Рішення
від 03.09.2024 по справі 908/1412/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/125/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2024 Справа № 908/1412/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, розглянувши матеріали справи

за позовом: Концерну Міські теплові мережі (вул. Героїв полку Азов, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091, ідентифікаційний номер юридичної особи 32121458)

до відповідача: Запорізької регіональної державної лабораторії державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (вул. Іванова, буд. 95, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код 00718507)

про стягнення 6 911 грн 38 коп.

За участю представників

від позивача: Шикун В.О., довіреність № 803/20-24 від 08.05.2024

від відповідача: Дерев`янко М.М. директор, наказ № 439-к від 30.05.2024

вільний слухач: Моісеєнко Д.М., паспорт серія НОМЕР_1 виданий 22.10.1998

СУТЬ СПОРУ:

Концерн Міські теплові мережі звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Запорізької регіональної державної лабораторії державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів 6 911 грн 38 коп. заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2024 позовні матеріали № 908/1412/24 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 14.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1412/24, присвоєно справі номер провадження 27/125/24. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

30.05.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.05.2024 визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Розпочато розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 26.06.2024.

07.06.2024 на адресу суду від Концерну Міські теплові мережі надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 26.06.2024 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті на 29.07.2024.

В судовому засіданні 29.07.2024 суд в порядку ст. 208 Господарського процесуального кодексу України заслухав вступне слово позивача та відповідача, в порядку ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголосив протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 28.08.2024 об 11 год. 30 хв.

Судове засідання 28.08.2024 не відбулося з поважних причин, у зв`язку з тим, що 28.08.2024 з 11 год. 00 хв. по 12 год. 00 хв. електромережі Господарського суду Запорізької області знеструмлено, що унеможливило проведення судового засідання.

Про що складено Акт № 2 від 28.08.2024 комісією у складі: керівника апарату Господарського суду Запорізької області Вознесенської О., заступника начальника автоматизованого документообігу суду, обробки та контролю виконання документів Бичківської О, старшого інспектора відділу захисту інформації, адміністрування баз даних та інформаційних технологій Гоцало М. додано до матеріалів справи № 908/1412/24.

У зв`язку з тим, що судове засідання 28.08.2024 не відбулося з технічних причин, з метою дотримання прав учасників справи, виникла необхідність перенесення судового засідання на іншу дату.

Ухвалою суду від 28.08.2024 перенесено судове засідання на 03.09.2024.

У судовому засіданні 03.09.2024 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання.

Судом оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представникам сторін, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

В засіданні суду 03.09.2024 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 03.09.2024 на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів ст. 218 ГПК України.

03.09.2024 представник позивача підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Відповідач підтримав свої заперечення викладені у відзиві, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач скористався своїм правом та надав відповідь на відзив, зазначив, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а відзив на позовну заяву є таким, що не обґрунтовується належними доказами, а тому підлягає залишенню без задоволення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

Концерн Міські теплові мережі (далі - позивач) діє на підставі статуту, відповідно до якого основною метою діяльності Концерну МТМ є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут, та інше.

Концерн Міські теплові мережі (далі позивач) діє на підставі статуту, який знаходиться у загальнодоступному місці на офіційному сайті Концерну МТМ.

Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності позивача є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності позивача та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу позивача.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.

31.01.2023 між Концерном Міські теплові мережі (далі Виконавець) та Запорізькою регіональною державною лабораторією державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі Споживач) укладено договір з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії № 83511861.

Відповідно до п. 1 договору Виконавець зобов`язується надавати споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення (далі-послуга) у період протягом 2023 року теплову енергію у кількості 168,087268 Гкал відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Договір укладається відповідно до Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, що затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178.

В пункті 3 договору зазначена інформація про споживача: вул. Іванова, буд. 95, м. Запоріжжя, опалювальна площа 1002,8 кв.м., максимальне теплове навантаження будівлі -0,08612168 Гкал/год.

Теплове навантаження па втрати теплової енергії від мережі розподілу теплової енергії до місця встановлення приладу обліку - 0,000182 Гкал/год

Відповідно до п. 4 договору послуга надасться за допомогою систем:за межами будинку.

Будівля обладнана вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії (п. 5 договору).

Будівля за адресою: м. Запоріжжя, вул. Іванова, буд. 95 належить відповідачу на праві власності, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.04.2023.

Згідно п. 19 договору плата виконавцю за послугу за цим договором визначається відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507). в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022 та Методики розподілу і розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Відповідно до п. 20 договору вартістю послуги с встановлений відповідно до законодавства тариф па теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Станом на дату укладення цього договору тариф на послугу з постачання теплової енергії, за умови встановлення дно ставкового тарифу становить;

1617,35 гривень за Гкал - умовно-змінна частина тарифу;

20609,45 гривень за Гкал/год - умовно-постійна частина тарифу.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу з постачання теплової енергії виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу.

У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію.

Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення па своєму офіційному веб-сайті.

Сума цього Договору становить 293200,00 грн, у тому числі ПДВ 48866,67 грн.

Загальна вартість цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Відповідно до п. 21 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Відповідно до розрахунку основного боргу за договором № 83511861 здійсненого позивачем, відповідачем не було виконано зобов`язання щодо сплати суми нарахування за спожиту послугу з постачання теплової енергії за серпень 2023 року, що привело до виникнення заборгованості у розмірі 6 911 грн 38 коп.

Концерном «Міські теплові мережі» було здійснено дії щодо повідомлення відповідача про наявну заборгованість за договором № 83511861, що підтверджується Рахунком за надані послуги за договором за серпень 2023 року та листом від 12.04.2024.

Оплата за фактично спожиту теплову енергію у розмірі 6 911 грн 38 коп., яка утворилась за серпень 2023 року відповідачем не здійснена.

Стягнення з Запорізької регіональної державної лабораторії державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів 6 911 грн 38 коп. заборгованості за фактично спожиту теплову енергію було предметом судового розгляду у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Спірні правовідносини сторін є господарськими.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи містить ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що згідно «Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. № 869 Концерном «Міські теплові мережі» для застосування протягом опалювального періоду 2021-2022 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені Рішенням Виконавчого комітету Запорізької Міської Ради від 11.10.2021 № 374.

Собівартість виробництва, транспортування та постачання теплової енергії складається, по-перше, з вартості палива, електроенергії, покупної теплової енергії та, по-друге, витрат, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані.

Перший вид витрат називається умовно-змінними, тобто такими, розмір яких залежить від обсягів теплової енергії, що вироблена та надана споживачам.

Другий вид витрат не залежить від обсягів теплової енергії, що вироблена та надана споживачам, тому називається умовно-постійними.

Проте обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, яке виробляє та транспортує теплову енергію споживачам.

В періоді застосування сезонного тарифу на теплову енергію, до 01.10.2021, тобто до введення двоставкового формату тарифу, як умовно-постійні, так і умовно-змінні витрати в тарифі враховувались разом, і споживач, сплачуючи за теплову енергію, компенсував теплопостачальному підприємству одночасно дві частини витрат у складі однієї сплати.

Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо. Тобто двома ставками.

Перша ставка (умовно-змінні витрати) плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.

Друга ставка (умовно-постійні витрати) плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/годину).

Тобто, споживач, сплачуючи за одиницю приєднаного теплового навантаження , сплачує всі витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової, крім енергоносіїв. Оскільки ці витрати виникають у підприємства протягом всього року, то і тариф розраховано для місячної оплати протягом року, рівними частинами в опалювальний та міжопалювальний періоди.

Відповідно до вищевикладеного позивач вважає, що Концерном «Міські теплові мережі» проведені нарахування за спожиту теплову енергію відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства.

Відповідач визнав факт, що між Запорізькою регіональною державною лабораторією Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та Концерном «Міські теплові мережі» було укладено договір № 83511861 від 31.01.2023 з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії та даний договір діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Відносини між споживачами та виконавцями послуг з постачання теплової енергії регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII та Постановою Кабінету Міністрів «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» від 21.08.2019 р. № 830.

Як зазначив відповідач у відзиві, у вересні 2023 року Запорізькою регіональною державною лабораторією державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів отримано акт приймання-передачі наданих послуг та рахунок за надані послуги до договору № 83511861 від 31.01.2023 за серпень 2023 року на суму 6 911 грн 38 коп. Ціна теплової енергії (умовно-постійна частина тарифу) в них значно перевищувала розміри, передбачені п. 20 договору № 83511861 від 31.01.2023.

Відповідач зазначив, що від співробітників Концерну «Міські теплові мережі» було отримано усне роз`яснення, що ці нарахування зроблені відповідно до рішення Виконкому Запорізької міської ради № 480 від 07.09.2023.

Рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 480 від 07.09.2023 було вирішено:

1. Внести зміни до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 22.12.2022 № 531 «Про встановлення Концерну «Міські теплові мережі» тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води на період 2022/2023 років (з 01.10.2022 по 30.09.2023)»:

1.1. Додатки 1 -79 до рішення викласти в новій редакції, що додається.

1.2. Пункт 5 рішення викласти в новій редакції: «Тарифи та структури, наведені в пунктах 1-4 даного рішення, встановлені на період з 27.07.2023 по 30.09.2023».

1.3. Доповнити рішення пунктом 6 наступного змісту: «Концерну «Міські теплові мережі» при здійсненні нарахувань за спожиту теплову енергію (її виробництво, транспортування, постачання), послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів на період з 27.07.2023 по 30.09.2023 застосовувати тарифи, наведені в додатках 5-9, 50-52 до даного рішення, з урахуванням режиму надання послуг постачання гарячої води».

1.4. Доповнити рішення пунктом 7 наступного змісту: «Концерну «Міські

теплові мереж» в рахунках для бюджетних установ, релігійних організацій та

інших споживачів за серпень 2023 року відобразити перерахунок плати за надані

послуги за період з 27.07.2023 року по 30.07.2023 року за тарифами згідно з

додатками до даного рішення».

1.5. Доповнити рішення пунктом 8 наступного змісту: «Концерну «Міські

теплові мережі» на період дії воєнного стану в Україні та шести місяців після

місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, при здійсненні

нарахувань для населення застосовувати тарифи на теплову енергію (її

виробництво, постачання, транспортування), послуги з постачання теплової

енергії та постачання гарячої води на рівні тарифів, що застосовувались до цієї

категорії споживачів станом на 24 лютого 2022 року, а саме, встановлені

постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах

енергетики та комунальних послуг, від 30.11.2020 № 2253 «Про внесення змін до

постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах

енергетики та комунальних послуг, від 14 січня 2020 року № 85».

1.6. Вважати пункти 6-7 рішення відповідно пунктами 9-10.

2. Вважати таким, що втратило чинність, рішення виконавчого комітету

Запорізької міської ради від 21.10.2022 № 391 «Про встановлення Концерну

«Міські теплові мережі» тарифів на теплову енергію, її виробництво,

транспортування, постачання, послуги з постачання теплової енергії та послуги

з постачання гарячої води» (зі змінами).

3. Контроль за виконанням даного рішення покласти на заступника міського

голови з питань діяльності виконавчих органів ради - керуючого справами

виконавчого комітету міської ради Олександра ГОЛТВЕНКА.

Відповідно до абз. 3-5 п. 20 договору у разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу з постачання теплової енергії виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу.

У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію.

Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до п. 41 договору № 83511861 від 31.01.2023 у разі зміни тарифу на теплову енергію з моменту його введення в дію застосовується відповідна нова ціна (вартість) послуги шляхом внесення сторонами додаткових змін до цього договору.

15.09.2023 відповідачем направлено звернення № 13-15/418 до Концерну «Міські теплові мережі», в якому обґрунтовувалася незгода з нарахуваннями.

У відповідь на звернення Запорізької регіональної державної лабораторії державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Концерн Міські теплові мережі 19.09.2023 (тобто після виставлення рахунків за новим тарифом) направив лист № 5291/44/11044 з проектом додаткової угоди.

Додаткова угода була підписана відповідачем з протоколом розбіжностей та повернуто листом від 25.09.2023 № 13-15/446.

Суть протоколу розбіжностей полягала в тому, що до дня прийняття рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 480 від 07.09.2023 до правовідносин застосовувалися тарифи, передбачені договором № 83511861 від 31.01.2023.

Концерн «Міські теплові мережі» листом від 28.09.2023 № 5435/44-11762 надіслав протокол узгодження розбіжностей до додаткової угоди № 2 до договору № 83511861, яким фактично залишив додаткову угоду без змін.

Слід зазначити, що в п. 1 пп.1.2 рішення Виконкому Запорізької міської ради № 480 від 07.09.2023 зазначено, що тарифи та структури, наведені в пунктах 1-4 даного рішення, встановлені на період з 27.07.2023 по 30.09.2023, тоді як відповідно до п. 1.4 даного рішення доповнено рішення пунктом 7 наступного змісту: «Концерну «Міські

теплові мережі в рахунках для бюджетних установ* релігійних організацій та

інших споживачів за серпень 2023 року відобразити перерахунок плати за надані

послуги за період з 27.07.2023 року по 30.07.2023 року за тарифами згідно з

додатками до даного рішення».

Тобто, різні пункти вказаного рішення суперечать один одному.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена,. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони» (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші).

Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Норми Конституції України є нормами прямої дії, які мають найвищу юридичну силу.

Аналогічний принцип має дія процесуальної норми права.

Відповідно до ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Так, у Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України виснував, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів; перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04, пункт 70) Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він зазначив, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною,alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Пайн Велі Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» від 23 жовтня 1991 року зазначено, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним, та розраховувати на певний стан речей.

Згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно якої закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп).

Особливістю дії у часі норм процесуального права є те, що така дія має негайний характер, що означає застосування норми, яка була чинною на момент здійснення відповідної процесуальної дії, відповідно, більш пізня норма права скасовує дію попередньої норми, отже, стара норма права перестає діяти, оскільки замінена пізнішою, яка регулює ті самі відносини. При цьому, суд повинен враховувати вимоги процесуального закону, згідно з якими при зміні такого закону забороняється встановлювати нові обов`язки, скасовувати чи звужувати права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання.

Зі встановлених обставин справи вбачається, що Споживач, укладаючи договір № 83511861 від 31.01.2023 на умовах, визначених Виконавцем та належним чином виконуючи його умови, сподівався на оплату послуг з постачання теплової енергії за встановленими тарифами та на підставі досягнути умов договору.

Сторонами не надано суду доказів укладення додаткової угоди, щодо зміни тарифу на теплову енергію, відповідно до рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 07.09.2023 № 480.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 07.09.2023 № 480 суперечить ст. 58 Конституції України в частині зміни тарифів, які діяли до його прийняття.

У зв`язку з цим суд погоджується з правовою позицією відповідача, з приводу того, що підстави для задоволення вимог позивача, розрахованих на підставі рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 07.09.2023 № 480 відсутні.

Відповідно до ст. 7 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (з протоколами) (європейська конвенція з прав людини) «Ніякого покарання без закону» Нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь- якого кримінального правопорушення на підставі будь- якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом. Також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення. Ця стаття не є перешкодою для судового розгляду, а також для покарання будь-якої особи за будь-яку дію чи бездіяльність, яка на час її вчинення становила кримінальне правопорушення відповідно до загальних принципів права, визнаних цивілізованими націями.

Враховуючи вищевикладене, позивач безпідставно нарахував відповідачу 6 911 грн 38 коп. заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.

Позивачем належними і допустимими доказами не доведено надання послуги відповідачу з теплопостачання на суму 6 911 грн 38 коп. за серпень 2023 року, що є підставою для відмови у позові.

Інші доводи та докази учасників справи, детальну оцінку яких не наведено у рішенні, позаяк вони не покладені судом в його основу, не спростовують вищевикладених висновків суду.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп. (з урахуванням коефіцієнту 0,8) покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Концерну Міські теплові мережі до Запорізької регіональної державної лабораторії державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів відмовити.

Рішення оформлено та підписано 13.09.2024.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

СудГосподарський суд Запорізької області
Дата ухвалення рішення03.09.2024
Оприлюднено16.09.2024
Номер документу121590810
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв

Судовий реєстр по справі —908/1412/24

Рішення від 03.09.2024

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Дроздова С.С.

Ухвала від 28.08.2024

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Дроздова С.С.

Ухвала від 26.06.2024

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Дроздова С.С.

Ухвала від 30.05.2024

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Дроздова С.С.

Ухвала від 14.05.2024

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Дроздова С.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні