Постанова

від 12.09.2024 по справі 380/10393/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/10393/20 пров. № А/857/19872/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Качмара В.Я., Кузьмича С.М.,

за участю секретаря судового засідання: Кулабухової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року, головуючий суддя Кедик М.В., ухвалене о 15:52 год. у м. Львові, повний текст якого складено 10.03.2021 року, у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Львівський лікеро-горілчаний завод» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» звернулося в суд з позовом до ГУ ДПС у Львівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.11.2020 року № 0002260901.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що алкогольні напої, які знаходились на складі готової продукції ПрАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод" без марок акцизного податку згідно з додатком №1 від 08.1.2020 до акта перевірки є продукцією, яка вироблена для відвантаження до магазинів безмитної торгівлі, а тому на підставі п. 226.10 Податкового кодексу України маркуванню такі напої не підлягають.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 05.11.2020 року №0002260901.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що перевіркою встановлено порушення вимог п. 26.6 ст. 226 Податкового кодексу України, абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (із змінами та доповненнями, далі - Закон № 481), а саме: зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку згідно додатку № 1 від 08.10.2020 року до акта перевірки. Головним управлінням ДПС у Львівській області правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.11.2020 року №0002260901, яким на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 302730,24 грн.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ГУ ДПС у Львівській області проведено перевірку господарської одиниці, що розташована за адресою: м. Львів, вул. М. Кордуби, 2 та належить суб`єкту господарювання ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод», про що 08.10.2020 року складено акт (довідка) №13/32/09.01/30822837 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі та зберігання алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального (далі акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення вимог п. 26.6 ст. 226 ПК України, абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 № 481 (із змінами та доповненнями, а саме: зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку згідно додатку № 1 від 08.10.2020 року до акта перевірки.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 05.11.2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0002260901 за порушення абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481/95-ВР та застосовано штрафну санкцію за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України №481 в сумі 302 730,24 грн.

Не погодившись із винесеним податковими повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що алкогольні напої, які знаходилися на складі готової продукції ПрАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод" без марок акцизного податку згідно з додатком №1 від 08.10.2020 року до акта перевірки є продукцією, яка вироблена для відвантаження до магазинів безмитної торгівлі, а тому на підставі п. 226.10 ст. 226 ПК України маркуванню такі напої не підлягають.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481/95-ВР).

Як передбачено абзацом 3 частини 4 статті 11 Закону № 481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Статтею 17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Підпунктом 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Згідно з підпунктом 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 ПК України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Пунктом 226.1 статті 226 ПК України встановлено, що у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Пунктами 226.6-226.7 статті 226 ПК України визначено, що маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об`ємних одиниць не здійснюється. Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, місяць і рік випуску марки.

За пунктом 226.10 статті 226 ПК України не підлягають маркуванню:

алкогольні напої і тютюнові вироби, які постачаються для реалізації магазинам безмитної торгівлі безпосередньо вітчизняними виробниками такої продукції за прямими договорами, укладеними між вітчизняними виробниками алкогольних напоїв і тютюнових виробів і власниками магазинів безмитної торгівлі. При цьому переміщення алкогольних напоїв і тютюнових виробів, що спрямовуються виробниками до магазинів безмитної торгівлі, здійснюється під митним контролем із застосуванням заходів гарантування доставки;

алкогольні напої і тютюнові вироби, які ввозяться в Україну і розміщуються у митному режимі магазину безмитної торгівлі;

еталонні (моніторингові) чи тестові зразки тютюнових виробів, які не призначені для продажу вроздріб і ввозяться на митну територію України акредитованими державними випробувальними лабораторіями та/або суб`єктами господарювання, які мають ліцензії на право виробництва відповідної продукції, для проведення досліджень чи випробувань (калібрування лабораторного обладнання, проведення дегустацій, вивчення фізико-хімічних показників, дизайну).

Як слідує з матеріалів справи, між ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» (продавець) та Українсько-німецьким спільним підприємством «Львів-Трейдінг» (покупець) укладено контракт від 11.05.2008 року № 037/7-90, відповідно до п. 1.1 якого даний контракт є угодою купівлі-продажу, згідно з якою продавець продає, а покупець купує продукцію, а саме лікеро-горілчані вироби в кількості і по цінах, що вказані в Специфікаціях до даного контракту, для реалізації в магазинах безмитної торгівлі, відповідно до умов даного контракту.

Між ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» (продавець) та ТзОВ «Флемінго дьюті фрі Україна» (покупець) укладено договір купівлі-продажу від 24.05.2013 року №2013 згідно з п. 1.1 якого продавець продає, а покупець купує лікеро-горілчані вироби під торговими марками ПрАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод", призначені для їх подальшого продажу на території магазину безмитної торгівлі.

На виконання замовлення відповідно до заявки Українсько-німецького спільного підприємства "Львів-Трейдінг" від 17.09.2020 року для продажу в магазинах безмитної торгівлі відповідно до укладеного між ПрАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод" та СП "Львів-Трейдінг" контракту від 22.05.2008 року №037/7-90, завод виготовив: горілку Львівська Ювілейна 0,75 л. 40% - 36 пл.; бальзам Дністер 0,5 л. 40% - 120 пл.; лікер Шоколадний 0,5 л. 30% -120 пл.

Відповідно до додатку № 1 акта перевірки у аналогічній кількості відповідні алкогольні напої знаходилися на складі.

На виконання замовлення ТзОВ "Флемінго дьюті фрі Україна" для продажу в магазинах безмитної торгівлі відповідно до укладеного між ПрАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод" та ТзОВ "Флемінго дьюті фрі Україна" договору купівлі- продажу №2013 від 24.05.2013 року, завод виготовив: горілку Вожак класичний 0,70 л 40%; горілку Давня Легенда 0,5 л. 40%; горілку Золото Карпат 0,75 л 40 %, горілку Лемберг 0,5 л 40%; Горілка Львівська медова з перцем 0,1 л 40 %; Львівська горілка шляхетна 0,7 л 40 %; лікер Старий ринок 0,2 л 45 %; лікер Старий ринок 0,5 л, 45 %.

Відповідно до додатку № 1 акта перевірки у аналогічній кількості відповідні алкогольні напої знаходилися на складі.

Вказані обставини свідчать про те, що вказаний товар, станом на дату проведення перевірки був виготовлений, однак не поставлений покупцю.

Колегія суддів зазначає, що хоч і позивач зобов`язаний був відвантажити алкогольні напої своїм контрагентам, оформивши митну декларацію, негайно після виготовлення алкогольних напоїв, оскільки відповідно до абз. 1 пп. 226.10 п. 226 ПК України переміщення алкогольних напоїв (в тому числі переміщення на склад виробника), що спрямовуються виробниками до магазинів безмитної торгівлі, здійснюється під митним контролем із застосуванням заходів гарантування доставки, однак невиконання у встановлений строк умов договору не свідчить про те, що такий товар не був виготовлений на виконання цього договору.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що під час перевірки працівниками підприємства у присутності представників контролюючого органу було проведено інвентаризацію спирту, водно- спиртових розчинів та готової продукції в місцях зберігання. Жодних розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та фактичною наявністю підакцизних товарів у місцях їх зберігання не встановлено.

Також матеріалами справи підтверджено, що на час проведення перевірки ПрАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод" не здійснювало транспортування відповідних алкогольних напої, вказані напої перебували на складі готової продукції для відправлення у магазини безмитної торгівлі.

Всі алкогольні напої, що виробляє підприємство, розміщуються на складі готової продукції, який призначений саме для цього і є місцем зберігання, внесеним до Єдиного державного реєстру згідно довідки серії АП № 185530.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду попередньої інстанції про те, що в ході розгляду справи відповідачем не доведено правомірності прийняття оскарженого податкового повідомлення - рішення від 05.11.2020 року № 0002260901, відтак таке прийнято безпідставно та необґрунтовано, через що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року у справі №380/10393/20 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді В. Я. Качмар С. М. Кузьмич

Повний текст постанови складено 12.09.2024 року.