Рішення

від 29.08.2024 по справі 910/7105/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.08.2024Справа № 910/7105/24Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська сировина"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 12002198,54 грн.

за участі представників:

від позивача: Максимов О.М.

від відповідача: Самара В.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковальська сировина" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення за договором поставки від 10.10.2023 № 53-129-01-23-02858 основного боргу в сумі 11989920 грн., інфляційних втрат у сумі 1277,76 грн., 1 % річних у сумі 11000,78 грн. Також позивач просив зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду проводити нарахування 1 % річних за прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, починаючи з 04.06.2024 до повної її сплати за наведеною формулою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська сировина" та Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про закриття провадження у справі № 910/7105/24 у частині позовних вимог про стягнення 11989920 грн. основного боргу задоволено. Провадження у справі № 910/7105/24 у частині позовних вимог про стягнення 11989920 грн. основного боргу закрито. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська сировина" про повернення судового збору задоволено частково. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Ковальська сировина» із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 179848,80 грн., сплачений за платіжною інструкцією від 04.06.2024 № 1701. В іншій частині клопотання відмовлено.

У відзиві на позовну заяву відповідач наголосив на відсутності вини в порушенні строків розрахунку. Також просив зменшити розмір 1 % річних до 0,1 % річних та відстрочити виконання рішення суду на 1 рік з дня його ухвалення.

У відповіді на відзив позивач зауважив, що настання строку оплати за договором виникло до початку введення на території України воєнного стану. Крім того, позивач зауважив на відсутності підстав для зменшення розміру 1 % річних, зважаючи також що їх розмір менший, ніж передбачений у статті 625 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.10.2023 між позивачем, як постачальником, та відповідачем в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» АТ «НАЕК «Енсргоатом», як покупцем, укладено договір поставки № 53-129-01-23-02858, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, поставити вапно будівельне виробництва ТОВ «Розвадів Будматеріали», Україна (далі - Продукція) для потреб ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" (кінцевий споживач), а Покупець - прийняти та оплатити продукцію.

Згідно з пунктом 1.2. договору найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначені в специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що покупець сплачує вартість поставленої продукції протягом 180 календарних днів з дати підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі продукції.

Датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача (п. 5.4. договору).

За змістом пункту 5.8. договору належне виконання постачальником свого зобов`язання щодо поставки продукції відповідної якості та кількості підтверджується підписанням сторонами акту (актів) приймання - передачі продукції.

Також сторонами складено та підписано специфікацію № 1 до договору, в якій визначено найменування товару, технічні характеристики, кількість, ціну, виробника, строки та умови поставки. Загальна вартість продукції визначена в розмірі 12 000 000,00 грн. з ПДВ.

На виконання умов договору позивачем за період з 12.10.2023 по 22.11.2023 поставлено відповідачу товар у кількості 1998,32 тони на загальну суму 11 989 920 грн. з ПДВ, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання - передачі продукції, а саме: № 041-38/1735 від 13.10.2023 на суму 151 080 грн., № 041-38/1735-1 від 13.10.2023 на суму 166 680 грн., № 041-38/1745 від 16.10.2023 на суму 155 280 грн., № 041-38/1745-1 від 16.10.2023 на суму 165 840 грн., № 041-38/1755 від 18.10.2023 на суму 146 760 грн., № 041-38/1755-1 від 18.10.2023 на суму 166 800 грн., № 041-38/1755-2 від 18.10.2023 на суму 145 680 грн., № 041-38/1755-3 від 18.10.2023 на суму 150 000 грн., № 041-38/1765 від 19.10.2023 на суму 152 160 грн., № 041-38/1765-1 від 19.10.2023 на суму 155 880 грн., № 041-38/1765-2 від 19.10.2023 на суму 147 960 грн., № 041-38/1765-3 від 19.10.2023 на суму 167 400 грн., № 041-38/1775 від 20.10.2023 на суму 165 360 грн., № 041-38/1775-1 від 20.10.2023 на суму 166 920 грн., № 041-38/1775-2 від 20.10.2023 на суму 151 920 грн., № 041-38/1775-3 від 20.10.2023 на суму 145 080 грн., № 041-38/1780 від 23.10.2023 на суму 153360 грн., № 041-38/1780 - 1 від 23.10.2023 на суму 169320 грн., № 041-38/1780 - 2 від 23.10.2023 на суму 167 760 грн., № 041-38/1780 - 3 від 23.10.2023 на суму 166680 грн., № 041-38/1800 від 24.10.2023 на суму 151440 грн., № 041-38/1800 - 1 від 24.10.2023 на суму 167 760 грн., № 041-38/1800 - 2 від 24.10.2023 на суму 151 440 грн., № 041-38/1800 - 3 від 24.10.2023 на суму 167 880 грн., № 041-38/1808-3 від 25.10.2023 на суму 168 480 грн., № 041-38/1808-2 - від 25.10.2023 на суму 168 360 грн., № 041-38/1808-1 від 25.10.2023 на суму 152 760 грн., № 041-38/1808 від 25.10.2023 на суму 166 200 грн., № 041-38/1815 від 26.10.2023 на суму167 760 грн., №041-38/1815-1 від 26.10.2023 на суму 152 640 грн., № 041-38/1820 від 27.10.2023 на суму 149 040 грн., № 041-38/1820-1 від 27.10.2023 на суму 151 920 грн., № 041-38/1820-2 від 27.10.2023 на суму 166 560 грн., № 041-38/1833-1 від 30.10.2023 на суму 166 920 грн., № 041-38/1833 від 30.10.2023 на суму 155 280 грн., № 041-38/1833-2 від 30.10.2023 на суму 167 040 грн., № 041-38/1833-3 від 30.10.2023 на суму 151 200 грн., № 041-38/1840 - від 31.10.2023 на суму 117 000 грн., № 041-38/1870 - 1 від 03.11.2023 на суму 167640 грн., № 041-38/1870 від 03.11.2023 на суму 169200 грн., № 041-38/1884 від 06.11.2023 на суму 166680 грн., № 041-38/1884-1 від 06.11.2023 на суму 170400 грн., № 041-38/1890 від 07.11.2023 на суму 169080 грн., №041-38/1890-1 від 07.11.2023 на суму 166800 грн., № 041-38/1890-2 від 07.11.2023 на суму 151320 грн., № 041-38/1900-2 від 08.11.2023 на суму 168840 грн., № 041-38/1900-1 від 08.11.2023 на суму 149040 грн., № 041-38/1900 від 08.11.2023 на суму 167040 грн., № 041-38/1901-2 від 09.11.2023 на суму 169680 грн., № 041-38/1901 від 09.11.2023 на суму 167040 грн., № 041-38/1901-1 від 09.11.2023 на суму 152160 грн., № 041-38/1905 від 10.11.2023 на суму 167640 грн., № 041-38/1905-1 від 10.11.2023 на суму 150720 грн., № 041-38/1917-1 від 13.11.2023 на суму 152040 грн., № 041-38/1917-2 від 13.11.2023 на суму 166200 грн., № 041-38/1917 від 13.11.2023 на суму 168960 грн., № 041-38/1917-3 від 13.11.2023 на суму 167640 грн., № 041-38/1923 від 14.11.2023 на суму 150840 грн., № 041-38/1923-1 від 14.11.2023 на суму 167400 грн., № 041-38/1923-2 від 14.11.2023 на суму 169320 грн., № 041-38/1940 від 15.11.2023 на суму 169080 грн., № 041-38/1940-1 від 15.11.2023 на суму 152640 грн., № 041-38/1950 від 16.11.2023 на суму 150720 грн., № 041-38/1950-1 від 16.11.2023 на суму 168720 грн., № 041-38/1955 від 17.11.2023 на суму 168600 грн., № 041-38/1965 від 20.11.2023 на суму 167280 грн., №041-38/1965-1 від 20.11.2023 на суму 161400 грн., № 041-38/1975 від 21.11.2023 на суму 164520 грн., № 041-38/1975-1 від 21.11.2023 на суму 168480 грн., № 041-38/1975-2 від 21.11.2023 на суму 166920 грн., № 041-38/1975-3 від 21.11.2023 на суму 160200 грн., № 041-38/1981 від 22.11.2023 на суму 150120 грн., №041-38/1981-1 від 22.11.2023 на суму 149400 грн., № 041-38/1981-2 від 22.11.2023 на суму 149280 грн., № 041-38/1981-3 від 22.11.2023 на суму 149280 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач оплату товару не здійснював, позивач звертався до відповідача з претензіями № 90 КС від 14.05.2024 про стягнення заборгованості в сумі 10 403 040 грн. з ПДВ та № 98 від 23.05.2024 про стягнення заборгованості в сумі 11 989 920 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Під час розгляду справи відповідачем сплачено суму основного боргу в розмірі 11989920 грн., у зв`язку з чим провадження у справі закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Відповідно до п. 7.12. договору у випадку, якщо покупець прострочив виконання грошового зобов`язання за договором у частині оплати за поставлену продукцію, на вимогу постачальника покупець зобов`язаний сплатити постачальнику 1% річних від простроченої суми.

Із розрахунку позивача слідує, що останнім нараховано на суми боргу за кожним актом приймання - передачі продукції за період із настання строку оплати за відповідним актом та до 03.06.2024 інфляційні втрати в розмірі 1277,76 грн. та 1 % річних у сумі 11000,78 грн.

За арифметичним перерахунком суду нараховані інфляційні втрати в розмірі 1277,76 грн. та 1 % річних у сумі 11000,78 грн. підлягають стягненню в повному обсязі.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 1 % річних до 0,1 % річних, суд дійшов висновку про наступне.

Як слідує з поданого клопотання, відповідачем втрачено значну частину своїх виробничих потужностей, що призвело до розбалансування фінансового стану підприємства. При цьому, перерозподіл коштів, що витрачаються на позапланові ремонтні роботи та забезпечення стабільної генерації електричної енергії, та спрямування їх на погашення боргів завдасть шкоди функціонуванню товариства. До того ж, відповідача внесено до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Натомість, стягнення нарахованих 1 % річних є надмірним тягарем для підприємства.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 (постанова від 18.03.2020) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Приймаючи до уваги розмір нарахованих процентів річних, порівняно з сумою основного боргу, на яку здійснено нарахування, фінансовий стан обох сторін, виходячи з принципів пропорційності та справедливості, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру нарахованих 0,1 процентів річних у сумі 11000,78 грн.

Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду строком на один рік, суд дійшов висновку про наступне.

На обґрунтування поданого клопотання відповідач додатково до підстав, наведених у клопотанні про зменшення розміру нарахованих процентів, зазначив, що негайне виконання судового рішення може спричинити невиконання відповідачем спеціальних обов`язків для забезпечення доступності ціни на електричну енергію для населення.

У свою чергу, позивач проти задоволення даної заяви заперечував, пославшись на недоведеність відповідачем винятковості підстав для відстрочення виконання рішення суду.

Згідно з частиною першою статті 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до частини 4 статті 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Неможливість виконання рішення не є тотожною неможливості виконання зобов`язання, яке є одним із способів його припинення. З огляду на це обставини, з`ясування сутності та настання яких зумовлює вирішення спору щодо права цивільного, не віднесені законом до таких, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

За висновками, викладеними Європейським судом з прав людини у своїх рішеннях, і, зокрема, у рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Ураховуючи наведені відповідачем обставини для відстрочення виконання рішення суду, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні даної заяви.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статі 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру присуджених до стягнення сум.

Щодо прохання позивача зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, проводити нарахування 1 % річних за прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, починаючи з 04.06.2024 до повної її сплати за наведеною формулою, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що зазначення в рішенні суду про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення є правом суду, а не обов`язком.

Отже, ураховуючи фактичні обставини справи, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні вимоги щодо зазначення в рішенні суду зобов`язання органу (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, проводити нарахування 1 % річних за прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 331 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська сировина" задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська сировина" (03150, м. Київ, вул. В. Васильківська, 100; ідентифікаційний код 44798048) 1277 (одну тисячу двісті сімдесят сім) грн. 76 коп. інфляційних втрат, 11000 (одинадцять) грн. 78 коп. 1 % річних, а також 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 18 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про відстрочення виконання рішення суду відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено: 12.09.2024 року.

Суддя К.В. Полякова