Ухвала

від 09.09.2024 по справі 990/250/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про відвід

09 вересня 2024 року

м. Київ

справа №990/250/24

адміністративне провадження №П/990/250/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М., Рибачука А.І., Стародуба О.П., Стрелець Т.Г.,

секретаря судового засідання Кірієнко Н.Є.,

представника позивача Панченко О.О.,

представника відповідача Ксендзова А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів в адміністративній справі № 990/250/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправною бездіяльності,

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2024 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС України), в якому позивач просить визнати протиправною бездіяльність ВККС України щодо невиконання вимог пункту 3 розділу I «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» №3511-IX від 09 грудня 2023 року в частині завершення до 30 червня 2024 року процедури проведення оцінювання на відповідність займаній посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва Качура Ігоря Анатолійовича.

Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2024 року відкрито провадження у справі № 990/250/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправною бездіяльності та призначено вказану справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи на 09 вересня 2024 року о 11:30 год в приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корпус 5.

09 вересня 2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід суддів Берназюка Я.О., Кравчука В.М., Рибачука А.І., Стародуба О.П., Стрелець Т.Г. від розгляду адміністративної справи № 990/250/24.

Заява позивача обґрунтована тим, що залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, колегія суддів помилково, на думку позивача, завчасно на стадії відкриття провадження у справі вдалася до оцінки аргументів поданої позивачем позовної заяви. Означене, за твердженням ОСОБА_1 , свідчить про формальність та сумнівність дій колегії суддів з точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя, гарантованого національним законодавством, а також про порушення принципів справедливості та змагальності.

Подану заяву позивач мотивує також наявністю позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 31 серпня 2023 року у справі №990/114/23, де Суд наголосив на відсутності у КАС України конкретно передбаченої форми викладу позовних вимог, натомість позивача наділено правом визначати учасників справи та довільно викладати зміст позовних вимог і спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону.

Позивач, мотивуючи наявність сумнівів щодо неупередженості колегії суддів вказує, що вимога, наведена в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, яка стосується необхідності зазначення способу захисту порушеного права, а також посилання на необхідність доведення позивачем порушення своїх прав є оцінкою наданих ним в обґрунтування позовних вимог доказів, що є неприпустимим і загалом свідчить про те, що колегія у складі суддів Берназюка Я.О., Кравчука В.М., Рибачука А.І., Стародуба О.П., Стрелець Т.Г. не може бути об`єктивною при розгляді даної справи.

Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Берназюка Я.О., Кравчука В.М., Рибачука А.І., Стародуба О.П., Стрелець Т.Г. від розгляду адміністративної справи № 990/250/24, Суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 126 Конституції України незалежність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Згідно з положеннями частини першої статті 1 та частини першої статті 7 Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється: незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом; кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Статтею 35 КАС України встановлено, що справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи; у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 45 цього Кодексу з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.

Аналізуючи зазначені положення, Суд зауважує, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У зв`язку із цим Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або у будь-якій формі. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення судді до спору і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права безпосередньо не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою цього Суду (справи "Білуха проти України", заява №33949/02, п. 49; «Fey v. Austria», заява №14396/88, пп. 27, 28 та 30; «Wettstein v. Switzerland», заява № 33958/96, п.п. 42-43; «Pullar v. United Kingdom», заява № 22399/93, п. 38 та інші) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

1) "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

2) "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Аналізуючи висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року справі № 990/114/23, яким ОСОБА_1 мотивує заяву про відвід, колегія суддів наголошує, що Суд у цій справі дійсно вказав на відсутності у КАС України конкретно передбаченої форми викладу позовних вимог, не заперечуючи при цьому необхідності викладення позивачем змісту позовних вимог, зокрема, способу (способів) захисту його прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інших, які не суперечать закону, у будь-якій, довільній формі.

Колегія суддів зауважує, що залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, Суд, у межах процесуальних вимог КАС України, оцінюючи позовну заяву на предмет відповідності положенням частини п`ятої статті 160 КАС України, вказав на необхідності уточнення змісту позовних вимог в частині зазначення конкретних способів захисту порушених прав, яких позивачем у позовній заяві взагалі наведено не було.

Вказане дозволяє Суду дійти висновку, що позивач, висловлюючи власне розуміння положень пункту 4 частини п`ятої статті 160 КАС України щодо оформлення змісту позовних вимог, та встановленими частиною першої статті 169 КАС України імперативними вимогами до Суду щодо перевірки позовної заяви на предмет додержання вимог процесуального закону, фактично не погоджується з мотивами Суду, зазначеними в ухвалі від 01 серпня 2024 року.

Важливо також зауважити, що ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2024 року відкрито провадження у справі № 990/250/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправною бездіяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

У такому випадку процесуальне рішення Суду за результатом аналізу поданої позовної заяви на предмет її відповідності вимогам процесуального закону, яке прийнято колегіально з наведенням відповідних мотивів у тексті ухвали, не може бути підставою для відводу колегії суддів у цій справі.

Аналогічна позиція стосовно застосування зазначених положень процесуального закону викладена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 18 квітня 2024 року у справі № 607/9107/23, від 25 квітня 2024 року у справі № 990/40/24, від 29 квітня 2024 року у справі № 990/310/23 та Верховним Судом в ухвалі від 29 серпня 2024 року у справі № 120/11425/23.

Жодних інших підстав, що можуть свідчити про упередженість та необ`єктивність суддів Берназюка Я.О., Кравчука В.М., Рибачука А.І., Стародуба О.П., Стрелець Т.Г. під час розгляду справи № 990/250/24, подана ОСОБА_1 заява не містить.

Суд наголошує, що відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Втім, будь-яких об`єктивних доказів, які б підтверджували упередженість або необ`єктивність колегії суддів у справі № 990/250/24 в результаті розгляду цієї справи позивач не надає.

Суд також бере до уваги, що позивачем 09 вересня 2024 року подано заяву, мотивовану положеннями статей 2, 245 КАС України, про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить викласти вимоги заявленого ним позову у новій редакції, а саме - додати нову вимогу щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії з метою захисту його порушених прав.

З огляду на це, ретельно розглянувши подану позивачем заяву, Суд дійшов висновку, що така заява не містить жодних обґрунтованих підстав для відводу суддів Берназюка Я.О., Кравчука В.М., Рибачука А.І., Стародуба О.П., Стрелець Т.Г. від розгляду цієї справи, зокрема, у заяві відсутні об`єктивні докази та доводи, які б підтверджували наявність обставин, що обґрунтовано викликають сумнів у неупередженості або необ`єктивності судді, зокрема такі, які містять належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цього судді як з погляду "суб`єктивного критерію", так і з погляду "об`єктивного критерію". Крім того, аргумент, яким ОСОБА_1 обґрунтовує заяву про відвід, а саме посилання на невідповідність ухвали Верховного Суду від 01 серпня 2024 року, якою було залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху, правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 21 червня 2023 року справі № 990/114/23, жодним чином не свідчить про вчинення суддями, які входять до складу колегії, поведінки, яка б свідчила про їх упередженість чи небезсторонність у цій справі або того, що вони допустили порушення вимог стандарту безсторонності та неупередженості у своїй процесуальній діяльності.

Аналогічна позиція щодо застосування критерію "неупередженості" судді висловлена Верховним Судом в ухвалах від 27 жовтня 2020 року у справі № 826/8426/14, від 06 жовтня 2022 року у справі №640/17351/19, від 24 січня 2023 року у справі №826/9693/13-а, від 11 липня 2023 року у справі №200/5179/22, від 13 травня 2024 року у справі №215/2945/23 та від 23 липня 2024 року у справі №990/217/24.

Абзацом 2 частини четвертої статті 40 КАС України встановлено, що якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

З огляду на те, що заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у справі № 990/250/24 подана представником позивача безпосередньо до Суду 09 вересня 2024 року о 11:00, а судове засідання у цій справі, згідно ухвали Верховного Суду від 14 серпня 2024 року призначено на 09 вересня 2024 року о 11:30, Суд не вбачає правових підстав для передачі вказаної заяви іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу, для вирішення питання про відвід.

Ураховуючи наведене, а також позицію учасників справи, висловлену у судовому засіданні, колегія суддів доходить висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Берназюка Я.О., Кравчука В.М., Рибачука А.І., Стародуба О.П., Стрелець Т.Г. від участі у розгляді справи № 990/250/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправною бездіяльності.

Керуючись статтями 31, 36, 39, 40, 256 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Берназюка Я.О., Кравчука В.М., Рибачука А.І., Стародуба О.П., Стрелець Т.Г. від участі у розгляді справи № 990/250/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправною бездіяльності.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Я.О. Берназюк

Судді В.М. Кравчук

А.І. Рибачук

О.П. Стародуб

Т.Г. Стрелець