Рішення

від 12.09.2024 по справі 910/18200/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.09.2024Справа № 910/18200/23Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/18200/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Доріван"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дреджинг Україна"

про стягнення 26145,75 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Доріван" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дреджинг Україна" (далі - відповідач) про стягнення 26145,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором поставки №05-12-20 від 08.12.2020 року не здійснив оплату за отриманий товар, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 22032,00 грн, 3% річних у розмірі 1915,88 грн та інфляційні втрати у розмірі 2197,87 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/18200/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.01.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02192, м. Київ, вул. Миропільська, буд. 19.

З наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 була отримана відповідачем - 24.01.2024.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім, відповідач, у визначений судом строк, не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Доріван" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дреджинг Україна" (далі - продавець) було укладено договір поставки №05-12-20 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність (повне господарське відання), а покупець належним чином прийняти і оплатити товар. Найменування: камінь пісковик. Одиниця виміру: м3. Ціна за одиницю: 648,00 за м3, в тому числі ПДВ. Кількість: 2000 (дві тисячі) м3. Якість і комплектність: вимоги ДСТУ Б В.2.7-241:2010 клас 121.

Умовами пункту 2.1 договору передбачено, що постачальник здійснює поставку товару покупцю партіями. Поставка партії товару здійснюється на підставі замовлення покупця.

Постачальник здійснює поставку товару покупцю протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту узгодження сторонами замовленої кількості товару. Поставка товару здійснюється на умовах СРТ. Місцем відвантаження узгоджується об`єкт будівництва за адресою: Чернівецька область, с. Банилів Вижницького району. Місце відвантаження може бути змінене за домовленістю сторін, що оформлюється додатковою угодою до даного договору (пункти 2.2 та 2.3 договору).

Пунктом 2.4 договору визначено, що постачальник зобов`язується надати покупцеві на його вимогу накладну на товар (товарно-транспортну накладну) або акт приймання-передачі.

Згідно з пунктами 2.5 та 2.6 договору прийом товару покупцем за кількістю (комплектністю) та якістю проводиться в момент його отримання від постачальника згідно супроводжуючим документам. Датою поставки вважається дата одержання товару, зазначена в накладній на товар.

Оплата за партію товару здійснюється покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування належних до сплати сум за банківськими реквізитами постачальника, зазначеними у договорі. Оплата за партію товару здійснюється як передоплата згідно виставленого рахунку за партію товару (пункт 4.1 договору).

Пунктом 5.1.1 договору сторони визначили, що покупець зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати передоплату за партію товару, що кореспондує праву продавця, визначеного умовами пункту 5.4.1 договору, своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.

Цей договір набирає чинності з дати укладання і діє до « 31» грудня 2020, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (пункт 8.1 договору).

На виконання умов даного договору, позивачем було поставлено відповідачу узгоджений товар загальною вартістю 22032,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №3 від 05.01.2021 року, яка підписана уповноваженими представниками сторін без заперечень та зауважень і скріплена печатками сторін.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки товару.

Позаяк, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань, оплату отриманого товару не здійснив, у зв`язку з чим виник борг в сумі 22032,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №2 від 23.08.2022, в якій просив сплатити наявну заборгованість, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вищевказаної статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що оплата за партію товару здійснюється покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування належних до сплати сум за банківськими реквізитами постачальника, зазначеними у договорі. Оплата за партію товару здійснюється як передоплата згідно виставленого рахунку за партію товару.

Доказів виставлення відповідачу рахунку на здійснення передплати з зазначенням строку його оплати суду не надано.

У той же час, приписами статті 692 Цивільного кодексу України врегульовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Отже, з урахуванням положень ст. 530, 692 Цивільного кодексу України, умов договору поставки №05-12-20 від 08.12.2020 року та зважаючи на правила зустрічного виконання зобов`язання, встановлені ст.538 ЦК, про одночасне виконання кожною із сторін свого обов`язку, суд дійшов висновку, що відповідач мав оплатити товар після його прийняття, тобто 05.01.2021.

Втім, як встановлено судом, відповідач своїх зобов`язань за договором в частині оплати отриманого товару належним чином не здійснив.

Тоді як, частина 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки обумовленого сторонами товару та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині повної оплати отриманого товару, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 22032,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати отриманого товару, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1915,88 грн за період з 31.12.2020 по 23.11.2023 та інфляційні втрати у розмірі 2197,87 грн за період з вересня 2022 по жовтень 2023 включно.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково, в сумі 1905,01 грн, оскільки, як встановлено судом, строк оплати товару у відповідача, у даному випадку, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, настав 05.01.2021; в іншій частині цих вимог слід відмовити.

У той же час, вказане не вплинуло на розрахунок інфляційних втрат, зважаючи на визначений позивачем період їх нарахування, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

За таких обставин, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 165, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Доріван" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дреджинг Україна" про стягнення 26145,75 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дреджинг Україна" (02192, м. Київ, вул. Миропільська, буд. 19, ідентифікаційний код 38729343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Доріван" (58000, м. Чернівці, вул. Коломийська, буд. 9-Б, ідентифікаційний код 30935945) основний борг у розмірі 22032 (двадцять дві тисячі тридцять дві) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 1905 (одна тисяча дев`ятсот п`ять) грн 01 коп., інфляційні втрати у розмірі 2197 (дві тисячі сто дев`яносто сім) грн 87 коп. та судовий збір у розмірі 2682 (дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн 88 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.09.2024.

Суддя Т.В. Васильченко