Рішення

від 13.09.2024 по справі 910/15677/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.09.2024Справа № 910/15677/23За позовом Дочірнього підприємства "Дарниця-1"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТ-АРТ"

про стягнення 21169,16 грн

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТ-АРТ" (далі - відповідач) на користь Дочірнього підприємства "Дарниця-1" (далі - позивач) боргу за договором про надання послуг з централізованого опалення до нежитлових приміщень та суб`єктам господарювання №4/18 від 01.10.2018.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що відповідачем не було сплачено послуги з опалення місць загального користування у період з січня по березень 2022 року.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що в заявлений позивачем період (січень 2022 року - березень 2022 року) послуги з централізованого опалення нежитлових приміщень ресторану, належних відповідачу на праві власності в будинку по вул. Дніпровська Набережна, 26-ж, не надавались взагалі.

Відповідач стверджує, що жодного розрахунку вартості «компенсації опалення МЗК» для відповідача не було подано позивачем. Ніяких показників лічильників, розрахунків чи доказів того, що в такому обсязі опалювалась саме частка ТОВ «Рест-Арт» в «місцях загального користування» частиною будинку, якою міг би користуватися відповідач, не було надано. До того ж, не було враховано, що ТОВ «Рест-Арт», на відміну від більшості власників офісних приміщень «офісної частини будинку», не має «офісу» та користується окремим входом (сходами на вулиці) до належних йому приміщень ресторану, які не опалюються.

Також відповідач каже, що він не визнавав та не підтверджував жодного разу надання йому позивачем послуг «з опалення місць загального користування», акти прийому-передачі послуг від позивача не були підписані ТОВ «Рест-Арт», позивачу надавались заперечення. Також, Позивач не мотивував і не навів розрахунок «винагороди виконавця» та не пояснив, на якій саме підставі він включив до заявлених витрат «компенсацію єдиного податку в розмірі 5%», якщо це не було передбачене ані чинним законодавством, ані доданим до Позовної Заяви договором № 4/18.

У відповіді на відзив позивач заперечуючи проти тверджень відповідача у відзиві вказує на те, що за умовами укладеного між сторонами договору про надання послуг з централізованого опалення до нежитлових приміщень та суб`єктам господарювання №4/18 від 01.10.2018 позивач зобов`язався забезпечити постачання теплоносія до приміщення відповідача, а Відповідач зобов`язався своєчасно сплачувати (компенсувати) вартість витрат за централізоване опалення нежитлового приміщення та опалення місць загального користування.

Позивач каже, що його головним бухгалтером надсилались на електронну пошту відповідача (керівника) - ІНФОРМАЦІЯ_1 розрахунки нарахувань разом з квитанціями на оплату (фотокопія з електронної скриньки додається) і відповідач ніяких запитань або зауважень у відповідь не надавав.

У відповіді на відзив позивач детально виклав розрахунки спірної суми боргу, а також надав витяг з реєстру платників податків, якою підтверджується, що позивач є платником єдиного податку за ставкою 5 % з 01.07.2021.

Позивач звертає увагу на те, що відповідач своєчасно сплачував за надані послуги за Договором № 4/18 від 01.10.2018 і зауважень від нього не надходило, тому позивачу не відома необґрунтована відмова від оплати за надані послуги саме за спірний період.

Позивачем було подано клопотання про стягнення з відповідача судових витрат з доказами понесення цих витрат.

Відповідачем у свою чергу були подані заперечення на відповідь на відзив, де він зазначає, що з січня 2022 року позивач взагалі не подавав теплоносій у будинок 26-ж по вул. Дніпровська Набережна , навіть у місця загального користування. Подальше опалення місць загального користування здійснювалося лише за рахунок встановлених Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Бізнес-центр Осокорки» (яке створене у 2020 році у будинку 26-ж по вул. Дніпровська Набережна ) електричних обігрівачів.

Відповідач вказує на те, що з наданих позивачем з відповіддю на відзив документів взагалі неможливо визначити скільки реально було спожито теплової енергії на опалення МЗК у січні та лютому 2022 року. Позивач посилається на надіслання «розрахунків» відповідачу електронною поштою, то, у свою чергу, відповідач неодноразово просив позивача надати саме дані з лічильників обліку теплової енергії та розрахунків розподілу її між співвласниками будинку, проте цього так і не було надано позивачем.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3430-IX, Указом від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-IX, Указом від 06.05.2024 №271/2024, затвердженим Законом України від 08.05.2024 № 3684-IX, Указом від 23.07.2024 №469/2024, затвердженим Законом України від 23.07.2024 № 3891-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 09 листопада 2024 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем як виконавцем та відповідачем як споживачем 01.10.2018 було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення до нежитлових приміщень та суб`єктам господарювання № 4/18 (далі - Договір) на підставі укладеного між позивачем та КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1310652 від 01.10.2018 (далі - Договір № 1310652).

Відповідно до предмету Договору позивач зобов`язався забезпечити постачання теплоносія до приміщення відповідача, а відповідач зобов`язався своєчасно сплачувати (компенсувати) вартість витрат за централізоване опалення нежитлового приміщення, опалення місць загального користування пропорційно до загальної площі офісного приміщення, вартість отриманої мережної води та витрати по її хімічній обробці, а також сплачує винагороду у розмірі 10 % від суми нарахування за послугу з централізованого опалення, але не менше ніж 29500,00 грн. з урахуванням ПДВ (в опалювальний період в цілому за вказаний будинок). Винагорода розраховується в рівних частинах виходячи з кількості нежитлових приміщень які отримують послуги з опалення (нежитлового приміщення і місць загального користування, або одного з наведених).

Відповідно до п. 2 Договору опалювальна площа (об`єм) нежилих приміщень складає 656,1 кв.м.

Відповідно до п. 3 Договору послуги з централізованого опалення оплачуються відповідачем за квитанцією на оплату житлово-комунальних послуг у строки, визначені у Договорі:

- за опалення місць загального користування - згідно Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначене плати за їх опалення, затвердженої Наказом Мінрегіонбуду від 31.10.2006 № 359, розрахунку, передбаченому в Додатку № 1 (п.п. 3.3 п. 3 Договору).

Пунктом 3.4 Договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Плата за надані послуги з централізованого опалення справляється в опалювальний період за тарифами, затвердженими Розпорядженням виконавчого органу КМР (КМДА) за кожну відпущену Гігакалорію, шляхом передплати у поточному місяці за наступний календарний місяць.

Позивач зазначає, що послуги ним надавались відповідної якості, зауважень від відповідача стосовно неякісних послуг до позивача не надходило. Проте, з січня 2022 року відповідач припинив здійснювати оплату послуг за Договором.

З пояснень позивача вбачається, що ним було враховано залишок передплати відповідачем з грудня 2021 на січень 2022 року в сумі 2622,28 грн. Таким чином, за січень 2022 року було нараховано 14201,17 грн мінус передплата за грудень 2021 року 2622,28 грн - залишок боргу в сумі 11578,89 грн.

За лютий 2022 року нарахування за надані послуги проводились в березні 2022 року, тому в квитанції за лютий відсутні нарахування, так як в лютому 2022 року у зв`язку із введенням воєнного стану КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» не обробило своєчасно звіт по використаним Гігакалоріям. В березні 2022 року є борг на початок місяця за січень 2022 року в сумі 11578,89 грн, нараховано 6590,27 грн.

Оплати від відповідача не надходили, всього залишок заборгованості по нарахуванням за період з січня по березень 2022 року становить 18169,16 грн.

Відповідач заперечує проти заявлених вимог повністю, аргументуючи це наступним:

- послуги з централізованого опалення нежитлових приміщень ресторану, належних відповідачу на праві власності в будинку по вул. Дніпровська Набережна, 26-ж , не надавались взагалі у спірний період (січень-березень 2022 року), обігрів будинку здійснювався електрообігрівачами за рахунок ОСББ будинку;

- незважаючи на неодноразові прохання відповідача, позивач не надав початкових та кінцевих показників лічильників, кількості витрачених гігакалорій та вартості теплопостачання на загальну опалювальну площу будинку та, відповідно, на місця загального користування, розрахунку розподілу місць загального користування, підрахунку частки ТОВ «Рест-Арт» в загальних приміщеннях «офісної частини» будинку, якими міг би хоча б теоретично користуватись відповідач, та вартості опалення саме цієї площі;

- ніяких показників лічильників, розрахунків чи доказів того, що в такому обсязі опалювалась саме частка ТОВ «Рест-Арт» в «місцях загального користування» частиною будинку, якою міг би користуватися відповідач, не було надано;

- у розрахунках наданих позивачем з позовом відсутні відомості про показники загально будинкових лічильників, для визначення обсягу спожитої теплової енергії у місцях загального користування;

- позивач не мотивував і не навів розрахунок «винагороди виконавця» та не пояснив, на якій саме підставі він включив до заявлених витрат компенсацію єдиного податку в розмірі 5%.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що послуги за Договором надавалися у будинок №26-Ж по вул. Дніпровській набережній у місті Києві .

Так, позивач зазначає, що у відповідача, виник борг за послуги надані у січні-лютому 2022 року за опалення місць загального користування пропорційно до загальної площі приміщення відповідно до умов Договору.

На підтвердження надання послуг позивачем до матеріалів справи було долучено рахунки повідомлення за січень-березень 2022 року, акти приймання-передачі товарної продукції за січень, лютий та березень 2022 року підписаний позивачем та КП «Київтеплоенерго».

Позивач каже, що фактично послуги за Договором було надано у січні та лютому 2022 року, проте розрахунок за лютий відбувся у березні 2022 року.

За умовами Договору відповідач зобов`язаний оплачувати опалення місць загального користування пропорційно до офісного приміщення, а також сплачувати винагороду у розмірі 10% від суми нарахування за послугу з централізованого опалення, яка розраховується в рівних частинах виходячи з кількості нежитлових приміщень які отримують послуги з опалення (нежитлового приміщення і місць загального користування, або одного з наведених).

Відповідач зазначає, що опалення в будинку №26-ж по вул. Дніпровській Набережній у м. Києві у спірний період здійснювалося електрообігрівачами, які були встановлені на підставі рішення ОСББ цього будинку (копію рішення долучено) та за рахунок власників цього будинку.

Відповідно до п. 28 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» №630 від 21.07.2005 (яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, квартирні засоби обліку теплової енергії, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Позивач у своїх поясненнях не заперечував факт того, що теплова енергія у саме приміщення позивача у будинку №26-ж по вул. Дніпровській Набережній у м. Києві не надавалась, натомість каже, що місця загального користування цього будинку забезпечувались тепловою енергією.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

У наданих позивачем копіях актів приймання-передавання товарної продукції за січень 2022 року та №1/2022-1310652, за лютий 2022 року №2/2022-1310652 та за березень 2022 року №3/2022-1310652, які підписані між позивачем та КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» не міститься інформації про те, за яким саме об`єктом надавалися послуги, не вказано показників загально будинкових лічильників.

Позивач же надав розрахунки спірних сум, які він здійснював посилаючись на Методику Затверджену Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №359 від 31.10.2006.

Судом встановлено, що відповідна Методика втратила чинність 25.01.2019.

Крім того, у розрахунках наведених позивачем у відповіді на відзив він вказує, що бере до уваги обсяг спожитої теплової енергії по офісному приміщенню №4 згідно показників лічильників, які належать власнику приміщення.

Натомість, позивач у відповіді на відзив пише, що не заперечує, що централізоване опалення не надавалось у спірні періоди відповідачу у його офісне приміщення №4.

При цьому показники лічильників наведені у розрахунках позивача є нульові. Позивач жодним чином не обґрунтовує яким чином він вираховував кількість ГКал у своїх розрахунках, при цьому посилаючись на підписані з КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» акти, де вказані інші показники, ніж ті, які брав у розрахунок боргу позивач.

Матеріали справи не містять доказів того, що будинок №26-ж по вул. Дніпровській Набережній у м. Києві підключався до централізованого опалення у спірний період і що було надано послуги з теплопостачання у місця загального користування цього будинку, за що позивач нараховує відповідачу борг.

Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1998 та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).

Беручи до уваги в сукупності надані до справи докази, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами свої позовні вимоги, зокрема, що у місця загального користування будинку №26-ж по вул. Дніпровській Набережній у м. Києві було надано теплопостачання у спірний період. У зв`язку із чим, суд не вбачає підстав у задоволення вимог позову.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Сташків Р.Б.