Рішення

від 03.09.2024 по справі 908/1457/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/112/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2024 Справа № 908/1457/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченка М.В.

при секретарі судового засідання Драковцевій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні матеріали справи № 908/1457/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЮЮ-ІНВЕСТ (01011, м. Київ, Печерський узвіз, буд. 19, ідентифікаційний код 42073139)

до відповідача: Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, код загальноросійського класифікатора органів державного управління 1318000)

про стягнення 8961911,00 грн. та 87428,00 грн. періодичних платежів

за участю представників:

від позивача - Трофимов С.О. (довіреність №115 від 27.12.2023 в режимі відеоконференції);

від відповідача - не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ЮЮ-ІНВЕСТ з позовом про стягнення з Російської Федерації 6020362,00 грн., що за курсом НБУ на дату оцінки (04 вересня 2023 року) становить 164632,00 дол. США, реальних збитків, 2126830,00 грн., що за курсом НБУ на дату оцінки (04 вересня 2023 року) становить 58160,00 дол. США, упущеної вигоди, 87428,00 грн., що за курсом НБУ на дату оцінки (04 вересня 2023 року) становить 2390,00 дол. США, щомісячної упущеної вигоди за кожний наступний місяць, починаючи з 13.02.2024 до дати повернення позивачу фактичного контролю над базою відпочинку СИЦИЛИЯ, 814719,00 грн., що за курсом НБУ на дату оцінки (04 вересня 2023 року) становить 22279,00 дол. США, моральної шкоди.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 15, 16, 22, 23, 321, 386, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, ч.ч. 5, 9 ст. 5 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024 позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.05.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивач отримав копію даної ухвали поштою 29.05.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

03.06.2024 від позивача на виконання ухвали суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач пояснив, що не змінює ціну позову та заявляє її у гривнях з еквівалентом в доларах США з посиланням на п. 29 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 33/112/24, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 09.07.2024 об 10 год. 00 хв.

Копію ухвали розміщено до відома відповідача на сайті Господарського суду Запорізької області 11.06.2024, що підтверджується роздруківкою з даного сайту.

03.07.2024 від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні 09.07.2024 о 10 год. 00 хв. у справі №908/1457/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 04.07.2024 задоволено заяву позивача про участь у судовому засіданні 09.07.2024 о 10 год. 00 хв. у справі №908/1457/24 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення за посиланням vkz.court.gov.ua, ухвалено здійснювати проведення судового засідання 09.07.2024 о 10 год. 00 хв. у справі №908/1457/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів позивача та програмного забезпечення за посиланням vkz.court.gov.ua.

В судовому засіданні 09.07.2024 був присутній представник позивача, здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку .court.gov.ua.

Відповідач відзив на позов не надав, свого представника в судове засідання не направив, причин неявки суду не повідомив.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив, що відзив від відповідача не отримував, не заперечив проти відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 09.07.2024 відкладено підготовче засідання на 06.08.2024 о 10 год. 00 хв. Ухвалено здійснювати проведення судового засідання 06.08.2024 о 10 год. 00 хв. у справі №908/1457/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів позивача та програмного забезпечення за посиланням vkz.court.gov.ua.

Копію ухвали розміщено до відома відповідача на сайті Господарського суду Запорізької області , що підтверджується роздруківкою з даного сайту від 11.07.2024.

В судовому засіданні 09.07.2024 був присутній представник позивача, здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua.

Представник позивача заявив про відсутність інших доказів, окрім тих, які надані до матеріалів справи, відсутність заяв чи клопотань та про можливість закриття підготовчого провадження.

Відповідач відзив на позов не надав, свого представника в судове засідання не направив, причин неявки суду не повідомив, про розгляд справи належним чином повідомлений.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті.

Ухвалою від 06.08.2024 закрито підготовче провадження у справі №908/1457/24, призначено справу №908/1457/24 до розгляду по суті на 03.09.2024 об 11 год. 30 хв.

Копію ухвали розміщено до відома відповідача на сайті Господарського суду Запорізької області, що підтверджується роздруківкою з даного сайту від 13.08.2024.

В судовому засіданні 13.08.2024 був присутній представник позивача, здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, причин неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні 13.08.2024 судом прийнято рішення, проголошено вступне та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЮЮ-ІНВЕСТ (позивач) набув у власність за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 04.06.2020, укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю «ДПП ТРАНС» (ідентифікаційний код 37155497), нерухоме майно, а саме: базу відпочинку «Селена» загальною площею 1166,7 кв.м., яка розташована за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, буд. 66 (надалі нерухоме майно, база відпочинку).

Згідно з п. 4 цього договору продаж вчинено за ціною 4000000,00 грн., крім того ПДВ 800000,00 грн., що разом становить 4800000,00 грн.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федченко О.О. та зареєстровано в реєстрі за № 1291.

У п. 1 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04.06.2020 № 1291 зазначено, що земельні ділянка, на якій знаходиться нерухоме майно, не приватизована. Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, що знаходиться в комунальній власності Кирилівської селищної ради з кадастровим номером 2320355400:11:001:0027 площею 0,4261 га, та має рекреаційне призначення, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Базу відпочинку передано позивачу за актом приймання-передачі нерухомого майна від 04.06.2020, складеним на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04.06.2020 № 1291.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.06.2020 №211468192 база відпочинку «Селена» загальною площею 1166,7 кв.м. зареєстрована за позивачем на праві власності 04.06.2020 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04.06.2020 № 1291.

Рішенням одноосібного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю ЮЮ-ІНВЕСТ ОСОБА_1 від 06.04.2021 №2 перейменовано базу відпочинку «Селена» в базу відпочинку «Сицилия».

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.06.2021 №260457942 база відпочинку «Сицилия» зареєстрована за позивачем на праві власності 04.06.2020 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04.06.2020 № 1291.

Позивачем надано суду технічний паспорт на громадський будинок з господарськими спорудами (допоміжними будівлями та спорудами) - базу відпочинку «Сицилия».

Земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:11:001:0027 перебувала в оренді Відкритого акціонерного товариства «Шахта» «Комсомолець Донбасу» на підставі договору оренди земельної ділянки від 16.06.2006, укладеного Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області (орендодавець) з Відкритим акціонерним товариством «Шахта» «Комсомолець Донбасу» (орендар) строком на 49 років до 16.06.2055.

Договір посвідчено державним нотаріусом Якимівської державної нотаріальної контори Запорізької області та зареєстровано в реєстрі за №970. Також цей договір зареєстровано у Якиміському районному відділі Державного підприємства «Центр земельного кадастру у Державному комітету по земельних ресурсах України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.07.2006 за №040625400134.

Земельну ділянку передано орендодавцем орендарю в натурі за актом про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 16.06.2006.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.12.2020 у справі №908/2040/20 задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЮЮ-ІНВЕСТ до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області - внесено зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,4261 га, яка знаходиться в межах смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області, вулиця Коса Федотова, 66, кадастровий номер земельної ділянки 2520355400:11:001:0027, згідно з якими орендарем вказаної земельної ділянки з 04.06.2020 визначено позивача у зв`язку з набуттям ним у власність бази відпочинку «Селена».

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2021 вказане рішення суду у справі № 908/2040/20 залишено без змін.

Отже, рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2020 у справі №908/2040/20 набрало законної сили.

Право оренди позивача щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2520355400:11:001:0027 зареєстровано 19.07.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого майнового права №269915168 від 11.08.2021.

Згідно з довідкою позивача вих. №20/07 станом на 20.07.2023 на балансі позивача враховується об`єкт нерухомого майна «База відпочинку «Сицилия» первісною вартістю 4800000,00 грн. з ПДВ.

12.08.2023 за заявою позивача про вчинення кримінального правопорушення слідчим відділом УСБУ в Запорізькій області зареєстровано кримінальне провадження №22023080000001307 за ст. 438 ч. 1 КК України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

З даного витягу вбачається, що 09.08.2023 на адресу слідчого відділу надійшла заява директора ТОВ «ЮЮ-ІНВЕСТ» ОСОБА_1 про те, що навесні 2023 року невстановлені особи з числа військовослужбовців збройних сил російської федерації в порушення законів та звичаїв війни, діючи умисно, незаконно захопили базу відпочинку «Сицилия», яка належить ТОВ «ЮЮ-ІНВЕСТ», що розташована за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, буд. 66, розпоряджаються приміщенням та викрали матеріальні цінності, які знаходилися в ній, чим завдали ТОВ «ЮЮ-ІНВЕСТ» майнову шкоду, яка на теперішній час встановлюється.

На замовлення позивача суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Дельта-Консалтинг» складено звіт про оцінку майна: бази відпочинку «Сицилия» з метою визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, для цілей подання позовів постраждалими до судових інстанцій. Дата оцінки: 04.09.2023.

На підставі розрахунків суб`єкта оціночної діяльності, ринкову вартість нерухомого майна, щодо якого завдано збитків, розраховано за методом капіталізації доходу. Вартість реальних збитків визначено на рівні ринкової вартості майна шляхом коригування її на зміну курсу долара станом на дату оцінку в порівняння з 23.02.2022. Звідси вартість реальних збитків, завданих об`єкту нерухомого майна базі відпочинку «Сицилия» станом на 04.09.2023 визначено в розмірі 6020362,00 грн. або за курсом НБУ на дату оцінки 164632,00 долара США. Курс валют: 1 дол. США = 36,5686 грн.

Крім того, на замовлення позивача суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Дельта-Консалтинг» складено звіт про оцінку упущеної вигоди від неможливості провадження господарської діяльності ТОВ «ЮЮ Інвест», що виникла внаслідок вчинення російською федерацією збройної агресії в Україні для цілей подання позовів постраждалими до судових інстанцій. Дата оцінки: 04.09.2023.

Згідно з даним звітом вести господарську діяльність з використанням бази відпочинку «Сицилия», яка знаходиться на окупованій території, фізично неможливо й протизаконно відповідно до міжнародного та українського законодавства.

За розрахунком суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Дельта-Консалтинг» вартісний вираз упущеної вигоди позивача за період з 24.02.2022 по 13.02.2024 складає 2126830,00 грн. або за курсом НБУ на дату оцінки 58160,00 долара США. Курс валют: 1 дол. США = 36,5686 грн. З урахуванням того, що розгляд справи в суді може відбуватися тривалий час, оцінювач зазначив розрахункове значення щомісячної упущеної вигоди за кожний наступний місяць з 13.02.2024 в розмірі 87428,00 грн. або 2390,00 дол. США.

На підставі вказаних обставин позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом у даній справі про стягнення з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації 6020362,00 грн., що за курсом НБУ на дату оцінки (04 вересня 2023 року) становить 164632,00 дол. США, реальних збитків, 2126830,00 грн., що за курсом НБУ на дату оцінки (04 вересня 2023 року) становить 58160,00 дол. США, упущеної вигоди, 87428,00 грн., що за курсом НБУ на дату оцінки (04 вересня 2023 року) становить 2390,00 дол. США, щомісячної упущеної вигоди за кожний наступний місяць, починаючи з 13.02.2024 до дати повернення позивачу фактичного контролю над базою відпочинку СИЦИЛИЯ, 814719,00 грн., що за курсом НБУ на дату оцінки (04 вересня 2023 року) становить 22279,00 дол. США, моральної шкоди.

Щодо визначення відповідачем у справі держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації суд зауважує, що судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004).

Частина перша статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет, відповідно до якого пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16 травня 1972 року, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02 грудня 2004 року. Ці Конвенції втілюють концепцію обмеженого імунітету держави, визначають, в якій формі є можливою відмова держави від імунітету («явно виражена відмова від імунітету» на підставі укладеного міжнародного договору чи контракту, або «відмова від імунітету, яка передбачається», коли іноземна держава вступає у судовий процес і подає зустрічний позов у суді іноземної держави), а також закріплюють перелік категорій справ, у яких держава не користується імунітетом у суді іншої держави-учасниці.

Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

Відповідно до статті 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), що відображає звичаєве міжнародне право, держава не має права посилатися на судовий імунітет у справах, пов`язаних із завданням шкоди здоров`ю, життю та майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався і досі триває.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.05.2022 у справі №428/11673/19 викладено висновок про те, що Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, суд вирішує спір за участю держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на загальних підставах.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та регулюються нормами законодавства, що визначають підстави відповідальності за завдані збитки.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин в силу вимог ст. 218 Господарського кодексу України є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом відшкодування збитків.

Згідно з ч.4 ст.47 Господарського кодексу України збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються підприємцю відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України збитками є вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Виходячи з викладеного, позивач має довести наявність складу цивільного правопорушення, що може бути підставою для покладання на відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків, а саме: протиправність поведінки відповідача, факт завдання збитків та їх розмір, причино-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками. При цьому цивільне законодавство виходить з презумпції вини боржника, який, у свою чергу, має довести суду відсутність своєї вини у спричиненні збитків.

Згідно з ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень.

За приписами ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Стандарти доказування не передбачають обов`язку суду вважити доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вирогідним, ніж протилежний.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 908/1879/17.

У ч. 1, п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів.

Правові засади здійснення оцінки майна визначені Законом України № 2658-III від 12.07.2001 «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі Закон).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 даного Закону оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

У цьому Законі майном, яке може оцінюватися, вважаються об`єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід`ємні частини), об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості, машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, у тому числі об`єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону суб`єктами оціночної діяльності є:

суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону;

органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

Статтею 7 Закону визначено, що оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Позивачем надано суду звіти суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Дельта-Консалтинг» про оцінку майна та упущеної вигоди станом на 04.09.2023, згідно з якими вартість реальних збитків, завданих об`єкту нерухомого майна базі відпочинку «Сицилия» станом на 04.09.2023 визначено в розмірі 6020362,00 грн. або за курсом НБУ на дату оцінки 164632,00 долара США. Курс валют: 1 дол. США = 36,5686 грн. Вартісний вираз упущеної вигоди позивача за період з 24.02.2022 по 13.02.2024 складає 2126830,00 грн. або за курсом НБУ на дату оцінки 58160,00 долара США. Курс валют: 1 дол. США = 36,5686 грн. З урахуванням того, що розгляд справи в суді може відбуватися тривалий час, оцінювач зазначив розрахункове значення щомісячної упущеної вигоди за кожний наступний місяць з 13.02.2024 в розмірі 87428,00 грн. або 2390,00 дол. США.

ТОВ «Дельта-Консалтинг» діяло на підставі сертифікату суб`єкта оціночної діяльності, виданого Фондом державного майна України №683/2022 від 04.12.2022. Звіт складено оцінювачем ОСОБА_2 , кваліфікація якого підтверджується кваліфікаційним свідоцтвом оцінювача ЦМК №301 від 24.10.2009.

Таким чином, позивач обґрунтував поданням належних та допустимих доказів факт завдання йому реальних збитків у розмірі в розмірі 6020362,00 грн. або за курсом НБУ на дату оцінки 04.09.2023 164632,00 долара США, упущеної вигоди за період з 24.02.2022 по 13.02.2024 в розмірі 2126830,00 грн. або за курсом НБУ на дату оцінки 04.09.2023 58160,00 долара США, а також щомісячної упущеної вигоди за кожний наступний місяць, починаючи з 13.02.2024 в розмірі 87428,00 грн. або 2390,00 дол. США.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, п. п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Втім, суд зауважує, що суд оцінює обґрунтованість позовних вимог, з якими звернувся позивач до суду за захистом, та здійснює захист інтересів позивача, порушення яких мало місце на момент звернення позивача до суду з позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

На момент пред`явлення позову (14.05.2024) права позивача були порушені шляхом завдання відповідачем позивачу реальних збитків у розмірі в розмірі 6020362,00 грн. або за курсом НБУ на дату оцінки 04.09.2023 164632,00 долара США, упущеної вигоди за період з 24.02.2022 по 13.02.2024 в розмірі 2126830,00 грн. або за курсом НБУ на дату оцінки 04.09.2023 58160,00 долара США, а також наявністю щомісячної упущеної вигоди за період, який не охоплюється цим розрахунком, проте яка мала місце до подання позивачем позову за період, тобто починаючи з 13.02.2024 по 13.05.2024 включно, в сумі 262284,00 грн., що за курсом НБУ становить 7170,00 доларів США.

Можливості стягнення упущеної вигоди судовим рішенням на майбутнє, тобто за період, коли порушення прав позивача ще не настало, законодавство України не містить. Разом із цим, це не позбавляє позивача права звернутися до суду з позовом про стягнення упущеної вигоди за інший період часу, в якому триватиме порушення його прав з боку відповідача.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди позивач зазначив, що порушення права власності позивача у зв`язку з неможливістю вільного володіння, користування та розпорядження базою відпочинку «Сицилия» спричинило приниження ділової репутації, зниження престижу та підрив довіри до діяльності позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому, виходячи зі змісту п. 4 ч. 2 даної статті, моральна шкода для юридичних осіб полягає у приниженні ділової репутації юридичної особи.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження настання для позивача негативних явищ в немайновій сфері, на які він посилається, а саме: приниження ділової репутації, зниження престижу та підрив довіри до діяльності позивач. Позивач не обґрунтував, яким чином виразилося приниження ділової репутації, зниження престижу та підрив довіри до діяльності позивача та якими доказами це підтверджується, не підтвердив, який рівень ділової репутації та престижу мав позивач до порушення його прав, виходячи з яких суд міг би встановити факт завдання позивачу моральної шкоди у вигляді цих негативних явищ.

При цьому розмір моральної шкоди позивач розрахував як 10% від розміру понесеної майнової шкоди (збитків), що становить суму 814719,00 грн., що за курсом НБУ на дату оцінки (04 вересня 2023 року) становить 22279,00 дол. США. Тобто фактично позивач розрахував немайнову шкоду як частку майнової шкоди та упущеної вигоди, щодо якої позовні вимоги заявлені окремо.

За приписами ч. 4 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Виходячи з викладеного, суд не встановив правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди.

Відповідач не надав обґрунтованих заперечень проти позову або доказів відшкодування позивачу суми завданих реальних майнових збитків та упущеної вигоди, не довів відсутність своєї вини у спричиненні збитків.

За таких обставин суд задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача реальних збитків у розмірі 6020362,00 грн., що за курсом НБУ на дату оцінки (04 вересня 2023 року) становить 164632,00 долара США, упущеної вигоди в розмірі 2126830,00 грн., що за курсом НБУ на дату оцінки (04 вересня 2023 року) становить 58160,00 доларів США, щомісячну упущену вигоду, нараховану, починаючи з 13.02.2024 по 13.05.2024 включно в сумі 262284,00 грн., що за курсом НБУ становить 7170,00 доларів США.

В задоволенні іншої частини позову суд ухвалив відмовити.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий збір за розгляд позовної заяви позивачем не сплачувався на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», яка передбачає, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідач від сплати судового збору не звільнений.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 126142,14 грн., що визначений судом пропорційно задоволених вимог (1,5% від суми задоволених судом вимог 8409476,00 грн.).

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, код загальноросійського класифікатора органів державного управління 1318000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЮЮ-ІНВЕСТ (01011, м. Київ, Печерський узвіз, буд. 19, ідентифікаційний код 42073139) реальні збитки в розмірі 6020362,00 грн. (шість мільйонів двадцять тисяч триста шістдесят дві грн. 00 коп.), що за курсом НБУ на дату оцінки (04 вересня 2023 року) становить 164632,00 долара США (сто шістдесят чотири тисячі шістсот тридцять два долара США 00 центів), упущеної вигоди в розмірі 2126830,00 грн. (два мільйони сто двадцять шість тисяч вісімсот тридцять грн. 00 коп.), що за курсом НБУ на дату оцінки (04 вересня 2023 року) становить 58160,00 доларів США (п`ятдесят вісім тисяч сто шістдесят доларів США 00 центів), щомісячну упущену вигоду, нараховану, починаючи з 13.02.2024 по 13.05.2024 включно в сумі 262284,00 грн. (двісті шістдесят дві тисячі двісті вісімдесят чотири грн. 00 коп.), що за курсом НБУ становить 7170,00 доларів США (сім тисяч сто сімдесят доларів США 00 центів).

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 126142,14 грн. (сто двадцять шість тисяч сто сорок дві грн. 14 коп.).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено та підписано 13.09.2024.

СуддяМ.В.Мірошниченко