Постанова

від 11.09.2024 по справі 924/195/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року Справа № 924/195/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Мельников О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 1 липня 2024 року по справі №924/195/24 (суддя Муха М.Є.)

час та місце постановлення ухвали: 1 липня 2024 року; м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1; вступна і резолютивна частина проголошена о 15:40 год; повний текст ухвали складено 4 липня 2024 року

за позовом ОСОБА_2

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

третя особа 1 ОСОБА_3

третя особа 2 ОСОБА_4

третя особа 3 ОСОБА_5

третя особа 4 ОСОБА_6

до Релігійної організації "Релігійна громада Свято - Покровського храму с. Адамівка, Хмельницького району, Хмельницької єпархії Української православної церкви (Православної церкви України)"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -

третя особа 5 ОСОБА_1

третя особа 6 ОСОБА_7

про визнання недійсним рішення та статуту

за участю представників сторін:

від Позивача - ОСОБА_8 ;

від Відповідача - ОСОБА_9 ;

від третіх осіб 1, 2, 3, 4, 6 - не з`явилися;

від третьої особи 5 - ОСОБА_10

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (надалі Позивач) звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Релігійної організації "Релігійна громада Свято - Покровського храму с.Адамівка Хмельницького району Хмельницької єпархії Української православної церкви (Православної церкви України)" (надалі Відповідач) у якому просила: визнати недійсним рішення Відповідача, оформлене Протоколом загальних зборів Релігійної організації №1/23 від 2 вересня 2023 року про функціонування парафії у статусі незалежної православної громади та затвердження статуту в новій редакції; визнати недійсним Статут в новій редакції, затвердженій Протоколом загальних зборів Релігійної організації № 1/23 від 2 вересня 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 18 березня 2024 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (надалі Третя особа 5) та ОСОБА_7 (надалі Третя особа 6).

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 24 квітня 2024 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3 (надалі Третя особа 1); ОСОБА_4 (надалі Третя особа 2); ОСОБА_5 (надалі Третя особа - 3), ОСОБА_6 (надалі Третя особа 4).

1 липня 2024 року до Господарського суду Хмельницької області від Позивача та Відповідача надійшла спільна заява про затвердження у справі мирової угоди. До заяви додано мирову угоду підписану представниками сторін (том 2, а.с. 17-25).

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 1 липня 2024 року заяву Позивача та Відповідача від 1 липня 2024 року в справі №924/195/24 задоволено. Затверджено мирову угоду від 30 червня 2024 року в справі №924/195/24 в редакції резолютивної частини оскаржуваної ухвали. Закрито провадження у справі №924/195/24.

Місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі зазначив, що дослідивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи те, що подана на затвердження суду мирова угода укладена з метою врегулювання спору і стосується прав та обов`язків сторін цього спору, не порушує чиї - небудь права та охоронювані законом інтереси, суд першої інстанції вважав за необхідне затвердити мирову угоду в поданій суду редакції. Щодо поданих представниками Третьої особи 5 та Третьої особи 6 заперечень щодо затвердження мирової угоди у справі, суд вказав, що вважає за належне вказати, що така заява суперечить їх процесуальному статусу у справі, як третіх осіб на стороні Відповідача, який і прийняв рішення про укладення мирової угоди. Окрім того, місцевий господарський суд зазначив, що не приймає до уваги долучений до заяви Третьої особи 5 та Третьої особи 6 протокол №1-2024 загальних (парафіяльних зборів) від 30 червня 2024 року, оскільки однією релігійною організацією не можуть скликатися та проводитися різні парафіяльні збори, затверджені різними протоколами одночасно.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Третя особа 5 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, закрити провадження по справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (том 2, а.с. 51-52).

В своїй апеляційній скарзі Третя особа 5 зауважує про те, що судом проігноровано пункт 5.4 Статуту Відповідача, згідно якого загальні парафіяльні збори чинні за умови присутності на них не менше 2/3 від числа членів релігійної громади, а щодо питань про зміну підлеглості релігійної громади - 3/4. А отже, апелянт вважає, що 84 учасники зборів за протоколом від 30 червня 2024 року, поданим до мирової угоди не є необхідною кількістю для прийняття будь-яких рішень, бо ще 90 підтвердили позицію про зміну підлеглості. За доводами апелянта з даного вбачається, що членів релігійної громади налічується вже 174. Крім того, Третя особа 5 зазначає, що враховуючи принцип віросповідання в «колективному аспекті» про який наголошено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 квітня 2024 року в справі №906/1330/21 і яка в повній мірі проігнорована судом, стаття 8 Закону України «Про свободу совісті і релігійні організації» встановлює право для тієї частини громади, яка не згідна з рішенням про зміну підлеглості має право утворити нову релігійну громаду тощо, а не визнавати незаконним рішення про зміну підлеглості.

Ухвалою Північнозахідного апеляційного господарського суду від 12 серпня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Третьої особи 5. Запропоновано Відповідачу, Позивачу, Третім особам 1. 2, 3, 4 та 6 в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання в порядку частини 2 статті 263 ГПК України.

21 серпня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому з підстав, наведених в даному відзиві Відповідач просив залишити ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, Відповідач вказав, що в змісті апеляційної скарги відсутнє обґрунтування в чому саме полягає порушення судом першої інстанції норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, та які саме конкретно обставини справи були неправильно встановлені судом. Констатує, що апеляційній скарзі апелянт вказує окремі норми матеріального та процесуального права без належного обґрунтування, в чому полягає їх порушення саме в оскаржуваній ухвалі. Також, Відповідач зауважив, що мирова угода, як і оскаржувана ухвала не порушує прав Третьої особи 5 та інших осіб і в силу того, що апелянт з 2 липня 2023 року не є членом. Відповідач зазначив, що релігійна громада, керуючись положеннями частин 3-4 статті 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», законно 2 липня 2023 року реалізувала своє право на зміну підлеглості, вийшовши з підлеглості одного релігійного центру Української Православної Церкви та визначивши свою підлеглість до іншого релігійного центру - Православної Церкви України. Вказує, що інша частина Релігійної громади, яка не згодна з таким рішенням наділена свободою, правом, відповідно до частини 8 статті 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем). Саме цим правом, як зазначає Відповідач, визначеним частиною восьмою статті 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» скористалися колишній настоятель Релігійної організації Гуменюк А.А. та інші треті особи.

Ухвалою Північнозахідного апеляційного господарського суду від 22 серпня 2024 року проведення підготовчих дій закінчено, розгляд апеляційної скарги призначено на 11 вересня 2024 року об 14:00 год.

Ухвалою Північнозахідного апеляційного господарського суду від 5 вересня 2024 року задоволено заяву представника Відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північнозахідного апеляційного господарського суду від 9 вересня 2024 року задоволено заяву представника Позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду

В судове засідання від 11 вересня 2024 року представники Третіх осіб 1, 2, 3, 4, 6 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

В той же час, згідно частин 1-4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою; суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень; ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи.

Зі змісту ухвали від 22 серпня 2024 року вбачається, що суд в пункті 3 такої ухвали повідомив сторін про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд апеляційної інстанції констатує, що в силу дії статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Відтак суд констатує, що на даний момент даний строк не є продовженим.

З огляду на все вищезазначене, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу без участі представників Третіх осіб 1, 2, 3, 4, 6.

В судовому засіданні від 11 вересня 2024 року, представник Третьої особи 5 просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, закрити провадження по справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Представник зауважив, що судом проігноровано пункт 5.4 Статуту Відповідача, згідно якого загальні парафіяльні збори чинні за умови присутності на них не менше 2/3 від числа членів релігійної громади, а щодо питань про зміну підлеглості релігійної громади - , і що, 84 учасники зборів за протоколом від 30 червня 2024 року, поданим до мирової угоди не є необхідною кількістю для прийняття будь-яких рішень, бо ще 90 таких членів на переконання Третьої особи 5 підтвердили позицію про зміну підлеглості. Вважає, що членів релігійної громади налічується вже 174. Представник Третьої особи вказав, що враховуючи принцип віросповідання в «колективному аспекті» про який наголошено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 квітня 2024 року в справі №906/1330/21 і яка в повній мірі проігнорована судом. Представник зауважив, що судом не взято до уваги, що стаття 8 Закону України «Про свободу совісті і релігійні організації» встановлює право для тієї частини громади, яка не згідна з рішенням про зміну підлеглості має право утворити нову релігійну громаду тощо, а не визнавати незаконним рішення про зміну підлеглості.

В судовому засіданні від 11 вересня 2024 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Позивача просив залишити ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник вказав, що мирова угода, як і оскаржувана ухвала не порушує прав Апелянта та інших осіб і в силу того, що апелянт з 2 липня 2023 року не членом і спірні правовідносини не стосуються його прав та інтересів. Представник Позивача зазначив, що релігійна громада, керуючись положеннями частин 3-4 статті 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», законно 2 липня 2023 року реалізувала своє право на зміну підлеглості, вийшовши з підлеглості одного релігійного центру Української Православної Церкви та визначивши свою підлеглість до іншого релігійного центру - Православної Церкви України. Вказує, що апелянт, як і інші особи, що були не згідні з рішенням про зміну канонічного підпорядкування Релігійної громади до Православної Церкви України, не оскаржували рішення Загальних (парафіяльних) зборів Релігійної організації від 2 липня 2023 року про перехід в підпорядкування до Православної Церкви України, не оскаржували Розпорядження Хмельницької обласної військової адміністрації № 599/2023-р. від 19 липня 2023 року про Реєстрацію Статуту Релігійної громади в новій редакції та фактично добровільно створили власну релігійну громаду. При цьому таке право на створення окремої релігійної організації на переконання представника Позивача не передбачено статтею 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», а передбачено право для тієї частини громади, яка не згідна з рішенням про зміну підлеглості - утворити нову релігійну громаду, змінити канонічну приналежність.

В судовому засіданні від 11 вересня 2024 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Відповідача просив залишити ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник вказав, що в змісті апеляційної скарги відсутнє обґрунтування в чому саме полягає порушення судом першої інстанції норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, та які саме конкретно обставини справи були неправильно встановлені судом. Вказує, що апелянт описує окремі норми матеріального та процесуального права без належного обґрунтування, в чому полягає їх порушення саме в оскаржуваній ухвалі. Також, представник зауважив, що мирова угода, як і оскаржувана ухвала не порушує прав Третьої особи та інших осіб і в силу того, що апелянт з 2 липня 2023 року не членом і спірні правовідносини не стосуються його прав та інтересів. Відповідач зазначив, що релігійна громада, керуючись положеннями частин 3-4 статті 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», законно 2 липня 2023 року реалізувала своє право на зміну підлеглості, вийшовши з підлеглості одного релігійного центру Української Православної Церкви та визначивши свою підлеглість до іншого релігійного центру - Православної Церкви України. Констатував, що інша частина Релігійної громади, яка не згодна з таким рішенням наділена свободою, правом, відповідно до частини 8 статті 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем). Саме цим правом, як зазначає представник, визначеним частиною восьмою статті 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» скористалися колишній настоятель Релігійної організації Гуменюк А.А. та інші треті особи.

Заслухавши пояснення представників Позивача, Відповідача, Третьої особи 5, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзивів на апеляційну скаргу, колегія суддів Північнозахідного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін. При цьому колегія виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи Позивач звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Відповідача у якому просив: визнати недійсним рішення Відповідача, оформлене Протоколом загальних зборів Релігійної організації №1/23 від 2 вересня 2023 року про функціонування парафії у статусі незалежної православної громади та затвердження статуту в новій редакції; визнати недійсним Статут «Релігійної організації «Православна релігійна громада Свято - Покровського храму с.Адамівка Хмельницького району Хмельницької області» в новій редакції, затвердженій Протоколом загальних зборів Релігійної організації № 1/23 від 2 вересня 2023 року.

1 липня 2024 року до Господарського суду Хмельницької області від Позивача та Відповідача надійшла спільна заява про затвердження у справі мирової угоди. До заяви додано мирову угоду підписану представниками сторін (том 2, а.с. 17-25).

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 1 липня 2024 року заяву Позивача та Відповідача від 1 липня 2024 року в справі №924/195/24 задоволено. Затверджено мирову угоду від 30 червня 2024 року в справі №924/195/24 в редакції резолютивної частини оскаржуваної ухвали. Закрито провадження у справі №924/195/24.

В силу дії частини 2 статті 14 Господарського процесуального кодексу України учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини 7 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено право сторін укладати мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

Суд має право відмовити у затвердженні мирової угоди у процесі виконання рішення з підстав, визначених статтею 192 цього Кодексу, а у задоволенні заяви про відмову від примусового виконання рішення - з підстав, визначених статтею 191 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 192 Господарського процесуального кодексу України визначено, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

За приписами частини 5 статті 192 Господарського процесуального кодексу України суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

За своїм змістом мирова угода - це угода, яка укладається між сторонами з метою припинення спору та вирішення всіх спірних питань, задля яких і було подано позов, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не призводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Така угода призводить до врегулювання спору шляхом визначення її сторонами певних дій, які та чи інша сторона угоди має вчинити.

Мирова угода повинна ґрунтуватися на взаємовигідних для обох сторін умовах, і як правило, виконується добровільно. У іншому випадку мирова угода, затверджена судом, може бути підставою для примусового виконання.

Мирова угода може стосуватися лише прав і обов`язків сторін щодо предмета позову. Умови мирової угоди не можуть поширюватися на осіб, які не є сторонами спору, не можуть стосуватися вимог, що не заявлялися у позовній заяві.

У зв`язку з цим, укладення мирової угоди, як способу реалізації процесуальних прав, закріплених у вказаних вище процесуальних нормах, є правом сторони, яке, відповідно до процесуального Закону, неможливо реалізувати тільки за наявності таких умов: якщо такі дії суперечать законодавству або це призводить до порушення чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, умови мирової угоди мають бути викладені чітко та недвозначно, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання.

Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору.

Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов`язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов`язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди.

Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини твердо врегульовано законом і вони не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Аналіз змісту поданої суду першої інстанції мирової угоди на переконання суд апеляційної інстанції свідчить наступне:

1) сторони (за змістом ГПК України - Позивач та Відповідач) домовилися врегулювати спір у даній справі №924/195/24, шляхом підписання та виконання цієї Мирової угоди;

2) сторони визнають недійсними рішення Відповідача, оформлені Протоколом загальних зборів Релігійної організації №1/23 від 2 вересня 2023 року про функціонування парафії у статусі незалежної православної громади та затвердження Статуту Релігійної організації в новій редакції;

3) сторони визнають недійсним Статут Відповідача в новій редакції, затвердженій Протоколом загальних зборів Релігійної організації №1/23 від 2 вересня 2023 року;

4) сторони підтверджують, що у зв`язку із укладенням цієї Мирової угоди та визнанням сторонами недійсними рішень Відповідача, оформлених Протоколом загальних зборів Релігійної організації №1/23 від 2 вересня 2023 року про функціонування парафії у статусі незалежної православної громади та затвердження Статуту Релігійної організації в новій редакції, ці рішення втрачають чинність та не можуть створювати жодних юридичних наслідків для Відповідача;

5) у зв`язку з підписанням цієї Мирової угоди сторони дійшли спільної згоди вважати заявлені позовні вимоги врегульованими повністю.

Суд апеляційної інстанції при цьому констатує, що заява про затвердження мирової угоди та сама мирова угода скріплена підписом представників сторін (Позивача та Відповідача).

30 червня 2024 року відбулись Загальні (парафіяльні) збори Релігійної громади, які ухвалили рішення визнати недійними рішення Відповідача, оформлені Протоколом загальних зборів Релігійної організації №1/23 від 2 вересня 2023 року про функціонування парафії у статусі незалежної православної громади та затвердження Статуту Відповідача в новій редакції, затвердженій Протоколом загальних зборів Релігійної організації № 1/23 від 2 вересня 2023 року, а також погодили текст мирової угоди у справі № 924/195/24, уповноважили представника на її підписання та подання до суду.

При цьому в Загальних (парафіяльних) зборах Релігійної громади зареєструвались та взяли участь 84 члена Релігійної громади. Ухвалені рішення зафіксовані в Протоколі № 6 Загальних (парафіяльних) зборів Відповідача від 30 червня 2024 року. Однак, Апелянт не був учасником Загальних (парафіяльних) зборів Релігійної громади, що відбувались 30 червня 2024 року, на яких мав можливість висловити свою позицію з приводу оскаржуваних рішень.

При цьому апеляційний господарський суд не бере до уваги доводи апелянта, що за змістом іншого протоколу (поданого апелянтом) у Відповідача існує ще 90 учасників, адже за змістом поданого Третьою особою 3 протоколу він не стосується саме Відповідача та реалізації ним за Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» права на зміну підлеглості, а стосується реалізації іншими особами права на створення реалізації іншими особами права на створення нової релігійної організації. Будь-якого сдового рішення щодо законності проведення зборів Відповідачем за участю 84 учасників зборів суду апеляційної інстанції не подано, як і не подано жодних доказів їх оскарження.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи те, що подана на затвердження суду мирова угода укладена з метою врегулювання спору і стосується прав та обов`язків сторін цього спору, не порушує чиї - небудь права та охоронювані законом інтереси, судом першої інстанції на переконання суду апеляційної інстанції законно затверджено мирову угоду в поданій суду редакції.

Поміж тим, порядок, спосіб, питання укладення мирової угоди врегульовано саме нормами процесуального права.

При цьому, Третьою особою 5 в апеляційній скарзі не наведено будь-яких заперечень чи доводів щодо порушення судом першої інстанції будь-яких норм процесуального права під час затвердження оскаржуваної мирової угоди.

В той же час усі заперечення апеляційної скарги Третьої особи 5 зводяться до невідповідної кількості членів релігійної громади кількості членам, яка необхідна для прийняття рішення про зміну підлеглості релігійної громади, які взяли участь у зборах рішення котрих оформлено протоколом від 30 червня 2024 року, що вже оцінено вище в даній постанові.

В той же час, колегія суду з огляду на вид процесуального документа, котрий оскаржується, зауважує, що всі доводи, заперечення та пояснення Третьої особи 5 котра виступає саме но стороні Відповідача, зводяться до заперечення позиції самого Відповідача (щодо укладення мирової угоди) сторони на боці котрої виступає й апелянт.

Поміж тим, апеляційний господарський суд діючи в межах статті 269 Господарського процесуального кодексу України, досліджує відсутність/існування порушень норм саме процесуального права під час постановлення оскаржуваної ухвали. Відтак, колегія суду не розглядає справу по суті позовних вимог і не досліджує обставини прийняття рішення Відповідача, оформленого Протоколом загальних зборів Релігійної організації №1/23 від 2 вересня 2023 року про функціонування парафії у статусі незалежної православної громади та затвердження Статуту Релігійної організації в новій редакції.

Відповідно до частин 1, 3 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. У справах можуть брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як зазначалося вище, мирову угоду у даній справі укладено між Позивачем та Відповідачем (сторонами по справі).

За змістом статті 192 Господарського процесуального кодексу України вирішення питання щодо укладення мирової угоди належить до процесуальних прав сторін, в той час, як інші учасники справи не наділені повноваженнями щодо їх схвалення або заперечення.

Аналогічні висновки викладені і в постанові Верховного Суду від 17 грудня 2020 року в справі № 911/427/19.

При цьому така поведінка Третьої особи 5 щодо подання апеляційної скарги на затверджену сторонами мирову угоду в справі, суперечить їх процесуальному статусу у справі, як третіх осіб на стороні Відповідача, який і прийняв рішення про укладення мирової угоди, що опосередковано свідчить про заперечення та не згоду із позицією сторони по справі на боці якої виступає сам апелянт.

На підставі цього колегія суду вважає подану сторонами по справі заяву та мирову угоду обгрунтованою, підставною, поданою належними представниками сторін, а відтак такою що підлягає до затвердженя.

Дане судове рішення і було прийняте місцевим господарським судом, з огляду на що колегія суду залишає його без змін.

При цьому, доводи наведені Третьою особою 5 в апеляційні скарзі, зводяться до порушення норм матеріального права та заперечень самої суті спору, що зважаючи на вид оскаржуваного процесуального документа та статус апелянта по дані справі, не підлягає доведенню та встановленню під час розгляду апеляційної скарги на мирову угоду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 1 липня 2024 року в справі №924/195/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Третьої особи 5 без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Третю особу 5 згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 1 липня 2024 року по справі №924/195/24 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 1 липня 2024 року по справі №924/195/24 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Відповідно до частини 1 пункту 2 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

5. Справу №924/195/24 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови виготовлено 13 вересня 2024 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Маціщук А.В.