Рішення

від 03.09.2024 по справі 906/153/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/153/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Андрощук О.М.

за участю представників сторін:

від позивача1: Панасюк В.М. - довіреність від 08.11.2023;

від позивача2: Осадчук К.О. - виписка з ЄДРПОУ;

від позивача3: Рибаченко М.В. - виписка з ЄДРПОУ;

від відповідача: Шевчук Н.А. - виписка з ЄДРПОУ;

від третьої особи на стороні позивача: Науменко А.В. - довіреність від 02.01.2024;

прокурор: Кока С.Л. - посвідчення №077491 від 19.04.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Заступника керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі:

позивача-1: Міністерства оборони України;

позивача-2: Житомирської обласної державної адміністрації (Житомирської обласної військової адміністрації);

позивача-3: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира

до Житомирської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Військової частини НОМЕР_1 МО України

про визнання недійсним рішення, припинення володіння відповідача правом власності на земельну ділянку та зобов"язання повернути її державі

Заступник керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону звернувся до суду з позовом, згідно якого просить усунути перешкоди державі в особі Міністерства оборони України, Житомирської обласної державної адміністрації (Житомирської обласної військової адміністрації), Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою наступним шляхом:

- визнати незаконним та скасувати рішення Житомирської міської ради від 15.12.2022 №658 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Житомирській міській об`єднаній територіальній громаді в особі Житомирської міської ради площею 9,2792 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: м. Житомир, шосе Київське, 44-д;

- припинити володіння відповідача - Житомирської міської ради (код ЄДРПОУ 13576954) правом власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:06:001:0041 площею 9,2792 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2678746218000, індексний номер об`єкта в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 66037818;

- зобов`язати Житомирську міську раду повернути державі в особі позивачів земельну ділянку площею 9 га із земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:06:001:0041 у межах, що визначена у висновку експерта від 11.12.2023 №543/23.

Ухвалою від 13.02.2024 суд позовну заяву залишив без руху та надав час для усунення недоліків.

22.02.2024 на адресу суду від Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону надійшов супровідний лист від 21.02.2024 з уточненою позовною заявою для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 23.02.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 19.03.2024.

07.03.2024 до суду від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира надійшли письмові пояснення.

11.03.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

19.03.2024 до суду від Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони центрального регіону надійшла заява про продовження встановленого судом процесуального строку для подачі відповіді на відзив до 30.03.2024.

Протокольною ухвалою від 19.03.2024 суд задовольнив клопотання прокурора та продовжив строк для подачі відповіді на відзив до 30.03.2024, відклав підготовче засідання на 16.04.2024.

До суду надійшли такі документи:

- 27.03.2024 через систему "Електронний суд" від позивача-1 надійшла відповідь на відзив (т.2, а.с.126-137);

- 29.03.2024 через загальний відділ суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив (т.2, а.с.138-148);

- 05.04.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив позивача1 (т.2, а.с.149-157);

- 08.04.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (т.2, а.с.158-166);

- 09.04.2024 через загальний відділ суду від позивача-3 надійшла відповідь на відзив Житомирської міської ради (т.2, а.с.167-172);

- 11.04.2024 через систему "Електронний суд" від позивача-1 надійшла заява про участь представника Панасюка В.М. у судовому засіданні 16.04.2024 об 11:00 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, яка задоволена судом (т.2, а.с.174-177);

- 16.04.2024 через загальний відділ суду від позивача-3 надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - військову частину НОМЕР_1 МО України (т.2, а.с.180-182);

- 16.04.2024через систему "Електронний суд" від позивача-1 надійшли додаткові пояснення у справі (т.2, а.с.183-192).

Ухвалою від 16.04.2024 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Військову частину НОМЕР_1 МО України, відклав підготовче засідання на 16.05.2024.

16.04.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача-1 надійшли додаткові пояснення.

29.04.2024 на адресу суду повернулася копія ухвали суду від 16.04.2024, яка направлялася третій особі.

01.05.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме підтвердження про направлення третій особі документів, що були направлені до суду та іншим учасникам справи.

15.05.2024 від третьої особи надійшли:

- клопотання про долучення справи до електронного кабінету в Єдиній інформаційно - комунікаційній системі "Електронний суд";

- клопотання про проведення підготовчого засідання 16.05.2024 без участі представника військової частини НОМЕР_1 ;

- письмові пояснення.

16.05.2024 від Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону надійшли докази виконання ухвали Господарського суду Житомирської області від 16.04.2024 щодо направлення третій особі копії позовної заяви з додатками, а також інших процесуальних документів, які подавались прокурором при розгляді справи.

16.05.2024 від позивача-3 надійшло клопотання щодо долучення доказів надіслання копій документів третій особі.

Враховуючи клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, у зв`язку з необхідністю вчинення додаткових дій у підготовчому засіданні та те, що не всі учасники отримали пояснення третьої особи, ухвалою від 16.05.2024 суд відклав підготовче засідання на 03.06.2024. з урахуванням ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

27.05.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли: додаткові пояснення у справі та клопотання про долучення доказів, а саме підтвердження про направлення ВЧ НОМЕР_1 додаткових пояснень по справі.

30.05.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача-3 надійшли додаткові пояснення у справі.

31.05.2024 від Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіонунадійшли заперечення на додаткові пояснення відповідача, згідно яких прокурор просить залишити без розгляду додаткові пояснення відповідача від 27.05.2024 разом із наданими доказами.

31.05.2024 від позивача-3 надійшла відповідь на письмові пояснення відповідача.

31.05.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням 03.06.2024 у відрядженні у м. Львів.

Щодо додаткових пояснень відповідача від 27.05.2024 разом із наданими доказами, суд дійшов висновку про їх залишення без розгляду на підставі ч.2 ст.118 ГПК України, як таких, що подані після закінчення процесуального строку на їх подання, без клопотання про його поновлення та з порушенням приписів ч. 3, 4, 8 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи клопотання представника відповідача та відсутність інформації щодо того, чи ознайомлений він з документами, що надійшли, суд ухвалою від 03.06.2024 відклав підготовче засідання на 02.07.2024 з урахуванням ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Протокольною ухвалою від 02.07.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 30.07.2024.

Після засідання суду 02.07.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника Житомирської міської ради.

30.07.2024 через "Електронний суд" від представника третьої особи надійшла заява про проведення судового засідання 30.07.2024 без участі представника військової частини НОМЕР_1 , у якому вказано про підтримання позову прокурора у повному обсязі.

Протокольною ухвалою від 30.07.2024 суд оголосив перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 03.09.2024.

Прокурор підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Наголосив, що додаткові пояснення відповідача від 27.05.2024 разом із наданими доказами не підлягають розгляду судом.

Представники позивачів1,2,3 підтримали позовні вимоги у повному обсязі. Зокрема пердставник позивача акцентував на тому, що зміст листа Житомирської міської ради від 13.08.2021 №11/3729, адресованого Міністру оборони України, свідчить про обізнаність відповідача про належність до земель Міністерства оборони України та закріплення за Військовою частиною НОМЕР_2 (військове містечко) земельної ділянки площею 81,1801 га, за адресою: Житомирська область, м. Житомир, Київське шосе, 42 (54). У вказаному листі, серед іншого, було зазначено, що розширення меж території індустріального парку "Житомир-Схід" має ряд обмежень, зокрема з південно-західного напрямку - територія індустріального парку межує з земельною ділянкою площею 81,1801 га, що належить до земель Міністерства оборони України та закріплена за Військовою частиною НОМЕР_2 (військове містечко) (т.1, а.с.127).

Представник третьої особи на стороні позивача повідомив, що вважає позовні вимоги обґрунтованими та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивачів1,2,3, відповідача та третьої особи на стороні позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Житомирська міська рада незаконно прийняла рішення №658 від 15.12.2022, яким затвердила проект землеустрою щодо формування нової земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:06:001:0041 площею 9,2792 га, змінивши її цільове призначення та розпорядившись землями державної форми власності з перевищенням наданих повноважень, без дозволу землекористувача та власника земельної ділянки. На підставі вказаного рішення Житомирська міська рада зареєструвала право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:06:001:0041 площею 9,2792 га, з яких 9 га накладається на землі оборони, віднесені до земель державної власності, та які перебувають на обліку КЕВ м. Житомир як військове містечко №109 "Смоківка" за адресою: АДРЕСА_1 , та перебувають у постійному користуванні за призначенням у військової частини НОМЕР_1 , межі якої визначені та сформовані технічним звітом "по окружной границе "Смаковка" от 1977 г. №22/8-19.

Прокурор вказує, що судовими рішеннями у справах №21/5007/1480/12 та №906/1632/13 також було встановлено, що земельна ділянка площею 81,1801 га (пл.70,5777 га та 10,6023 га, що під аеродромом), яка розташована за адресою: м. Житомир, Київське шосе, 42 (54), відноситься до земель Міністерства оборони України, перебуває на відповідному обліку в КЕВ м. Житомира та закріплена за військовою частиною НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ).

Розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації від 30.12.2020 №741 надано дозвіл КЕВ м. Житомира на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування орієнтовною площею 81,1800 га для розміщення діяльності Збройних сил України за адресою: м. Житомир, Київське шосе, 42. Однак, під час розроблення проекту землеустрою встановлено, що рішенням Житомирської міської ради від 21.07.2017 №278 на земельній ділянці з кадастровим номером 1810136600:06:001:0035 (пл. 27,7 га, Київське шосе, 44-Д), що розташована поруч із вказаними землями оборони було створено Індустріальний парк "Житомир-Схід". Вказана земельна ділянка з південно-західного напрямку межувала з земельною ділянкою площею 81,1801 га (пл.70,5777 га та 10,6023 га), що належить до земель оборони і проект землеустрою на яку розроблявся згідно вказаного розпорядження №741 органу державної виконавчої влади.

З метою розширення земель цього промислового об`єкта, попри розроблення проекту землеустрою КЕВ м. Житомира та визначення меж земельної ділянки площею 81,1800 га, Житомирською міською радою прийнято рішення від 05.07.2021 №241, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою формування земельної ділянки площею 8 га по АДРЕСА_3 .

Окрім цього, листом від 13.08.2021 №11/3729, що адресований Міністру оборони України та залишений без задоволення останнім, Житомирська міська рада клопотала передати міській раді 70 га земель зі складу площі 81,1801 га, що належить на праві постійного користування військовій частині НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_1 (54).

Рішенням Житомирської міської ради від 15.12.2022 №658 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:06:001:0041 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості площею 9,2792 га.

Внаслідок прийняття відповідачем вказаного рішення, державний реєстратор виконавчого комітету Житомирської міської ради 03.01.2023 на підставі листа Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради від 23.12.2022, витягу з Державного земельного кадастру НВ-2100290392022 від 08.12.2022, зареєстрував право комунальної власності Житомирської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:06:001:0041 площею 9,2792 га.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру відповідно до діючого на той час Класифікатора видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, зареєстрована в державному реєстрі земельна ділянка з кадастровим номером 1810136600:06:001:0041 площею 9,2772 га, уже має цільове призначення з кодом 11.02. Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, а не код 15.01. Для розміщення та постійної діяльності Збройних сил України.

Як зазначає прокурор, такими діями Житомирська міська рада змінила не лише власника земельної ділянки та форму власності земельної ділянки площею 9 га з державної на комунальну, а й цільове призначення земель оборони, що були надані для розміщення і постійної діяльності Збройних сил України, а саме: на землі для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02).

З огляду на вказані дії відповідача, КЕВ м. Житомира було відмовлено у реєстрації земельної ділянки пл.10,6023 га (із пл.81,1800 га), а Житомирська обласна державна адміністрація розпорядженням №361 від 25.05.2021 затвердила проект на пл.70,5777 га, у зв`язку з чим КЕВ м. Житомира було замовлене експертне дослідження задля підтвердження чи спростування накладання земельної ділянки пл.9,2792 га, що зареєстрував відповідач за собою, на землі державної власності - Міністерства оборони України площею 81,18 га (у т.ч. 1 на пл.10,6023 га), що розташована за адресою: м. Житомир, Київське шосе, 42 (54) та на даний час закріплена за військовою частиною НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ).

Згідно з висновком експерта від 11.12.203 №543/23, земельна ділянка з кадастровим номером 1810136600:06:001:0041 площею 9,2792 га накладається на земельну ділянку оборони, КЕВ (військове містечко № НОМЕР_3 ) "Смоківка" за адресою: Київське шосе, 42, межі якої визначені та сформовані технічним звітом "по окружной границе "Смоковка" от 1977 г. №22/8-19. Площа накладки становить 9,0 га, межі якої проходять по відповідних точках, зазначених в експертному висновку.

Прокурор звернувся з вказаним позовом до суду, оскільки вважає, що рішенням Житомирської міської ради №658 та діями щодо державної реєстрації вказаної земельної ділянки створено перешкоди у здійсненні державою права володіння, користування та розпорядження землями оборони площею 9 га.

Позивач-3 у письмових поясненнях (т.2, а.с.53-59) та у відповіді на відзив (т.2, а.с.167-171) просив задовольнити позов прокурора у повному обсязі. Позивач-3 зазначив, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1810136600:06:001:0041, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , входить в межі військового містечка № НОМЕР_3 , належить на праві постійного користування КЕВ м. Житомира та фактично використовується військовою частиною НОМЕР_1 . Вказує, що спірну земельну ділянку віднесено до земель оборони, на ній дислокується військовий об`єкт, який використовується для забезпечення діяльності Збройних сил України, Міністра оброни України, начальника Генерального штабу України - Головнокомандувача Збройних сил України, а також знаходяться об`єкти державної власності. Зазначає, що відповідно до п.45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 №483, передача земель місцевим органам проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних сил України. Проте, особами, визначеними у зазначеній нормі, згода чи дозвіл на передачу земель оборони Житомирській міській раді не надавалась. Вважає, що спірне рішення прийнято Житомирською міською радою з перевищенням повноважень та порушує охоронювані законом права КЕВ м. Житомира, оскільки спрямоване на вилучення земельної ділянки з користування останнього.

Позивач-3 вказав, що Житомирській міській раді було достовірно відомо, що спірна земельні ділянка входить в межі військового містечка № НОМЕР_3 . Право користування земельною ділянкою площею 114 га (до якої входить частина спірної земельної ділянки) підтверджується наявними у матеріалах справи документами. Відсутність державного акту про право власності на землю чи реєстрації такого права не позбавляють державу як власника в особі Міністерства оборони України як органу управління та КЕВ м. Житомира як користувача земельної ділянки відповідного права на неї.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (т.1, а.с.67-70) просить відмовити у задоволенні позову у зв`язку з безпідставністю. Вказує, що згідно з абз.3 п.24 Перехідних положень Земельного кодексу України земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом. Зазначає, що Житомирська міська територіальна громада в особі Житомирської міської ради як власник земельної ділянки здійснила всі необхідні заходи задля приведення у відповідність до норм чинного законодавства своїх майнових прав стосовно земельної ділянки кадастровий номер 1810136600:06:001:0041. Судовими рішеннями у справах №21/5007/1480/12 та №906/1632/13 підтверджується лише той факт, що дійсно за адресою: м. Житомир, шосе Київське, 42 (54) наявні земельні ділянки площею 81,18 га перебувають на обліку КЕВ м. Житомира як військове містечко №109 "Смоківка" та перебувають у користуванні за призначенням у військової частини НОМЕР_1 , проте, ні точних координат земельної ділянки, ні підтвердження щодо зареєстрованого права користування на зазначену земельну ділянку в зазначених судових рішеннях відсутні. Пунктом 2 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номеру, однак у позивачів такого права не виникло до 2004 року, оскільки у них були відсутні будь-які належні правовстановлюючі документи на зазначену земельну ділянку. Зазначає, що 08.12.2020 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розробленого ТОВ "Крікон-ГЕО", земельну ділянку за адресою: м. Житомир, шосе Київське, 42, площею 70,5777 га, зареєстрована в Державному земельному кадастрі, присвоєно кадастровий номер 18101366:00:001:0037. Відповідно до додатку до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0000589942024 від 06.03.2024 в розділі "Опис меж" зазначено, що від точки Д до Е (межа з земельною ділянкою кадастровий номер 1810136600:06:001:0041) зазначено: "землі не надані у власність та користування", що підтверджує, що земельна ділянка з кадастровим номером 1810136600:06:001:0041 сформована на рахунок вільних земельних ділянок не переданих у користування. Відповідач вказав, що критично відноситься до експертного дослідження, проведеного судовим експертом Лазаруком В.В. ТОВ "Підприємство "Житомирземпроект", для встановлення факту накладання земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:06:001:0041 на земельну ділянку КЕВ (військове містечко № НОМЕР_3 ) за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки експертне дослідження виконано на підставі Технічного звіту "по окружной границе "Смаковка" от 1977 г., який не є актуальним документом, на підставі якого можливо визначити межі земельних ділянок, що перебувають у користуванні КЕВ м. Житомира, крім того встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місце розташування поворотних меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідач звертає увагу також на те, що підставою для відмови КЕВ м. Житомира у реєстрації земельної ділянки площею 10,6023 га не може бути реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:06:001:0041, оскільки остання зареєстрована значно пізніше ніж КЕВ м. Житомира було відмовлено в реєстрації земельної ділянки площею 10,6023 га.

У відповіді на відзив (т.2, а.с.126-130) позивач-1 підтримує позовні вимоги прокурора у повному обсязі, посилаючись на аналогічні до наведених у позовній заяві підстави. Крім того, позивач-1 зазначив, що за відсутності згоди Міністерства оборони України на відчуження земель оборони, акти індивідуальної дії, які порушують права особи на вільне користування наданою їй земельною ділянкою, визнаються недійсними та підлягають скасуванню.

Прокурор у відповіді на відзив (т.2, а.с.138-143) вказує, що у відповідача не було жодних підстав вважати, що спірна земельна ділянка є землями комунальної власності, тому відповідач не мав правових підстав нею розпоряджатися, формувати її, змінювати цільове призначення чи вид використання. Прокурор вважає необґрунтованими твердження відповідача про те, що земельна ділянка, яка перебуває у користуванні військової частини понад 50 років, була несформованою згідно з вимогами ст.79-1 ЗК України, що давало відповідачу право вважати, що спірна земельна ділянка є землями комунальної власності. Зазначає, що той факт, що у рішеннях суду у справах №21/5007/1480/12, 906/1632/13 не визначені координати меж земельної ділянки площею 81,18 га не засвідчує те, що такі землі у цьому місці відсутні, що спірна земельна ділянка не є тими землями, про які вказували суди. Також прокурор вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про сумнівність наданого прокурором експертного дослідження, адже іншого висновку спеціаліста чи доказів на спростування висновку експерта, відповідач не надав.

У запереченнях на відповідь на відзив (т.2, а.с.149-151) відповідач зсилається на те, що ні Міністерство оборони України, ні Житомирська квартирно-експлуатаційна частина району не оформили належним чином право користування земельною ділянкою площею 81,18 га. Вказує, що ні Міністерство оборони України, ні КЕВ м. Житомира не володіють точною інформацією щодо площ та розташування земельних ділянок в районі військового містечка № НОМЕР_3 "Смоківка", оскільки під час розгляду справи №906/206/17 за інформацією управління Держгеокадастру у Житомирському районі було встановлено, що площа земельної ділянки, яка перебуває в користуванні військової частини НОМЕР_2 МО України складала 79,6880 га. Під час розгляду справи №906/1632/13 було встановлено, що згідно земельно-кадастрових даних площа землекористування за адресою Київське, шосе, 42 (54) в м. Житомирі становила 81,18 га, а станом на 2013 рік - 79,6880 га, так як згідно з рішенням Житомирської міської ради від 02.06.2004 №369 на підставі проектів відведення земельних ділянок надано у короткострокову оренду приватному підприємцю Власюку В.П. земельну ділянку площею 1,4920 га за адресою: АДРЕСА_1 , терміном на 5 років для іншої комерційної діяльності (розміщення автозаправної станції) за рахунок земель Міністерства оборони України (землекористувач в/ч НОМЕР_4 ).

У письмових поясненнях (т.3, а.с. 13-17) третя особа - Військова частина НОМЕР_1 вказала, що спірна земельна ділянка в повному обсязі використовується військовим командуванням в особі командування ІНФОРМАЦІЯ_1 та військової частини НОМЕР_1 під час дії правового режиму воєнного стану з метою здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та має стратегічне значення. Територія спірної земельної ділянки є режимним об`єктом Збройних сил України з обмеженим допуском та забороною перебування на ній сторонніх осіб.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає правомірним звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі визначених ним позивачів, при цьому суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Щодо підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави у суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частина 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 N З-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи №806/1000/17 та від 08.02.2019 №915/20/18).

В контексті правовідносин у даній справі, суперечності, які виникають при використанні земель оборони, зачіпають інтереси держави, а незаконне використання таких земель, тим більше їх вилучення, зміна цільового призначення, є не лише порушенням загальнодержавних інтересів, а й підриває обороноздатність держави, що відповідно до ст.131-1 Конституції України покладає на прокурора обов`язок представництва інтересів держави в суді.

Аналіз ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 тощо.

Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Відтак, представництво прокурором інтересів держави у суді: по-перше, може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; по-друге, прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах; по-третє, прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається), приміром, повідомити такий державний орган про виявлені порушення, а у разі не вчинення цим органом дій спрямованих на захист інтересів держави, представляти інтереси держави в суді відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру", навівши відповідне обґрунтування цього.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Частиною 4 статті 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

У зв`язку з цим, уповноважені державні та інші органи зобов`язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.

Законами України "Про управління об`єктами державної власності", "Про правовий режим майна у Збройних силах України", "Про оборону України" встановлено, що повноваження в частині управління військовим майном здійснюється центральним органом виконавчої влади - Міністерством оборони України.

Отже, Міністерство оборони України, як центральний орган виконавчої влади, є уповноваженим державою органом у спірних правовідносинах, яке безпосередньо зацікавлене у збереженні земель оборони, їх використання за призначенням для виконання визначених функцій, у тому числі вказаної земельної ділянки площею 9 га, на яку відповідач зареєстрував право власності.

Статтею 84 ЗК України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, поміж іншого, землі оборони.

У процесі земельної реформи прийнято низку законів та підзаконних нормативно-правових актів, які змінили землеустрій у державі. Так, згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" унесені зміни до значної кількості законодавчих актів України, зокрема ЗК України тощо. Згідно правових норм цього Закону, що набрали законної сили з 27.05.2021,розширено права як органів місцевого самоврядування, так і районних, обласних державних адміністрацій, та, одночасно, позбавлено значної частини повноважень Кабінету Міністрів України, обмежено повноваження органів Держгеокадастру на розпорядження землями тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 ЗК України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Таким чином, наразі уповноваженим органом, що здійснює функції власника держави на землі оборони є Житомирська обласна державна адміністрація, яка і надавала своїм розпорядженням від 30.12.2020 № 741 дозвіл КЕВ м. Житомир на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування орієнтовною площею 81,1800 га для розміщення діяльності Збройних Сил України за адресою: АДРЕСА_1 , і яке не реалізоване військовим відомством через оспорювані рішення та дії відповідача.

Слід відмітити, що на виконання Закону України "Про правовий режим воєнного стану" для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку Указом Президента України №68/2022 від 24.02.2022створено, поміж іншого, Житомирську обласну військову адміністрацію. Зокрема, у ст. 1 цього Указу визначено, що у зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

Також, відповідно до Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013 № 448, квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин здійснюється квартирно-експлуатаційними органами Збройних Сил України, до яких відносяться: Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України; територіальні квартирно-експлуатаційні управління та Київське квартирно-експлуатаційне управління; квартирно-експлуатаційні відділи (квартирно-експлуатаційні частини); квартирно-експлуатаційні служби військових частин (п.2.1. Положення).

Одним із основних завдань квартирно-експлуатаційного забезпечення є забезпечення військових частин фондами військового містечка, територією та земельними ділянками (п.1.3. Положення). Саме тому, на квартирно-експлуатаційну службу військової частини покладається організація збереження та матеріальний облік фондів і територій військових містечок, квартирного майна та земельних ділянок, переданих військовій частині на утримання та експлуатацію, проведення їх інвентаризації (п.3.1. Положення).

Фонди і територія військового містечка, а також земельні ділянки передаються військовим частинам на утримання і експлуатацію через квартирно-експлуатаційні органи за Актом приймання (передачі) для утримання та експлуатації будівель, споруд і території військового містечка (додаток 2), який затверджується начальником територіального квартирно-експлуатаційного управління (п.4.4 Положення). Відповідно, саме КЕВ (КЕЧ) здійснює облік земельних ділянок, їх інвентаризації, оформлення прав на неї, контроль за використанням їх за цільовим призначенням та уповноважений вчиняти дії щодо захисту прав держави у сфері використання земель оборони (п. 5.18, 5.19, 5.24 Положення).

Частина оспорюваної земельної ділянки є землями оборони, перебуває у користуванні Міністерства оборони України в особі КЕВ м. Житомира. А тому, КЕВ м. Житомира визначено також позивачем, якому має бути повернута земельна ділянка площею 9 га, на яку відповідач оформив право власності, оскільки саме позивач-3 веде облік земель оборони, здійснює контроль за їх використанням, оформляє правовстановлюючі документи на цю земельну ділянку тощо.

Таким чином, уповноваженими державою органами у спірних правовідносинах, що визначені позивачами, є:

Міністерство оборони України - орган військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України;

Житомирська обласна державна адміністрація (Житомирська обласна військова адміністрація) - уповноважений державою орган здійснювати функції власника земель оборони, якою є оспорювана земельна ділянка пл. 9 га;

КЕВ м. Житомира - як орган зі структури Міністерства оборони України, який безпосередньо здійснює облік земельних ділянок, їх інвентаризацію, оформлення прав на неї, контроль за використанням їх за цільовим призначенням, якому надано дозвіл позивачем (Житомирською ОДА) на виготовлення документації із землеустрою для оформлення прав на землю.

Саме указані уповноважені державою органи мають захищати інтереси держави, у т. ч. й шляхом пред`явлення позову щодо усунення вказаних у позовній заяві порушень закону.

З огляду на викладене, Житомирською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону, у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", 21.11.2023 за вих. №33-2723 та №33-2728 направлено до КЕВ м. Житомир та Міністерства оборони України відповідно повідомлення про виявлені прокуратурою порушення та про необхідність вжиття заходів до захисту інтересів держави, у тому числі шляхом пред`явлення відповідного позову до суду. При цьому, прокурором надано розумний строк для вжиття таких заходів та інформування його про результати розгляду повідомлення (до 20.12.2023) (т.1, а.с.193-200).

У відповіді на вказане повідомлення прокурора Міністерство оборони України в особі Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування сил логістики ЗСУ від 07.12.2023 №370/2/17468 інформувало, що КЕВ м. Житомира вживаються заходи до збору необхідних документів для подальшого захисту інтересів Міністерства оборони України.

У відповіді від 19.12.2023 №8658 на вказане повідомлення прокурора КЕВ м. Житомира надало висновок експерта про проведення експертного дослідження від 11.12.2023 №543/23 та жодним чином не інформувало, які ж заходи ним вживаються чи будуть вживатись задля захисту інтересів держави (т.1, а.с.211).

22.12.2023 за вих. №33-3019 прокурором повторно направлено повідомлення у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" до Міністерства оборони України про наявність вказаних порушень інтересів держави, про необхідність вжиття заходів до їх захисту, а також у разі подальшої бездіяльності, Житомирською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону будуть вжиті самостійно заходи представницького характеру на захист інтересів держави (т.1, а.с.205-206).

Також, 22.12.2023 за вих. №33-3018 Житомирською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону направлено повідомлення у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" до Житомирської обласної державної адміністрації про наявність вказаних порушень інтересів держави, про необхідність вжиття заходів до їх захисту, про неприпустимість зволікання з вирішенням вказаного питання в умовах воєнного стану, а також повідомлено, що у разі бездіяльності, прокурором самостійно будуть вжиті заходи згідно ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" (т.1, а.с.201-204).

У відповіді від 03.01.2024 вих.№48/2-24/31 Житомирська обласна державна адміністрація (Житомирська обласна військова адміністрація) повідомила, що в останньої відсутні відомості про протиправні дії відповідача та те, що буде проведено перевірку зазначених в повідомленні фактів та у разі наявності законних підстав скеровано відповідний позов до суду (т.1, а.с.214).

У відповіді Міністерства оборони України від 17.01.2024 №370/2/359 останнє послалось на п.1.2 Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, самопредставництва інтересів Міністерства оборони України, Збройних сил України у судах та інших державних органах, виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства оборони України №744 від 30.12.2016 щодо взаємодії із органами прокуратури, що засвідчило про небажання самостійно захищати інтереси держави (т.1, а.с.210).

КЕВ м. Житомира на повідомлення прокурора від 22.12.2023 у відповіді від 28.12.2023 №8748 вкотре інформувало, що певні заходи до виявлення порушень ними вжито, проте останнє клопотало, аби саме прокурор вчинив дії на захист інтересів держави, не зазначаючи причин своєї бездіяльності (т.1, а.с.207-209).

Як зазначає прокурор, жоден із позивачів не пред`явив позов до Житомирської міської ради задля захисту вказаних порушених інтересів держави.

Отже, внаслідок нездійснення вказаними органами належних заходів інтереси держави залишалися незахищеними, а тому у прокурора виникло не тільки право, а й обов`язок відреагувати на їх порушення шляхом пред`явлення до суду позову у цій справі.

Прокурором дотримано вимоги ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та попередньо, до пред`явлення позову, повідомлено позивачів листом від 02.02.2024 №33-348 вих.-24 (т.1, а.с.215-216) про прийняття рішення щодо реалізації наданих законом повноважень на захист інтересів держави в особі позивачів та про пред`явлення цього позову.

Враховуючи не вчинення визначеними прокурором в якості позивачів органами заходів щодо захисту порушених інтересів держави та те, що право на судовий захист в силу ст. 64 Конституції України, ст. 4 ГПК України не може бути обмежене, суд вважає, що прокурор правомірно звернувся з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Житомирської обласної державної адміністрації (Житомирської обласної військової адміністрації) та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира.

Досліджуючи наведені прокурором в обґрунтування позовних вимог обставини, суд встановив, що рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради народних депутатів №605 від 04.10.1979 "Про підтвердження права користування КЕЧ ПрикВО земельними площами в межах міста Житомира" підтверджено право користування Квартирно-експлуатаційної частини Житомирського району земельними площами в межах міста Житомира по зйомках 1977 року згідно додатку №1 (т.1, а.с.107-108).

Зокрема, у додатку до цього рішення (Експлікація земельних ділянок МО СРСР, розташованих в межах міста, землекористувач Житомирська КЕЧ району) зазначено, що в межах міста Житомирській КЕЧ району належить до користування, згідно з рішенням Житомирського міськвиконкому №1040 від 24.12.1952, що підтверджене рішенням Житомирського міськвиконкому №547 від 08.08.1974, земельна ділянка по вул. Леніна (Смоківка) (наразі Київське шосе) фактичною площею 131,8 га (пункт 18) (т.1, а.с.109-110).

Як вбачається з матеріалів справи, межі земельної ділянки, що перебувала у користуванні військового відомства по об`єкту "Смоківка", визначені Технічним звітом "по окружной границе обьекта "Смоковка" от 1977 г. №22/8-19, який був виконаний Житомирською філією Республіканського проектного інституту по землевпорядкування "Укрземпроект" для Житомирської КЕЧ району з метою встановлення меж ділянки і видачі держакту на право користування землею (т.1, а.с.146-185).

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради народних депутатів №603 від 10.11.1994 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель Міністерства оборони України" затверджено матеріали інвентаризації земель, в тому числі за адресою "Смоківка", Київське шосе, площею 114 га (т.1 а.с.112-123).

На підставі директиви Міністра оборони України №Д 322/1/010 від 20.04.2005 Житомирська Квартирно-експлуатаційна частина району була розформована. Правонаступником визначено Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 у справі №21/5007/1480/12, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.08.2013, визнано недійсним рішення Житомирської міської ради №410 від 30.08.2012 "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та затвердження містобудівної документації" в частині надання дозволу КП "Житомирський міський центр земельних відносин" на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (в районі "Завокзальний-Аеропорт") в м. Житомирі для малоповерхової житлової забудови садибного типу з розміщенням дошкільного навчального закладу орієнтовною площею 20,0000 га.

Так, у цій справі було встановлено, що відповідно до висновку №225/11 Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Житомирської міськради, земельна ділянка площею 81,1801 га відповідно до Генерального плану міста Житомира, затвердженого рішенням міської ради від 26.12.2001 №266, належить до території спеціального призначення.

Також рішенням господарського суду Житомирської області від 21.01.2014 у справі №906/1632/13, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.06.2014, встановлено, що до земель Міністерства оборони України відноситься земельна ділянка площею 81,18 га, яка розташована за адресою: м. Житомир, Київське шосе, 42 (54), та закріплена відповідно за військовою частиною НОМЕР_5 (військове містечко № НОМЕР_3 ).

Крім того, у матеріалах справи міститься індивідуальна картка обліку земельної ділянки форми 403, в якій відображено, що за військовою частиною НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) на праві постійного користування обліковується земельна ділянка площею 81,18 га (т.1, а.с.141-143).

30.11.2017 розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації №468 було надано дозвіл Міністерству оборони України на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки державної власності площею 114 га із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (т.1, а.с.187-189).

30.12.2020 розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації №741 надано дозвіл Квартирно-експлуатаційному відділу м. Житомира на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування орієнтовною площею 81,1800 га для розміщення та постійної діяльності Збройних сил України за адресою: м. Житомир, Київське шосе, 42 (т.1, а.с.178).

Як зазначено у позовній заяві, Квартирно-експлуатаційному відділу м. Житомира було відмовлено у реєстрації земельної ділянки площею 10,6023 (із площі 81,1800 га).

Водночас розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації №361 від 25.05.2021 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано в постійне користування Міністерству оборони України земельну ділянку площею 70,5777 га, кадастровий номер 1810136600:06:001:0037 для розміщення та постійної діяльності Збройних сил України за адресою: м. Житомир, шосе Київське, 42 (т.1, а.с.190).

Також суд встановив, що рішенням Житомирської міської ради від 21.07.2017 №278 на земельній ділянці з кадастровим номером 1810136600:06:001:0035 (пл.27,7 га, Київське шосе, 44-Д), що розташована поруч зі спірною земельною ділянкою 81,1801 га, було створено Індустріальний парк "Житомир-Схід".

З метою розширення земель цього промислового об`єкта, рішенням Житомирської міської ради від 05.07.2021 №241 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, зокрема щодо відведення земельної ділянки з метою формування земельної ділянки площею 8 га по АДРЕСА_3 (т.1, а.с.42 (на звороті - 43).

Також суд встановив, що 13.08.2021 Житомирська міська рада зверталася з листом №11/3729 до Міністра оборони України, у якому було викладено клопотання про передачу міській раді 70 га землі, що належить до земель Міністерства оборони України та закріплена за Військовою частиною НОМЕР_2 (військове містечко) за адресою: АДРЕСА_1 (54). У вказаному листі, серед іншого, було зазначено, що розширення меж території індустріального парку "Житомир-Схід" має ряд обмежень, зокрема з південно-західного напрямку - територія індустріального парку межує з земельною ділянкою площею 81,1801 га, що належить до земель Міністерства оборони України та закріплена за Військовою частиною НОМЕР_2 (військове містечко) (т.1, а.с.127).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, зазначене клопотання було залишено без задоволення.

Однак, пунктом 5 рішення Житомирської міської ради від 15.12.2022 №658 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до додатка 5 Житомирській міській територіальній громаді в особі Житомирської міської ради з кадастровим номером 1810136600:06:001:0041 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості площею 9,2792 га за адресою: м. Житомир, шосе Київське, 44-Д (т.1, а.с.33-36).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1, а.с.66-68) 03.01.2023 на підставі листа Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради від 23.12.2022, витягу з Державного земельного кадастру НВ-2100290392022 від 08.12.2022 за Житомирською міською радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:06:001:0041 площею 9,2792 га, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Відповідно до витягу з відомості наявності та використання земельних ділянок за КЕВ м. Житомира станом на 01.01.2024 (форма 405) земельна ділянка площею 114 га (фактично - 113,9981 га) рахується за військовим містечком № НОМЕР_3 та складається із 8 (восьми) земельних ділянок, у тому числі за адресою АДРЕСА_1 , що у користуванні військової частини НОМЕР_1 дві ділянки, а саме: пл.70,5777 га та 10,6023 га, тобто 81,18 га, що відведені під аеродром (вертодром) (т.1, а.с.191).

У висновку експерта ТОВ "Підприємство Житомирземпроект" за результатами проведення експертного дослідження №543/23 від 11.12.2023 вказано, що земельна ділянка з кадастровим номером 1810136600:06:001:0041 накладається на земельну ділянку "Смоківка" за адресою: Київське шосе, 42, межі якої визначені Технічним звітом "по окружной границе обьекта "Смоковка" от 1977 г. №22/8-19, оскільки дана земельна ділянка сформована раніше. Площа накладки земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:06:001:0041 на земельну ділянку "Смоківка" за адресою: Київське шосе, 42, межі якої визначені Технічним звітом "по окружной границе обьекта "Смоковка" от 1977 г. №22/8-19 становить 9 га (т.1, а.с.69-90).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її' континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За змістом ст. 317, 319, 321 ЦК України, власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 3 ст. 78, ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. При цьому в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Згідно зі ст.83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування;

в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Частиною 2 ст. 117 ЗК України встановлено, що до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Окрім того, згідно з п. а) ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", у державній власності залишаються, розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:

- на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності;

- які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

- які належать до земель оборони.

Відповідно до п. 24 Перехідних положень ЗК України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони.

Згідно з ч.2 ст.84 ЗК України, право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 17 ЗК України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 65 ЗК України, землями промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

За приписами ст. 77 ЗК України, які кореспондуються зі ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони", землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про Збройні сили України", земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

Частиною 2 статті 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних силах України" визначено, що Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Статтею 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних силах України" передбачено, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті).

З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про використання земель оборони" передбачено, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Пунктом 45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 №483, визначено, що передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Згідно з п. 48 вказаного Положення, перелік земель, які пропонуються до передачі місцевим органам влади, Головне управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України погоджує з заступниками Міністра оборони України - командувачами видів Збройних Сил України, начальниками управлінь центрального апарату Міністерства оборони України, командуючими військами військових округів, ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території яких знаходиться земельна ділянка, і подає на затвердження міністру оборони України.

Відповідно до п. 50 вказаного Положення оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно-експлуатаційною частиною, відділенням морської інженерної служби Військово-Морських Сил України, на обліку яких знаходяться земельні ділянки в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Поряд з цим, ч.1 ст.19 ЗК України містить положення щодо поділу земель України за цільовим призначенням на відповідні категорії, серед яких, зокрема, є землі оборони.

Відповідно до ч.1 ст.20 ЗК України, при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.

При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, здійснюється за рішенням відповідного органу (ч. 2 ст. 20 ЗК України).

Відповідно до абз.2 ч.7 ст. 20 ЗК України, зміна цільового призначення земельних ділянок погоджується у разі, якщо земельна ділянка відноситься до земель оборони - з Міністерством оборони України або органом державної влади, що здійснює керівництво військовим формуванням, до сфери управління якого належить військова частина, установа, військово-навчальний заклад, підприємство та організація, яка використовує землі оборони на праві постійного користування.

Статтею 21 ЗК України визначено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, поміж іншого, для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно ч. 1 ст. 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного землекористування може бути припинене лише з підстав, передбачених ст. 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Водночас, з матеріалів справи вбачається та не заперечується учасниками справи, що Міністерство оборони України, чи будь-який інший орган військового відомства, відповідну згоду на припинення права користування частиною земельної ділянки, на передачу цієї частини у комунальну власність та на зміну цільового призначення не надавали.

Також з матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 1810136600:06:001:0041 накладається на земельну ділянку, яка перебуває у власності держави в особі Міністерства оборони України в постійному користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира та відноситься до земель оборони.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували відмову від користування земельною ділянкою або задокументовану згоду на передачу частини спірної земельної ділянки у комунальну власність, та будь-яких рішень уповноваженого органу щодо фактичної передачі частини цієї земельної ділянки у комунальну власність та щодо припинення права постійного користування вказаною частиною вказаної земельної ділянки у визначеному законом порядку.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували набуття у встановленому законодавством порядку частини зазначеної земельної ділянки, яка перебуває у державній власності, у комунальну власність.

Таким чином, приймаючи спірне рішення, Житомирська міська рада вчиняла правомочності як власник земельної ділянки відносно частини земельної ділянки, яка перебуває у державній власності як землі оборони (з огляду на те, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:06:001:0041 накладається на землі оборони).

Відповідно до ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ч. 1 ст. 155 ЗК України).

Як зазначено вище, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсним такого рішення (ст. 21 ЗК України).

Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч. 3 ст. 24, ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Суд враховує, що держава є власником земель оборони за законом, при цьому наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його вже визначено законом.

Крім того, відсутність державного акту, що посвідчує відповідне право, реєстрації такого права тощо, на які посилається відповідач як на відсутність правовстановлюючих документів, не позбавили державу як власника в особі Міністерства оборони України як органу управління та КЕВ м. Житомира як користувача земельної ділянки відповідного права на неї. Таке право не втрачається, а зберігається до належного оформлення та реєстрації відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний земельний кадастр", земельні ділянки право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо до 1 січня 2013 року була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди, а відомості про таку земельну ділянку не внесені до Державного реєстру земель, державна реєстрація такої земельної ділянки здійснюється на підставі зазначеної технічної документації із землеустрою в порядку, встановленому законом.

Як вбачається з матеріалів справи, у 1977 році був розроблений Технічний звіт "по окружной границе "Смоковка" №22/8-19 з відповідними координатами меж земельної ділянки.

Вказане підтверджує те, що право постійного користування на спірну земельну ділянку виникло ще до 2004 року, а тому така ділянка була сформована та перебуває у користуванні військової частини тривалий період часу.

Доводи відповідача про те, що на підставі абз.3 п.24 Перехідних положень ЗК України інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність, спростовуються абз.1 п.24 Перехідних положень ЗК України, де чітко зазначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони.

Крім того, у п.а) ч.2 ст.83 ЗК України, на яку посилається відповідач, вказано, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Зазначеним у сукупності спростовуються доводи відповідача про недоведеність того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони, та твердження про те, що вона відноситься до земель комунальної власності.

Стосовно заперечень відповідача щодо висновку експерта від 11.12.2023 №543/23, суд зазначає, що вказаний висновок оцінюється судом у сукупності з іншими доказами, які наявні в матеріалах справи, та висновків у ньому викладених щодо накладення земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:06:001:0041 на земельну ділянку державної власності не спростовують.

Суд враховує, що приймаючи спірне рішення, Житомирська міська рада не врахувала, що частина земельної ділянки належить до державної власності та земель оборони, що є об`єктами обмеженої оборотоздатності і можуть перебувати лише у державній власності.

Водночас, Житомирський міській раді були відомі ці обставини, оскільки вона була відповідачем у справах №№21/5007/1480/12 та №906/1632/13, а також саме рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради народних депутатів №605 від 04.10.1979 "Про підтвердження права користування КЕЧ ПрикВО земельними площами в межах міста Житомира" (т.1, а.с.107) підтверджено право користування Квартирно-експлуатаційної частини Житомирського району земельними площами в межах міста Житомира по зйомках 1977 року.

Крім того, як уже зазначалося вище, 13.08.2021 Житомирська міська рада зверталася з листом №11/3729 (т.1, а.с.127) до Міністра оборони України, у якому було викладено клопотання про передачу міській раді із земельної ділянки площею 81,1801 га, що належить до земель Міністерства оборони України та закріплена за Військовою частиною НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 га землі за адресою: Житомирська область, м. Житомир, Київське шосе, 42 (54).

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку про обгрунтованість вимог щодо визнання незаконним та скасування рішення Житомирської міської ради від 15.12.2022 №658 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до додатку 5 (п.5 рішення), а саме: проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Житомирській міській об`єднаній територіальній громаді в особі Житомирської міської ради площею 9,2792 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: м. Житомир, шосе Київське, 44-д.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно зі ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст.126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Верховного Суду від 24.01.2020 № 910/10987/18, від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.

Принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц (пункт 89)) передбачає, що відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 100)). Фактичне володіння нерухомим майном здійснюється шляхом оголошення в реєстрі права на нерухоме майно.

Згідно правових висновків, що містяться у постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21 (пункти 6.43, 6.44) та у постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/959/22, виходячи з правової природи реєстрації прав на нерухоме майно як способу володіння ним та беручи до уваги загальні засади цивільного законодавства (аналогія права), у випадку, якщо заінтересована особа - позивач (власник земельної ділянки, інший правоволоділець) вважає, що зареєстроване за відповідачем право власності чи інше речове право на певний об`єкт насправді не існує і нікому не належить, то належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом. Судове рішення про задоволення таких позовних вимог є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права. Якщо на відповідний об`єкт, право на який не може бути зареєстроване за жодним суб`єктом, був відкритий розділ Державного реєстру прав, таке судове рішення є також підставою для закриття розділу Державного реєстру прав на цей об`єкт.

Відповідно до абз.2 ч.3 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Суд встановив, що частина зареєстрованої за відповідачем на праві комунальної власності земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:06:001:0041 площею 9,2792 га відноситься до земель оборони та перебуває у державній власності, тому земельна ділянка загальною площею 9,2792 не може перебувати у комунальній власності, у зв`язку з чим зареєстроване за відповідачем право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:06:001:0041 площею 9,2792 га не існує і нікому не належить.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про припинення володіння відповідача правом власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:06:001:0041 площею 9,2792 га.

Водночас суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання повернути державі в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира земельну ділянку площею 9 га із земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:06:001:0041 у межах, що визначена у висновку експерта від 11.12.2023 №543/23.

Суд вважає, що задоволення двох наведених вище позовних вимог повною мірою усуває перешкоди державі в особі уповноважених органів у здійсненні права користування та розпорядження спірною частиною земельної ділянки та забезпечить реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом.

Доказів користування Житомирською міською радою спірною частиною земельної ділянки, що належить до державної власності, зокрема проведення будь-яких робіт на відповідній частині земельної ділянки до суду не надано, як не надано і доказів розміщення на ній відповідачем будь-яких об`єктів, що виключає необхідність приведення земельної ділянки у попередній стан для забезпечення її використання за цільовим призначенням, і навпаки у письмових поясненнях від 15.05.2024 (т.3, а.с. 13-17) та листі від 02.08.2023 №843/2531 (т.1, а.с.197) Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що спірна земельна ділянка в повному обсязі використовується військовим командуванням в особі командування ІНФОРМАЦІЯ_1 та військової частини НОМЕР_1 під час дії правового режиму воєнного стану з метою здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та має стратегічне значення. Територія спірної земельної ділянки є режимним об`єктом Збройних сил України з обмеженим допуском та забороною перебування на ній сторонніх осіб.

Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд із цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України", обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином суд зазначає, що решта долучених до справи доказів та доводів сторін ретельно досліджена і наведених висновків суду не спростовує.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 6056,00 грн (за дві позовні вимоги немайнового характеру).

Суд звертає увагу, що витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню на користь особи, яка його сплачувала, в даному випадку - Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального округу.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Житомирської міської ради від 15.12.2022 №658 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до додатку 5 (п.5 рішення), а саме: проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Житомирській міській об`єднаній територіальній громаді в особі Житомирської міської ради площею 9,2792 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: м. Житомир, шосе Київське, 44-д.

3. Припинити володіння Житомирської міської ради (код ЄДРПОУ 13576954) правом власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:06:001:0041 площею 9,2792 га.

4. Стягнути з Житомирської міської ради (10002, м. Житомир, майдан С.П. Корольова, 4/2, код ЄДРПОУ 13576954) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (01014, м. Київ, вул. Болбочана Петра, буд. 8, код ЄДРПОУ 38347014) 6056,00 грн судового збору.

5. В решті вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 13.09.24

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи

- прокуратурі, сторонам, третій особі через електронні кабінети.