Рішення

від 12.09.2024 по справі 910/8264/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.09.2024Справа № 910/8264/24

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/8264/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторполімери»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Плірайт»

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

02 липня 2024 року до Господарського суду міста Києва через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторполімери» (позивач) надійшла позовна заява б/н від 02.07.2024 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Плірайт» (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 470 123,40 грн., з них: основного боргу - 278 654,68 грн. (двісті сімдесят вісім тисяч шістсот п`ятдесят чотири гривні 68 копійок), пені - 161 099,48 грн. (сто шістдесят одна тисяча дев`яносто дев`ять гривень 48 копійок), інфляційних збитків - 18 286,59 грн. (вісімнадцять тисяч двісті вісімдесят шість гривень 59 копійок) та 3% річних - 12 082,65 грн. (дванадцять тисяч вісімдесят дві гривні 65 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати орендної плати за договором № 30-01/2020 від 29.01.2020 року, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 278 654,68 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 161 099,48 грн., інфляційні збитки у розмірі 18 286,59 грн. та 3% річних у розмірі 12 082,65 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8264/24, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Плірайт» за адресою: 02160, м. Київ, пр-т Соборності, 15/17, яка вказана у позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» - 19.07.2024 року.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідач не повідомляв суд про зміну місцезнаходження.

При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вторполімери» (надалі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Плірайт» (надалі - відповідач, орендар) укладено договір № 30-01/2020 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти в тимчасове платне користування майно та повернути майно після закінчення строку оренди.

Загальна площа майна, що надається в оренду, становить 621,00 кв.м, до складу майна входять складські/господарські приміщення площею 621,00 кв.м на третьому поверсі (п. 2.2. договору).

За умовами п. 4.1. договору строк оренди - це первісний строк оренди з урахуванням його дострокового припинення відповідно до договору та/або зміни на підставі пункту 4.7. договору.

Первісний строк оренди майна становить по 31.05.2024 року включно (п. 4.2. договору в редакції додаткової угоди № 3 від 29.06.2022 року).

Відповідно до п. 5.1. договору орендодавець зобов`язаний передати, а орендар - прийняти майно в користування протягом 30 днів з моменту укладення договору.

Згідно з п. 5.2. договору майно передається орендодавцем та приймається орендарем за відповідним актом приймання-передачі. Дата складання акту є датою передачі орендодавцем та, відповідно, отримання орендарем майна (п. 5.3. договору).

За змістом п. 5.4. договору за будь-яких умов вважається, що орендар розпочав використовувати майно з дати складання акту приймання-передачі.

За користування майном орендар сплачує орендодавцю щомісячно плату за оренду. Плата за оренду включає в себе такі платежі: орендний платіж; відшкодування вартості електроенергії; відшкодування вартості комунальних платежів; відшкодування експлуатаційних витрат (п. 6.1., 6.2. договору).

За умовами п. 6.5. договору рахунки за договором, в разі їх складання, можуть складатися орендодавцем як щодо всіх чи декількох платежів з плати за оренду (пункт 6.2 договору) в сукупності або щодо кожного платежу окремо.

Відповідно до п. 6.8. договору орендар зобов`язаний сплачувати платежі, що складають плату за оренду, та виконувати інші грошові зобов`язання в строки/терміни та в розмірах відповідно до умовам Договору, а якщо такі строки/терміни не встановлені - відповідно до вимог орендодавця або положень законодавства. В разі якщо термін/строк платежу (грошового зобов`язання) припадає на вихідний/святковий/неробочий день відповідно до ст. 67 та ст. 73 Кодексу законів України про працю, то строк/термін платежу переноситься на наступний за ним перший робочий день.

В п. 6.12. договору визначено, що базова орендна ставка за один квадратний метр площі майна становить - складські/господарські приміщення - 45,83 грн., ПДВ 20% - 9,17 грн., разом 55,00 грн.

Згідно з п. 6.10.1. договору, якщо інше не передбачено договором, орендний платіж чи їх сума, якщо договором встановлено декілька базових орендних ставок, сплачується орендарем щомісячно авансом, з чотирнадцятого по шістнадцяте число поточного місяця за такий поточний місяць.

Відповідно до п. 6.16. договору орендар зобов`язаний щомісячно відшкодовувати орендодавцю вартість експлуатаційних витрат щодо спільних площ в нежитлових приміщеннях (затрати з освітлення, водопостачання, опалення тощо, за наявності), щодо послуг з дезинфекції, компенсації протипожежної автоматики, прибирання, вивезення сміття, обслуговування та функціонування ліфтів, послуг з охорони прибудинкової/прилеглої території та/чи зовнішньої охорони нежитлових приміщень тощо, за наявності, на підставі рахунків орендодавця протягом двох днів з моменту їх отримання, але не пізніше 20 дня місяця, наступного за звітним.

Орендар зобов`язаний щомісячно відшкодовувати орендодавцю вартість комунальних платежів (теплова енергія, водопостачання, каналізування, газ та послуги з газопостачання тощо, за наявності), спожитих щодо майна, на підставі рахунків орендодавця протягом двох днів з моменту їх отримання, але не пізніше 20 дня місяця, наступного за звітним (п. 6.15. договору).

За умовами п. 15.1. договору він вважається укладеним та набирає чинності з дати його підписання сторонами, що зазначена в преамбулі на першій сторінці Договору, якщо інше прямо не визначено договором. Сторони погодили, що строк дії договору визначається строком оренди та строком виконання зобов`язань сторін, що повинні бути виконані після закінчення, в тому числі дострокового, строку оренди. Якщо іншими умовами договору не визначено інше, в тому числі щодо дострокового закінчення строку оренди, дострокового припинення договору, договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

17.02.2020 року сторонами підписано акт приймання-передачі, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв майно - площі нежитлових приміщень за адресою: вул. Магнітогорська, 1, м. Київ, загальна площа майна складає 621,00 кв.м.

Позивач вказує, що заборгованість за договором оренди за період лютий - грудень 2022 року відповідачем не сплачена, загальна сума заборгованості з орендної плати та наданих комунальних послуг станом на 01.07.2024 року становить 278 654,68 грн.

При цьому, позивач зазначає, що в період дії договору з березня по травень 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідачу була надана знижка по орендній платі, що відображено в розрахунку боргу.

У зв`язку з несплатою заборгованості з орендної плати та наданих комунальних послуг позивач звернувся до відповідача з претензією від 02.08.2023 року про сплату заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення заборгованості в розмірі 278 654,68 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 161 099,48 грн., інфляційні збитки у розмірі 18 286,59 грн. та 3% річних у розмірі 12 082,65 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В частині першій статті 762 Цивільного кодексу України закріплено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на підставі договору передав, а відповідач прийняв у користування майно (нежитлові приміщення загальною площею 621,00 кв.м), однак відповідач не виконав свого обов`язку з оплати орендних платежів та комунальних послуг, що обумовлено умовами договору.

З розрахунку наданого позивачем вбачається, що за період з березня по грудень 2022 року за відповідачем рахується заборгованість за договором у розмірі 278 654,68 грн.

Станом на момент звернення до суду з даним позовом у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 278 654,68 грн.

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 278 654,68 грн. та настання строку виконання обов`язку щодо сплати не були спростовані відповідачем.

При цьому, за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення оплати орендних платежів та комунальних послуг, тоді як строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати настав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 278 654,68 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 161 099,48 грн., інфляційні збитки у розмірі 18 286,59 грн. та 3% річних у розмірі 12 082,65 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В п. 14.2.1. договору визначено, що в разі порушення орендарем грошового зобов`язання, визначеного даним договором, орендар сплачує орендодавцеві неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період в період порушення, від суми порушеного зобов`язання (суми платежу) за кожен день порушення.

З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що позивач здійснює відповідне нарахування за період з 01.01.2023 року по 11.06.2024 року.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано

Суд зазначає, що даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відтак, суд вважає правомірним нарахування пені за період з 01.01.2023 року по 30.06.2023 року.

Здійснивши власний розрахунок пені за період з 01.01.2023 року по 30.06.2023 року, судом встановлено, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 69 091,09 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 92 008,39 грн. позивачу належить відмовити.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних збитків, в межах заявлених позивачем періодів, суд встановив, що вони виконані арифметично вірно, відтак, суми 3% річних та інфляційних збитків, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначених позивачем періодів, за розрахунком позивача, становлять: 12 082,65 грн. - 3% річних та 18 286,59 грн. - інфляційних збитків.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 378 115,01 грн., з них: основного боргу - 278 654,68 грн. (двісті сімдесят вісім тисяч шістсот п`ятдесят чотири гривні 68 копійок), пені - 69 091,09 грн. (шістдесят дев`ять тисяч дев`яносто одна гривня 09 копійок), інфляційних збитків - 18 286,59 грн. (вісімнадцять тисяч двісті вісімдесят шість гривень 59 копійок) та 3% річних - 12 082,65 грн. (дванадцять тисяч вісімдесят дві гривні 65 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 5671,72 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Плірайт» (ідентифікаційний код 42193026, адреса: 02160, м. Київ, пр-т Соборності, 15/17) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторполімери» (ідентифікаційний код 32914031, адреса: 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1-Е) грошові кошти: основного боргу - 278 654,68 грн. (двісті сімдесят вісім тисяч шістсот п`ятдесят чотири гривні 68 копійок), пені - 69 091,09 грн. (шістдесят дев`ять тисяч дев`яносто одна гривня 09 копійок), інфляційних збитків - 18 286,59 грн. (вісімнадцять тисяч двісті вісімдесят шість гривень 59 копійок), 3% річних - 12 082,65 грн. (дванадцять тисяч вісімдесят дві гривні 65 копійок) та судовий збір - 5671,72 грн. (п`ять тисяч шістсот сімдесят одна гривня 72 копійки).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 12.09.2024 року.

Суддя О.В. Котков