621/308/20
2/621/17/24
РІШЕННЯ
іменем України
09 вересня 2024 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області:
головуючий - суддя Овдієнко В. В.
секретар судового засідання - Литвин А. Є.,
позивач - Чугуївська окружна прокуратура Харківської області, представник позивача - прокурор Юр`єв І. Д., в інтересах держави в особі:
позивач 1 - Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України,
представник позивача 1 - Шубін В. М.,
позивач 2 - Державне агентство лісових ресурсів України,
представник позивача 2 - Діжевська В. О.,
позивач 3 - Харківське обласне управління лісового та мисливського господарства,
позивач 4 - Національний природний парк "Гомільшанські ліси",
представники позивача - Беличенко А. Д., Сергієнко С. М.,
відповідач 1 - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,
представники відповідача 1 - Даугуль В. Я., Кундрюков Ю. В. , Остапчук Г. М. , Саранча В. І., Соловйова Т. С., Чернявський А. В.,
відповідач 2 - ОСОБА_3 ,
представник відповідача 2 - Прокоп`єв К. Є.,
третя особа - Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації, представник третьої особи - Тимчук А. О.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою Чугуївської окружної прокуратури Харківської області, в інтересах держави в особі: Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Національного природного парку "Гомільшанські ліси", до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування наказів, скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки у власність держави, третя особа - Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації,
у с т а н о в и в:
07.02.2020 заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області Черкашина О. Ю. в інтересах держави, в особі: Міністерства енергетики та захисту довкілля України; Державного агентства лісових ресурсів України; Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства; Національного природного парку "Гомільшанські ліси", звернулася до суду з позовною заявою, до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_3 з вимогами: визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 01.12.2015 № 3983-СГ про надання дозволу громадянину ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, орієнтовним розміром 0,06 га, із цільовим призначенням для індивідуального садівництва; визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 15.12.2015 № 4499-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, та передачі у власність громадянину ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 0,06 га, з кадастровим номером 6321782500:01:000:0790, для індивідуального садівництва; скасувати запис № 12612504 державного реєстратора Зміївського районного управління юстиції Пашук В. В. про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 0,06 га, з кадастровим номером 6321782500:01:000:0790, за ОСОБА_3 ; зобов`язати ОСОБА_3 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6321782500:01:000:0790, площею 0,06 га, у відання держави в особі НПП "Гомільшанські ліси".
Зазначені позовні вимоги обґрунтовані наступним. Чугуївською місцевою прокуратурою, правонаступником якої є Чугуївська окружна прокуратура, вивчено питання наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері земельних правовідносин, встановлено порушення вимог законодавства під час передачі у приватну власність земельної ділянки, розташованої на території Задонецької сільської ради Зміївського району, з кадастровим номером 6321782500:01:000:0790.
Так, Указом Президента України "Про створення національного природного парку "Гомільшанські ліси" № 1047/2004 від 06.09.2004 на території Зміївського та Первомайського районів Харківської області створено національний природний парк "Гомільшанські ліси", який підпорядковано Державному комітету лісового господарства України.
Площу НПП "Гомільшанські ліси" установлено в розмірі 14 314,8 га, у тому числі 3 377,3 га земель, які мають бути надані у постійне користування НПП "Гомільшанські ліси", та 10 937,5 га земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів.
Перед виданням вказаного Указу Науково-дослідною установою "Український науково-дослідний інститут екологічних проблем" в порядку ст. 52 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" було розроблено проект створення вказаного національного природного парку, яким визначено територію парку, а також його функціональне зонування.
Проект розроблений на виконання Указу Президента України № 79/94 від 10.03.1994, яким були зарезервовані відповідні цінні природні території приблизною площею 15 000 га для наступного заповідання, відповідно до якого прийняття рішення про створення або розширення в установленому порядку природних заповідників та національних природних парків землі, що резервуються, залишаються у державній власності й приватизації не підлягають.
НПП "Гомільшанські ліси" є природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою загальнодержавного значення, що створений з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.
З урахуванням того, що з моменту створення і до цього часу проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду щодо НПП "Гомільшанські ліси" не розроблений та не затверджений, його межі в натурі не встановлені, то його межі визначаються відповідно до проекту створення, як то передбачено ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".
"Проект створення національного природного парку "Гомільшанські ліси" та "Проект організації території національного природного парку "Гомільшанські ліси" затверджено наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 28.11.2011 № 478.
Водночас, наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 3983-СГ від 01.12.2015 ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області орієнтовним розміром 0,06 га із цільовим призначенням для індивідуального садівництва.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 4499-СГ від 15.12.2015 ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області та передано у власність земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером 6321782500:01:000:0790 для ведення індивідуального садівництва.
На підставі зазначених наказів, державним реєстратором Зміївського районного управління юстиції Пашук В. В. 18.12.2015 прийнято рішення № 27245024 про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку, про що внесений запис про право власності № 12612504.
Під час вивчення матеріалів, що передували видачі вказаних наказів встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту, яка була зареєстрована в управлінні 25.11.2015.
Під час розгляду вказаної заяви матеріали щодо направлення Управлінням до Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області листа з проханням надати позицію щодо можливості надання Головним управлінням дозволу на розроблення документацій із землеустрою, на підставі яких земельна ділянка може бути передана у власність (користування), а також перевірити її бажане місце розташування на відповідність затвердженому генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній і землевпорядній документації, розробленій на місцевому рівні, якими обґрунтовуються довгострокові стратегії планування та забудови території населеного пункту і розвитку відповідної територіальної громади, - відсутні.
Листом Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації № 05.02-16-4898 від 30.09.2014 до Головного управління Держземагентства у Харківській області направлявся перелік наявних картографічних даних по територіям та об`єктам природно-заповідного фонду області станом на 30.09.2014, в який було включено НПП "Гомільшанські ліси".
Проте, на вказані відомості органами Держгеокадастру інформацію про розташування земельної ділянки на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, наявності відповідних охоронних зон, обмежень, обтяжень, з урахуванням її розташування на території НПП, не зазначено.
Відповідно до листа Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації № 04.01-22-137 від 15.01.2020 земельна ділянка з кадастровим номером 6321782500:01:000:0790 з урахуванням "Проекту створення національного природного парку "Гомільшанські ліси" та "Проекту організації території національного природного парку "Гомільшанські ліси", - знаходиться в господарській зоні НПП.
На час формування земельної ділянки з кадастровим номером 6321782500:01:000:0790, винесення оспорюваного наказу про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться на території об`єкта природно-заповідного фонду України (НПП), надання її у власність громадянину для індивідуального садівництва, необхідною умовою було погодження Департаментом, як структурним підрозділом Харківської обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Саме до компетенції Департаменту належить погодження в межах повноважень проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Проте, відповідно до вказаного листа Департаменту, проект землеустрою щодо формування та відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером 6321782500:01:000:0790 для погодження не надходив та не погоджувався.
Таким чином, формування вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 6321782500:01:000:0790, яка розташована на території НПП, проведено усупереч вимогам п. 3 ч. 1 ст. 186 ЗК України.
Наведені порушення призвели до порушення цілісності земель НПП, що створює загрозу його існування. Аналогічні факти знайшли своє відображення у постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 21.10.2019 у справі № 371/463/17-ц.
Також, відповідно до інформації НПП "Гомільшанські ліси" від 21.01.2020, листи про відведення вказаної земельної ділянки у власність, відповідна документація землеустрою до адміністрації парку не надходили, відповідні погодження не надавались.
Встановлені обставини свідчать про підстави для висновку про набуття відповідачем ОСОБА_3 права власності на спірну земельну ділянку усупереч вимогам чинного законодавства України.
Зазначені порушення можуть перешкоджати створенню умов для ефективного туризму, відпочинку, та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об`єктів.
Усупереч вимогам статті 20 ЗК України, ані органом державної виконавчої влади, ані органом місцевого самоврядування не приймалося рішення щодо визначення категорії та зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 6321782500:01:000:0790, яка розташована на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, з урахуванням її знаходження на території НПП.
Наявність охоронного зобов`язання у об`єкта природно-заповідного фонду з урахуванням положень ч. 5 ст. 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", яке оформлене центральним органом в галузі охорони навколишнього природного середовища, визнається достатнім для підтвердження статусу відповідної територій як належної до земель природно-заповідного фонду. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16.
Крім цього, вказаною постановою Верховного Суду звернута увага на правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №544/1336/13-а, зокрема на те, що повноваження в частині зміни меж національних природних парків за законом належать виключно Президенту України. Статус НПП як об`єкта природно-заповідного фонду підтверджується проектами його створення та організації території, а також безпосередньо Указом Президента України від 06.09.2004 № 1047/2004.
Таким чином, передача управлінням Держгеокадастру вказаної земельної ділянки у власність громадянину для індивідуального садівництва із визначенням її категорії за основним цільовим призначенням як земель сільськогосподарського призначення призвело до фактичної зміни меж НПП в частині їх зменшення.
Землі, які відповідно до проекту створення входять в межі НПП "Гомільшанські ліси", є землями природно-заповідного фонду та не підлягають передачі з державної власності у приватну.
Заборона передачі цих земель у приватну власність знайшла своє підтвердження у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 554/10377/16-ц.
Індивідуальне садівництво - це вид використання земельної ділянки та форма ведення споживчого сільськогосподарського виробництва, заснованого на індивідуальному або сімейному використанні земельних ділянок, наданих для садівництва.
НПП є власністю держави та об`єктом з особливим режимом ведення діяльності, а використання природних ресурсів на земельній ділянці вочевидь його порушуватиме.
Таким чином, ведення індивідуального садівництва на землях природно-заповідного фонду суперечить статусу і завданням НПП, оскільки може перешкоджати збереженню НПП в природному стані як унікального комплексу, а також забезпеченню умов організованого відпочинку населення, такі дії були здійснені усупереч процедури, встановленої законом.
Ділянки мають природоохоронне, еколого-освітнє, рекреаційне та естетичне значення. Рослинні угрупування: угруповання, занесені до зникаючих природних середовищ існування за Бернською конвенцією: індекс 37.25 - заболочені високотравні угруповання з домінуванням. Рідкісні види тварин: біотопи рахкавки звичайної (Hyla arborea), занесеної до Червоної Книги МСОП, Додатку ІІ Бернської Конвенції та Червоного списку Харківської області, черепахи болотяної європейської (Emys orbicularis), занесеної до Додатку ІІ Бернської Конвенції та Червоного списку Харківської області, ропухи сірої (Bufo bufo), занесеної до Червоного списку Харківської області тощо.
При цьому, запропонований режим збереження: заборонити викошування та випалювання водно-болотної рослинності.
За викладених обставин, накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 01.12.2015 № 3983-СГ та від 15.12.2015 № 4499-СГ, є такими, що суперечать актам цивільного законодавства, порушують цивільні права та інтереси позивачів та підлягають визнанню незаконними і скасуванню; запис про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_3 підлягає скасуванню, а земельна ділянка має бути повернута у відання держави в особі НПП "Гомільшанські ліси" відповідачем, яка, в силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про те, що ця ділянка належить до земель природно-заповідного фонду та є частиною НПП.
Загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес громадянина у збереженні права на земельну ділянку.
В цьому випадку порушення інтересу держави (національного, суспільного інтересу) відбулося внаслідок ігнорування органом Держгеокадастру встановленого на законодавчому рівні порядку відведення земельної ділянки в силу прагнення передати у власність земельну ділянку без відповідного погодження Департаменту та інших уповноважених органів, які в силу закону є обов`язковими, та заборони передачі у приватну власність земель під об`єктами природно-заповідного фонду, що спричинило шкоду фінансовим інтересам держави, у вигляді вибуття земельної ділянки площею 0,06 га із земель НПП.
Пред`являючи позов, прокурор виходить саме з необхідності вирішення проблеми суспільного значення, існування якої виправдовує застосування механізму визнання незаконним та скасування наказів Головного Управління Держгеокадастру Харківській області, скасування запису про проведену державну реєстрацію та повернення земельної ділянки.
При цьому, зволікання із захистом інтересів держави у вказаній сфері є недопустимим, враховуючи значну площу вибулих із власності держави земель, у т.ч. спірної, які можуть бути забудованими у будь-який час, та встановлений факт правопорушення (який підтверджено результатами проведеного досудового розслідування належними, допустимими, достовірними та достатніми, у розумінні ст. ст. 77-80 ЦПК України, доказами).
Таким чином, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Викладене свідчить про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 26.02.2020 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду на 24.03.2020.
17.03.2020 від представника Державного агентства лісових ресурсів України Діжевської В. О. надійшла заява, в якій просила здійснювати розгляд справи без участі представника Держлісагентства та підтримала вимоги, викладені в позовній заяві прокурора (т. 1 а. с. 74-84).
20.03.2020 від представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Даугуля В. Я. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову.
На обґрунтування відзиву зазначено, що ОСОБА_3 звернувся до Головного управління із заявою від 25.11.2015 та доданими матеріалами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,06 га для ведення індивідуального садівництва, яка розташована за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області для подальшої передачі у власність. До заяви додав: викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; інформацію про віднесення земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності (довідка із звітності з кількісного обліку земель); копію паспорта громадянина; копію ідентифікаційного коду. За результатом розгляду заяви винесено наказ про надання дозволу ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою.
В подальшому, 14.12.2015 ОСОБА_3 звернувся із заявою стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва, площею 0,06 га, із земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області та передачі зазначеної земельної ділянки. За результатами розгляду вказаної заяви, управлінням був прийнятий наказ про затвердження документації землеустрою і передано у власність земельну ділянку. Перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки та у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпним. На час видання спірних наказів, земельна ділянка відносилася до земель державної форми власності сільськогосподарського призначення, а тому органом, що мав право розпоряджатись зазначеними землями було ГУ Держгеокадастру у Харківській області.
Твердження, що землі, які відповідно до проекту створення входять в межі НПП "Гомільшанські ліси", є землями природно-заповідного фонду та не підлягають передачі з державної власності у приватну суперечать вимогам чинного законодавства.
Листом Державної екологічної інспекції у Харківській області від 24.12.2019 № 4956/06-10 повідомлено, що під час останньої перевірки НПП "Гомільшанські ліси" державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, а також права постійного користування та права оренди земельних ділянок НПП "Гомільшанські ліси" не проведено. Межі НПП "Гомільшанські ліси" не закріплено в натурі (на місцевості) межовими знаками. У зв`язку із чим, проекти землеустрою щодо організації та встановлення меж території, відсутні. За наявною інформацією, проект створення НПП "Гомільшанські ліси", проект організації території НПП "Гомільшанські ліси", охорони відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області або відділу у Зміївському районі не надходили, а проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, на який був наданий дозвіл, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1024-р від 18.12.2018, не розроблений, не погоджений та не затверджений. Крім того, цей проект до позовної заяви не доданий.
До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів. Тобто, у складі НПП можуть бути різні категорії земель, (в тому числі, і землі житлової та громадської забудови, рекреаційного, лісогосподарського, сільськогосподарського призначення та інші, і різних форм власності, що не свідчить про зміну меж парку.
Отже, вимога, що наданням спірним наказом управління земельної ділянки у приватну власність відбулася зміна меж НПП "Гомільшанські ліси", є припущенням, яке не містить належного правового обґрунтування та не підтверджено належними доказами.
Також, управлінню не встановлено обов`язку отримувати інформацію від органів місцевого самоврядування стосовно висловлення позиції щодо надання управлінням дозволу на розроблення документації їх землеустрою. Лист Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації № 05.02-16-4898 від 30.09.2014 не є належним, достовірним, достатнім доказом приналежності земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду чи іншого природоохоронного призначення.
Також, вважав безпідставною вимогу щодо зобов`язання повернути спірну земельну ділянку у відання держави, оскільки НПП не є а ні власником, а ні законним користувачем цієї ділянки.
Інформації стосовно наявності охоронного зобов`язання щодо території НПП "Гомільшанські ліси" не надано.
У позовній заяві не обґрунтовані підстави для представництва в суді саме прокурором, а на час розгляду справи в суді вже сплинули строки позовної давності, оскільки спірні накази винесені у 2015 році, а позов поданий у 2020 році (т. 1 а. с. 85-97).
Також, від представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Даугуля В. Я. надійшло клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні (т. 1 а. с. 98-102).
23.03.2020 від представника відповідача 2 Прокоп`єва К. Є. до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (т. 1 а. с. 103-109, 135-139).
23.03.2023 від в. о. міністра Міністерства енергетики України Шубіна В. М. до суду надійшли пояснення щодо позову, за якими підтримав позов прокурора, оскільки вбачає порушення вимог норм законодавства, а саме неправомірну, з порушенням порядку, передачу земельної ділянки, що належить до земель НПП "Гомільшанські ліси", у власність ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 118-133).
24.03.2020 задоволено клопотання представників відповідачів, здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, та за клопотаннями представників відповідачів відкладено підготовче засідання.
26.03.2020 від представника відповідача 2 Прокоп`єва К. Є. до суду надійшли клопотання про зупинення провадження у справі, а саме до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18, та клопотання про залишення позову без розгляду через відсутність повноважень прокурора у цій справі (т. 1 а. с. 144-156).
03.04.2020 представник третьої особи Тимчук А. О. подав заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності представника Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації (т. 1 а. с. 158-160).
05.05.2020, 11.06.2020 в зв`язку з епідеміологічною обстановкою в Україні, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19" підготовче засідання відкладено.
18.08.2020 представник відповідача Прокоп`єв К. Є. ознайомився з матеріалами цивільної справи, на підставі заяви від 10.06.2020 (т. 1 а. с. 183, 184).
18.08.2020 за клопотанням представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Даугуль В. Я. підготовче засідання відкладено.
21.09.2020 за клопотанням представника позивача прокурора Юр`єва І. Д. відкладено підготовче засідання.
29.10.2020, 03.12.2020 за клопотанням представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Даугуль В. Я. підготовче засідання відкладено.
18.01.2021 підготовче засідання відкладене у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.
06.04.2021 за клопотанням представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Соловйової Т. С. підготовче засідання відкладено.
05.05.2021 представник позивача - прокурор Юр`єв І. Д. подав клопотання про залучення до участі у справі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, яке у спірних правовідносинах є правонаступником позивача - Міністерства енергетики та захисту довкілля України (т. 2 а. с. 54-57).
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 06.05.2021 залучено до участі у справі у якості правонаступника позивача Міністерства енергетики та захисту довкілля України - Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, код ЄДРПОУ: 43672853, вул. Митрополита Василя Липківського, 35, Київ, 03035, продовжено строк підготовчого провадження, та відкладено підготовче засідання на 10.06.2021.
09.06.2021 представник позивача прокурор Юр`єв І. Д. подав для долучення до матеріалів справи додаткові письмові докази (т. 2 а. с. 67-82).
10.06.2021 за клопотанням представника відповідача 2 Прокоп`єва К. Є. відкладено підготовче засідання.
16.06.2021 від представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Соловйової Т. С. до суду надійшло заперечення на клопотання про долучення письмових доказів (т. 2 а. с. 96-104).
12.07.2021 від представника НПП "Гомільшанські ліси" Беличко А. Д. до суду надійшло клопотання про долучення доказів (т. 2 а. с. 110-122).
12.07.2021 за клопотанням представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Соловйової Т. С. підготовче засідання відкладено.
21.07.2021 від представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Соловйової Т. С. надійшло заперечення на клопотання про долучення до матеріалів справи копії Акта натурного обстеження, наданого НПП "Гомільшанські ліси" (т. 2 а. с. 131-136).
02.09.2021 за клопотанням представника відповідача 2 Прокоп`єва К. Є. відкладено підготовче засідання.
07.10.2021 за клопотанням представника позивача прокурора Юр`єва І. Д. відкладено підготовче засідання.
30.11.2021 за клопотанням представника відповідача 2 Прокоп`єва К. Є. відкладено підготовче засідання.
26.01.2022 підготовче засідання відкладене у зв`язку з щорічною відпусткою судді.
16.03.2022, 23.05.2022 підготовче засідання відкладене в зв`язку із введенням в Україні воєнного стану відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
09.08.2022 за клопотанням представника позивача - прокурора Юр`єва І. Д., представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Кундрюкова Ю. В. та представника відповідача 2 Прокоп`єва К. Є. відкладено підготовче засідання.
12.09.2022 за клопотанням представника позивача - прокурора Юр`єва І. Д., представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Саранчи В. І. та представника відповідача 2 адвоката Прокоп`єв К. Є. відкладено підготовче засідання.
07.10.2022 підготовче засідання відкладено, у зв`язку з перебуванням судді у щорічній відпустці.
17.11.2022 представник позивача - прокурор Юр`єв І. Д. подав клопотання про залучення до участі у справі Чугуївської окружної прокуратури Харківської області, яка у спірних правовідносинах є правонаступником позивача - Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області (т. 3 а. с. 65, 66).
18.11.2022 за клопотанням представника позивача - прокурора Юр`єва І. Д., представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Кундрюкова Ю. В. та представника відповідача 2 адвоката Прокоп`єв К. Є. відкладено підготовче засідання. Також, залучено до участі у справі у якості правонаступника позивача Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області - Чугуївську окружну прокуратуру Харківської області.
10.01.2023 за клопотанням представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Кундрюкова Ю. В. підготовче засідання відкладено.
06.02.2023 від представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Кундрюкова Ю. В. надійшли додаткові пояснення, в яких містились посилання на висновки Верховного Суду, а саме постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 щодо обрання неефективного чи неналежного способу захисту, постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 щодо вимог про визнання незаконними та скасування наказів, які пред`явлені до управління Держгеокадастру, що задоволенню не підлягають (т. 3 а. с. 107-114).
07.02.2023 від представника відповідача 2 Прокоп`єва К. Є. до суду надійшли письмові пояснення (заперечення на позовну заяву).
На обґрунтування заперечень зазначено, що на час видання спірних наказів, земельна ділянка відносилася до земель державної форми власності сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва, тому органом виконавчої влади, що відповідно до закону мав право розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності в межах Харківської області було ГУ Держгеокадастру у Харківській області.
Твердження прокурора у позові, що землі віднесені проектом створення входять в межі НПП "Гомільшанські ліси" є землями природно-заповідного фонду та не підлягають передачі з державної власності у приватну суперечать вимогам законодавства, оскільки до складу території національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.
Прокурором не долучено до матеріалів справи проект створення НПП "Гомільшанські ліси", та проект організації території НПП "Гомільшанські ліси". Твердження прокурора про надання спірним наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельної ділянки у приватну власність зі зміною меж НПП є припущенням та не ґрунтується на доказах.
Крім того, жодним нормативно-правовим актом не встановлено обов`язку управління Держгеокадастру отримувати інформацію від органів місцевого самоврядування щодо можливості надання управлінням дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Вважав, що лист Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації від 30.09.2014 № 05.02-16-4898 є неналежним доказом.
Вимога щодо повернення земельної ділянки ОСОБА_3 у віддання держави в особі НПП "Гомільшанські ліси" є безпідставною, оскільки НПП не є власником, та законним користувачем спірної земельної ділянки.
Також, до матеріалів справи не долучено інформацію стосовно наявності охоронного зобов`язання щодо територій НПП "Гомільшанські ліси", разом з поданням цього позову.
На підстави викладеного, вважав, що позовні вимоги прокурора є необґрунтованими, такими, що не відповідають вимогам ст. 19 Конституції України, Земельного кодексу України, отже просив відмовити у задоволенні позову (т. 3 а. с. 115-135).
08.02.2023 за клопотанням представника позивача - прокурора Юр`єва І. Д., представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Кундрюкова Ю. В. відкладено підготовче засідання.
02.03.2023 від представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Кундрюкова Ю. В. надійшла заява про залишення позову в частині позовних вимог щодо НПП "Гомільшанські ліси" без розгляду, оскільки воно не є державним органом, та не є суб`єктом владних повноважень (т. 3 а. с. 162-167).
08.03.2023 за клопотанням представника позивача - прокурора Юр`єва І. Д., представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Кундрюкова Ю. В. відкладено підготовче засідання.
27.03.2023 від представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Кундрюкова Ю. В. до суду надійшла заява про застосування строку позовної давності, оскільки прокурор звернувся з цим позовом з порушенням цього строку (т. 3 а. с. 185-194).
05.04.2023, 05.05.2023, 06.06.2023 за клопотанням представника позивача - прокурора Юр`єва І. Д., представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Кундрюкова Ю. В. відкладено підготовче засідання.
28.06.2023 підготовче засідання відкладено, у зв`язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті по ухваленню вироку суду.
13.07.2023 за клопотанням представника позивача - прокурора Юр`єва І. Д., представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Кундрюкова Ю. В. відкладено підготовче засідання.
04.08.2023 підготовче засідання відкладено, у зв`язку з відрядженням судді.
01.09.2023, 03.10.2023 за клопотанням представника позивача - прокурора Юр`єва І. Д. відкладено підготовче засідання.
25.10.2023, 22.11.2023, 11.12.2023, 15.01.2024 за клопотанням представника позивача - прокурора Юр`єва І. Д., представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Кундрюкова Ю. В. відкладено підготовче засідання.
01.02.2024 завершено підготовку справи до судового розгляду.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 01.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 01.02.2024.
01.02.2024 за клопотанням представника позивача прокурора Юр`єва І. Д. судовий розгляд відкладено.
01.03.2024 за клопотаннями представника відповідача 1 Кундрюкова Ю. В. , та представника відповідача 2 Прокоп`єва К. Є. судовий розгляд відкладено.
01.04.2024, 25.04.2024, 10.06.2024 за клопотаннями представника позивача прокурора Юр`єва І. Д. та представників відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Саранчі В. І., Кундрюкова Ю. В., Чернявського А. В судовий розгляд відкладено.
01.07.2023 від представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Чернявського А. В. надійшло клопотання, в якому містились посилання на висновки Верховного Суду, а саме постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 щодо повноважень прокурора в разі представництва інтересів держави, постанову Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 686/6222/22 щодо безпідставності представництва прокурора в інтересах національного природного парку (т. 5 а. с. 107-117).
10.07.2024 за клопотаннями представника позивача прокурора Юр`єва І. Д. та представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Остапчук Г. М. судовий розгляд відкладено на 09.09.2024.
09.09.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Остапчук Г. М. про відкладення судового засідання.
Відповідач ОСОБА_3 , який повторно не з`явився в судове засідання, при цьому повідомлявся повістками, направленими рекомендованими листами (т. 5 а. с. 104-106, 148, 149), через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (т. 5 а. с. 93, 134), не повідомив про причини повторного нез`явлення в судове засідання, будь-яких заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подавав.
Крім того, представник відповідача Прокоп`єв К. Є. , який також повторно не з`явився в судове засідання, при цьому повідомлявся повістками, направленими рекомендованими листами (т. 5 а. с. 54-65, 72-74, 160), а також в електронному вигляді (т. 5 а. с. 95, 97, 138-140), через SMS-повідомлення на номер телефону НОМЕР_1 (т. 5 а. с. 96, 137), не повідомив про причини повторного нез`явлення в судове засідання.
Виходячи з того, що під час підготовчого провадження представники відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та представник відповідача Прокоп`єв К. Є. скористалися своїми цивільними процесуальними правами на подачу відзиву на позов та письмових пояснень щодо суті спору; про необхідність подачі або витребування додаткових доказів, які мали б значення для вирішення цієї справи учасники не заявляли, будь-яких інших клопотань, які б впливали на вирішення справи не подавали, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності тих учасників справи, які не з`явилися на судове засідання.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Як зазначає Верховний Суд, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору (Постанова КЦС ВС від 01.10.2020 у справі №361/8331/18).
У цій справі суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
09.09.2024 під час судового розгляду представник позивача прокурор Юр`єв І. Д., представник позивача - Національного природного парку "Гомільшанські ліси" Сергієнко С. М. позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили задовольнити позов у повному обсязі.
Вислухавши представника позивача прокурора Юр`єва І. Д., представника позивача Національного природного парку "Гомільшанські ліси" Сергієнко С. М., дослідивши доводи заяв по суті спору, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:
Частинами 1, 3 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
25.11.2015 відділом Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області, за зверненням ОСОБА_3 , складено довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями № 01-15.1/859 (т. 1 а. с. 34 зворот).
25.11.2015 ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із письмовою заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва, загальною площею 0,06 га із земель державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, для подальшої передачі їй у власність (т. 1 а. с. 34).
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 01.12.2015 № 3983-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" громадянину ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів Задонецької сільської ради на території Зміївського району Харківської області, орієнтовним розміром 0,01200 га, із цільовим призначенням для індивідуального садівництва (код згідно КВЦПЗ - 01.05) (т. 1 а. с. 32).
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-6302285482015 від 11.12.2015, на запит ОСОБА_3 , відділом Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області, зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 6321782500:01:000:0790 (т. 1 а. с. 35).
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 15.12.2015 № 4499-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність" було затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів Задонецької сільської ради на території Зміївського району Харківської області, та передано у власність громадянину ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,0600 га, з кадастровим номером 6321782500:01:000:0790, для індивідуального садівництва (т. 1 а. с. 33).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 196139892 від 13.01.2020 земельна ділянка з кадастровим номером 6321782500:01:000:0790, площею 0,06 га, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, землі сільськогосподарського призначення, за адресою: Харківська обл., Зміївський р., с/рада Задонецька, належить ОСОБА_3 . Запис про право власності № 12612504 від 18.12.2015. Державну реєстрацію права власності проведено державним реєстратором Зміївського районного управління юстиції Пашук Вікторією Володимирівною, індексний номер рішення: 27245024 (т. 1 а. с. 31).
15.01.2020 Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації звернувся до Чугуївської місцевої прокуратури з листом № 04.01-22-137, яким повідомив, що за результатами аналізу графічних матеріалів проекту організації території Національного природного парку "Гомільшанські ліси", охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів" було виявлено, що до господарської зони Проекту входить ділянка, яку надано в приватну власність для індивідуального садівництва з кадастровим номером 6321782500:01:000:0790, площею 0,06 га (т. 1 а. с. 36).
Статус Національного природного парку "Гомільшанські ліси" як об`єкта природно-заповідного фонду, підтверджується проектами його створення та організації території, безпосередньо Указом Президента України від 06.09.2004 № 1047/2004 (т. 1 а. с. 37, 47).
Крім того, 10.01.2007 Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області видало ДП "Зміївське лісове господарство" охоронне зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження частини території НПП "Гомільшанські ліси", створеного в межах Зміївського району, площею 7 610,7 га, що включені до складу частини території НПП "Гомільшанські ліси" без вилучення у землекористувача, в тому числі з розташованою спірною земельною ділянкою у їх складі. Також зазначено, що в зонах регульованої, стаціонарної рекреації та господарської забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території НПП "Гомільшанські ліси" (т. 2 а. с. 71).
30.09.2014 Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації надав інформацію на лист Головного управління Держземагентства у Харківській області щодо проведення інвентаризації картографічних матеріалів, що знаходяться у департаменті та використовуються в повсякденній роботі (т. 2 а. с. 69).
24.12.2019 Державна екологічна інспекція у Харківській області надала інформацію ГУ Держгеокадастру у Харківській області про те, що інспекція не є розпорядником документів, які стосуються режиму використання та охорони заповідних об`єктів, а саме охоронних зобов`язань, положень про природно-заповідні території, проектів організацій (т. 1 а. с. 95, 96).
12.02.2020 Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації надав Чугуївській місцевій прокуратурі інформацію згідно з ч. 4 ст. 7 ЗУ "Про природно-заповідний фонд України" про те, що межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі, їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів ПЗФ (т. 2 а. с. 70).
21.01.2020 НПП "Гомільшанські ліси" листом № 02-36/35 звернулося до прокуратури з повідомленням про розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6321782500:01:000:0790 у господарській зоні парку, тобто на землях природно-заповідного фонду (т. 1 а. с. 48).
За відомостями Акта натурного обстеження приватних земельних ділянок, які знаходяться на території НПП "Гомільшанські ліси" від 08.12.2020, земельна ділянка з кадастровим номером 6321782500:01:000:0790 має наступну цінність: оселища Бернської конвенції "сінокосні рівнини луки" (оселище Е2.2), мокрі або вологі евтрофні та мезотрофні луки (оселище Е3.4), "вологі папоротеві та високотравні узлісся (оселище Е5.4); рідкісні види рослин і тварин: рябчики малі (Fritillaria meleagroides), косарики тонкі (Gladiolus tenuis), поліксена (Zerynthia polyxena), махаон (Papilio machaon), подалірій (Iphiclides podalirius), мускусний вусач (Aromia moschata), мідянка (Coronella austriaca), сорокопуд сірий (Lanius excubitor) - зимівля; рекомендований режим збереження території: сінокосіння у пізні терміни (з 01.07); заборонено проведення випасання худоби, забудову території, складання сміття, створення лісових культур, створення малих архітектурних форм, рекреаційну діяльність (т. 2 а. с. 112-122).
З висновку спеціалістів Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна щодо розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6321782500:01:000:0790 відносно території НПП "Гомільшанські ліси" вбачається, що зазначена земельна ділянка знаходиться у межах території НПП "Гомільшанські ліси" (згідно меж проекту його створення). На основі розрахунку в ГІС, площа земельної ділянки - 0,06002 га (т. 2 а. с. 74, 75).
Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Статтею 140 Земельного кодексу України передбачено, що припинення права користування земельною ділянкою можливе лише за добровільною згодою користувача або шляхом примусового вилучення у нього земельної ділянки.
Відповідно до частини 2 статті 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини. Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально.
Земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності за рішенням Кабінету Міністрів України можуть вилучатися з постійного користування державних підприємств, установ, організацій без їхньої згоди та без згоди органів (організацій), до сфери управління (відання) яких вони належать, і передаватися у постійне користування іншим державним підприємствам. У разі якщо відомості про земельні ділянки, що вилучаються, не внесені до Державного земельного кадастру, замовлення розроблення документації із землеустрою, необхідної для внесення таких відомостей, здійснюється державним підприємством, якому передаються вилучені земельні ділянки. У разі вилучення Кабінетом Міністрів України земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які належать закладу освіти, установі, організації, підприємству системи освіти, що перебуває у державній власності, на праві постійного користування, площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які залишаються у такої юридичної особи після вилучення, не може становити більше 100 гектарів.
Положення абзацу другого цієї частини не поширюються на вилучення Кабінетом Міністрів України земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності з постійного користування державних підприємств, установ, організацій Національної академії наук України, а також на вилучення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності з постійного користування військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.
Частинами першою та четвертою статті 186-1 Земельного кодексу України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до вказаного органу за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до частини третьої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки: природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (частина шоста статті 186-1 ЗК України).
Згідно зі статтею 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" території природно-заповідного фонду можуть використовуватися у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.
Частинами першою та третьою статті 152 Земельного кодексу України визначено, що власник або землекористувач земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою.
За змістом статей 317-318 Цивільного кодексу України, власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.
Згідно зі статтею 324 цього Кодексу земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України. Кожен громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності Українського народу відповідно до закону.
Статтею 20 Земельного кодексу України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до статті 54 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" зміна меж, категорії та скасування статусу територій об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону.
Так, рішення про зміну меж, площ, категорій чи скасування статусу Національного природного парку "Гомільшанські ліси", відповідно до статті 54 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на підставі відповідного експертного висновку, не приймалося.
Під час судового розгляду встановлено, що спірна земельна ділянка розташована у межах земель природно-заповідного фонду Національного природного парку "Гомільшанські ліси", створеного на території Зміївського та Первомайського районів Харківської області на підставі Указу Президента України "Про створення національного природного парку "Гомільшанські ліси" від 06.09.2004 № 1047/2004.
За таких обставин, передача Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області у власність ОСОБА_3 для індивідуального садівництва спірної земельної ділянки, загальною площею 0,06 га, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, призвело до фактичної зміни меж Національного природного парку "Гомільшанські ліси", в частині її зменшення.
Отже, наданими доказами підтверджується факт розташування спірної земельної ділянки, площею 0,06 га, на території Національного природного парку "Гомільшанські ліси", що є об`єктом природно-заповідного фонду.
У постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, не погіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт "а" частини першої статті 91 Земельного кодексу України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.
Отже, в силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки, ОСОБА_3 , проявивши розумну обачність, повинен був знати про те, що спірна ділянка належить до земель природно-заповідного фонду та є частиною Національного природного парку "Гомільшанські ліси".
Аналогічні правові висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц (провадження № 14-76цс18), від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18) і від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18).
Згідно зі статтями 43-45 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва). Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.
Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України. До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів (стаття 20 цього Закону).
За змістом статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України. Порядок відведення земельних ділянок природним заповідникам, біосферним заповідникам, національним природним паркам, регіональним ландшафтним паркам, а також ботанічним садам, дендрологічним паркам, зоологічним паркам визначається Земельним кодексом України.
Згідно зі статтею 13 Земельного кодексу України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, а також вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Частиною восьмою статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.
Перший протокол ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства") положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.
Відповідно до практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 07 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За правилами статей 4 та 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).
Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.
З огляду на вказане, загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес у збереженні права на земельну ділянку, що також узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 554/10377/16-ц (провадження № 61-34334ск19).
За умовами частини 3 статті 12, частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.
Статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження того, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6321782500:01:000:0790 знаходиться у межах земель території Національного природного парку "Гомільшанські ліси", які є землями природно-заповідного фонду та не підлягають передачі з державної власності у приватну, індивідуальне будівництво на землях природно-заповідного фонду суперечитиме статусу і завданням Національного природного парку "Гомільшанські ліси", оскільки може перешкоджати збереженню Національного природного парку в природному стані як унікального комплексу, а також забезпеченню умов організованого відпочинку населення.
За таких обставин, слід дійти висновку, що надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, затвердження документації із землеустрою та передача спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для індивідуального садівництва, відбулося всупереч процедури, встановленої законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Статтею 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Отже, оскільки оскаржувані накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, затвердження документації із землеустрою та передача спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_3 прийняті з порушенням норм закону, тому суд вважає, що вони підлягають визнанню незаконними та скасуванню.
Доводи представників відповідачів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_3 , викладені у відзиві на позовну заяву та письмових запереченнях, не знайшли свого підтвердження і спростовуються зазначеними вище належними та допустимими доказами у справі.
При цьому, суд взяв до уваги, що представником відповідача не заперечувалася та обставина, що спірна земельна ділянка дійсно розташована в межах територій, які відповідно до проекту створення НПП "Гомільшанські ліси" входять до його складу. Посилання ж на відсутність відповідної землевпорядної документації НПП "Гомільшанські ліси", як підстави для заперечення факту належності спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду, суперечать положенням ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", згідно якої, до встановлення меж парку в натурі його межі визначаються відповідно до проекту створення.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У ч. 2 та 3 ст. 215 ЦК України вказано, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ст. 216 ЦК України).
Згідно зі ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Аналогічні правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 по справі №910/14328/17.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав; заявник - власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.
Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначені повноваження суб`єктів державної реєстрації прав, що 1) забезпечують: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та зберігання реєстраційних справ (зберігання реєстраційних справ у паперовій формі здійснюється виключно виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями за місцезнаходженням відповідного майна); 2) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.
Відповідно до абзаців 1-3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.
Отже, враховуючи те, що у розглядуваній справі підлягають визнанню незаконними та скасуванню накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 01.12.2015 № 3983-СГ, від 15.12.2015 № 4499-СГ, за якими безкоштовно передано у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,06 га, розташовану за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, із цільовим призначенням для індивідуального садівництва, запис про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, запис № 12612504 від 18.12.2015, підлягає скасуванню, із зобов`язанням ОСОБА_3 повернути цю земельну ділянку у відання держави в особі Національного природного парку "Гомільшанські ліси".
З приводу заяви представника відповідача 1 про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду від 11.01.2023 у справі № 924/820/21 викладений правовий висновок, який, у свою чергу, врахував висновок Великої Палати Верховного Суду (постанова від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц) про те, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина 2 статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина 2 статті 152 ЗК України). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). З наведеного слідує, що звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження. При цьому на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення.
Отже, у цій справі відсутні підстави вважати, що позивачем пропущений строк позовної давності, а від так і відсутні підстави для застосування наслідків його пропуску.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення встановити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Право держави витребувати земельну ділянку, яка знаходиться під об`єктами природно-заповідного фонду, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи передбачене у чинному законодавстві України.
Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Положеннями частин четвертої, п`ятої статті 56 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
За таких обставин, суд дійшов висновку про доведеність факту належності спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду на підставі доказів, які в ході судового розгляду не спростовані, отже позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідачів належить стягнути на користь Харківської обласної прокуратури понесені нею витрати по сплаті судового збору у рівних частках з кожного по 4 204 грн 00 коп.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,
в и р і ш и в:
Позовну заяву задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 01.12.2015 № 3983-СГ про надання дозволу громадянину ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів Задонецької сільської ради на території Зміївського району Харківської області, орієнтовним розміром 0,1200 га, із цільовим призначенням для індивідуального садівництва.
Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 15.12.2015 № 4499-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів Задонецької сільської ради на території Зміївського району Харківської області, та передачі у власність громадянину ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 0,0600 га, з кадастровим номером 6321782500:01:000:0790, для індивідуального садівництва.
Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, запис № 12612504 від 18.12.2015 про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0600 га з кадастровим номером 6321782500:01:000:0790 державного реєстратора Зміївського районного управління юстиції Пашук Вікторії Володимирівни, індексний номер рішення: 27245024.
Зобов`язати ОСОБА_3 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6321782500:01:000:0790, площею 0,0600 га, у відання держави в особі НПП "Гомільшанські ліси".
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_3 на користь Харківської обласної прокуратури з кожного по 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн 00 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору, які зарахувати на р/р UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800, Харківська обласна прокуратура, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, м. Київ, код 820172.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - Чугуївська окружна прокуратура Харківської області, місцезнаходження: вул. Харківська, буд. 98, м. Чугуїв, Харківська область, 63500; код ЄДРПОУ прокуратури області: 02910108.
Прокурор, який бере участь у справі: працівник Зміївського відділу Чугуївської окружної прокуратури Харківської області, місцезнаходження: вул. Адміністративна, 6, м. Зміїв, Чугуївський район, Харківська область, 63404.
Позивач 1 - Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, місцезнаходження: вул. Митрополита Василя Липківського, 35, м. Київ, 03035; код ЄДРПОУ: 37552996.
Позивач 2 - Державне агентство лісових ресурсів України, місцезнаходження: вул. Шота Руставелі, 9-a, м. Київ, 01023; код ЄДРПОУ: 37507901.
Позивач 3 - Харківське обласне управління лісового та мисливського господарства, місцезнаходження: вул. Григорія Сковороди, 86, м. Харків, 61024; код ЄДРПОУ: 35246550.
Позивач 4 - Національний природний парк "Гомільшанські ліси", місцезнаходження: вул. Монастирська, буд. 27, с. Коропове, Чугуївський район, Харківська область, 63436; код ЄДРПОУ: 33292652.
Відповідач 1 - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, місцезнаходження: вул. Космічна, буд. 21, 8-9 поверх, м. Харків, 61145; код ЄДРПОУ: 39792822.
Відповідач 2 - ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Третя особа - Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації, місцезнаходження: м-н Свободи, 5 Держпром, 4 під`їзд, 7 пов., кім. 380, м. Харків, 61022; код ЄДРПОУ: 38634241.
Повне рішення складене 13.09.2024.
Головуючий: В. В. Овдієнко
Суд | Зміївський районний суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 09.09.2024 |
Оприлюднено | 17.09.2024 |
Номер документу | 121579970 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: спори про припинення права власності на земельну ділянку |
Цивільне
Зміївський районний суд Харківської області
Овдієнко В. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні