Рішення

від 05.09.2024 по справі 750/9526/23

РОМЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 750/9526/23

Номер провадження 2/585/49/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Євтюшенкової В.І.,

з участю секретаря судового засідання Зубко К.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження справу № 750/9526/23, провадження № 2/585/49/24.

Позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЕНЗУР»

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КРОП-ІНКРІС»,

предмет позову: визнання недійсним договору поруки,

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Новик Максим Сергійович, який діє на підставі Договору про надання юридичних послуг від 25.06.2023, Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії СВ №1064966 від 10.10.2023 та Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000289 від 16.03.2018,

представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНЗУР» в особі засновника Генерального директора ТОВ «Цензур» Красника Івана Анатолійовича,

представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОП-ІНКРІС» адвокат Шевцов Павло Володимирович, який діє на підставі Договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 17.05.2022, Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1158436 від 31.07.2023 та Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2987 від 25.07.2019

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ЦЕНЗУР», ТОВ «КРОП-ІНКРІС», про визнання недійсним договору поруки. Позовні вимоги мотивує тим, що 26.08.2021 року Господарським судом Чернігівської області по справі № 927/1103/20 за позовом ТОВ «КРОП-ІНКРІС» до ТОВ «ЦЕНЗУР», ОСОБА_1 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за договором поставки та договором поруки, прийнято рішення, яким позов задоволено, стягнуто солідарно з ТОВ «ЦЕНЗУР» та з нього, ОСОБА_1 на користь ТОВ «КРОП-ІНКРІС» 517173,32 грн. основної заборгованості, 103434,66 грн штрафу, 58511,04 грн. - 28% річних від суми простроченої заборгованості, 25091,10 грн пені, 73645,12 грн. заборгованості за відсотками за користування товарним кредитом, 30649,71 грн. втрат від курсових коливань та стягнуто з ТОВ «ЦЕНЗУР» та ОСОБА_1 на користь ТОВ «КРОП-ІНКРІС по 6063,78 грн. з кожного судового збору.

В обґрунтування прийнятого судом першої інстанції рішення було здійснено посилання на Договір поставки № 00263-ЧН на умовах товарного кредиту від 02.03.2020 року з додатками до нього та товарно-транспортним накладними, а також на Договір поруки № 00263-ЧН від 02.03.2020 року. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 року, рішення суду першої інстанції було залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду від 29.08.2022 року у відкритті касаційного провадження відмовлено.

В ході розгляду справи № 927/1103/20 протокольною ухвалою суду було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача ТОВ «Цензур» про витребування оригіналів вище зазначених документів та призначення по справі судової почеркознавчої експертизи з мотивів відсутності необхідності у застосуванні спеціальних знать для з`ясування порушеного питання.

В рамках іншої справи № 927/335/21 за позовом ТОВ «Цензур» до ТОВ «КРОП-ІНКРІС» та ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.06.2021 року, за клопотанням ТОВ «Цензур» у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу документів, проведення якої доручено Чернігівському відділенню Київського науково- дослідного інституту судових експертиз. На розгляд експертизи було ухвалено поставити наступне питання: «Чи виконані підписи від імені директора ТОВ «Цензур» ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_1 саме ОСОБА_1 в документах (перелік наведено в позові) . За результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи складено висновок експерта №3485/3486/21-24 від 21.06.2022, відповідно до якого досліджувані підписи у вище перелічених документах виконані не ОСОБА_1 .

Посилаючись на норми ч.1 ст. 553, ст. 554, ч.1 ст. 556, ч.1 ст. 527, ст. 610 ЦК України вказує, що указаний висновок судово-почеркознавчої експертизи №3485/3486/21-24 від 21.06.2022 є належним доказом, експертиза проведення з дотриманням вимог ЗУ «Про судову експертизу» та на підставі нормативно-правових актів, які регулюють даний вид правовідносин.

З огляду на те, що в ході розгляду справи №927/335/21 судом було встановлено, що в договорі поруки №00263-ЧН від 02.03.2020 підпис вчинено не ним, ОСОБА_1 , якого зазначено поручителем, та він не мав наміру вчиняти оскаржуваний договір поруки, не підписував його, слід прийняти висновок про те, що позовні вимоги обґрунтовані і укладений Договір поруки необхідно визнати недійсним.

У відзивіна позовпредставник ТОВ«КРОП-ІНКРІС» вказав, що вважає позовні вимоги необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.

Свою позицію мотивує тим, що 26.08.2021 рішенням Господарського суду Чернігівської області по справі №927/1103/20, з ТОВ «ЦЕНЗУР» та ОСОБА_1 солідарно стягнуто заборгованість за невиконання умов Договору поставки №00263-ЧН від 02.03.2020.

З рішення суду по справі №927/1103/20, вбачається, що дана заборгованість перед ТОВ «КРОП-ІНКРІС», виникла у ТОВ «ЦЕНЗУР» на підставі Договору поставки №00263-ЧН від 02.03.2020, а у ОСОБА_1 - на підставі Договору поруки №00263-ЧН від 02.03.2020, у зв`язку з чим, ТОВ «КРОП-ІНКРІС» і стягнуло дану заборгованість - солідарно.

Постановою Північного апеляційного господарського суду по справі №927/1103/20, рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.08.2021 по даній справі залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду по справі №927/1103/20 відмовлено ТОВ «ЦЕНЗУР» у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 у справі №927/1103/20.

Наявність у позивача боргу перед ТОВ «КРОП-ІНКРІС» по Договору поруки №00263-ЧН від 02.03.2020, які і підстав для нарахування цього боргу останньому, були предметом доказування у спорі про стягнення грошових коштів по справі №927/1103/20.

Під час розгляду справи №927/1103/20 ОСОБА_1 не надав належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження обставин щодо неукладення зазначеного договору, про що наголосили суди першої та апеляційної інстанцій у мотивувальних частинах судових рішень за наслідками розгляду спору про солідарне стягнення заборгованості за договором поставки та договором поруки, які оспорюється позивачем у справі, що переглядається. А тому, оскільки в спорі про солідарне стягнення заборгованості ОСОБА_1 не довів того, що він не підписував договір поставки і договір поруки та не виконував його, можна дійти висновку, що обраний позивачем ( ОСОБА_1 ) спосіб захисту, як визнання недійсним неукладеного (непідписаного) договору в окремому спорі, ініційованому після набрання чинності судовим рішенням про стягнення солідарно заборгованості за договором поставки, є неефективним, суперечить принципам процесуальної економії та юридичної визначеності.

ТОВ «ЦЕНЗУР» у 2021 році було ініційовано судове провадження з позовними вимогами до ТОВ «КРОП-ІНКРІС» та ОСОБА_1 , про визнання недійними Договору поставки №№00263-ЧН від 02.03.2020 та Договору поруки №00263-ЧН від 02.03.2020. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 01.09.2022, ТОВ «ЦЕНЗУР» відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання вищевказаних Договорів недійсним, проте в мотивувальній частині рішення, судом зазначено про нікчемність Договору поруки №00263-ЧН від 02.03.2020.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду у своїй постанові від 28.03.2023 по справі №927/335/21 зазначила, що - «судом першої інстанції помилково застосовано до договору поруки №00263-ЧН від 02.03.2020 ч. 2 ст. 547 ЦК України та зроблено невірний висновок про його нікчемність в силу закону». Після звернення ТОВ «КРОП-ІНКРІС» з позовом у справі №927/1103/20 про солідарне стягнення з ТОВ «Цензур» та ОСОБА_1 заборгованості за договором поставки №00263-ЧН від 02.03.2020 і договором поруки та вирішення цього спору позивач ОСОБА_1 не може окремо ініціювати спір про визнання договору поставки та договору поруки недійсним. Такий окремий позов не є належною формою (способом) захисту, а тому його не можна задовільнити. Просить відмовити в задоволенні позову. (а.с.115-119 т.1).

У судовомузасіданні представникпозивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, посилаючись на викладені у позові обставини. Наголосив, що договір поруки підписаний не позивачем, що підтверджується долученим до справи висновком експертизи. ТОВ «КРОП- ІНКРІС» не оскаржували висновок, не просили призначити повторну експертизу. Отже, волевиявлення позивача на укладення договору поруки не було, бо він його не підписував.

На запитання, чи були від позивача звернення про перегляд рішення, яким стягнуто солідарно заборгованість, за нововиявленими обставинами, пояснив, що були якісь звернення.

Чому здійснювали оплату за товар, не знає.

Позивач ОСОБА_1 суду пояснив, що спірний договір поруки він не підписував, товари не отримував. Товар приймав, але не пам`ятає, що конкретно від відповідача. Прийняв і оплатив, про договір не знав.

Представник ТОВ«КРОП ІНКРІС»Шевцов П.В. проти позову заперечував, посилаючись на обставини, викладені ним у відзиві. Вказав, що ОСОБА_1 необхідно було захищати свої інтереси під час розгляду справи №927/1103/20, коли з нього стягувалась заборгованість, а не після винесення рішення по тій справі, яким заборгованість з нього було стягнуто. На даний час визнання договору поруки недійсним неналежний спосіб захисту. Крім цього, ТОВ «Цензур» зверталось до ТОВ «КРОП-ІНКРІС» з позовом про визнання недійсним договору поставки і спірного договору поруки, у позові відмовили, але в мотивувальній частині суд першої інстанції вказав про нікчемність спірного договору поруки, тоді як суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, виключив з мотивації вказівку про його нікчемність, вказавши, що поручитель мав захищатись таким чином під час розгляду справи про стягнення заборгованості.

Після подання цього позову ОСОБА_1 у 2023 році подавав заяву про перегляд рішення за новоявленими обставинами, але господарський суд Чернігівської області йому відмовив. Експертиза проведена була у 2022 році.

Представник ТОВ«Цензур» Красник І.А. пояснив, що ТОВ «Цензур» , зокрема ОСОБА_1 , товар не отримував. ОСОБА_1 здійснював прийом товарів, він ( ОСОБА_3 ) йому довіряв, він проплачував за товар, а якщо платив, значить якісь відносини були, чому платив не знає.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

22.09.2023 Роменським міськрайонним судом Сумської області прийнято до свого провадження справу, призначено підготовче засідання на 19.10.2023 на 09 год. 20 хв. (а.с.108 т.1).

04.01.2024 підготовче провадження закрито. Справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.247 т.1).

У судове засідання 05.09.2024 не з`явилися позивач, його представник, останній подав заяву про розгляд справи у їх відсутності (а.с. 78 т.2).

Представник відповідача ТОВ «Цензур» Красник І.А. про дату розгляду справи повідомлений належним чином, був відсутній в мережі, тому з ним 05.09.2024 о 13 год. 30 хв. не виявилось можливим встановити відеозв`язок.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності учасників процесу, які до суду не з`явились, про дату розгляду справи повідомлені належним чином.

Процесуальні дії передбачені п.3 ч.3 ст. 265 ЦПК України судом не застосовувались.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

02.03.2020 між ТОВ «КРОП-ІНКРІС» - як Кредитором, з однієї сторони, ТОВ «ЦЕНЗУР» - як Боржником, з другої сторони та ОСОБА_1 як Поручителем, з третьої сторони, укладено Договір поруки № 00263-ЧН на умовах якого Поручитель зобов`язується перед Кредитором відповідати по всім зобов`язанням Боржника, що виникли з договору поставки на умовах товарного кредиту №00263- ЧН від 02.03.2020 року (Основний договір), укладеним між Кредитором (який в Основному договорі є Постачальником) та Боржником (який в Основному договорі є Покупцем) (п. 1.1. Договору поруки).

Відповідно до п. 5.1. Договору поруки у разі невиконання Боржником зобов`язання за Основним договором Кредитор має право звернутися з вимогою про виконання такого зобов`язання до Поручителя. Пунктом 4.1. Договору поруки сторони погодили у разі порушення Боржником зобов`язання за Основним Договором Поручитель зобов`язується солідарно виконувати за Боржника зобов`язання останнього у 5-денний термін з дня отримання вимоги від Кредитора. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (п.2.1. Договору поруки). Пунктом 7.1. Договору поруки сторони погодили, що строк дії такого договору збігається із строком дії Основного договору.

Указаний договір поруки позивач ОСОБА_1 просить визнати недійсним.

Рішенням Господарськогосуду Чернігівськоїобласті усправі №927/1103/20 від26.08.2021 стягнутосолідарно зТОВ «ЦЕНЗУР»на користьТОВ «КРОП-ІНКРІС»517173,32грн основноїзаборгованості,103434,66грн штрафу,58511,04грн -28%річних відсуми простроченоїзаборгованості,25091,10грн пені,73645,12грн. заборгованостіза відсоткамиза користуваннятоварним кредитом,30649,71грн втратвід курсовихколивань. Стягнуто солідарноз ОСОБА_1 на користьТОВ «КРОП-ІНКРІС»,517173,32грн основноїзаборгованості,103434,66грн штрафу,58511,04грн -28%річних відсуми простроченоїзаборгованості,25091,10грн пені,73645,12грн заборгованостіза відсоткамиза користуваннятоварним кредитом,30649,71грн втратвід курсовихколивань. Стягнуто з ТОВ «ЦЕНЗУР» та ОСОБА_1 на користь ТОВ « КРОП-ІНКРІС», по 6063,78 грн. з кожного судового збору (а.с.122-134 т.1, а.с. 6973 т.2).

Рішення набрало законної сили 15.02.2022 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/99383909).

15.02.2022 Північним апеляційним господарським судом у справі №927/1103/20 винесено постанову , якою апеляційну скаргу ТОВ «ЦЕНЗУР» на рішення Господарського суду Черпнігівської області від 26.08.2021 у справі №927/1103/20 залишено без задоволення. Постанова набрала законної сили з дня її прийняття (а.с.135-153 т.1).

В рамках справи №927/335/21 ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2021 призначалась судова почеркознавча експертиза, на виконання якої ставились питання:

чи виконані підписи від імені директора ТОВ "Цензур" ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_1 саме ОСОБА_1 в наступних документах:

-договорі поставки № 00263-ЧН на умовах товарного кредиту від 02.03.2020;

-додатку № КІ000000423 від 17.03.2020, коригуванні № КІ000000035 від 25.03.2020 до Договору № 00263-ЧН від 02.03.2020, видаткових накладних № 945 від 30.03.2020, № 988 від 31.03.2020, № 974 від 31.03.2020, № 1024 від 03.04.2020, № 1421 від 29.04.2020;

-додатку № К1000000424 від 17.03.2020, коригуванні № КІ000000036 від 26.03.2020 до Договору № 00263-ЧН від 02.03.2020, видатковій накладній № 956 від 18.05.2020;

-додатку № КІ000001130 від 08.05.2020 до Договору № 00263-ЧН від 02.03.2020, видатковій накладній № 1647 від 18.05.2020, листі вх. № 07 від 16.06.2020;

-додатку № КІ000001397 від 01.06.2020 до Договору № 00263-ЧН від 02.03.2020, видатковій накладній № 1820 від 01.06.2020;

-додатку № КІ000001455 від 05.06.2020 до Договору № 00263-ЧН від 02.03.2020, видатковій накладній № 1861 від 05.06.2020;

-додатку № КІ000001455 від 16.06.2020 до Договору № 00263-ЧН від 02.03.2020, видатковій накладній № 1976 від 16.06.2020;

-додатку № КІ000001663 від 18.06.2020 до Договору № 00263-ЧН від 02.03.2020, видатковій накладній № 2034 від 19.06.2020;

-додатку № КІ000001745 від 24.06.2020 до Договору № 00263-ЧН від 02.03.2020, видатковій накладній № 2126 від 25.06.2020;

-додатку № КІ000001744 від 24.06.2020 до Договору № 00263-ЧН від 02.03.2020, видатковій накладній № 2125 від 25.06.2020;

-договорі поруки № 00263-ЧН від 02.03.2020, видатковій накладній № 2034 від 19.06.2020;

-товарно-транспортній накладній № Р2126 від 25.06.2020;

-товарно-транспортній накладній № Р2125 від 25.06.2020;

-товарно-транспортній накладній № Р1976 від 16.05.2020;

-товарно-транспортній накладній № Р1861 від 05.06.2020;

-товарно-транспортній накладній № Р1647 від 01.06.2020;

-товарно-транспортній накладній №з Р1647 від 18,05.2020;

-товарно-транспортній накладній № Р956 від 18.05.2020;

-товарно-транспортній накладній №з Р1421 від 29.04.2020;

-товарно-транспортній накладній №з Р945 від 30.03.2020;

-товарно-транспортній накладній № Р1024 від 03.04.2020;

-товарно-транспортній накладній № Р974 від 31.03.2020;

-товарно-транспортній накладній № Р988 від 31.03.2020 (а.с.66-68 т.2).

За результатами проведення судової-почеркознавчої експертизи складено висновок експерта №3485/3486/21-24 від 21.06.2022. Згідно з висновком експерта досліджувані підписи у вищеперелічених документах виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Вирішити питання ухвали в частині «Чи виконані підписи від імені директора ТОВ «Цензур» ОСОБА_1 в наступних документах: товарно-транспортній накладній № Р2126 від 25.06.2020, товарно-транспортній накладній № Р2125 від 25.06.2020; товарно-транспортній накладній № Р1976 від 16.05.2020; товарно-транспортній накладній № Р1861 від 05.06.2020; товарно-транспортній накладній № Р1647 від 01.06.2020; товарно-транспортній накладній №з Р1647 від 18.05.2020; товарно-транспортній накладній № Р956 від 18.05.2020; товарно-транспортній накладній №з Р1421 від 29.04.2020; товарно-транспортній накладній №з Р945 від 30.03.2020 товарно-транспортній накладній № РЮ24 від 03.04.2020; товарно-транспортній накладній № Р974 від 31.03.2020; товарно-транспортній накладній №Р988 від 31.03.2020; саме ОСОБА_1 .?» не виявляєтьсяза можливе у зв`язку з відсутністю оригіналів зазначених документів (а.с.6-8 т.1, 52-65 т.2, 66-68 т.2).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 29.08.2022 виніс постанову, якою відмовив ТОВ «ЦЕНЗУР» у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.08.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 у справі №927/1103/20 (а.с.154-157 т.1).

01.09.2022 Господарський суд Чернігівської області у справі №927/335/21 за позовом ТОВ "Цензур", до ТОВ "КРОП-ІНКРІС", ОСОБА_1 , про визнання недійсними договору поставки, додатків до нього та договору поруки постановив рішення, яким в задоволенні позову відмовив (а.с.158-173 т.1).

15.02.2022 Північним апеляційним господарським судом у справі №927/335/21 винесено постанову, якою апеляційну скаргу ТОВ "Цензур" на рішення господарського суду Чернігівської області від 01.09.2022 у справі № 927/335/21 залишено без задоволення. Рішення господарського суду Чернігівської області від 01.09.2022 у справі № 927/335/21 змінено в частині висновків щодо договору поруки №00263-ЧН від 02.03.2020, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Резолютивну частину рішення господарського суду Чернігівської області від 01.09.2022 у справі № 927/335/21 залишено без змін . Постанова набрала законної сили з дня її прийняття (а.с.174-191 т.1).

З фактичних обставин, встановлених судом вбачається, що між сторонами склалися правовідносини, стосовно визнання недійсним договору поруки, який підлягає вирішенню на підставі Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Норми права, застосовані судом.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 ЦК України).

Відповідно дост.203ЦК Українизміст правочинуне можесуперечити цьомуКодексу,іншим актамцивільного законодавства,а такожінтересам державиі суспільства,його моральнимзасадам. Особа,яка вчиняєправочин,повинна матинеобхідний обсягцивільної дієздатності. Волевиявленняучасника правочинумає бутивільним івідповідати йоговнутрішній волі. Правочинмає вчинятисяу формі,встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті203 цьогоКодексу. Недійснимє правочин,якщо йогонедійсність встановленазаконом (нікчемнийправочин).У цьомуразі визнаннятакого правочинунедійсним судомне вимагається. Увипадках,встановлених цимКодексом,нікчемний правочинможе бутивизнаний судомдійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст.241ЦК Україниправочин,вчинений представникомз перевищеннямповноважень,створює,змінює,припиняє цивільніправа таобов`язкиособи,яку вінпредставляє,лише уразі наступногосхвалення правочинуцією особою.Правочин вважаєтьсясхваленим зокремау разі,якщо особа,яку вінпредставляє,вчинила дії,що свідчатьпро прийняттяйого довиконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Визнання договору недійсним згідно зі статтями203,215 ЦК України у зв`язку з підписанням договору особою, яка не має на це повноважень, та відсутністю волевиявлення власника, можливе лише у тому випадку, якщо відповідна особа у подальшому не схвалила такого правочину.

Настання передбачених статтею 241 ЦК України наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів та ін.).

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/11079/17, від 02.04.2019 у справі № 904/2178/18, від 19.06.2019 у справі № 904/9795/16 та від 01.10.2019 у справі № 910/8287/18, від 24.02.2021 у справі №926/2308/19.

Відповідно до частини першоїстатті 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та другастатті 640 ЦК України).

Згідно із частиною другоюстатті 642 ЦК Україниякщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до частини першоїстатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або "вражати" договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.

УЦК Українизакріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третястатті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, рецисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина другастатті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним". Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не "породжує" (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків (див. висновки, викладені упостанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.03.2021 у справі № 473/1878/19, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 661/2313/18, від 17.11.2021 у справі№ 200/4037/19, від 15.12.2021 у справі № 757/51379/17).

Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів.

Водночас, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається. Визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявностіспору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи тау мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права,підтверджує чи спростовує обставину нікчемностіправочину.

У частинах першій, другій статті 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Тобто, правовим наслідком недодержання письмової форми правочину про забезпечення виконання зобов`язання є його нікчемність.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Так, відповідно до частини першої статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а не нікчемним.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 зі справи № 145/2047/16-ц, у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 зі справи № 385/344/16-ц.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, яків своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Мотиви суду.

Суд оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо, дослідивши аргументи учасників процесу по матеріалам справи, і дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Встановлено, що рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.08.2021 у справі №927/1103/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022, задоволено позов ТОВ "КРОП-ІНКРІС, стягнуто солідарно з ТОВ "ЦЕНЗУР" та ОСОБА_1 на умовах товарного кредиту у розмірі 517 173,32 грн; 103 434,66 грн штрафу; 16 967,57 грн 28% річних від суми простроченої заборгованості; 7286,76 грн пені;48 719,04 грн заборгованості за відсотками за користування товарним кредитом; 30 649,71 грн втрат від курсових коливань, на підставі Договору поруки №00263-ЧН від 02.03.2020 до Договору поставки №00263-ЧН від 02.03.2020 на умовах товарного кредиту.

У справі № 927/1103/20 судами було встановлено існування між сторонами відносин, спрямованих на виконання Договору поставки №00263-ЧН від 02.03.2020 на умовах товарного кредиту. Вказано, що наступне схвалення ТОВ «Цензур» оспорюваного правочину шляхом прийняття товару, часткової сплати грошових коштів за вказаний товар унеможливлюють визнання недійсним Договору поставки №00263-ЧН від 02.03.20 на умовах товарного кредиту. Крім того, договір поставки, додатки до Договору поставки та коригування, видаткові накладні, на підставі яких поставлено товар, договір поруки скріплені печаткою юридичної особи ТОВ «Цензур».

Колегією суддівПівнічного апеляційногогосподарського суду підчас розглядусправи №927/335/21 було враховано що відповідно до ч.ч. 1 4 ст. статті 58-1 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

В той же час, з огляду на наявність відбитку печатки апелянта (ТОВ «ЦЕНЗУР») на вищенаведених документах, колегія суддів у справі 927/335/21 вважає, що скаржник несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, додатках до договору поставки, так і на видаткових накладних. Окрім того, скаржником не надавались в ході розгляду справи доказів, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа, або в інший незаконний спосіб використовувалась печатка з його реквізитами.

З урахуванням викладеного, судова колегія (справа №927/335/21) взяла до уваги наявність відбитку печатки позивача на спірному договорі та документах, які знаходяться в матеріалах справи, а також те, що саме позивач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на вищенаведених документах.

Також судова колегія зазначила, що скаржником не доведено фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки. Відтак, відсутні підстави вважати, що печатка скаржника використовувалася проти його волі.

А тому, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання недійсним Договору поставки №00263-ЧН від 02.03.2020 на умовах товарного кредиту, укладеного між ТОВ "Цензур" та ТОВ "КРОП-ІНКРІС" та додатків до нього.

Стосовно позовної вимоги про визнання недійсним Договору поруки №00263-ЧН Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглядаючи справу № 927/335/21 вказала на наступне:

«Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а не нікчемним… судом першої інстанції помилково застосовано до договору поруки №00263-ЧН від 02.03.2020 ч .2 ст. 547 ЦК України та зроблено невірний висновок про його нікчемність в силу закону.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 наведено правову позицію, відповідно до якої не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Колегією суддів враховано, що ОСОБА_1 , який виступає поручителем за договором поруки, є одночасно і директором товариства з обмеженою відповідальністю «Цензур».

Так, відповідний договір поруки був укладений в забезпечення виконань зобов`язань боржника (ТОВ «Цензур»), що виникли з договору поставки № 00263-ЧН на умовах товарного кредиту від 02.03.2020, за яким, як було зазначено вище, встановлено його реальність та дійсність, оскільки сторонами вчинялись дії щодо його виконання».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20) за позовом про визнання договору поруки припиненим зроблено висновки, що «задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, яка вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов`язку особи - боржника у відповідних правовідносинах - є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, що б обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним. Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, тоді для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тож звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту.

Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, оскільки вирішення цього спору приведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання. Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся із зазначеним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.

Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, зокрема і з тих підстав, що порука припинилася.

Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив, і відповідне провадження не було відкрите. У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту. Отже, ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості».

Також у наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судового рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної судом справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення виключно з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України» Svetlana Naumenko v. Ukraine, заява № 41984/98).

Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (провадження № 14-143цс20), в якій також зазначено, що згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути саму потребу у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду у постанові від 28.03.2023 (справа №927/335/21) відзначила, що після звернення відповідача 1 (ТОВ «КРОП-ІНКРІС») з позовом у справі № 927/1103/20 про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНЗУР» та ОСОБА_1 заборгованості за договором поставки №00263-ЧН від 02.03.20 і договором поруки та вирішення цього спору, позивач не може окремо ініціювати спір про визнання договору поставки та договору поруки недійсним. Такий окремий позов не є належною формою (способом) захисту, а тому його не можна задовольнити.

Наявність у позивача відповідного боргу чи брак такого, як і відсутність підстав для нарахування заборгованості, був предметом доказування у спорі про стягнення коштів.

Оскільки відповідач 1 (ТОВ «КРОП-ІНКРІС») ініціював вирішення такого спору, позивач міг ефективно захистити своє право саме під час розгляду справи № 927/1103/20, заперечуючи проти позову з тих підстав, що він не підписував та не укладав договір.

Проте, в справі № 927/1103/20 позивач не надав належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження обставин щодо неукладення зазначеного договору, про що наголосили суди першої та апеляційної інстанцій у мотивувальних частинах судових рішень за наслідками розгляду спору про солідарне стягнення заборгованості за договором поставки та договором поруки, які оспорював позивач у справі, що переглядалась.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду у постанові від 28.03.2023 (справа №927/335/21) відзначила, що оскільки в спорі про солідарне стягнення заборгованості позивач не довів того, що він не підписував договір поставки і договір поруки та не виконував його, колегія суддів дійшла до висновку, що обраний позивачем такий спосіб захисту, як визнання недійсним неукладеного (непідписаного) договору в окремому спорі, ініційованому після набрання чинності судовим рішенням про стягнення солідарно заборгованості за договором поставки, є неефективним, суперечить принципам процесуальної економії та юридичної визначеності, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20) та від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (провадження № 14-143цс20).

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Суд відзначає, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania).

Враховуючи вищевикладене, наявність вищевказаних судових рішень, які набрали законної сили, суд під час розгляду даної справи також дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 повинен був доводити те, що не підписував договір поруки саме в спорі про солідарне стягнення з нього заборгованості, а не після набрання чинності судовим рішенням про стягнення солідарно заборгованості, та не після набрання законної сили судовим рішенням про відмову в задоволенні позову щодо визнання недійсним договорів поставки та поруки, тому обраний ним спосіб захисту є неефективним, суперечить принципам процесуальної економії та юридичної визначеності, отже підстави для задоволення позову відсутні.

Щодо судових витрат.

Суд розподіляє судові витрати на підставі ч. 1 ст.141ЦПК України пропорційно задоволених позовних вимог.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Таким чином, з позивача на користь ТОВ «КРОП-ІНКРІС» підлягають стягненню понесені указаним товариством та належним чином підтверджені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

Визначаючи їх розмір суд виходив з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, обсяг і складність виконаної роботи, та відсутність клопотання позивача про зменшення їх розміру.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволені його позовних вимог в повному обсязі, у відповідності до вимог ст.141ЦПК України судові витрати на його користь не відшкодовуються.

Судом також застосовані інші норми процесуального права, а саме: ст.ст. 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України.

Суд вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНЗУР», Товариство з обмеженою відповідальністю «КРОП-ІНКРІС», про визнання недійсним договору поруки - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОП-ІНКРІС» судові витрати: витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня складання повного рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЕНЗУР», адреса: вул. Савчука, 7А кв.99 м. Чернігів, 14038, код ЄДРПОУ:39371362

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КРОП-ІНКРІС, адреса: 1-й пров. Свободи, 8 м. Ромни Сумської області, 42000, код ЄДРПОУ 40015185.

Повне рішення суду складено 13.09.2024 .

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. І. Євтюшенкова