Ухвала

від 13.09.2024 по справі 154/3463/24

ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

154/3463/24

1-кс/154/855/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2024 рокуслідчий суддя Володимир-Волинського міського суду Волинської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно,

ВСТАНОВИВ

13.09.2024 року слідчий СВ Володимирського РВП ГУНП у Волинській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді з вищезазначеним клопотанням, яке обґрунтовує тим, що 11.09.2024, близько 10 год 50 хв, у м. Володимир по вул. Коперника, працівниками СРПП був зупинений автомобіль марки «Тойота Венза", р.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 . В ході перевірки документів було встановлено, що даний громадянин, відповідно до постанови іменем України154/1452/24 провадження 3/154/808/24 від 27 травня 2024 був позбавлений права керування транспортними засобами строком на 6 років, однак продовжував керувати автомобілем.

12.09.2024 року відомості про вказаний факт СВ Володимирського РВП ГУНП у Волинській області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування № 12024030510000984 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

11.09.2024, в ході огляду місця події, а саме на автодорозі в межах населеного пункту м. Володимир по вул. Коперніка, поблизу будівлі "Центр зайнятості", було виявлено та вилучено автомобіль марки «Тойота Венза", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який поміщено на майданчик зберігання транспортних засобів, що за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії НОМЕР_2 вилучений автомобіль марки «Тойота Венза", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , належить ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 7 ст. 237 КПК України, даний автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу вважається тимчасово вилученим майном.

Слідчий вважає, що вилучений 11.09.2024 автомобіль марки «Тойота Венза", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , має значення речового доказу у кримінальному провадженні №12024030510000984 від 12.09.2024, оскільки він може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому є достатні підстави вважати, що він відповідає критеріям, зазначеним у ч. 1 ст. 98 КПК України. Крім того, на даний час у кримінальному провадженні необхідно провести ряд необхідних судових експертиз та слідчих дій за участю вищезазначеного автомобіля.

Таким чином,на думкуслідчого,вилучений автомобільмарки «ТойотаВенза", реєстраційнийномерний знак НОМЕР_1 ,підлягає арешту із забороною відчуження, розпорядження та користуванням, оскільки має значення речового доказу і на даний час у провадженні є необхідність у проведенні за його участю ряду судових експертиз та слідчих дій, що дозволить об`єктивно встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження. В іншому ж випадку, вказаний автомобіль, який є речовим доказом у кримінальному провадженні, підлягатиме поверненню з подальшою неможливістю проведення необхідних експертиз, оскільки сліди злочину на ньому можуть бути знищені.

Слідча в судове засідання не з`явилася, подала суду заяву про розгляд клопотання за її відсутності, підтримала заявлене нею клопотання та просила його задовольнити.

Власник майна ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась, була пговідомлена належним чином.

Згідно з ч. 1ст. 172 КПК Українинеприбуття вказаних осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Вивчивши клопотання дізнавача і заперечення представника власника майна, дослідивши долучені до них документи, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Згідно ст.ст. 131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавленні за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ч.1 ст.170 КПК України).

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Положення зазначеної вище норми КПК України узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

При цьому,ч.2вищезгаданої ст.170КПК України,визначає,що арештмайна допускаєтьсяз метоюзабезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Згідно ст.98КПК України речовимидоказами єматеріальні об`єкти,які булизнаряддям вчиненнякримінального правопорушення,зберегли насобі йогосліди абомістять іншівідомості,які можутьбути використаніяк доказфакту чиобставин,що встановлюютьсяпід часкримінального провадження,в томучислі предмети,що булиоб`єктом кримінальнопротиправних дій,гроші,цінності таінші речі,набуті кримінальнопротиправним шляхомабо отриманіюридичною особоювнаслідок вчиненнякримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені вчастині першій цієї статті.

Разом ізтим,відповідно доч.2ст.173КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати : 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні... ; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння ...; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

В свою чергу, п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України встановлює, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначенопідстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Зі змісту клопотання слідчого про накладення арешту видно, що метою накладення арешту на автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу є збереження такого майна як речового доказу. Однак слідчий конкретно мету та правову підставу арешту майна не обґрунтував, а лише поверхово послався на положення ст. 170 КПК України, яка загалом визначає поняття, підстави та мету накладення арешту на майно.

В той же час клопотанням слідчого та наданими до нього матеріалами підтверджується, що досудове розслідування здійснюється за ч.1 ст. 382 КК України, за фактом того, що ОСОБА_4 будучи позбавлений за рішенням суду права керування ТЗ, умисно не виконує рішення суду та був зупинений при керування транспортним засобом «Тойота Венза", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 ".

Водночас, диспозиція ч. 1 ст. 382 КК України передбачає відповідальність за невиконання судового рішення, тобто умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.

За таких обставин, на переконання слідчого судді, в даному випадку органом досудового розслідування не доведено того, що автомобіль, яким керував ОСОБА_4 , на який слідчий просить накласти арешт, відповідає встановленим законом критеріям речового доказу, є засобом вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі сліди кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як докази факту чи обставин з приводу умисного невиконання судового рішення, та, як наслідок, не доведено необхідності накладення арешту на вказане майно.

Постанова слідчого про визнання предметів речовими доказами від 12.09.2024 носить суто формальний характер, оскільки в самій постанові не надана оцінкаавтомобілю на його відповідність положенням статті 98 КПК України, та не обґрунтовано його значення для даного кримінального провадження, яке здійснюється за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України.

На підставі наведеного слідчий суддя дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання слідчого про арешт майна.

Керуючись ст.ст.170-174 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання слідчого СВ Володимирського РВП ГУНП у Волинській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024030510000984від 12.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченогоч.1 ст.382 КК України.

Відповідно до ч.3 ст.173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Копію ухвали не пізніше наступного робочого дня після її постановлення направити слідчому та власнику майна.

Слідчий суддя ОСОБА_6