Ухвала

від 11.09.2024 по справі 752/25428/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 752/25428/20 Головуючий у суді І інстанції Колдіна О.О.

Провадження № 22-ц/824/13402/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.,

суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О.

за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Дніпробуд» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Віа-Авто» про визнання права власності на незавершене будівництво,

в с т а н о в и в:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Віа-Авто» (далі - ТОВ «Віа-Авто»), уточнивши який просила визнати за нею майнове право на оформлення у власність:

- однокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 89,93 кв. м, з яких: 49,20 кв. м - площа квартири, 40,73 кв. м - площа лоджії, вартістю 414 190,01 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 69 031,67 грн, з правом реєстрації цих майнових (речових) прав згідно чинного законодавства в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- однокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 48,96 кв. м, з яких: 39,10 кв. м - площа квартири, 9,86 кв. м - площа лоджії, вартістю 262 154,62 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 43 692,44 грн, з правом реєстрації цих майнових (речових) прав згідно чинного законодавства в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 15 квітня 2013 року між нею та ТОВ «Віа-Авто» було укладено договір № 182/П/П2/П213 купівлі-продажу майнових прав, відповідно до умов якого вона набула майнові права на об`єкт нерухомості, що розташований в об`єкті капітального будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 89,93 кв. м. Позивачкою повністю здійснено оплату вартості майнових прав у розмірі 414 190,01 грн, про що 16 квітня 2013 року відповідачем видано довідку про оплату вартості майнових прав згідно договору № 182/П/П2/П213 та свідчить квитанція прибуткового касового ордера № 289 від 16 квітня 2013 року.

17 квітня 2013 року між сторонами укладено ще один договір № 183/П/П2/П214 купівлі-продажу майнових прав, згідно з умовами якого позивачка набула майнові права на об`єкт нерухомості, що розташований в об`єкті капітального будівництва за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 48,96 кв. м. Позивачкою повністю здійснила оплату вартості майнових прав у розмірі 262 154,62 грн, про що 19 квітня 2013 року відповідачем видано довідку про оплату вартості майнових прав згідно договору № 183/П/П2/П214 та свідчить квитанція прибуткового касового ордера № 326 від 18 квітня 2013 року.

Позивачка виконала взяті на себе зобов`язання за обома правочинами, однак відповідач свої зобов`язання не виконав, будівництво об`єкту нерухомості вчасно не закінчив та не увів будинок в експлуатацію, що перешкоджає їй здійснити державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва, а тому вона вимушена звернутись до суду за захистом своїх майнових прав.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 15 вересня 2021 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 майнове право на оформлення у власність однокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 89,93 кв. м, з яких: 49,20 кв. м - площа квартири, 40,73 кв. м - площа лоджії, вартістю 414 190,01 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 69 031,67 грн.

Визнано за ОСОБА_1 майнове право на оформлення у власність однокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 48,96 кв. м, з яких: 39,10 кв. м - площа квартири, 9,86 кв. м - площа лоджії, вартістю 262 154,62 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 43 692,44 грн

Стягнуто із ТОВ «Віа-Авто» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 381,75 грн.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Дніпробуд» (далі - ТОВ «ІБК «Дніпробуд») як особа, що не брала участі у розгляді справи, але на права та обов?язки якої може вплинути рішення суду, звернулось з апеляційною скаргою, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального й порушення норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не встановленні обставини, які мають значення для справи.

Суд першої інстанції зробив висновок про те, що позивачка сплатила ТОВ «Віа-Авто» кошти за договорами, однак квартири їй у власність не передані, відтак позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Скаржник вважає такий висновок помилковим та таким, що не відповідає обставинам справи з наступних підстав.

19 липня 2012 року між ТОВ «ІБК «Дніпробуд» та ТОВ «Віа-Авто» був укладений договір про часткову участь у будівництві № 02-19/07-12, предметом якого є будівництво житлових будинків з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом на земельній ділянці комунальної власності за кадастровим номером 8000000000682608340045, площею 0,9794 га, розташованої в м. Києві, Голосіївського району, вул. Стратегічне шосе, законним орендарем якої є ТОВ «ІБК «Дніпробуд».

Відповідно до пункту 4.3.1 договору ТОВ «Віа-Авто» взяло на себе функції замовника будівництва. ТОВ «ІБК «Дніпробуд» делегувало функції замовника будівництва в повному обсязі (пункт 4.1 договору), а ТОВ «Віа-Авто» прийняла на себе згідно пункту 4.3 договору функції замовника з метою забезпечення виконання цього договору в обсязі, визначеному цим договором та необхідному згідно з вимогами законодавства для виконання цього договору.

ТОВ «Віа-Авто» своїх зобов`язань за договором від 19 липня 2012 року № 02-19/07-12 не виконало, а потім делегувало функції замовника ТОВ «Секвойя Девелопмент», уклавши з ним договір про часткову участь у будівництві і передачу функцій замовника від 17 вересня 2014 року № 18/09-14, чим порушило заборону не передавати отримані права та обов`язки третім особам без згоди ТОВ «ІБК «Дніпробуд».

Здійснюючи функції замовника, ТОВ «Віа-Авто» та ТОВ «Секвойя Девелопмент» почали залучати кошти фізичних осіб у будівництво. Залучення коштів фізичних осіб відбувалось шляхом укладання договорів купівлі-продажу майнових прав та попередніх договорів купівлі-продажу. Так, за договором купівлі-продажу майнових прав ТОВ «Віа- Авто» та ТОВ «Секвойя Девелопмент» зобов`язались передати у власність фізичних осіб- покупців майнові права на квартири, а за попередніми договорами купівлі-продажу - укласти основні договори купівлі-продажу після прийняття будинків в експлуатацію.

З 2015 року будівництво припинене, об`єкт будівництва визнано самочинним за ознакою відсутності дозвільних документів, а ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 березня 2015 року у справі 757/8872/15-к накладений арешт на земельну ділянку із забороною розпорядження.

Відтак, зобов`язання перед інвесторами, кошти яких залучені у будівництво, не виконані.

Для захисту своїх інтересів, з метою законної добудови житлового комплексу «Мозаїка», інвестори будівництва об`єктів на орендованій земельній ділянці об`єднались у громадську організацію «Об`єднання інвесторів «ЖК Мозаїка» (код ЄДРПОУ 40595139) та відповідно до договору купівлі-продажу від 19 січня 2017 року викупили у ТОВ «РСБ Компані» 100 % статутного капіталу і корпоративні права на ТОВ «ІБК «Дніпробуд», єдиним учасником якого є ГО «Об`єднання інвесторів «ЖК Мозаїка».

У подальшому, за клопотанням саме громадської організації ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 січня 2019 року із земельної ділянки знятий арешт і дозволено отримання вихідних умов на будівництво, розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, отримання її в користування з метою завершення будівництва, проектування і отримання дозвільної документації на завершення будівництва, фактичне завершення будівництва.

Зняття арешту надало змогу поновити за ТОВ «ІБК «Дніпробуд», 100 % власником корпоративних прав якого стали інвестори, право користування земельною ділянкою, уклавши з Київською міською радою договір про поновлення договору оренди землі. Відтак, ТОВ «ІБК «Дніпробуд», кінцевими вигодонабувачами від діяльності якого стали інвестори, юридично поновив за собою право отримати і виконувати функції замовника по завершенню будівництва.

Отже, фактично у позивачки ОСОБА_1 відсутні законні підстави для визнання права власності на самочинне будівництво.

З наведених вище підстав ТОВ «ІБК «Дніпробуд» вважає, що рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 вересня 2021 року зачіпає його права та інтереси, тому просить скасувати це судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу від позивачки та відповідача до суду апеляційної інстанції не надходив.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ТОВ «ІБК «Дніпробуд» - адвокат Крикунов О.В. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

ОСОБА_1 та ТОВ «Віа-Авто» в судове засідання не з`явились, про причини неявки до апеляційного суду не повідомили. Враховуючи, що вони були повідомлені про місце, дату та час судового засідання, колегія суддів відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України вирішила справу розглядати без їх участі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника скаржника в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги щодо вирішення судом першої інстанції питання стосовно прав та інтересів скаржника, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю з таких підстав.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року таке право повинно бути забезпечено судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Правилами статті 18 ЦПК України передбачено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Згідно положень частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Отже, правом на апеляційне оскарження рішення суду наділена лише особа, яка брала участь у справі, або яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права свободи, інтереси та (або) обов`язки.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків».

Суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18)).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-885цс15 та від 06 вересня 2017 року у справі № 6-1844цс16, висновок про відсутність у особи права на оскарження рішення суду першої інстанції на тій підставі, що суд не вирішував питання про його права та обов`язки, може бути зроблений лише після з`ясування, яким чином вказане рішення впливає на обсяг прав, інтересів чи обов`язків особи, яка подала апеляційну скаргу.

Таким чином на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

При цьому слід урахувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, від 03 червня 2019 року у справі № 910/6767/17, від 25 жовтня 2019 року у справі № 910/16430/14, від 05 травня 2020 року у справі № 910/9254/18 та від 29 жовтня 2020 року у справі № 200/6831/18.

За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

ТОВ «ІБК «Дніпробуд», оскаржуючи рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 вересня 2021 року у даній справі, вказує, що цим судовим рішенням порушено його права та інтереси як замовника будівництва житлових будинків по АДРЕСА_3 .

Проте,наведені скаржником обставини не можуть бути визнані апеляційним судом такими, що підтверджують факт вирішення судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні питання про його права та інтереси.

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається із матеріалів справи, правовідносини в даному спорі виникли між ОСОБА_1 , як покупцем, та ТОВ «Віа-Авто», як продавцем майнових прав на об?єктинерухомості, якими є квартири АДРЕСА_4 , секція Преміум, поверх П2, на підставі договорів купівлі-продажу майнових прав від 15 квітня 2013 року № 182/П/П2/П213 та від 17 квітня 2013 року № 183/П/П2/П214 відповідно.

ТОВ «ІБК «Дніпробуд» не було учасником(стороною) вказаних договорівкупівлі-продажу. Вмотивувальній частині рішення суду не містяться висновки суду про права та обов`язки скаржника, а також у резолютивній частині рішення суд не вказував про права та обов`язки ТОВ «ІБК «Дніпробуд».

Та обставина, що 19 липня 2012 року між останнім та відповідачем ТОВ «Віа-Авто»укладався договір про часткову участь у будівництві № 02-19/07-12 і ТОВ «Віа-Авто»не виконало умови цього договору не стосується спору уційсправі.

За умовами договору № 02-19/07-12 ТОВ «ІБК «Дніпробуд»передалоТОВ «Віа-Авто»функції замовника, за винятком права продажу ним майнових прав на частини об?єкту, що належить ТОВ «ІБК «Дніпробуд». Пунктом 6 договору встановлений порядок визначення часток об?єкта кожного із учасників договору. Крім того, умовами договору передбачено право ТОВ «Віа-Авто» залучати до фінансування будівництва об?єкта третіх осіб.

Отже, ТОВ «Віа-Авто»,як замовник будівництва, залучалодо фінансування будівництва ОСОБА_1 ісаме між цими сторонами виник спір уданій справі, вирішення якого судом не порушує прав скаржника.

Посилання представника ТОВ «ІБК «Дніпробуд» на те, що товариство юридично поновило за собою право отримати і виконувати функції замовника по завершенню будівництва не ґрунтуються на доказах.

Так, представник зазначає, що на даний час єдиним учасником ТОВ «ІБК «Дніпробуд» є ГО «Об`єднання інвесторів «ЖК Мозаїка». За ТОВ «ІБК «Дніпробуд поновлено право користування земельною ділянкою, відтак ТОВ «ІБК «Дніпробуд», кінцевими вигодонабувачами від діяльності якого стали інвестори, юридично поновило за собою право отримати і виконувати функції замовника по завершенню будівництва.

Однак колегія суддів, оцінюючи ці доводи скаржника, вважає, що у разі якщо функції замовника не на час подання апеляційної скарги, а на час ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення перейшли від ТОВ «Віа-Авто» до ТОВ «ІБК «Дніпробуд» і на підставі цього в останнього виникли обов?язки перед ОСОБА_1 за договорамикупівлі-продажу майнових прав, то скаржник мав бути залучений до участі у розгляді справи.

Втім, доказів на доведення цих обставин ТОВ «ІБК «Дніпробуд» до апеляційної скарги не надало.

Наявність порушених прав є основною умовою для здійснення судового захисту, за відсутності якої такий захист не здійснюється. Проте апеляційним переглядом рішення суду першої інстанції не встановлено, а матеріали справи не містять доказів, що у суду першої інстанції був наявний безумовний обов`язок залучати ТОВ «ІБК «Дніпробуд» до участі у справі з підстав того, що ухвалене у цій справі рішення може зачіпати його права та охоронювані законом інтереси.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

У постанові Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі № 127/26512/16-ц (провадження № 61-47768св18) вказано, що «у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті».

Таким чином, якщо обставини вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі в справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю, а відповідне судове рішення не переглядається по суті.

За результатом апеляційного перегляду справи в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що її аргументи на правильність висновків суду першої інстанції не впливають, оскільки рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 15 вересня 2021 року не вирішувалося питання про права та інтереси ТОВ «ІБК «Дніпробуд», яке на час розгляду справи не було наділене будь-яким майновим правом (у тому числі встановленим судом) щодо квартири АДРЕСА_5 .

Враховуючи вищевикладене, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ІБК «Дніпробуд» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Віа-Авто» про визнання права власності на незавершене будівництво з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Керуючись статтями 352, 362, 367, 372, 381 - 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Дніпробуд» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Віа-Авто» про визнання права власності на незавершене будівництво закрити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 вересня 2024 року.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: Т.А. Слюсар

Д.О. Таргоній