Рішення

від 13.09.2024 по справі 904/2777/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2024р. Справа № 904/2777/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Сінержи», м. Дніпро

До: Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод», м. Дніпро

Про: стягнення 106 376,48грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ «Альфа Сінержи» (позивач) звернулось суду з позовом до ПрАТ «ДТРЗ» (відповідач) про стягнення 106 376,48грн. (в т.ч. 31 006,33грн. - 3% річних та 75 370,15грн. - інфляційних втрат). Окрім того, просить стягнути з відповідача 10 000,00грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки від 15.02.23 р. , обставини яких встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.24р. у справі №904/6561/23 .

Ухвалою суду від 01.07.24р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

ПрАТ «ДТРЗ» (відповідач) заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує на те, що позивачем помилково визначено період нарахування інфляційних втрат з 01.12.23р. по 16.05.24р., оскільки стягнення інфляційних втрат за грудень 2023р. (по 18.12.23р.) було предметом розгляду по справі №904/6561/23. Окрім того, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних, оскільки, сторони домовилися, що прострочені замовником грошові зобов`язання, передбачені договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.02.23р. між ПрАТ «ДТРЗ» (замовник) та ТОВ «Альфа Сінержи» (постачальник) укладено договір про закупівлю № 23053, відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність замовника товар, найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у договорі.

Але відповідач порушував свої зобов`язання в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем у період з 19.04.23р. по 27.10.23р. товар, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 2 761 148,00 грн. Для стягнення цієї заборгованості ТОВ «Альфа Сінержи» у грудні 2023р. звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПрАТ «ДТРЗ» про стягнення основного боргу у розмірі 2 761 148,00грн.; 52 866,29грн. пені та 4 680,79 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.24р. (залишено без змін постановою ЦАГС від 15.05.24р.) у справі №904/6561/23 позов ТОВ «Альфа Сінержи» до ПрАТ «ДТРЗ» задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача: 2 761 148,00грн. основного боргу, 52 866,29грн. - пені, 4 680,79грн. - інфляційних втрат та 33 824,34грн. - витрат по сплаті судового збору.

На виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.24р., яке набрало законної сили 15.05.24р., було видано наказ.

Позивач вказує, що грошові кошти на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.24р. у справі № 904/6561/23 були сплачені відповідачем лише 17.05.24р., що підтверджується Інформаційним повідомленням про зарахування коштів № 1645 від 17.05.24р. Тому позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача інфляційні втрати , нараховані на основний борг за весь період прострочення оплати в розмірі 75 370,15грн. та 3% річних у розмірі 31 006,33грн. за період 01.01.24р. по 16.05.24р.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 01.01.24р. по 16.05.24р. у розмірі 31 006,33грн. та інфляційні втрати за період з 01.12.23р. по 16.05.24р. у розмірі 75 370,15грн.

Приписи ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, сторони у пункті 11.1 договору домовились, що прострочені замовником грошові зобов`язання, передбачені договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та 3% річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України сторони можуть на власний розсуд визначити інший розмір процентів річних. Займенник «інший» в українській мові має значення означального, тобто вказує на ознаку, але не називає її і розуміється як такий, який відрізняється від названого, даного, встановленого і таке інше. У цьому випадку проценти, визначені у договорі, є відмінними від встановлених у статті 3%. Тобто 3% - розмір, який застосовується у випадку, коли сторони не визначили у договорі відповідного розміру. Водночас, сторони вільні у визначенні відмінного від 3% розміру, щодо якого вони дійшли згоди та зазначили його у договорі. Ключовим є сам факт застосування положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та встановлення погодженого розміру, у тому числі якщо він становить 0.

Положення договору, погоджене сторонами та викладене саме у формі встановлення розміру процентів (0), вказує на фактичну реалізацію принципу свободи договору, як одного з основоположних у цивільному законодавстві.

Оскільки ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України надає можливість самостійного визначення розміру процентів річних від простроченої суми і дійшовши згоди щодо нього, сторони реалізували таке право у такому значенні, щодо якого у них не виникло заперечень.

Хоча зобов`язання сплатити проценти річних, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, є способом компенсації майнових втрат, однак неможливо відокремити таку компенсацію від права сторін встановлювати відповідний її розмір, який на їх думку буде розумним та справедливим у сукупності з імперативним відшкодуванням матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 910/4519/18.

Твердження позивача про те, що строк дії договору сплинув 31.12.23р., а борг відповідач сплатив лише 17.05.24р., то на період з 01.01.24р. по 17.05.24р. не розповсюджуються умови договору і позивач вважає за можливе стягнути з відповідача 3% річних, судом відхиляються, оскільки відповідно до п. 10.1., договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.22р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Суд дійшов висновку, що у даному випадку сторони у пункті 11.1 договору погодили інший розмір процентів річних, відмінний від встановленого ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, який дорівнює нулю, а тому позовна вимога позивача в частині стягнення 3% річних у розмірі 31 006,33грн. є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 01.12.23р. по 16.05.24р. у розмірі 75 370,15грн., підлягає частковому задоволенню за період з 19.12.23р. по 16.05.24р. (відповідно до розрахунку інфляційних втрат по справі №904/6561/23 визначено період з 29.04.23р. по 18.12.23р. та стягнуто рішенням від 06.02.24р. у справі №904/6561/23). Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат за період з 19.12.23р. по 16.05.24р., який склав 55 652,54грн. З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача інфляційних втрат у розмірі 55 652,54грн. В решті позову слід відмовити.

Щодо заявлених позивача витрат на правову (правничу) допомогу у розмірі 10 000,00грн., суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

В обґрунтування суми понесення витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн., позивачем подано до матеріалів справи договір № 147 про надання правничої допомоги від 12.12.23р., укладений між адвокатом Чумак О.В. та ТОВ «Альфа Сінержи», відповідно до п.1 якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту при провадженні господарських, адміністративних, цивільних справ в будь-яких судах всіх рівнів, кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення, які порушуються та розслідуються будь-якими органами слідства чи розглядаються судами, дізнання чи дослідчих перевірок, а також іншими уповноваженими державними органами, що проводяться за заявами клієнта чи третіх осіб, представляти інтереси клієнта як стягувача або боржника в виконавчому провадженні, та здійснювати супровід будь-яких інших справ, таких, які прямо чи опосередковано стосуються прав та інтересів клієнта як свідка, потерпілого, підозрюваного, правопорушника, боржника, стягувача, позивача, відповідача або зачіпають його права та інтереси іншим чином, при цьому адвокат має право виступати в якості захисника та/або представника клієнта. Згідно п.5.1. договору, розмір та порядок оплати гонорару адвоката встановлюється відповідним додатком до даного договору, який є його невід`ємною частиною.

Крім того, додаткову угоду №6 від 21.06.24р. до вказаного договору, відповідно до п. 1, цей додаток визначає порядок оплати правничої допомоги (гонорару) адвоката за надання правничої допомоги з подання до суду та правовий супровід судового спору про стягнення інфляційних та річних за договором № 23053 від 15.02.23р. з ПрАТ «ДТРЗ» на користь клієнта. Згідно п. 3 додатку № 6 до договору, гонорар адвоката є фіксованим і складає 10 000,00грн. Згідно п. 4.3. додатку № 6 до договору, оплата гонорару та витрат адвоката здійснюється клієнтом безготівковим розрахунком на поточний (банківський) рахунок адвоката, зазначений у відповідному рахунку на оплату. Згідно п. 6 додатку № 6 до договору, правнича допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі правничої допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності). Рахунок-фактура №06 від 21.06.24р. у розмірі 10 000,00грн., платіжну інструкцію №45 від 26.06.24р. на суму 10 000,00 грн., свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №3835 від 17.08.18р. видане Чумак О.В., ордер серії АЕ №1296707 від 21.06.24р.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти Україн»" від 10.12.2009, рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У відповідності до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу адвоката, витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідачем надано заперечення щодо заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, в яких вказано, що розмір гонорару, визначеного стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час. Окрім того, вимоги у справі №904/2777/24 є похідними від вимог у справі №904/6561/23, у якій ТОВ «Альфа Сінержи» представляла адвокат Чумак О.В., яка в повному обсязі обізнана щодо обставин спору ще до моменту звернення із позовною заявою по справі 904/2777/24, що виключає само по собі необхідність аналізу документації підприємства для підготовки позову до суду.

За встановлених обставин, суд оцінивши витрати позивача з урахуванням складності цієї справи, а також час, який міг витратити адвокат на вивчення договору та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин; враховуючи часткове задоволення позову, дійшов до висновку, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00грн. є завищеними, не відповідає принципу співмірності та розумності, є неспіврозмірною з часом, витраченим на їх надання.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та статті 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Отже ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Відповідно до вимог чинного законодавства адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

З урахуванням наведених вище обставин, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, та часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам до суми 5 232,00грн., яка на переконання суду є співмірною із часом, необхідним для виконання відповідних робіт/послуг.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7; код ЄДРПОУ 00659101) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Сінержи» (49000, м. Дніпро, вул. Подолинського Сергія, буд. 31; код ЄДРПОУ 39414945): 55 652,54грн. інфляційних втрат; 1 267,32грн. - витрат на сплату судового збору та 5 232,00грн. - витрат на правничу допомогу.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України рішення складено та підписано без його проголошення 13.09.24р.

Відповідно до вимог ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Васильєв О.Ю.