Постанова

від 12.09.2024 по справі 460/18/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2024 року

Київ

справа №460/18/24

адміністративне провадження №К/990/26821/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №460/18/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРІ-ТІ» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання до вчинення дій, провадження у якій відкрито за касаційної скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року (головуючий суддя Затолочний В. С., судді: Гудим Л. Я., Качмар В. Я.),

ВСТАНОВИВ:

Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 28 лютого 2024 року, прийнятим в порядку спрощеного позовного провадження, адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Рівненській області № 9545386/43809692 від 19 вересня 2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 284 від 10 жовтня 2022 року, № 9545385/43809692 від 19 вересня 2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 285 від 10 жовтня 2022 року, № 9605933/43809692 від 28 вересня 2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 299 від 20 жовтня 2022 року, № 9605932/43809692 від 28 вересня 2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 280 від 06 жовтня 2022 року, № 9605931/43809692 від 28 вересня 2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 293 від 18 жовтня 2022 року, № 9605930/43809692 від 28 вересня 2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 291 від 18 жовтня 2022 року. Зобов`язав Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРІ-ТІ» № 285 від 10 жовтня 2022 року, № 284 від 10 жовтня 2022 року, № 280 від 06 жовтня 2022 року, № 291 від 18 жовтня 2022 року, № 293 від 18 жовтня 2022 року та № 299 від 20 жовтня 2022 року, днем (датою) їх подання на реєстрацію.

Цього ж дня копія вказаного рішення була доставлена в Електронний кабінет Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - ГУ ДПС, відповідач).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС 01 березня 2024 року через підсистему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу (а.с.193-202).

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22 березня 2024 року залишив апеляційну скаргу без руху, запропонувавши апелянту протягом десяти днів з дня вручення йому копії цієї ухвали надати до суду документ про сплату судового збору (а.с.206).

Копія цієї ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 25 березня 2024 року о 11:55, про що складено довідку про доставку електронного листа (а.с.207).

Ухвалою від 12 квітня 2024 року Восьмий апеляційний адміністративний суд повернув апеляційну скаргу скаржнику (а.с.208).

Ухвала суду вмотивована тим, що у встановлений судом строк апелянт не усунув недолік апеляційної скарги шляхом, визначеним ухвалою від 22 березня 2024 року.

19 квітня 2024 року ГУ ДПС повторно через підсистему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року. До апеляційної скарги апелянт не долучив ні документ про сплату судового збору, ні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження (а.с.211-226).

Ухвалою від 27 травня 2024 року Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив без руху апеляційну скаргу ГУ ДПС та надав апелянту строк протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для надання суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних підстави для його поновлення із відповідним обґрунтуванням та доказами на їх підтвердження, а також надати документ про сплату судового збору у розмірі 21801,60 грн (а.с.230-231).

Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 27 травня 2024 року о 19:44, про що складена довідка про доставку електронного листа (а.с.232).

04 червня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ГУ ДПС надіслало до апеляційного суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, заявник просив врахувати обставини введення в Україні воєнного стану. Звернув увагу на опубліковані 02 березня 2022 року Радою суддів України рекомендації роботи судів в умовах воєнного стану, серед яких рекомендовано виважено підходити до вирішення процесуальних питань. У розрізі таких доводів навів також посилання на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22. Крім того, ГУ ДПС за змістом вказаної заяви просило продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги на двадцять днів. Мотивувало такі вимоги тим, що з огляду на введення воєнного стану наявні кошти було спрямовано на боротьбу із збройною агресією російської федерації, а не на сплату судового збору державними органами. Обставини відсутності коштів на сплату судового збору підтверджуються випискою з рахунка КЕКВ 2800 від 10 травня 2024 року, згідно з якою залишок коштів для сплати судового збору становив 1020,13 грн (а.с.233-242).

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11 червня 2024 року визнав неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені ГУ ДПС в заяві, та відмовив в задоволенні вказаної заяви. Відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року (а.с.243).

В обґрунтування такого рішення апеляційний суд зазначив, що подана апелянтом заява не обґрунтована належним чином, а вказані у ній підстави пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Скаржник вказує, що первинна апеляційна скарга була подана із дотриманням строку на апеляційне оскарження, встановленого статтею 295 КАС України. При цьому повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення з такою скарго в порядку, встановленому законом. Скаржник звертає увагу на те, що право суб`єкта владних повноважень на повторне звернення з апеляційною скаргою має темпоральні межі, встановлені нормою частини другої статті 299 КАС України. Наголошує, що внаслідок введення воєнного стану рахунок за КВЕК 2800 фінансується в недостатньому обсязі. Просить врахувати, що в умовах введення воєнного стану, відсутності коштів для сплати судового збору, звільнення працівників, карантинних обмежень та значного навантаження на працівників посадовими особами ГУ ДПС вжито усіх заходів для своєчасного оскарження судових рішень, прийнятих не на користь держави. Наводить посилання на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 28 жовтня 2021 року у справі № 822/6302/15, від 15 травня 2020 року у справі №820/1212/17, від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, практику Європейського суду з прав людини, а також опубліковані 02 березня 2022 року Радою суддів України рекомендації роботи судів в умовах воєнного стану.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 05 серпня 2024 року касаційне провадження у цій справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги порушення судом норм процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження - без змін як законну та обґрунтовану. Зазначає, що встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників процесу та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. На переконання позивача, ГУ ДПС при первинному та повторному поданні апеляційних скарги не надав належних доказів, які б підтверджували неможливість сплатити судовий збір у встановлені судом строки. Сама по собі затримка бюджетного фінансування щодо видатків на сплату судового збору не є автоматичною, достатньою і безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження. Щодо посилань скаржника на обставини введення в Україні воєнного стану позивач зазначає, що такі причини можуть бути визнані поважними лише у разі надання до суду доказів того як саме ця обставина вплинула на пропуск строку на апеляційне оскарження. Звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03 листопада 2022 року у справі № 560/15534/21, від 27 травня 2020 року у справі № 9901/546/19.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За змістом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Згідно з частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Усталеною є практика Верховного Суду, що сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

У постановах від 24 липня 2023 року (справа №200/3692/21), від 07 вересня 2023 року (справа №120/3679/22) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДПС у період з 28 лютого 2024 року (дати ухвалення рішення судом першої інстанції) по 11 червня 2024 року (дату відмови у відкритті апеляційного провадження) двічі зверталось до Восьмого апеляційного адміністративного суду з апеляційними скаргами (01 березня 2024 року; 19 квітня 2024 року). Проте, у жоден з указаних разів відповідач не долучив до апеляційної скарги документ про сплату судового збору у будь-якому розмірі.

Так, вперше подана апеляційна скарга залишалась судом без руху з наданням відповідного строку на сплату судового збору. ГУ ДПС у встановлений судом строк недолік апеляційної скарги не усунуло, взагалі проігнорувавши вимоги вказаної ухвали.

До повторно поданої апеляційної скарги ГУ ДПС знову як не долучило документ про сплату судового збору, так і не навело жодних пояснень щодо причин його відсутності.

При цьому суд касаційної інстанції погоджується із доводом скаржника, що повторне звернення до суду із апеляційною скаргою дійсно відбулось без надмірних зволікань.

Разом з тим, саме по собі невідкладне звернення до суду із апеляційною скаргою повторно не є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. На переконання колегії суддів, при такому зверненні мають бути усунуті недоліки попередньої апеляційної скарги, які стали підставою для її повернення, що у сукупності з обставинами повторного подання скарги у стислі строки свідчитиме про добросовісність заявника при реалізації права на апеляційне оскарження рішення суду і, відповідно, наявність підстав для поновлення такого процесуального строку.

У цій справі скаржник обґрунтовує поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження саме обставинами відсутності у нього коштів на сплату судового збору, що зумовлено введенням в Україні воєнного стану.

Усталеною є позиція Верховного Суду (зокрема, але не виключно, постанова від 31 січня 2023 року у справі №520/1265/21) про те, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Також Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для суб`єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб`єкта, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення/продовження.

Така позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно: від 31 серпня 2023 року у справах № 340/6025/22, № 460/15983/21, від 19 липня 2023 року у справі №620/5941/22, від 23 березня 2023 року у справі № 761/28821/20.

Слід також зазначити, що Верховний Суд у постановах від 28 лютого 2023 року у справі №760/4516/20, від 31 серпня 2023 року у справі №460/15983/21 зазначав, що опубліковані Радою суддів України рекомендації мають рекомендаційний характер і враховуються судом у сукупності із іншими обставинами та доказами, які свідчать про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.

Разом з тим, посилання скаржника на обставини введення в Україні воєнного стану наведені в загальному без конкретизації того, яким саме чином ці обставини вплинули на можливість виконання процесуальних обов`язків, та без надання належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин. Долучена ГУ ДПС виписка з рахунка КЕКВ 2800 від 10 травня 2024 року жодним чином не підтверджує наявність такого причинно-наслідковому зв`язку, як і не свідчить про відсутність відповідних коштів на рахунку для сплати судового збору у період з 28 лютого 2024 року по 10 травня 2024 року, а також з 27 травня 2024 року (дату залишення повторно поданої апеляційної скарги без руху) по 11 червня 2024 року. Не надано скаржником і доказів того, що у вказаний період він вживав залежних від нього заходів для сплати судового збору.

Водночас усталеною є практика Верховного Суду, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

З приводу посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 29 вересня 2022 року (справа №500/1912/22) суд касаційної інстанції зазначає наступне. Так, у наведеній скаржником справі перебіг шестимісячного строку звернення до суду із позовом сплинув 01 квітня 2022 року, але позивач звернувся до суду першої інстанції 26 квітня 2022 року, у зв`язку з чи суд першої інстанції, якого підтримав апеляційний суд, залишив позов без розгляду. Верховний Суд, скасовуючи судові рішення та направляючи справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, звернув увагу судів на неврахування того, що позивач є учасником бойових дій та був мобілізований у першу хвилю. Ці обставини у сукупності із строком, що був пропущений (26 днів), слугували підставою для висновку, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Колегія суддів у цій справі в повній мірі підтримує такий висновок і не вбачає підстав для відступу від нього.

Разом з тим, у цій справі звернення ГУ ДПС до суду із апеляційною скаргою повторно відбулось із спливом майже двох місяців після ухвалення рішення судом першої інстанції та за відмінних обставин, тому відсутні підстави вважати, що апеляційний суд не врахував означеного висновку і допустив надто суворе застосування процесуального строку.

У справі № 822/6302/15 апелянт не тільки не допустив необ`єктивного зволікання з поданням другої апеляційної скарги, але й усунув недоліки попередньо поданої апеляційної скарги у найкоротші строки. Саме з огляду на такі обставини Верховний Суд дійшов висновку, що в такому випадку пропуск строку на апеляційне оскарження був незначним і перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушив би принципу res judicata. Разом з тим, у межах цієї справи такі обставини відсутні.

У справі № 820/1212/17 Верховний Суд вказав, що за загальним правилом відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів на сплату судового збору не може вважатись поважною причиною для поновлення пропущеного процесуального строку. Разом з тим, у деяких випадках розмір належного до сплати судового збору у сукупності з іншими суттєвими обставинами може бути розцінений судами, як об`єктивна обставина, що значно ускладнила можливість вчинення процесуальної дії у визначений законом або судом строк. Саме такі випадки були конкретизовані у наведеній постанові Верховного Суду, проте, у межах цієї справи відсутні підстави вважати, що розмір належного до сплати судового збору може об`єктивно ускладнити своєчасне виконання відповідної процесуальної дії.

Посилання скаржника на незастосування апеляційним судом практики Європейського суду з прав людини при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження також підлягають відхиленню. Як зазначає указаний Суд, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.

Отже, сукупність обставин у цій справі (ігнорування вимог ухвали про залишення первинно поданої апеляційної скарги без руху; неусунення недоліку попередньо поданої скарги під час повторного звернення з апеляційною скаргою) вказує на те, що ГУ ДПС дійсно у спірний період не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданих законом процесуальних прав з метою здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Отже, така поведінка суб`єкта владних повноважень не може бути визнаною сумлінною, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення відповідачу пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також свідчили б про порушення апеляційним судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон Л.І. Бившева В.П. Юрченко