНБО України від 19 березня 2019 року «Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Разом з тим, колегія звертає увагу на те, що даному Листі-гарантії Малим приватним багатопрофільним підприємством "Телерадіокомпанія ВЕЛСАТ" вказано, що воно гарантує дотримання в своїй діяльності норм чинного законодавства України.

Тобто, на переконання суду апеляційної інстанції, Мале приватне багатопрофільне підприємство "Телерадіокомпанія ВЕЛСАТ" надало гарантію дотримання в своїй діяльності норм всього чинного законодавства України, незалежно від того, який перелік нормативно-правових актів наведений в такому Листі-гарантії. Підтвердженням цього є використання в Листі-гарантії конструкції «в тому числі», що вказує на те, що такий перелік наведених нормативно-правових актів не є виключним.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виявлені порушення у вигляді незазначення у листі-гарантії двох нормативно-правових актів, які переможець закупівель зобов`язується додержуватись під час виконання договірних зобов`язань, є несуттєвими, оскільки допущена помилка не нівелює технічний потенціал та конкурентоздатність учасника і не впливає на зміст тендерної пропозиції.

Таким чином, необґрунтованими є доводи апелянта про правомірність прийняття оскаржуваного рішення, у зв`язку з тим, що лист-гарантія Переможця від 20.12.2019 № 588 про дотримання в своїй діяльності норм чинного законодавства містить посилання лише на 9 нормативних актів.

Щодо посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Мале приватне багатопрофільне підприємство "Телерадіокомпанія ВЕЛСАТ", слід зазначити наступне.

Згідно пункту 4 частини 3 статті 317 КАС України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Колегія суддів вважає, що незалучення судом першої інстанції до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Малого приватного багатопрофільного підприємства "Телерадіокомпанія ВЕЛСАТ", не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, на підставі п. 4 ч. 3 ст. 317 КАС України, оскільки, оскаржуваним рішенням Постійно діючої колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 12.02.2020 № 2706-р/пк-пз покладено обов`язки безпосередньо на позивача, вплив такого рішення відповідача на права, свободи та інтереси Малого приватного багатопрофільного підприємства "Телерадіокомпанія ВЕЛСАТ" є опосередкованим.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність рішення Постійно діючої колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 12 лютого 2020 року № 2706-р/пк-пз та наявність підстав для його скасування.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Ізмаїльської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Ключкович В.Ю.