Рішення

від 12.09.2024 по справі 357/11546/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/11546/23

Провадження № 2/357/351/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 вересня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Орєхова О. І. ,

за участі секретаря Вальчук М.В., Махненко Б. В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2023 року ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявоюдо ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки, обґрунтовуючи тим, що 13.11.2015 року між ОСОБА_1 ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» було укладено договір оренди землі № 16 за яким Відповідач-1 передала в оренду строком на 7 років земельну ділянку площею 1,4600 га з кадастровим номером 3220489500:01:024:0052, розташовану у межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. 07.12.2015 року державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Рибалко Віолета Миколаївна прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 26813593, яким було зареєстровано право оренди на вказану земельну ділянку за позивачем. Протягом усього часу дії договору оренди землі орендар користувався земельною ділянкою у своїй господарській діяльності та належним чином сплачував орендну плату, і орендодавець не звертався з претензіями або позовами щодо його неналежного виконання. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" строк дії Договору оренди землі мав би закінчитися 13.11.2022 року, однак його було автоматично поновлено на один рік до 13.11.2023 року в силу дії на той момент норми підп. 1 п. 27 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України у редакції Закону України від 24.03.2022 року № 2145-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану". Крім того, 30.09.2022 року ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», користуючись наявним у нього переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, відповідно до норм ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та п. 5 договору оренди землі, направило ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку лист-повідомлення (клопотання) про поновлення договору оренди землі за вих. № 01-3-158 від 29.09.2022 року, в якому пропонувало поновити його ще на 7 років, разом з проектом відповідної додаткової угоди до договору оренди землі, однак Орендодавець не відповіла на нього у місячний строк, як того вимагають норми ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Натомість, 10.01.2023 року ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Т.О. із заявою про державну реєстрацію припинення права оренди позивача на земельну ділянку у зв`язку із припиненням дії договору оренди землі, на підставі якої 12.01.2023 року державний реєстратор Майорко Т.О. здійснила державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», хоча, як вже зазначалося, Договір оренди землі був автоматично поновлений до 13.11.2023 року і підстав для припинення цього права не було. Цього ж дня, Орендодавцем було укладено Договір оренди земельної ділянки № 89 з ТОВ «Агротрейд-2000», за яким вона передала йому в оренду земельну ділянку на 7 років, і подано тому ж державному реєстратору документи для державної реєстрації права оренди земельної ділянки за Відповідачем-2, яку було проведено 16.01.2023 року. Таким чином, завдяки незаконній державній реєстрації припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку ОСОБА_1 до закінчення строку дії договору оренди землі, передала цю земельну ділянку в оренду іншому орендарю, тим самим порушивши право оренди позивача як її законного орендаря і його переважне право на поновлення Договору оренди землі на новий строк. Тому, просила суд скасувати у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:024:0052; визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі № 16 від 13.11.2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Білоцерківська»; визнати відсутнім у ТОВ «Агротрейд-2000» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:024:0052; стягнути у рівних частинах з відповідачів судові витрати( а. с. 1-9 том 1 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2023 року ( а. с. 52-53 том 1), головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали справи передані для розгляду.

21вересня 2023 року за вх. № 41477 судом отримано заяву про забезпечення позову ( а. с. 57-59 том 1 ).

Протоколом передачі судової справи раніше визначено складу суду від 21.09.2023 року ( а. с. 61 том 1 ), матеріали справи передані для розгляду судді Орєхову О.І.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Ухвалою судді від 22.09.2023 року вжито заходи по забезпеченню позову шляхом встановлення заборони Міністерству юстиції України та його територіальним підрозділам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:024:0052 ( а. с. 64-72 том 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ( перебування ) такої фізичної особи.

22 вересня 2023 року здійснено запит стосовно відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача ОСОБА_1 ( а. с. 77 том1 ).

02 листопада 2023 року за вх. № 48402 судом отримано з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання ( перебування ) відповідача ОСОБА_1 ( а. с. 97 том 1 ).

З вказаних інформації зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 20.04.2000 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 187 ЦПК України якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановлено законом порядку місце проживання ( перебування ) фізичної особи відповідача.

Ухвалою судді від 06.11.2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у вищевказаній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 21.07.2023 року ( а. с. 98-99 том 1 ).

Ухвалою від 07.11.2023 року виправлено описку в ухвалі від 06.11.2023 року, вірно вказавши дату призначенні підготовчого засідання, а саме 27.11.2023 року ( а. с. 102-103 том 1 ).

16 листопада 2023 року за вх. № 51008 судом отримано відзив на позовну заяву від представника ОСОБА_1 адвоката Марценюк Л.А., в якому остання вказала, що п. 37 договору оренди землі № 16 від 13.11.2015 року, передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди. Тобто, сторони в договорі визначили строк набрання ним чинності, а саме пов`язали його з двома фактами: 1) підписання; 2) державної реєстрації права оренди. Речове право на спірну земельну ділянку за позивачем згідно договору оренди землі № 16 від 13.11.2015 року, було зареєстровано 03.12.2015 року в ДРРПНМ рішенням державного реєстратора Поповою Л.О., строком дії на 7 років, без права пролонгації. Строк дії договору оренди землі № 16 від 13.11.2015 року закінчився 03.12.2022 року, відповідно, із 03.12.2022 року речове право позивача припинено, тому, позивач безпідставно вказує, що строк дії договору до 13.11.2022 року. Крім того, додатковим підтвердженням того, що договір оренди землі Позивача почав діяти виключно після реєстрації речового права є те, що Акт приймання-передачі земельної ділянки підписано після, а саме 09.12.2015 року.

Представник відповідача ОСОБА_3 .А зазначає, що позивач безпідставно посилається у своєму позові на Постанову Верховного Суду від 18.04.2023 року у справі № 357/8277/19, оскільки обставини у такій справі відмінні від спірних правовідносин. Також сторона відповідача вказує, що автоматичне поновлення договорів оренди землі на період дії воєнного стану діяло до 19.11.2022 року, тобто, таке положення закону поширює свою дію виключно на ті договори оренди землі, дія яких закінчувалась до 19.11.2022 року, в той же час договір оренди землі № 16 закінчився - 03.12.2022 року, тобто, у період, коли чинним законодавством не передбачалося автоматичного поновлення оренди без волевиявлення сторін.

Крім того вказала, що відсутні підстави для скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку, оскільки Відповідач 1 у визначений договором строк надіслала заперечення щодо поновлення Договору оренди землі № 16 від 13.11.2015 року, а тому підстави для такого поновлення відсутні. Пунктом 5 Договору оренди землі визначено, якщо орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з Орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов`язаний за 6 місяців до закінчення строку дії нового Договору повідомити про це Орендаря в письмовій формі. Наявність незгоди орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки згідно з положеннями частини аятол статті 33 Закону України «Про оренду землі» виключає можливість визнання поновленим попереднього договору у вибраний позивачем спосіб. Крім того вказує, що позивач неналежно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, а саме виплата орендної плати проводилась без урахування індексації вартості земельної ділянки.

Також зазначає, що відсутні підстави для визнання укладеною Додаткову угоду до Договору оренди землі № 16 від 13.11.2015 року, в зв`язку з належним повідомленням Відповідачем 1 про своє небажання укладати договір оренди на новий строк/поновлення Договору оренди землі № 16 від 13.11.2015 року, у Позивача відсутні законодавчі підстави для поновлення такого правочину. Більше того, Лист-повідомлення (клопотання) про поновлення договору оренди землі та додаткова угода Позивача не відповідають вимогам законодавства, є не вчиненими зі сторони Позивача, а зміст позовних вимог не відповідає такому листу-повідомлення та надісланій додатковій угоді. Підтвердженням волевиявлення орендаря на укладання правочину, змін до укладеного правочину являється наявність підпису та печатки Позивача на такому правочині, у той же час додана нібито додаткова угода не містить такого волевиявлення. Тобто, така додаткова угода є неукладеною, тобто такою, що не відбулася, такий правочин не вчинено зі сторони орендаря, а відповідно такі дії Позивача не породжують жодних наслідків, жодного захисту для не вчиненого правочину не передбачено чинним законодавством.

Зазначає, що безпідставними є позовні вимоги щодо визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:024:0052. Вказує, що Верховний Суд неодноразово робив висновок, що орендодавець не повинен якимось чином обґрунтовувати свою відмову від продовження орендних відносин, а переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця як власника земельної ділянки щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі (постанова Верховного Суду від 28.09.2020 у справі № 272/440/18). Більше того, Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність відповіді орендодавця на пропозицію поновити договір оренди свідчить про недосягнення згоди щодо істотних умов договору оренди. Суд вказав, що саме по собі встановлення порушення прав орендаря внаслідок необґрунтованої відмови орендодавця у пролонгації договору не може бути підставою для поновлення договору оренди землі (постанова Верховного Суду від 06.12.2019 р. у справі № 454/2313/17).

Тобто, при існуючих підходах і позиціях Верховного Суду, можна зробити висновок, що орендодавцям взагалі не потрібно обґрунтовувати відмову продовжувати з орендарем орендні відносини, а тому Відповідач 1 належним чином повідомив Позивача про своє небажання укладати договір оренди на новий строк, жодні зміни щодо істотних умов договору оренди не були узгоджені Позивачем та Відповідачем 1, а тому після закінчення строку дії первинного договору оренди Позивача, Відповідач 1 правомірно передав в оренду належну земельну ділянку на підставі договору, який є чинним дійсним, речове право за яким зареєстроване, а тому відсутні підстави для визнання такого права відсутнім.

Також повідомила, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат відповідача -1 за розгляд справи в суді першої інстанції становить 20 000,00 грн., які просила стягнути з позивача, а у позові відмовити повністю ( а. с. 104-124 том 1 ).

27 листопада 2023 року за вх. № 52978 судом отримано заперечення на відповідь на відзив ( а. с. 152-165 том 1 ).

27 листопада 2023 року за вх. № 53094 судом отримано відзив на позовну заяву від ТОВ «Агротрейд-2000», підписана адвокатом Косяк В.М., в якому просив відмовити в задоволенні в задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи наступним.

По справі, яка знаходиться на розгляді в суду, в п. 37 договору оренди землі визначено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди. Таким чином сторони договору погодили дві умови за яких даний договір вважається укладеним/ набирає чинності, а саме: підписання його сторонами та державної реєстрації права оренди. Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом. Позивачем до позовної заяви в якості доказів було додано Акт приймання-передачі земельної ділянки від 09.12.2015 року, який підтверджує факт земельної ділянки в оренду Позивачу у відповідності до п. 16 Договору та підтверджує також факт, що саме 03 грудня 2015 року Договір оренди набрав чинності в сторін договору виникають права і обов`язки за цим договором саме з 03 грудня 2015 року. Таким чином, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Щодо твердження позивача про те, що дія Договору оренди автоматично продовжена на 1 рік зазначає, що відповідно до доповнених пунктів 27 і 28 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, які набрали чинності з 07 квітня 2022 року встановлено,що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: 1) вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення: а) державної, комунальної власності, не витребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування; б) приватної власності.

Законом України від 09 жовтня 2022 року № 2698-ІХ, який набрав чинності 19 листопада 2022 року абзац перший підпункту 1 пункту 27 після слів «воєнного стану» доповнено словами «до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель».

Отже, у період з 07 квітня 2022 року до 19 листопада 2022 року договори оренди земельних ділянок були поновлені на один рік без волевиявлення сторін договору, строк яких сплинув у цей проміжок часу. Оскільки строк дії Договору № 16 діяв з 03.12.2015 року, то він не підпадав поновленню на один рік без волевиявлення сторін, а тому, обґрунтування позивача про те, що державний реєстратор незаконно провів державну реєстрацію припинення права оренди за позивачем спірної земельної ділянки не відповідає нормам права та спростовується обставинами справи.

Зазначає, що відповідач - 1 у відповідності до п. 5 Договору направив на адресу позивача лист в якому повідомив про небажання укладати новий договір оренди землі з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» або продовжувати дію Договору, просив утриматись від вчинення дій, які б перешкоджали відповідачу-1 відразу після закінчення строку дії договору використовувати належну йому, як власнику земельну ділянку. Такий лист є достатнім підтвердженням відмови орендодавця від подальшої пролонгації Договору 1 на новий строк чи укладати новий договір. При наявності вираженого волевиявлення орендодавця відповідача -1 про те, що він не збирається укладати новий договір оренди з позивачем або продовжувати дію існуючого договору оренди на направлення Відповідачем листа-повідомлення про це на адресу Позивача у строк встановлений Договором, направлення ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» пропозиції про продовження відносин оренди не може виступати підставою для поновлення орендних відносин між сторонами, у зв`язку з чим, у Позивача відсутнє переважне право перед іншими особами на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк за встановлених обставин та відсутні підстави для визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди землі.

Також представник відповідача вказує, що спірний договір оренди між Відповідачем -1 та Відповідачем 2 укладений в період коли правовідносини між Позивачем та Відповідачем -1 були припинені, оскільки строк дії первинного договору оренди землі закінчився 03 грудня 2022 року. Державним реєстратором було припинене право оренди позивача на земельну ділянку і саме після припинення права оренди щодо земельної ділянки Відповідач -1 мала право розпоряджатися належною їй земельною ділянкою на власний розсуд, в тому числі передати її в оренду ТОВ «Агротрейд -2000».

Також повідомив, що орієнтовний розмір судових витрат, які ТОВ «Агротрейд-2000» очікує понести у зв`язку з розглядом справи в Білоцерківському міськрайонному суді Київської області складає 22000,00 грн., який просив стягнути з позивача( а. с. 174, 175-190 том 1 ).

28 листопада 2023 року за вх. № 53528/23 судом отримано від представника позивача відповідь на відзив ОСОБА_1 на позовну заяву ( а. с. 1-7 том 2 ).

Ухвалою суду від 09.01.2024 рокузадоволено клопотання ОСОБА_4 про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів ( а. с. 86-87 том 2 ).

Ухвалою суду від 17 січня 2024 року задоволено клопотання адвоката Кравець О.І. про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів ( а. с. 114-115 том 2 ).

Ухвалою суду від 06.02.2024 року клопотання адвоката Марценюк Л.А. було задоволено, витребувано у АТ «Укрпошта» документи, що підтверджують передачу грошових коштів ОСОБА_1 за період 2019, 2021 роки, які надійшли від ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» в якості орендної плати та копії документів, які підтверджують повернення ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» неотриманих грошових коштів ( а. с.125-127 том 2 ).

16 лютого 2024 року за вх. № 9228 ( а. с. 129 том 2 ) судом отримано від АТ «Укрпошта» лист на виконання ухвали суду лист, в якому було зазначено про неможливість надання документів щодо переселення поштових переказів на ім`я ОСОБА_1 від ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», така інформація буде надана у разі надання їх номерів ( а. с. 130-131 том 2 ).

21 травня 2024 року за вх. № 28116 від представника позивача адвоката Тетері С.І. надійшло клопотання про долучення документів, а саме: копію відповіді Мінюсту, копію листа РУП ГУНП в Київській області, копію наказу Мінюсту та копію акта за результатами проведення камеральної перевірки ( а. с. 170-172, 174-187 том 2 ).

Протокольною ухвалою суду від 29.05.2024 року визнано причини неподання даних доказів у строк поважними та долучено до матеріалів справи надані представником позивача документи, а саме: копію відповіді Мінюсту, копію листа РУП ГУНП в Київській області, копію наказу Мінюсту та копію акта за результатами проведення камеральної перевірки та за клопотання представника ОСОБА_5 відкладено підготовче судове засідання на 26.06.2024 року ( а. с. 199-202 том 2 ).

07 червня за вх. № 31157 судом отримано від представника відповідача ОСОБА_4 клопотання про зменшення розмір судових витрат позивача на правничу допомогу у випадку задоволення позовних вимог ( а. с. 209, 210-213 том 2 ).

Крім того, 07 червня за вх. № 31158 судом отримано від представника відповідача ОСОБА_4 отримано письмові пояснення по суті спору ( а. с. 215, 216-236 том 2 ).

01 липня 2024 року за вх. № 35388 судом отримано від представника відповідача ОСОБА_5 клопотання про зменшення розмір судових витрат позивача на правничу допомогу у випадку задоволення позовних вимог ( а. с. 1-4 том 3 ).

Ухвалою суду від 17 липня 2024 року закрито підготовче засідання, призначено справу до розгляду по суті на 12.09.2024 року ( а. с. 17-19 том 3 ).

27 серпня 2024 року за вх. № 44642 від представника ОСОБА_5 судом отримано додаткові пояснення у справі.

В судове засідання12 вересня 2024 року учасники судового розгляду не з`явилися.

05 вересня 2024 року за вх. № 46290 судом отримано клопотання від представника ТОВ «Агротрейд 2000» - Косяк В.М., в якому останній зазначав, що ТОВ «Агротрейд-2000» заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, товариство підтримує заперечення викладені у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях по суті спору. Судове засідання призначене на 12 вересня2024 року на 14 год. 00 хв. провести без участі представника ТОВ «Агротрейд-2000».

Разом, 07.09.2024 року за вх. № 46291 судом отримано клопотання від представника ТОВ «Агротрейд 2000» - Косяк В.М. про приєднання до матеріалів постанову Верховного Суду.

10 вересня 2024 року за вх. № 46926 судом отримано клопотання від представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 , в якому у зв`язку з неможливістю прибути в судове засідання , яке призначено на 12.09.2204 року на 14 годину, просила судове засідання провести без участі відповідача 1 та його представника. Проти позовних вимог заперечують повністю, з підстав, викладених у поданих до суду заявах по суті справи та поясненнях.

09 вересня 2024 року за вх. № 46635 судом отримано від представника ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» Тетері С.І. клопотання, в якому просили здійснювати розгляд справи, судове засідання у якій призначене на 12.09.2024 року о 14:00 годині, за відсутності ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» та його уповноважених представників.

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів ( ч. 3 ст. 211 ЦПК України ).

Фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється ( ч. 2 ст. 247 ЦПК України ).

В свою чергу, представник позивача та представники відповідачів скористувалися вимогами ч. 3 ст. 211 ЦПК України.

Тому, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що земельна ділянка, площею 1,4600 га з кадастровим номером 3220489500:01:024:0052, розташована у межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, належить ОСОБА_1 , що підтверджується наявною інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( а. с. 15-17 том 1 ).

Так, 13 листопада 2015 року між ОСОБА_1 товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» було укладено договір оренди землі № 16, згідно п.1 якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться: Київська область, Білоцерківський район, Шкарівська сільська рада та належить Орендодавцю на праві власності на підставі державного актуЯИ№ 481228 від 24.12.2010 року ( а. с. 11-12 том 1 ).

Згідно п. 5 договору оренди землі № 16, договір укладено на сім років. Після закінчення строку договору Орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це Орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Якщо Орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з Орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов`язаний за шість місяців до закінчення строку дії даного договору повідомити про це орендаря в письмовій формі, а також за свій рахунок відновити межі земельної ділянки в натурі.

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п`ятиденний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (п. 16 договору).

Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у порядку встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря (п. 31 договору).

У пункті 37 сторони визначили, що цей договір набирає чинності після підписаннясторонами та державної реєстрації права оренди.

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 09.12.2015 року Орендодавець ОСОБА_1 , з одного боку, передає, а орендар ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», в особі директора ОСОБА_6 , з другого приймає в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку, кадастровий номер 3220489500:01:024:0052, що знаходиться в межах землекористування Шкарівської сільської ради, загальною площею 1,4600 га, у тому числі рілля 1,4600 га (а. с. 13 том 1).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового прававбачається, що державним реєстратором зареєстровано договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 13.11.2015; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 26813593 від 07.12.2015 12:49:35; вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки; зміст, характеристика іншого речового права: строкове платне користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строк дії: на 7 років; відомості про суб`єкта іншого речового права: Орендар ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», Орендодавець: ОСОБА_1 ; опис об`єкта іншого речового права: земельна ділянка площею 1,4600 га, об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка з кадастровим номером: 3220489500:01:024:0052 (а.с. 14 том 1).

12 квітня 2022 року ОСОБА_1 директору ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» лист-повідомлення, в якому вказала, що термін дії договору оренди № 16 від 13.11.2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» закінчується 03.12.2022, що відповідно до п. 31 договору є підставою для його припинення та відновлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості. Зазначила, що на виконання п. 5 договору, не бажає укладати новий договір оренди з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» або продовжувати дію вказаного договору, а має намір обробляти земельну ділянку за договором самостійно і використовувати її для власних потреб на свій розсуд. Просила утриматись від вчинення дій, які б перешкоджали їй відразу після закінчення строку дії договору використовувати належну їй земельну ділянку (а.с. 132 том 1).

Вказаний лист направлено на адресу ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» з рекомендованим повідомленням про вручення 0910711421137, яке отримано позивачем, про що свідчить наявний в матеріалах справи трекинг відстеження відправлення ( а. с. 130 том 1 ).

29 вересня 2022 року за вих. № 01-3-158 ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» направило ОСОБА_1 лист-повідомлення (клопотання) про поновлення договору оренди землі ( а. с. 18 том 1 ) з проектом додаткової угоди до договору оренди землі (а.с.19-20, 21-22 том 1).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 12.01.2023 року державним реєстратором Фурсівської сільської ради Майорко Т.О. було здійснено державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма "Білоцерківська ( а. с. 15-17 том 1 ).

Так, 12.01.2023 року між Орендодавцем ( ОСОБА_1 ) було укладено Договір оренди земельної ділянки № 89 з ТОВ «Агротрейд-2000», за яким остання передала товариству в оренду земельну ділянку, площею 1,4600 га, з кадастровим номером: 3220489500:01:024:0052, яка розташована за межами населеного пункту на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області строком на 7 років ( а. с. 136-139 том 2 ).

16 січня 2023 року державним реєстратором Фурсівської сільської ради Майорко Т.О. було здійснено державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки за ТОВ «Агротрейд-2000», про що свідчить інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( а. с. 15-17 том 1 ).

За зверненням Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області у межах кримінального провадження № 12023111030003616 від 26.07.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365-2 Кримінального кодексу України, відносно державного реєстратора Фурсівської сільської ради Київської області Майорко Тетяни Олександрівни Мін`юстом проводилася камеральна перевірка на предмет дотримання нею вимог законодавства, у тому числі, під час проведення реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації припинення права оренди позивача на спірну земельну ділянку відповідача-1 та державної реєстрації цього права за ТОВ "Агротрейд-2000" ( а. с. 183-187 том 2 ).

На підставі акта за результатами проведення камеральної перевірки Мін`юстом прийнято наказ від 23.02.2024 № 983/19.1.1/24, яким застосовано до державного реєстратора ОСОБА_7 заходи відповідальності у вигляді тимчасового блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 2 (два) місяці (а. с. 177-182 том 2 ).

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач вважає, що таким чином, завдяки незаконній державній реєстрації припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку ОСОБА_1 до закінчення строку дії договору оренди землі, передала цю земельну ділянку в оренду іншому орендарю, тим самим порушила право оренди позивача як її законного орендаря і його переважне право на поновлення Договору оренди землі на новий строк.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

За змістом наведених приписів способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Укладення наступного договору оренди того ж майна під час дії первинного договору оренди може порушити відповідне право первинного орендаря у разі, коли на підставі наступного договору оренди відповідна земельна ділянка передана у користування наступному орендареві, а право останнього - зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Така реєстрація унеможливлює внесення запису до вказаного реєстру про право оренди тієї ж ділянки первинним орендарем. У такому випадку суд може захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати його право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте, означену можливість первинний орендар матиме тільки тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема, якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди. В іншому випадку в позові слід відмовити.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (частина перша, друга та третя статті 202 ЦК України).

Правочин є найбільш розповсюдженим юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки в учасників цивільних правовідносин. До односторонніх правочинів, зокрема, відноситься: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном, одностороння відмова від договору. При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони. Між цим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може виступати видання довіреності двома та більше особами, спільний заповіт подружжя та ін. Аналіз розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків).

Залежно від сприйняття волі сторони одностороннього правочину такі правочини, відповідно, поділяються на: суворо односторонні - не адресовані нікому та без потреби в прийнятті їх іншою (іншими) особами. До них відноситься, зокрема, відмова від права власності, відмова від спадщини, прийняття спадщини; такі, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, до яких можливо віднести, зокрема, оголошення конкурсу, публічну обіцянку винагороди, відмову від спадщини на користь іншої особи, видачу довіреності, видачу векселя, розміщення цінних паперів, односторонню відмову від договору.

Верховний Суд України у своїх постановах неодноразово виснував, що майнові відносини, які виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору, тому, окрім спеціальних актів земельного законодавства - Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та Закону про оренду землі, регулюються загальними нормами цивільного законодавства щодо договору та щодо договору найму.

За змістом статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За частиною другою статті 792 Цивільного Кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються Законом, зокрема Земельним Кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі"(далі Закон № 161-XIV) визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ч.1 ст. 6 Закону № 161-XIV орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Згідно ст. 16 Закону № 161-XIV укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ст. 17 Закону № 161-XIV об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1 , ч. 3 ст. 19 Закону № 161-XIV строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

При передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років, для земельних ділянок сільськогосподарського призначення, переданих в оренду для закладання та/або вирощування багаторічних насаджень (плодових, ягідних, горіхоплідних, винограду), не може бути меншим як 25 років.

За ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Як встановлено вище, між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 16 від 13.11.2015 року, за яким ОСОБА_1 передала позивачу в оренду свою земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:024:0052.

В свою чергу, позивач стверджує, що за вищевказаним Договором оренди землі № 16 від 13.11.2015 року право користування земельною ділянкою у орендаря виникало з дати підписання сторонами цього договору - 13.11.2015 року, а відповідачі наполягають, що право користування земельною ділянкою у орендаря виникало з дати державної реєстрації права оренди.

В даному випадку, визначення початку виникнення у орендаря права користування землею і строку дії договору має суттєве значення, оскільки позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, серед іншого, посилається на п. 27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного Кодексу України та стверджує, що договір оренди землі № 16 від 13.11.2015 року був автоматично поновлений на 1 рік, тобто до 13.11.2023, а тому є протиправним припинення 12.01.2023 року права оренди позивача на спірну земельну ділянку.

Так, згідно з Законом № 2145-IX від 24.03.2022, Розділ X Земельного Кодексу України було доповнено пунктом 27, який набрав чинності 07.04.2022.

Відповідно до пп. 1 п. 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного Кодексу України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: 1) вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення: а) державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування; б) приватної власності.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» (далі Закон № 2698-IX) від 09.10.2022, який набрав чинності 19.11.2022, абзац перший підпункту 1 пункту 27 після слів «воєнного стану» доповнено словами «до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» (тобто цим Законом).

Аналіз наведених положень ЗК України дає підстави для висновку, що у період із 07.04.2022 по 19.11.2022 договори оренди землі, строк яких закінчувався у цей проміжок часу, були поновлені на один рік без волевиявлення сторін договору.

Відповідно до п. 37 Договору оренди землі № 16 від 13.11.2015 року, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди.

Речове право на спірну земельну ділянку за позивачем згідно договору оренди № 16 від 13.11.2015 року було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав нерухоме майно рішенням державного реєстратора 03.12.2015 року, рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 26813593 від 07.12.2015, строк дії 7 років. БЕЗ права пролонгації.

З наведеного слідує, що за умовами договору після здійснення реєстрації речового права 03.12.2015 року Договір оренди землі № 16 від 13.11.2015 року набув чинності, а відтак і з дати державної реєстрації обраховується строк оренди, а саме 7 років. Більше того, речове право було зареєстроване БЕЗ права пролонгації.

Тобто, строк дії Договору оренди землі № 16 від 13.11.2015 року закінчився 03.12.2022 року і з цієї ж дати припинено речове право позивача.

Крім цього, додатковим підтвердженням того, що договір оренди землі від 13.11.2015 почав діяти після 03.12.2015 є й те, що Акт приймання-передачі земельної ділянки підписано сторонами після реєстрації речового права 09.12.2015 року.

Так, умовами вказаного вище договору оренди № 16 від 13.11.2015 року передбачено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5 ( п`ятиденний) строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі ( п. 16 Договору ) ( а. с. 11-12 том 1 ).

З наявного в матеріалах справи Акту приймання-передачі земельної ділянки вбачається, що такий Акт було складено 09.12.2015 року ( а. с. 13 том 1 ).

З зазначеного вбачається, що сторонами вищевказаного договору оренди, дотримано його умови, договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди та передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5 ( п`ятиденний) строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі №902/1207/22 зроблено правовий висновок, що виключно з 16.01.2020 почала діяти імперативна норма закону, яку сторони не можуть змінити за домовленістю, тоді як у період з 01.01.2013 по 16.01.2020 такої норми не існувало, а тому сторони в силу вимог статті 6 ЦК України мали право самостійно врегулювати момент набрання чинності такого договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №709/1186/21, від 31.05.2023 у справі №709/1187/21, від 15.06.2023 у справі №390/356/21 та від 26.07.2023 у справі №357/8085/19, від яких Велика Палата Верховного Суду не відступила у вищезгаданій постанові від 06.03.2024 року.

Як вже неодноразово вказувалося вище, у даній справі договір оренди землі було укладено в листопаді 2015 року, а проведено його державну реєстрацію в грудні 2015 року, тобто у період з 01.01.2013 по 16.01.2020, коли сторони договору самостійно могли врегулювати момент набрання чинності такого договору.

Таким чином, датою набрання чинності, а також початок перебігу строку Договору оренди землі, який було укладено між позивачем ОСОБА_8 , є 03.12.2015 року (дата виконання обох умов набрання чинності договору), то сім років такого договору закінчилися 03.12.2022 року, відповідно й реєстрація припинення речового права позивача була проведена правомірно у 2022 році.

З наведеного слідує, що є безпідставними доводи позивача про автоматичну пролонгацію договору оренди землі, який було укладено між ТОВ Агрофірма "Білоцерківська" та ОСОБА_1 , на один рік, а саме до 13.11.2023 року.

Не заслуговують на увагу і доводи позивача, що укладення між відповідачами договору оренди спірної земельної ділянки не відповідає вимогам закону, оскільки саме Товариство, як орендар, мало переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк.

Відповідно до частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд в постановах від 23 січня 2019 року у справі №902/619/17 та від 27 червня 2019 року у справі №923/925/18, застосовуючи положення статті 33 Закону України "Про оренду землі", зазначив, що реалізація переваженого права на поновлення договору оренди землі, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленою цією нормою процедури поновлення договору оренди землі. При цьому, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" можлива, як за умови дотримання встановленої цією нормою процедури (частин другої-п`ятої статті 33), так і наявності волевиявлення сторін.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом і в постанові від 08 травня 2024 року у справі №604/483/23, де касаційний суд також зазначив, що переважне право первинного орендаря на поновлення договорів оренди земельних ділянок не є порушеним, оскільки немає однієї зі складових юридичних фактів, що надають позивачу право претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а саме відсутня воля орендодавця на укладення такого договору, який повідомляв орендаря про небажання поновлювати договір оренди землі.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2024 року у справі № 604/483/23 (провадження № 61-17970св23) зазначив, що суд першої інстанції, з яким в цій частині погодився апеляційний суд, встановивши, що орендодавець висловив своє небажання продовжувати строк дії цього договору і не підписав додаткової угоди до нього, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки передбачене статтею 33 Закону № 161-XIV переважне право відповідача на укладення договору оренди землі на новий строк припинилося. Доводи касаційної скарги ФГ «Золотий жайвір» про те, що воно виконало всі визначені статтею 33 Закону № 161-XIV умови щодо реалізації свого переважного права перед іншими особами на укладення договорів оренди землі на новий строк, однак орендодавець не повідомив про намір укласти договір з іншим орендарем, є необґрунтованими, оскільки у визначений законом строк сторони договорів оренди землі не дійшли згоди щодо укладення додаткової угоди до нього, і орендодавець повідомив орендаря про відмову в їх продовженні, що підтверджується відповідними листами. При цьому суди правильно зазначили, що переважне право ФГ «Золотий жайвір» на поновлення договорів оренди земельних ділянок не є порушеним, оскільки немає однієї зі складових юридичних фактів, що надають позивачу право претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 33 Закону № 161-XIV, а саме відсутня воля орендодавця на укладення такого договору, який повідомляв орендаря про небажання поновлювати договір оренди.

У даній справі встановлено та вбачається з матеріалів справи, що в орендодавця ОСОБА_1 було відсутнє волевиявлення на укладення з ТОВ "Агрофірма "Білоцерківська" договору оренди землі на новий строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Пунктом 5 Договору оренди землі від 13 листопада 2015 року, який було укладено між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», визначено, що якщо орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов`язаний за 6 (шість) місяців до закінчення строку дії даного договору повідомити про це орендаря в письмовій формі.

В свою чергу, як вже вказувалося вище, ОСОБА_1 , яка набула право власності на спірну земельну ділянку на підставі державного акта ЯИ № 481228 від 24.12.2010 року, 12 квітня 2022 року (а. с. 132 том 1)надіслала позивачу лист-повідомлення, в якому повідомила, що не бажає укладати з Товариством договір оренди на новий строк, оскільки має намір обробляти земельну ділянку за договором самостійно і використовувати її для власних потреб на власний розсуд.

Отже, з наведеного слідує, що позивач та відповідач ОСОБА_1 за договором відступили від положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" та погодили умови і строки надання орендодавцем заперечення щодо продовження дії договору оренди на новий строк.

З урахуванням викладеного, суд не приймає до уваги доводипозивача, що повідомлення орендодавця про не бажання укладати договір оренди на новий строк не відповідає вимогам ст. 33 Закону України "Про оренду землі", адже сторони договору відступили від цієї норми, керуючись ст. 6 ЦК України.

В постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі №915/1003/20 зазначено, що при визначенні строку, коли має бути надіслане заперечення орендарю, застосовуються умови договору, а не закону. Користуючись свободою договору, сторони мають можливість врегулювати строк звернення на власний розсуд, і в такому разі він має перевагу стосовно строку, зазначеного у статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Крім цього, в постанові від 15 травня 2023 року у справі №693/137/22 Верховний Суд також вказав на необхідність дотримання саме строку надсилання повідомлення визначеного договором та серед іншого зазначив: "За таких обставин переважне право позивача на поновлення договору оренди земельної ділянки не було порушено, оскільки відсутні воля орендодавця на поновлення такого договору, що підтверджується листом повідомленням. Наявність незгоди орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки виключає можливість визнання поновленим попереднього договору у вибраний позивачем спосіб".

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21.01.2020 у справі №379/1354/18, від 25.03.2020 у справі №379/1439/18, від 06.04.2020 у справі №378/382/18, від 20.08.2020 у справі №325/1951/19 та від 15.02.2023 у справі №399/295/11.

Право орендаря на поновлення договору оренди землі не є абсолютним, наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору попереднім орендарем дають підстави для висновку, що переважне право орендаря, яка підлягає захисту, відповідно до ст. 3 ЦПК України, не порушено (постанова Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №625/166/18).

Ураховуючи викладене, суд вважає, що переважне право ТОВ Агрофірма "Білоцерківська" на поновлення договору оренди земельної ділянки не є порушеним, оскільки відсутня одна із складових, що надають право позивачу претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а саме відсутня воля орендодавця на укладення такого договору, який в свою чергу завчасно повідомив орендаря про небажання поновлювати договір оренди та використовувати землю на власний розсуд.

Не заслуговують на увагу і доводи позивача в частині того, що в діях відповідача ОСОБА_1 наявна суперечлива поведінка, оскільки в листі-повідомленні від 12.04.2022 року вона зазначила, що бажає використовувати спірну земельну ділянку для власних потреб, але натомість передав в оренду іншому товариству, оскільки в листі-повідомленні ОСОБА_9 висловила свої заперечення щодо продовження дії договору оренди землі з позивачем на новий строк та серед іншого також зазначила, що бажає використовувати належну їй на праві власності земельну ділянку "на свій розсуд". А використання на власний розсуд, в тому числі і передбачає передачу такого права користування будь-якій третій особі, що свідчить про добросовісність поведінки орендодавця.

Договором оренди землі № 16 від 13.11.2015 року не передбачено інформування орендодавцем причин своїх намірів, а також, не передбачена повторність/кратність повідомлення орендодавцем своїх намірів чи інше листування.

У постанові від 04.12.2019 р. у справі № 693/42/18 Верховний Суд зазначив, що закон зобов`язує орендодавця повідомити орендаря про бажання чи небажання продовжувати договір, а не вказувати причини такого.

Отже, заявляючи у квітні 2022 р. про небажання продовжувати строк договору оренди землі на новий строк та прохання звільнити і повернути спірну земельну ділянку, ОСОБА_1 діялаправомірно, переважне право позивача, як орендаря, не було порушено.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст. 319 ЦК України).

Право орендаря на поновлення договору оренди землі не є абсолютним, наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору з орендарем дають підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, не порушено.

Така правова позиція викладена у Постанові ВС 18 квітня 2019 року у справі № 625/166/18 (провадження №61-257св19).

Оскільки правовідносини, між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 , за Договором оренди землі № 16 від 13.11.2015 року припинилися внаслідок закінчення строку дії цього договору, ОСОБА_1 на власний розсуд розпорядилася своїм майном, передавши в користування земельну ділянку іншому орендарю - ТОВ "Агротрейд- 2000".

Таким чином, суд дійшов висновку, що необґрунтованою і безпідставною є позовна вимога позивача в частині визнання відсутнім у ТОВ «Агротрейд-2000» права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:024:0052.

Окрім того, суд звертає увагу про відсутність необхідності з боку ОСОБА_1 надавати відповіді на лист-повідомлення позивача, надісланий в порядку частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (за місяць до закінчення дії договору оренди), за наявності раніше надісланого листа-повідомлення про не бажання продовжувати дію договору оренди землі на новий строк.

Так, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №313/350/16-ц, від 22.09.2020 у справі №159/5756/18 та від 31.08.2021 у справі №910/1030/19 зроблено висновок, що порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі». У такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі, якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту в резолютивній частині рішення суду.

У даній справі встановлено, що позивачем на його лист-повідомлення про бажання продовжувати дію договору оренди не було отримано від орендодавця заперечень на продовження договору, як і не було отримано від останнього підписаної додаткової угоди, надісланої разом з листом-повідомленням.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надіслав ОСОБА_1 лист-повідомлення про бажання укласти договір оренди землі на новий строк разом з додатковою угодою, яка містила істотні умови, відмінні від основного договору.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено договором.

В статті першій частини 14 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Зокрема, частиною другою цієї ж статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину.

Разом з тим, позивачем до позовної заяви не надано доказів погодження істотних умов, викладених у додатковій угоді,вона не підписана ОСОБА_1 , що вкотре свідчить про відсутність волевиявлення останньої на укладення з позивачем договору оренди землі на новий строк.

Стосовно посилань позивача на результати камеральної перевірки Мін`юсту державного реєстратора Фурсівської сільської ради Київської області Майорко Тетяни Олександрівни, суд зазначає, що в ході вказаної перевірки Мін`юстом не досліджувалось питання початку дії договору оренди землі № 16 від 13.11.2015 року з урахуванням умов договору, а тому висновок про порушення державним реєстратором реєстраційного законодавства при державній реєстрації іншого речового права оренди ТОВ «Агротрейд-2000» на земельну ділянку, при наявності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, оскільки договір оренди землі, укладений відповідачем-1 з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», вважається поновленим в силу абзацу першого пп. 1 п. 27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, на переконання суду, є передчасним та суперечить встановленим судом обставинам цієї справи.

Щодо заперечень відповідача 1 про неналежне виконання позивачем своїх обов`язків за договором оренди землі № 16 від 13.11.2015, а також твердження, що виплата орендної плати проводилась позивачем без урахування індексації вартості земельної ділянки, суд зазначає, що не є предметом даного спору орендна плата за цим договором оренди. Також дана обставина не вливає на строк дії договору оренди з позивачем. Орендодавець не ставила вимоги про стягнення з позивача недоотриманої орендної плати чи її перерахунок, так само і не оскаржувала сам договір оренди, чи окремі його умови. Як встановлено судом, ОСОБА_1 заперечує право позивача на користування спірною земельною ділянкою саме внаслідок закінчення строку дії договору, а не внаслідок невиконання орендарем умов цього договору. Крім того, в рамках розгляду даної справи, достовірних і достатніх доказів на підтвердження неналежного виконання позивачем своїх обов`язків за договором оренди землі № 16 від 13.11.2015 року, суду не надано.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Враховуючи відсутність сукупності юридичних фактів, які б свідчили про наявність у позивача переважного права орендаря, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Судом, також враховано приклади розгляду аналогічних справ згідно з практикою Київського апеляційного суду у справах: №357/11049/23, № 357/36/24.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Висновок ВС викладений у постанові від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки є такими, що не підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно ч. 2, 3 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмету доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені (постанова ВП ВС від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Оскільки позовні вимоги ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» не підлягають до задоволення, то з позивача підлягають стягненню на користь відповідачів понесені судові витрати, при цьому позивач жодним чином не ініціював перед судом питання про зменшення заявлених відповідачами витрат на правову допомогу, на відміну від відповідачів.

У постанові ВС КЦС у справі № 523/3904/19 від 09.02.2022 року, Верховний Суд зазначив, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Отже, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статей 133, 134, 137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Встановлено, що відповідачі у відповідності до зазначених норм ЦПК України, подали заяви, розрахунки і докази понесених судових витрат на правничу допомогу та просили компенсувати їм дані витрати згідно ст. 141 ЦПК України.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути обґрунтовано, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим (постанови ВС від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 у справі № 911/739/15).

Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанова ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Встановлено, що 25.09.2023 між адвокатом Марценюк Л.А. та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги 35/23 від 25.09.2023 року (а.с. 133-134 том 1), 25 вересня 2023 рокуміж адвокатом та Бабій О.І. складено Додаток № 1 до Договору про надання правничої допомоги 35/23 від 25.09.2023 року ( а. с. 135 -136 том 1 ), 15 листопада 2024 між адвокатом та ОСОБА_1 складено акт виконаних робіт (наданих послуг) № 2 до договору про надання правової допомоги 35/23 від 25.09.2023 року, відповідно до якого за надання послуг клієнт сплачує адвокату винагороду у розмірі 20 000 грн, з яких: 15 000 грн. - гонорар адвоката за надані послуги (складання відзиву на позовну заяву та участь в судових засіданнях), а 5 000,00 грн. - гонорар успіху, у відповідності до п. 4.2. договору про надання правової допомоги ( а. с. 133 том 1 ), додано товарний чек № 73 від 15.11.2023 року ( а. с. 126 том 1 ).

Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі N 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові у справі № 903/781/21 від 28 липня 2022 року.

В зазначеній постанові ВС скасував рішення судів попередніх інстанцій та задовольнив позовні вимоги адвокатського об`єднання.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Дані витрати відповідача ОСОБА_1 є обгрунтованими та пропорційними до предмету спору, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Крім того, судом встановлено, що між Адвокатським об`єднанням «МКБ Групп» та відповідачем ТОВ «Агротрейд-2000» було укладено 21.11.2023 року договір про правничу допомогу № 81 (а.с. 192-193 том 1), відповідно до п. 2.1 гонорар адвоката за цим договором становить 11 000 грн., а згідно п. 2.4 якого, гонорар успіху встановлено в розмірі 11 000 грн.

Крім того, в матеріалах справи міститьсяакт приймання-передачі правничої допомоги від 24.11.2023 року, укладений між даним АО «МКБ Групп» та ТОВ «Агротрейд-2000», згідно з яким вартість наданої адвокатом клієнту правничої допомоги становить 11 000 грн. ( а. с. 194 том 1 ).

Отже, відповідач ТОВ «Агротрейд-2000» в зв`язку з розглядом даної справи поніс судові витрати на правничу допомогу на загальну суму 22 000 грн.

Дані витрати відповідача ТОВ «Агротрейд-2000» є обґрунтованими та пропорційними до предмету спору, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Судом не встановлено підстав для зменшення вказаних до стягнення сум.

Згідно з ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Позивач скористався своїм правом на судовий захист, однак його позиція не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду справи. Оскільки позовні вимоги ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» не підлягають до задоволення, то в силу ч. 9 ст. 158 ЦПК України підлягають скасуванню заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.09.2023 року по даній справі.

Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом (ст. 1 Закону України Про судовий збір).

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, що беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з розглядом справи і рішенням, а у випадках звільнення від сплати цих людей - це витрати держави, яку воно несе у зв`язку з рішенням конкретної справи.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи ( ч. 1 ст. 133 ЦПК України ).

Згідно із п. 1, 2ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.У разі відмови в позові - на позивача.

При зверненні до суду з даним позовом, позивачем було сплачено 8052 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справиплатіжною інструкцією ( а. с. 10 том 1 ).

Оскільки позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, не підлягають стягненню з відповідачів і понесені вищевказані витрати при зверненні до суду на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 59 Конституції України, ст. ст. 124, 125, 148-1 ЗК України, підп. 1 п. 27 Перехідних положень ЗК України, ст. ст. 3, 11,15, 16, 202, 204, 205, 215-216, 316, 317, 526, 626-629, 638,777, 792, 1216 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 89, 133, 137, 141,211, 247, 258- 265, 273, 353-355 ЦПК України, Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", Законом України Про судовий збір, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки, - відмовити.

Стягнути з позивача товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» на користь відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, пов`язані звитратами на правничу допомогу по справі в сумі 20 000 (двадцять тисяч ) гривень.

Стягнути з позивача товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» на користь відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» судові витрати, пов`язані з витратами на правничу допомогу по справі в сумі 22 000 (двадцять дві тисячі ) гривень.

Скасувати заходи забезпечення позову у вигляді заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:024:0052 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1696151732204), вжиті ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 22.09.2023 року по справі № 357/11546/23.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська»(адреса місцезнаходження: 09170, Київська область, Білоцерківський район, с. Шкарівка, вул. Миру, 4,код ЄДРПОУ: 00849528 );

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000»(адреса місцезнаходження: 09133, Київська область, Білоцерківський район, автодорога Київ-Одеса 82 км + 500 м/,код ЄДРПОУ: 36445855 ).

Повне судове рішення складено 12 вересня 2024 року.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя О. І. Орєхов